(Осло, 18 квітня 2024 р.) — бомбардування та обстріли міст і селищ під час збройних конфліктів мають руйнівні наслідки для культурної спадщини та мирних мешканців. Про це йдеться в оприлюдненому сьогодні звіті Human Rights Watch та Міжнародної клініки з прав людини Гарвардської школи права. Питання про мінімізацію цієї шкоди має бути розглянуте на першій нараді країн, що підписали Політичну декларацію про посилення захисту цивільних осіб від гуманітарних наслідків застосування зброї вибухової дії в населеній місцевості. Нарада відбудеться з 22 по 24 квітня 2024 року в Осло, Норвегія.
У 80-сторінковому звіті «Нищення культурної спадщини: наслідки застосування зброї вибухової дії під час збройних конфліктів та заходи для покращення захисту» детально описано безпосередню і довгострокову шкоду від вибухової зброї, що заподіюється у населених пунктах культурній спадщині, зокрема історичним будівлям та культовим спорудам, музеям та архівам, громадським площам та виставковим центрам. Звіт свідчить про те, що Декларація про зброю вибухової дії може відігравати важливу роль у розв'язанні цієї проблеми.
«Уряди країн мають усвідомити, що застосування вибухової зброї в населених пунктах загрожує культурній спадщині та людям, які її плекають, — зазначила Бонні Докерті, головна експертка з питань озброєнь Human Rights Watch і викладач права в Гарвардській клініці. — Заради збереження цієї спадщини для майбутніх поколінь, сторони збройних конфліктів мають дотримуватися Політичної декларації 2022 року та утримуватися від бомбардувань і обстрілів населених міських районів».
Через застосування у населених пунктах таких засобів ураження вибухової дії, як авіабомби, артилерійські снаряди, ракети та реактивні снаряди, гинуть та дістають поранення мирні мешканці, а через обстріли зазнають руйнувань цивільні об'єкти. Також використання такої зброї має довготривалі непрямі, або «ревербераційні» наслідки, через які ще більше страждає цивільне населення. Зброя не просто завдає шкоди культурній спадщині — вона знищує історію, підриває ідентичність та єдність громади, а також завдає фінансових збитків.
Правозахисники Human Rights Watch та Гарвардської клініки опитали 17 експертів та постраждалих мирних мешканців, ознайомилися з первинними та вторинними джерелами та провели правовий аналіз.
Експерти досліджували триваючу війну Росії проти України , щоб наочно показати вразливість культурної спадщини до застосування вибухової зброї у населених пунктах. Вони проаналізували п'ять випадків, включаючи місцеві музеї та архіви, культурні центри у міських областях і релігійні споруди, для висновку про повторюваність, різноманітність і серйозність наслідків використання вибухової зброї для культурної спадщини, а також для підкреслення важливості цих наслідків для цивільного населення.
Дослідники також використовували приклади з інших збройних конфліктів, таких як в Газі та Ємені, для того, щоб розрізнити та детально проаналізувати пряму та непряму шкоду, яку цей метод ведення війни завдає населеним пунктам та людям.
«Внаслідок застосування зброї вибухової дії зазнають болісних втрат місця та об'єкти, які можуть мати цінність як на державному, так і на міжнародному рівнях, — заявила Докерті. — Такі втрати — це удар в серце народу, що прагне передавати свою культурну спадщину наступним поколінням».
З 18 листопада 2022 року 86 країн приєдналися до Декларації, яка встановлює стандарти запобігання та ліквідації наслідків використання вибухової зброї в населених районах.
Human Rights Watch та Гарвардська клініка вважають, що країни світу повинні дотримуватися Декларації та застосовувати її на практиці, щоб докласти максимум зусиль для захисту культурної спадщини. Окрім уникнення використання вибухової зброї в населених районах, країнам слід, наприклад, навчати військових усвідомлювати та розуміти значення місцевої культурної спадщини, збирати та обмінюватися даними, пов'язаними з пошкодженням культурної спадщини, а також негайно надавати експертам з охорони пам'яток доступ до уражених об'єктів.
Вживаючи таких заходів, сторони збройних конфліктів можуть сприяти забезпеченню гарантій захисту культурної спадщини, які передбачені у чинному міжнародному праві.Фактично це допоможе краще захистити як культурну спадщину, так і мирних людей.
«Країни мають приєднатися до Декларації про зброю вибухової дії та використовувати цю Декларацію для посилення її гуманітарного впливу, — вважає Бонні Докерті. — Забезпечивши захист культурної спадщини, країни також принесуть користь мирним жителям і, будемо сподіватися, зменшать тим самим довгострокові наслідки жахливої війни».
