24 лютого 2022 року – у день, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну – російські військові та пов’язані з Росією сили атакували українські збройні сили, які захищали процвітаюче місто на південному сході України. Місто металургійних заводів та торгівельного порту, музичних та мистецьких фестивалів, та культового драматичного театру. Російські війська взяли Маріуполь в облогу, і протягом восьми тижнів сотні тисяч мешканців міста бачили лише спустошення і смерть. Мешканці міста ховалися в підвалах, перебуваючи в страху перед авіаударами, безперервними обстрілами та бойовими діями між арміями. Станом на середину квітня, коли російські війська майже повністю контролювали місто, тисячі цивільних були вбиті, а тисячі будівель, включаючи багатоповерхові будинки, лікарні та школи, були пошкоджені або лежали в руїнах. Приблизно 400 тисяч жителів покинули місто до середини травня, але ті, хто залишився, місяцями існували без доступу до основних послуг, включаючи електрику, водопостачання та медичне обслуговування.

Ця доповідь заснована на майже дворічному дослідженні, проведеному Human Rights Watch і Truth Hounds, провідною українською правозахисною організацією, а також на 3D-реконструкціях і візуальному та просторовому аналізі SITU Research. Ми опитали понад 240 осіб, переважно маріупольців, переглянули й проаналізували десятки супутникових знімків і понад 850 фото і відео. Доповідь містить посилання на документи, які підтверджують викладені факти, та доповнює нашу онлайн-статтю «Під завалами: документування втрат у Маріуполі – українському місті, яке потрапило в облогу та було зруйноване».

У доповіді описується відсутність у цивільних осіб доступу до критичної інфраструктури, а також труднощі та ризики, які постали перед ними коли вони ховались у підвалах під час російського штурму міста. У ній також описані неодноразові, здебільшого безуспішні спроби української влади та волонтерів, Організації Об’єднаних Націй (ООН) і Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) організувати офіційну евакуацію з Маріуполя та доставку гуманітарної допомоги в місто, всупереч незгоді Росії. Наша комплексна оцінка пошкоджень будівель показала, що станом на середину травня 2022 року були пошкоджені 93 відсотки з 477 багатоповерхових будинків у Центральному районі – самому серці міста. Пошкоджень зазнали усі 19 лікарень у всьому місті, а також 86 із 89 навчальних закладів, які ми ідентифікували у всьому Маріуполі.

Ми детально задокументували 14 інцидентів, які охоплюють 18 локацій, багато з яких стосуються очевидно незаконних російських обстрілів, включаючи атаки на дві лікарні, відомий міський драматичний театр, продовольчий склад, пункт роздачі допомоги, супермаркет і житлові будинки, які слугували укриттями. У кожному з цих інцидентів ми не знайшли жодних доказів присутності українських військових у поцілених будівлях або поблизу них. Це означає, що ці атаки могла бути невибірковими, що є порушенням законів війни. В окремих випадках ми виявили обмежену військову присутність, що, ймовірно, робить атаку непропорційною – це також є порушенням законів війни.

Наше дослідження показало, що під час російської облоги міста та в наступні місяці загинули тисячі цивільних осіб. Проте повна кількість тих, хто загинув або був поранений внаслідок бойових дій, або тих, хто вважається зниклим безвісти, може залишитись невідомою. Наша оцінка супутникових знімків, аналіз фотографій і відео головних кладовищ міста, на яких видно значне збільшення кількості могил, показує, що в період з березня 2022 року до лютого 2023 року в Маріуполі було поховано понад 10 000 людей, з яких, за нашими оцінками, щонайменше 8 000, ймовірно, загинули внаслідок війни – або безпосередньо через атаки, або через відсутність медичної допомоги чи чистої води.

Ці розрахунки засновані на аналізі могил на чотирьох головних кладовищах міста та на кладовищі села Мангуш, що розташоване неподалік. Скоріше за все вони охоплюють лише невелику частку від реальної кількості померлих. Багато могил, ймовірно, містили кілька тіл; частина тіл могла залишились під завалами або була вивезена під час знесення будівель. Деякі з похованих у тимчасових могилах, можливо, ніколи не були перенесені на більші кладовища, а інші або померли, або були поховані за межами Маріуполя. Ми також не змогли визначити, чи були поховані в місті цивільними особами чи військовими, а також скільки людей загинуло внаслідок незаконних атак.

За кожною могилою стоїть перерване життя, обірвана історія та, у багатьох випадках, сім’я, яка так і не змогла належним чином оплакати чи поховати свою рідну людину. Родичі зниклих без вісти розміщують інформацію та запити на різних онлайн-платформах; багато хто досі чекає інформації про їхню долю. Тисячі інших осіб були поранені під час облоги, і у деяких з них рани залишилися назавжди.

Майже за два роки після того, як російські війська захопили та окупували Маріуполь, фізичне обличчя міста кардинально змінилося. Пошкоджені багатоповерхівки були знесені разом із незліченною кількістю безцінних особистих речей. Окупаційні сили почали процес будівництва нових, що є частиною планів Росії до 2025 року завершити реконструкцію міста та продовжити його розбудову до 2035 року, якщо Росія до того часу буде тримати його в окупації. Зусилля з розчищення сміття та знесення небезпечних споруд пов’язані із зобов’язаннями окупаційних сил щодо забезпечення безпеки населення. Однак, не створивши умов, які б дозволили незалежним чином розслідувати порушення прав людини та оглянути пошкоджені будівлі перед знесенням слідчим, судово-медичним експертам і представникам органів правосуддя, Росія фактично стерла речові докази на сотнях потенційних місць злочинів у всьому місті. Через це цифрова оцінка збитків, 3D-моделювання та інші документі в цьому та інших подібних проєктах є ще більш необхідними.

Щоб визначити російських командирів і військові підрозділи, які могли бути відповідальними за порушення законів війни в Маріуполі, що можуть бути кваліфіковано як воєнні злочини, ми провели широкий огляд і аналіз російських публікацій у соціальних мережах, некрологів російського персоналу, заяв російського уряду та військових, а також фотографій та відео, що були опубліковані або показують конкретні підрозділи, присутні в Маріуполі. Ми ідентифікували загалом 17 російських і пов’язаних з Росією військових підрозділів і підрозділів Національної гвардії Росії, які діяли в місті в березні та квітні 2022 року. Ми також дійшли висновку, що відповідальність за воєнні злочини в Маріуполі за відповідальність командування можуть нести такі десять осіб:

Володимир Путін, президент Російської Федерації, верховний головнокомандувач збройних сил;
Сергій Шойгу, міністр оборони, другий у військовому командуванні;
Валерій Герасимов, перший заступник міністра оборони – начальник Генерального штабу збройних сил;
Сергій Рудськой, перший заступник начальника Генерального штабу збройних сил – начальник Головного оперативного управління Генерального штабу збройних сил;
Олександр Дворніков, на той час, командувач Південного військового округу;
Віктор Золотов, головнокомандувач Національної гвардії Російської Федерації;
Андрій Мордвічев, командувач 8-ю загальновійськової армії;
Рамзан Кадиров, Голова Чеченської Республіки і Чеченської національної гвардії;
Адам Делімханов, командувач чеченськими військами в Маріуполі під час штурму міста;
Денис Пушилін, глава так званої Донецької народної республіки (ДНР) і головнокомандувач збройними формуваннями, організованими при ДНР на момент штурму Маріуполя.

Ці особи та, можливо, інші командири 17 підрозділів, ідентифікованих у Маріуполі, мають бути розслідувані та притягнуті до відповідальності за їхню ймовірну роль у серйозних порушеннях, скоєних під час наступу російських військ. Постраждалим та їхнім родинам мають бути виплачені репарації. Узгоджені міжнародні зусилля щодо правосуддя та притягнення до відповідальності мають вирішальне значення для демонстрації того, що незаконні напади мають наслідки, для запобігання звірствам у майбутньому та для зміцнення принципу, що відповідальності за тяжкі злочини не можна уникнути через ранг чи посаду.

Битва за Маріуполь нині є однією з найбільш руйнівних за всю війну в Україні. Вона залишила після себе пустку незліченних зруйнованих житлових будинків, обгорілих вулиць, каркасів автомобілів і автобусів і пограбованих магазинів та невідому кількість похованих під уламками. Місяцями в місті не було електрики, води, газу та не працювали базові послуги, такі як лікарні та школи. Станом на середину 2022 року під російською окупацією залишалась лише п’ята частина від довоєнного населення міста.

Протягом майже двох років після спустошення Маріуполя та загибелі цивільного населення від важкого озброєння подібних руйнувань зазнали інші менші міста в Україні. Щоб допомогти захистити цивільне населення від збройних конфліктів в Україні та в усьому світі, усі країни повинні приєднатися до міжнародної Декларації про захист цивільних осіб від застосування вибухової зброї в населених районах і дотримуватися її. Вони повинні засуджувати та працювати над припиненням будь-якого використання вибухової зброї широкомасштабної дії у містах, селищах і селах – незалежно від того, де та ким така зброя може використовуватись.

Методологія

Для підготовки цієї доповіді та супровідного веб-сайту Human Rights Watch і Truth Hounds (провідна українська правозахисна організація) опитали 240 осіб. З них 26 – представники міської влади та волонтери Маріуполя, 11 – медичні працівники Маріуполя, 168 – інші мешканці Маріуполя, 7 – представники уряду України, а 28 опитаних мали інший статус, зокрема, це були волонтери, що перебували за межами Маріуполя, співробітники інфраструктурних компаній, що проживали поза межами Маріуполя, представники міжнародних та українських гуманітарних організацій, українські та міжнародні правозахисники та активісти, фахівці з питань російської армії, а також українські та міжнародні журналісти, які писали про Маріуполь.

4 грудня 2023 року ми надіслали російському уряду короткий виклад наших висновків і перелік запитань. На момент написання доповіді ми не отримали відповіді.

Human Rights Watch і Truth Hounds не змогли відвідати Маріуполь через бойові дії та подальшу окупацію міста, що, також, стримувало нас від можливості безпечно провести інтерв’ю особисто, без створення надмірних ризиків для тих, з ким би ми спілкувалися. Натомість ми опитували переселенців особисто або телефоном у період з березня 2022 року до серпня 2023 року.

Майже всі інтерв’ю проводилися українською мовою, деякі – російською та англійською. Дослідники поінформували всіх опитаних про мету та добровільний характер інтерв’ю, а також про подальше використання отриманої інформації. Ми отримали інформовану згоду від усіх опитаних, які розуміли, що не отримають компенсації за свою участь у інтерв’ю. З міркувань безпеки ми приховали імена та іншу інформацію, яка може ідентифікувати деяких осіб, згаданих у доповіді, щоб забезпечити їх анонімність, і дали їм псевдоніми.

Human Rights Watch проаналізувала десятки комерційних супутникових знімків із високою та дуже високою роздільною здатністю, які показують місця, де відбулися атаки, задокументовані в цій доповіді, і пошкодження, завдані іншим частинам міста. Дослідження на основі відкритих джерел, проведені Human Rights Watch, Truth Hounds та SITU Research, також включали аналіз фотографій і відео, які були надані безпосередньо дослідникам або зібрані у соціальних мережах, у тому числі Facebook, Instagram, Telegram, TikTok, X (раніше – Twitter), VK і YouTube. Ми верифікували достовірність цих фотографій та відео, та геолокацію їх зйомки в Маріуполі та визначили період часу, в який вони були зроблені. Загалом у цій доповіді та супровідному веб-сайті використано 850 фотографій і відео, знятих у період з 24 лютого 2022 року до 17 червня 2023 року.

Зіставляючи орієнтири на відеозаписах із супутниковими знімками, фотографіями вулиць або іншим візуальним матеріалом і порівнюючи це зі свідченнями свідків, ми визначили місце, приблизний час і дату конкретних нападів, згаданих у розділі VII. Ми також аналізували зображення на предмет визначення типу зброї, використаної під час деяких із цих нападів і загалом під час штурму міста. Деякі з цих зображень були використані, щоб допомогти нам фотограмметрично реконструювати 3D-моделі семи будинків, що постраждали від нападів, описаних у доповіді. 3D-‑реконструкції демонструють стан цих будівель до та після нападів. 3D-‑реконструкції демонструють стан цих будівель до та після нападів. 3D-реконструкції також були корисним інструментом під час проведення інтерв’ю, оскільки вони дозволяли свідкам описувати або вказувати на дуже конкретні місця під час опису нападу та надавати нам більш конкретну інформацію про те, що вони бачили.

Для оцінки пошкоджень та процесів знесення будівель ми визначили територію площею 14 квадратних кілометрів у центрі міста, де розташована більшість будівель, про які ми отримали детальні розповіді від свідків нападів. Ця територія не пов’язана з жодними конкретними межами районів чи міста, а відмежована основними дорогами на північ і південь від проспекту Миру (див. зображення нижче). Ми обмежили нашу оцінку саме цією територію, щоб детальніше проаналізувати масштаби пошкоджень та знесень будівель принаймні в частині міста.

Щоб визначити шкоду, завдану цивільній інфраструктурі в межах міста Маріуполь, включаючи лікарні, школи та університети, ми проаналізували комерційні супутникові зображення високої та дуже високої роздільної здатності.

Щоб отримати приблизну оцінку мінімальної кількості тіл, які були поховані в Маріуполі та його околицях у період з березня 2022 року до лютого 2023 року, ми визначили кількість поховань на п’яти кладовищах, на яких спостерігалось значне збільшення кількості могил (і окремих могил, і могил траншейного типу), використовуючи комерційні супутникові знімки з дуже високою роздільною здатністю та кадри з дронів.

Щоб визначити російських командирів і військові частини, які можуть нести відповідальність за порушення, задокументовані в цій доповіді, ми переглянули дописи в соціальних мережах російських військових, які перебували у Маріуполі або брали участь у штурмі, некрологи загиблих у Маріуполі російських військових, нагороди російських воєначальників за «службу» в Маріуполі, інші публічні заяви посадових осіб російського уряду та збройних сил, а також повідомлення російських ЗМІ.

I. Застосовні правові стандарти

Російські та пов’язані з Росією сили, які вели військові дії проти українських сил під час наступу на Маріуполь, вчинили численні очевидні порушення міжнародного гуманітарного права або законів війни. Порушення включають навмисні або невибіркові повітряні та наземні атаки на цивільні об'єкти, у тому числі: напад на лікарню, в результаті якого загинули та були поранені численні цивільні особи, явно незаконний напад, що поцілив у частину електроенергетичної інфраструктури, очевидне блокування евакуації цивільного населення та свавільну відмову в наданні гуманітарної допомоги, а також примусове переміщення громадян України до Росії та на окуповану Росією територію.

Воєнні злочини – це серйозні порушення законів війни, вчинені особами зі злочинними намірами. ¹ Відповідальними за воєнні злочини можуть бути визнані ті, хто віддає накази, виконує їх або несе відповідальність командування. ² Держави зобов’язані розслідувати ймовірні воєнні злочини, вчинені їхніми громадянами чи збройними силами або вчинені на їхній території. ³

Злочини проти людяності – це злочини, вчинені представниками державних збройних сил або недержавних збройних груп, які скоюються свідомо в межах широкомасштабного або систематичного нападу проти будь-якого цивільного населення. Відповідні злочини включають вбивство, катування, депортацію або інші нелюдські діяння подібного характеру, що умисно заподіюють сильних страждань чи тяжких тілесних ушкоджень або серйозної шкоди психічному чи фізичному здоров’ю. ⁴

Багато незаконних нападів на цивільні об’єкти Маріуполя можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини, включаючи напад на Маріупольський драматичний театр. Примусова депортація українців до Росії та примусове переміщення на інші території, окуповані Росією, також є воєнним злочином і потенційним злочином проти людства. Також необхідно проводити розслідування імовірних воєнних злочинів у контексті інших атак на цивільні будівлі та критичну інфраструктуру, а також блокування гуманітарної допомоги та евакуації українських цивільних осіб.

Війна між Росією та Україною є міжнародним збройним конфліктом, який регулюється міжнародним гуманітарним договірним правом – насамперед чотирма Женевськими конвенціями 1949 року ⁵ та Першим додатковим протоколом до них 1977 року (Протокол I), ⁶ а також нормами звичаєвого міжнародного гуманітарного права. ⁷ І Росія, і Україна є учасниками Женевських конвенцій 1949 року та Протоколу I.

Закони війни забезпечують захист цивільних осіб та інших некомбатантів від небезпек збройного конфлікту. Вони також стосуються ведення бойових дій – засобів і методів ведення війни – усіма сторонами конфлікту. Ключовим є правило, згідно з яким сторони конфлікту повинні завжди розрізняти комбатантів і цивільних осіб. Цивільні особи ніколи не можуть бути ціллю навмисних нападів. Від сторін конфлікту вимагається вживати всіх можливих запобіжних заходів, щоб звести до мінімуму шкоду цивільним особам і цивільним об’єктам і утримуватися від нападів, які не в змозі розрізнити між комбатантами та цивільними особами, або які можуть завдати непропорційної шкоди цивільному населенню. ⁸

Особи, які вчиняють серйозні порушення законів війни зі злочинним наміром, тобто навмисно чи з необережності, можуть бути притягнуті до відповідальності за воєнні злочини. ⁹ Командири, які знали або повинні були знати про зловживання з боку їхніх сил і не зупинили їх або не покарали винних, можуть бути притягнуті до відповідальності у межах відповідальності командування. ¹⁰

Цивільне населення також перебуває під захистом міжнародного права прав людини, зокрема Міжнародного пакту про громадянські та політичні права ¹¹ та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. ¹² Руйнування та пошкодження цивільної інфраструктури, включаючи заклади охорони здоров’я, школи та ринки, загрожує реалізації основних прав, таких як право на здоров’я, освіту та достатній рівень життя, включаючи їжу, житло та воду.

Незаконні напади на цивільних осіб та цивільні об'єкти

Двома основними принципами міжнародного гуманітарного права є захищений статус цивільних осіб та об’єктів і принцип розрізнення. ¹³ Вони накладають на сторони конфлікту обов’язок протягом усього конфлікту розрізняти комбатантів і цивільних, і спрямовувати дії лише на перших. Хоча закони війни визнають, що деякі жертви серед цивільного населення є неминучими, сторони конфлікту не можуть спрямовувати свої дії на цивільних осіб і цивільні об’єкти. Вони можуть спрямовувати їх лише проти військових цілей.

Військові цілі – це все, що за своїм характером, розташуванням, призначенням або використанням забезпечує ворожим силам певну військову перевагу в обставинах, що склалися в конкретний момент. ¹⁴ Комбатанти, зброя, боєприпаси та техніка є військовими цілями. Загалом норми забороняють прямі напади на цивільні об’єкти, такі як будинки та квартири, магазини, релігійні споруди, лікарні, школи та культурні пам’ятки, якщо вони не використовуються у військових цілях. ¹⁵ Незважаючи на те, що житловий будинок вважається цивільним об’єктом, наприклад, його використання ворожими солдатами для розміщення або зберігання зброї робить його воєнним об’єктом і на нього можуть спрямовуватись напади протягом усього часу такого використання. Лікарні та інші медичні установи мають спеціальний додатковий захист за законами війни.

Міжнародне гуманітарне право забороняє невибіркові та непропорційні напади. Напади невибіркового характеру – це напади, спрямовані на воєнні об’єкти та цивільних осіб або цивільні об’єкти без розрізнення. Прикладами невибіркових нападів є напади, які не спрямовані на конкретну військову ціль або в яких використовується зброя, яка не може бути спрямована на конкретну військову ціль. ¹⁶

Заборонені напади невибіркового характеру включають бомбардування місцевості з використанням артилерії або інших засобів, які розглядають як єдину військову ціль декілька чітко відокремлених і виразних військових цілей, розташованих у зоні зосередження цивільних осіб і цивільних об’єктів. Військові командири повинні вибирати такі засоби нападу, які можуть бути спрямовані на військові цілі та зводити до мінімуму випадкову шкоду цивільним особам. Якщо зброя, яка використовується, настільки неточна, що її не можна спрямовувати на військові цілі, не створюючи значного ризику для цивільного населення (наприклад ракети «Град»), її не слід застосовувати. Протипіхотні наземні міни та касетні боєприпаси заборонені міжнародними договорами і ніколи не повинні використовуватися, оскільки вони за своєю суттю є невибірковими. ¹⁷

Також заборонені напади, які порушують принцип пропорційності. Напад є непропорційним, якщо він може призведе до випадкових втрат цивільного населення або шкоди цивільним об'єктам, яка була б надмірною відносно конкретної та прямої військової переваги, очікуваної під час нападу. ¹⁸

Збройний конфлікт у населених пунктах

Закони війни не забороняють бойові дії в міських районах, хоча присутність великої кількості цивільних осіб накладає на сторони конфлікту більші зобов’язання вжити заходів для мінімізації шкоди цивільному населенню. Під час військових дій сторони конфлікту повинні постійно дбати, щоб не завдавати шкоди цивільному населенню та «вживати всіх можливих запобіжних заходів», щоб уникнути або звести до мінімуму випадкові втрати життя серед цивільного населення та пошкодження цивільних об’єктів. Ці запобіжні заходи включають виконання всіх можливих дій для того, щоб переконатися, що об’єктами нападу є воєнні об’єкти, а не цивільні особи чи цивільні об’єкти, а також відповідне «ефективне завчасне попередження» про напади, коли це дозволяють зробити обставини. ¹⁹

Сторони конфлікту також повинні вживати всіх можливих заходів для мінімізації ризику для цивільних осіб, що знаходяться під їх контролем. Сили, розгорнуті в населених районах, повинні уникати розміщення воєнних об'єктів поблизу густонаселених районів і намагатися вивести цивільних осіб з місць проведення військових дій. ²⁰ Сторонам конфлікту заборонено використовувати цивільних осіб для прикриття воєнних об’єктів або дій від нападу. ²¹

Сторона, що здійснює напад, не звільняється від свого обов’язку враховувати ризик для цивільних осіб лише тому, що вона вважає сторону, що обороняється, відповідальною за розміщення законних воєнних цілей у населених пунктах або поблизу них.

Положення щодо використання вибухової зброї в населених пунктах

Використання вибухової зброї в населених пунктах становить одну з найбільших загроз для цивільного населення в сучасних збройних конфліктах. ²² Хоча спеціальної заборони на використання вибухової зброї в населених пунктах не існує, використання цієї зброї в таких районах посилює ризик незаконних невибіркових і непропорційних нападів. Вибухова зброя включає низку звичайних видів зброї, що скидається з повітря, та наземної зброї, включаючи певні авіаційні бомби, касетні боєприпаси, ракети, некеровані реактивні снаряди, багатоствольні ракетні установки, великокаліберну артилерію та мінометні снаряди. Вони можуть доставляти одночасно декілька боєприпасів, які вражають велику територію, мають значний радіус ураження, уламки від яких розлітаються на велику відстань, та які за своєю природою є неточними.

Така зброя вбиває та завдає поранень цивільним особам під час нападів: або безпосередньо внаслідок вибуху боєприпасу та його фрагментації, або опосередковано, в результаті пожеж, падіння уламків або руйнування будівель. Вона також має довгострокові або «ревербераційні» наслідки, включаючи серйозні психологічні травми. Ця зброя завдає шкоди цивільним будівлям, зокрема будинкам і підприємствам, а також цивільній інфраструктурі, такій як електростанції, заклади охорони здоров’я та освіти, системи водопостачання та каналізації, що, своєю чергою, обмежує доступ до базових послуг, таких як охорона здоров’я та освіта, призводячи до порушень прав людини. Ця зброя шкодить навколишньому середовищу та змушує цілі громади залишати місця проживання.

Декілька типів зброї та систем доставки зброї (як заводського виготовлення, так і саморобних) за своєю суттю важко використовувати в населених пунктах без істотного ризику невибіркової атаки. Таке озброєння, як міномети, артилерія, реактивні снаряди типу «Град» при стрільбі некерованими боєприпасами є принципово неточними системами. У деяких випадках збройні сили можуть компенсувати це, спостерігаючи за ударами та вносячи коригування, але початкові удари та відносно велика територія, яку ця зброя може вразити незалежно від коригувань, роблять її непридатною для використання в населених пунктах.

Станом на грудень 2023 року 83 країни прийняли Декларацію про захист цивільних осіб від застосування вибухової зброї в населених районах, спрямовану на забезпечення захисту цивільного населення від використання вибухової зброї в населених пунктах. ²³ Декларація закликає дотримуватись законів війни, але також зобов’язує її підписантів прийняти політики та застосовувати практики спрямовані на обмеження або утримання від використання вибухової зброї в населених пунктах, коли можна передбачити заподіяння шкоди цивільним особам або цивільним об’єктам, у тому числі врахування прямого та непрямого впливу під час планування та здійснення атак, а також шляхом надання допомоги постраждалим. Хоча декларація не є юридично обов’язковою, країни, які її підтримують, зобов’язуються вживати заходів для покращення захисту цивільного населення від вибухової зброї, що виходить за межі чинного законодавства.

Атаки на критичну інфраструктуру

Блокади, спрямовані на ворожі сили та з метою захоплення території, контрольованої супротивником, дозволені за законами війни та є законною військовою ціллю. Однак тактика облоги не може включати знищення, вилучення або приведення в непридатність об’єктів, необхідних для виживання цивільного населення. Навмисне застосування такої тактики з метою викликати голод серед цивільних осіб або змусити їх залишити місто є порушенням законів війни. ²⁴ Це також може вважатися нелюдським поводженням з цивільним населенням – злочином проти людяності. ²⁵ Тактика, яка свавільно позбавляє цивільних осіб доступу до засобів, необхідних для їхнього добробуту, таких як вода, їжа та ліки, також є забороненою.

Деякі критично важливі об’єкти інфраструктури, такі як електростанції, інфраструктура водопостачання, водовідведення та телекомунікаційні об’єкти, вважаються об’єктами подвійного призначення, які зазвичай можуть використовуватись як з цивільною, так і з військовою метою. ²⁶ Об’єкт подвійного призначення є законною військовою ціллю, якщо він використовується таким чином, що робить «ефективний внесок у військові дії», а його часткове або повне знищення, захоплення або нейтралізація за наявних обставин забезпечує «явну військову перевагу». Однак напад на об’єкт подвійного призначення, який є законною військовою ціллю, повинен враховувати принцип пропорційності. ²⁷ Це означає, що сторона, яка здійснює атаку, повинна постійно зважувати ризики для цивільного населення від результатів будь-якого подібного нападу – тобто, переконуватися, що надзвичайна значущість цих об’єктів для цивільного населення та очікуваний ефект від їх знищення не переважають очікуваної військової вигоди.

Сторона, що атакує, також повинна оцінити, чи таку саму військову перевагу може забезпечити напад на інші військові об’єкти, що завдаватиме меншої шкоди цивільним особам та об’єктам.

Напади на лікарні

Лікарні, клініки, медичні центри та подібні об’єкти (як цивільні, так і військові) вважаються медичними установами, які мають особливий захист за законами війни. У той час як інші ймовірно цивільні споруди стають військовими цілями, якщо вони використовуються з військовою метою, лікарні втрачають захист від нападу лише в тому випадку, якщо вони використовуються поза їх гуманітарною функцією, тобто для вчинення «дій, що завдають шкоди ворогу». ²⁸

Декілька видів дій не є «діями, що завдають шкоди ворогу»: наприклад, присутність озброєної охорони або виявлення стрілецької зброї у поранених у лікарні. Навіть якщо збройні сили використовують медичні установи для зберігання зброї чи укриття боєздатних комбатантів, сторона, що здійснює напад, повинна спершу попередити про припинення неправомірного використання, встановивши розумний ліміт часу для такого припинення, і атакувати лише після того, як таке попередження залишилося без уваги. ²⁹

Відповідно до законів війни, лікарям, медсестрам та іншому медичному персоналу має бути дозволено виконувати свої функції та бути захищеними за будь-яких обставин. Вони втрачають свій захист лише якщо вчиняють, поза межами своєї гуманітарної функції, дії, що завдають шкоди ворогу. ³⁰

У травні 2016 року Рада Безпеки ООН у резолюції 2286 одноголосно висловила глибоке занепокоєння через збільшення кількості нападів і загроз проти медичних установ і персоналу і закликала країни в усьому світі вжити заходів для запобігання нападам у майбутньому. Резолюція також рішуче засудила те, що у ній було названо «панівною безкарністю за порушення та зловживання, вчинені проти медичного та гуманітарного персоналу, який виконує виключно медичні обов’язки, їхніх транспортних засобів та обладнання, а також госпіталів та інших медичних закладів у збройному конфлікті». У резолюції було підкреслено, що така безкарність може, своєю чергою, сприяти «повторенню цих дій». ³¹

Резолюція настійно закликала держави «провести незалежні повні, оперативні, неупереджені та ефективні розслідування в межах своєї юрисдикції [відповідних] порушень міжнародного гуманітарного права… і, де це є доречним, вжити заходів проти винних відповідно до національного та міжнародного права з метою посилення превентивних дій, забезпечення відповідальності та розгляду скарг постраждалих». ³²

Евакуація та доставка гуманітарної допомоги

Закони війни не забороняють наземну облогу ворожих сил, якщо така облога не завдає непропорційної шкоди цивільному населенню. Вони вимагають від сторін конфлікту сприяти евакуації цивільних осіб, які хочуть покинути зони конфлікту, а не свавільно перешкоджати їм це зробити. Незалежно від того, чи сторони створюють гуманітарні коридори, вони залишаються відповідальними за вжиття всіх можливих запобіжних заходів для мінімізації шкоди цивільному населенню від наслідків атак. Сторони повинні надавати доступ нейтральним гуманітарним організаціям для підтримки цивільних осіб, які перебувають у групах ризику, яким може знадобитися допомога для виїзду, включаючи людей з травмами, хронічними або важкими захворюваннями, людей з інвалідністю, людей похилого віку, вагітних жінок і породіль, а також дітей.

Міжнародне гуманітарне право вимагає від сторін конфліктів не відмовляти в наданні дозволів на проведення гуманітарних операцій на довільних засадах, дозволяти та сприяти наданню швидкої і безперешкодної неупередженої допомоги цивільним особам, які її потребують. Вони можуть вживати заходів для перевірки вмісту і поставок гуманітарної допомоги, наприклад, щоб гарантувати, що ці поставки не містять зброї. Проте навмисне перешкоджання постачанню допомоги заборонено. Законні військові обмеження допомоги не можуть мати непропорційного впливу на цивільне населення. ³³

Примусове переміщення цивільних осіб

За законами війни сторонам міжнародного збройного конфлікту забороняється повне або часткове насильницьке переміщення всередині країни або депортація за межі країни цивільного населення окупованої території. Недотримання цієї заборони є серйозним порушенням Женевських конвенцій і переслідується як воєнний злочин і злочин проти людяності. ³⁴ Положення Четвертої Женевської конвенції та Протоколу I, які забороняють індивідуальне або масове примусове переміщення, чітко свідчать про те, що ця заборона діє незалежно від мотиву. ³⁵

Щоб вважати депортацію або переміщення цивільних осіб злочином, таке переміщення має бути «примусовим». Згода на переміщення має бути добровільною та справжньою, а не надаватись під примусом. Як чітко зазначив Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії (МТКЮ), відсутність справжнього вибору, що робить переміщення незаконним і примусовим, може включати психологічний тиск, спричинений «страхом перед насильством, примусом, затриманням, психологічним гнобленням або зловживанням владою… або використання примусового середовища». ³⁶ Таким чином, переміщення не є добровільним, якщо цивільні особи погоджуються або прагнуть бути переміщеними як єдиний спосіб уникнути ризику насильства, що може настати якщо вони відмовляться від переміщення. Крім того, переміщення цивільних осіб не є виправданим або законним з гуманітарних міркувань, якщо гуманітарна криза, що спричинила переміщення, сама по собі є результатом незаконної діяльності тих, хто здійснює переміщення. ³⁷

Сторони конфлікту можуть тимчасово переміщати чи евакуювати цивільних осіб, щоб захистити їх від наслідків нападу, або якщо такого переміщення вимагають міркування цивільної безпеки чи надзвичайні військові причини. Протокол I встановлює, що сторони конфлікту, «наскільки це можливо», мають вживати необхідних запобіжних заходів для захисту цивільних осіб і цивільних об’єктів, які знаходяться під їхнім контролем, від небезпек, що виникають у результаті військових операцій, включаючи прагнення вивести цивільних осіб і цивільні об’єкти, які знаходяться під їх контролем, із районів, розміщених поблизу воєнних об'єктів. ³⁸ Переміщені чи евакуйовані особи мають бути повернуті до своїх домівок, щойно військові дії у відповідній зоні припиняться. ³⁹

II. Захоплення Маріуполя

Коли 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, українські сили в місті Маріуполь, що розташований на північному узбережжі Азовського моря на південному сході України, були атаковані одними з перших.

У Маріуполі знаходяться два найбільших в Україні металургійних заводи: Маріупольський металургійний комбінат (ММК) імені Ілліча та металургійний комбінат «Азовсталь». Захоплення Маріуполя та районів на захід від міста дозволило б Росії контролювати сухопутний коридор між Кримським півостровом приблизно за 200 кілометрів на захід, окупованим Росією з 2014 року, та Донбасом. До Донбаського регіону входять території самопроголошених, підтримуваних Росією «ДНР» і більша частина «Луганської народної республіки» (ЛНР). ⁴⁰

Збройні сили так званих «ДНР» і «ЛНР», які діють на цих територіях з 2014 року, були офіційно інтегровані в російську армію в 2022 році. Захоплення Маріуполя також означало б контроль над приблизно 80 відсотками українського узбережжя Азовського моря та відповідних торгівельних шляхів: порт міста був найбільшим в регіоні Азовського моря та ключовим експортним центромдля української сталі, вугілля та кукурудзи. ⁴¹

До лютого 2022 року в місті проживало близько 540 тис. осіб. ⁴² Колишні мешканці та гостізвертали увагу на яскраво виражений український характер Маріуполя, його мультикультурну, багатоконфесійну та багатомовну ідентичність, а також його нещодавнє перетворення на сучасний культурний центр з новою системою громадського транспорту, мистецькими подіями, такими як Gogol Fest, і його популярністю як місця літнього морського відпочинку. ⁴³

Маріуполь поділяється на чотири адміністративні райони: Центральний район, який часто називають центром міста – тут знаходиться Донецький обласний академічний драматичний театр; Кальміуський район у північно-східній частині міста, яку часто називають «заводським районом», оскільки тут розташований ММК ім. Ілліча; Лівобережний район або «Лівий берег» у східній частині міста, в якому розташований металургійний комбінат «Азовсталь» і який відділений від решти міста річкою Кальміус; Приморський район або «порт» у південно-західній частині міста. ⁴⁴

Хронологія нападу російських військ і захоплення Маріуполя, що наводиться нижче, базується на інтерв’ю з десятками свідків, повідомленнях Інституту вивчення війни (ISW) – аналітичного центру, розташованого в США, і повідомленнях урядів України, Росії та США.

24 лютого 2022 року: війська Росії та «ДНР» розташувалися в прилеглих селах за декілька кілометрів на північ, схід і захід від Маріуполя та почали атакувати місто із застосуванням далекобійної зброї, включаючи обстріли з танків, важкої артилерії та багатоствольних реактивних установок, ракетні та авіаційні удари. Атаки з-за меж Маріуполя спочатку були зосереджені в основному на Лівобережному районі, але незабаром вони стали спрямовані на все місто і тривали в деяких районах до кінця березня.

2 березня: російські війська майже оточили Маріуполь, але їм знадобилося ще декілька днів, щоб зайняти певні райони на півночі, частково через значний український опір у місті Волноваха, приблизно за 50 кілометрів на північ від Маріуполя.

3 або 4 березня: перші російські обстріли вдарили по Центральному району Маріуполя.

9 березня: перші російські сухопутні війська прибули в Центральний район.

Близько 10 березня російські війська досягли вулиці Купріна, що на західній частині Центрального району Маріуполя.

12 березня: українські війська залишили Обласну лікарню інтенсивного лікування в Центральному районі, і війська Росії та «ДНР» захопили лікарню. Українські сили розмістилися в магазині під назвою «Тисяча дрібниць» на проспекті Миру, а російські війська перемістилися в поштове відділення біля драмтеатру.

15 березня: російські та українські сили розташувалися на відстані близько 300 метрів один від одного в районі перехрестя проспекту Миру та вулиці Осипенка.

15-22 березня: щонайменше п'ять кораблів ВМС Росії в Азовському морі почали обстріл міста.

17-19 березня: російські війська взяли під контроль торгівельний центр «Порт-Сіті» приблизно за три кілометри на північний захід від театру, а також прилеглі райони. До 18 березня російські війська витіснили українські сили з району бульвару Шевченка.

23 березня: українські сили та сили «ДНР» розташувалися на відстані кількох сотень метрів біля перехрестя вулиць Митрополитської та Леваневського.

25 березня: сили «ДНР» захопили лікарню №3, звідки вели бої з українськими силами з 28 березня до 3 квітня.

1 квітня: російські війська захопили весь Лівий Берег за винятком крайніх західних районів, прилеглих до металургійного комбінату «Азовсталь».

3 квітня: сили «ДНР» встановили контроль над лікарнею № 4, приблизно за 1,2 кілометра від східного периметру комбінату «Азовсталь».

7 квітня: російські офіційні особи заявили, що «практично витіснили» всі українські сили з центру міста.

10 квітня: російські війська захопили весь Центральний район, включаючи проспект Миру та райони на північ від проспекту Миру: від вулиці Купріна на заході до річки Кальміус приблизно за 4 кілометри на схід від вулиці Купріна.

20 квітня: російські війська захопили весь Приморський район на південь від проспекту Миру.

21 квітня: Росія публічно заявила, що повністю контролює Маріуполь, за винятком комбінату «Азовсталь».

7 травня: з «Азовсталі» евакуювали близько 500 жінок, дітей і людей старшого віку.

16-20 травня: 2 439 бійців полку «Азов» і військовослужбовців 36-ї бригади морської піхоти, що перебували на «Азовсталі», здалися в полон, що закріпило повний контроль Росії над містом.

III. Обмеження доступу цивільних осіб до критичної інфраструктури

Оскільки наступ Росії на Маріуполь посилювався, станом на 2 березня все місто втратило доступ до електроенергії, води та каналізації. ⁴⁵Тоді як десятки тисяч людей виїхали з Маріуполя протягом перших кількох днів штурму, у місті залишалося щонайменше 450 тис. мешканців. Коли російські сили оточили місто, цивільні особи протягом семи тижнів перебували в пастці в жахливих умовах: ховалися в підвалах житлових будинків та інших укриттях без доступу до водопроводу, електрики, газу, опалення, телекомунікацій чи інформації про те, що відбувається навколо них у місті та загалом у конфлікті. Приблизно 150 тис. людей, які залишилися в Маріуполі до травня, лише поступово відновили доступ до цих послуг у другій половині 2022 року.

Бойові дії суттєво пошкодили міську електричну інфраструктуру, що, своєю чергою, вивело з ладу телекомунікаційну мережу міста, а також водонасосні станції, без яких водопостачання не могло працювати. Відсутність води вивела з ладу систему теплопостачання міста в період мінусових температур. У другій половині дня 1 березня близько половини електромереж міста, в тому числі частина Центрального району та весь північно-східний Кальміуський район були відключені від електрики, найімовірніше, через значні пошкодження ліній електропередач та опор. До полудня 2 березня водопостачання припинилось в усьому місті через зникнення електроенергії на ключовій фільтрувальній станції, яка перекачувала воду з водосховища в місто. Пізніше того ж дня російські війська могли навмисно обстріляти частину трансформаторної станції Азовська-220, яка живила підстанції в Центральному та Кальміуському районах. Це призвело до відключення електроенергії в тих небагатьох районах, де вона ще була.

Щоб допомогти людям впоратися з наслідками, волонтери та працівники міської ради приносили їжу та дизельне паливо для генераторів в укриття та лікарні, ⁴⁶ а також розвозили воду до пунктів видачі в усьому місті, зазнаючи атак, які пошкодили деякі з їхніх вантажівок. Мешканці були змушені виходити зі своїх укриттів, щоб чекати в черзі біля свердловин і вантажівок для роздачі води або готувати їжу на відкритому вогні, наражаючись на небезпеку обстрілів і артилерійського вогню. Інші були змушені пити, умиватися та мити посуд дощовою водою або талим снігом.

Людям, які потребували медичної допомоги – пораненим під час бойових дій, тим, хто захворів через брудну воду, сильний холод та тим, хто не мав ліків від наявних захворювань – було важко дістатися до лікарень, зважаючи на небезпечні умови у всьому місті.

У результаті бойових дій усі 19 лікарняних комплексів міста були пошкоджені, що ще більше перешкоджало наданню медичної допомоги населенню та, ймовірно, сприяло стражданню і смерті не лише під час, а й після битви за місто. ⁴⁷Також було пошкоджено щонайменше п'ять пожежних станцій міста, що, ймовірно, перешкоджало роботі рятувальників.

Згідно з міжнародним гуманітарним правом, електроенергія, вода, телекомунікації, охорона здоров’я та інфраструктура реагування на надзвичайні ситуації вважаються «критично важливою інфраструктурою» та «об’єктами, необхідними для виживання цивільного населення». ⁴⁸ Принаймні в одному випадку – йдеться про напад на трансформаторну станцію 2 березня – російські війська, схоже, навмисно поцілили у об’єкт енергетичної інфраструктури. Однак у більшості випадків залишається невизначеним, що саме спричинило пошкодження інфраструктури.

Як зазначалося вище, електроенергетична інфраструктура вважається об’єктом подвійного призначення, тобто об’єктом, який може використовуватись як із цивільною, так і з військовою метою. Такий об’єкт може бути законною військовою ціллю, якщо він використовується таким чином, що робить «ефективний внесок у військові дії», а його знищення за обставин, що панують на той момент, забезпечує «явну військову перевагу». Однак такі напади не повинні мати непропорційного впливу на цивільне населення. Російські офіційні особи не відреагували на запитання про визначені цілі їхніх нападів. Напади зі свідомою метою відключення електроенергії для всього населення є непропорційними і порушують міжнародне гуманітарне право.

У подальших розділах аналізується шкода, завдана інфраструктурі постачання електроенергії, водопостачання, каналізації, телекомунікацій, постачання природного газу, охорони здоров’я та реагування на надзвичайні ситуації.

Електрика

Маріуполь живиться від чотирьох трансформаторних підстанцій (ТП). ⁴⁹ Дві основні: Зоря-330 і Мирна‑330, живлять дві менші станції Азовська-220 і Ілліча-110. Усі чотири підстанції передають електроенергію на десятки великих підстанцій, які, своєю чергою, живлять підстанції середнього розміру, які потім живлять електроенергією тисячі малих підстанцій, до яких приєднана кожна житлова та комерційна будівля. Відключення «Зорі-330» чи «Мирної-330» одразу призвело б до порушення електропостачання всього міста. Однак на супутникових знімках ми не знайшли жодних доказів пошкодження будь-якої з цих двох підстанцій, а також станції «Ілліча-110» до 2 березня, коли все місто було знеструмлено. Супутникові знімки показують, що головна будівля «Мирної‑330» була пошкоджена у період між 14 і 19 березня, але не показують пошкодження електричної інфраструктури на станції. На супутникових знімках від 23 березня на земельній ділянці біля «Ілліча-110» видно чорні плями, яких немає на знімках зроблених напередодні. На знімках від 4 квітня не видно пошкоджень головної будівлі трансформаторної станції, але на наступному доступному знімку, зробленому 9 квітня, видно пошкодження даху.

Більшою частиною електроенергетичної інфраструктури міста керувала найбільша приватна електроенергетична компанія України ДТЕК. ⁵⁰Компанія надала Human Rights Watch реєстр записів, у якому її співробітники реєстрували випадки збою в роботі різних частин мережі в період з 24 лютого до 2 березня, включаючи будь-які відомі причини збоїв.

У період з 25 лютого до 2 березня ДТЕК зафіксовано вісім інцидентів, під час яких 23 з десятків електропідстанцій міста, включно з підстанцією, що живить «Азовсталь», вийшли з ладу групами по дві або більше. ⁵¹ Одночасна несправність підстанцій свідчить про те, що вони вийшли з ладу не внаслідок пошкодження підстанцій, а через пошкодження ліній електропередач або опор, які передають електроенергію від трансформаторної підстанції до груп підстанцій. Під час дев’ятого зафіксованого інциденту приблизно опівдні 2 березня вийшла з ладу одна електропідстанція на території Старокримських фільтрувальних станцій №1 і №2, які перекачують воду з каналу та водосховища в труби, що ведуть до міста (ймовірно, внаслідок аварії ЛЕП, що з’єднує фільтрувальні станції з ТП «Азовська-220»). ⁵²

У двох інцидентах ДТЕК зафіксувала одночасне зникнення електроенергії на ділянках, які живилися від двох і більше підстанцій. Перший стався 25 лютого, коли електроенергію втратили житлові масиви Лівобережного району, які живилися від двох підстанцій. ⁵³ 26 лютого Маріупольська міськрада повідомила, ⁵⁴що були пошкоджені 188 «підстанцій» – ймовірно, маються на увазі менші підстанції на рівні житлових будинків, що залишило без електрики 41 229 домогосподарств. ⁵⁵

Другий інцидент стався коли житлові масиви Центрального та Приморського районів, що живилися від семи підстанцій ⁵⁶, одночасно залишилися без електрики на декілька годин 28 лютого і знову 2 березня. За даними ДТЕК, ⁵⁷ це сталося тому, що пошкоджені лінії електропередач потребували ремонту. 28 лютого або вранці 1 березня вони були «відновлені шляхом зрізання пошкоджених ділянок і встановлення додаткових розподільних пристроїв», а 2 березня знову були пошкоджені. ⁵⁸На супутникових знімках від 9 березня видно дві пошкоджені електроопори, розташовані між ТП «Азовська-220» і сімома підстанціями.

Ми також проаналізували інші супутникові знімки, зроблені в період з березня до квітня 2022 року, на яких видно пошкодження низки ліній електропередач і опор у різних частинах міста та на околицях. Двоє жителів розповіли, що в якийсь момент у березні російські війська обстріляли опори електропередач поблизу ринку «Каліфорнія» ⁵⁹ та приблизно за 700 метрів на південь від кінця проспекту Миру. ⁶⁰ На супутникових знімках з 9 березня до 12 травня видно пошкодження 11 підстанцій міста. Виглядає так, що ці пошкодження сталися після 2 березня, коли все місто вже було відключено від електроенергії. Ми не змогли визначити чи були підстанції та лінії навмисно пошкоджені російськими чи українськими силами під час боїв.

На супутниковому знімку від 4 квітня 2022 року видно зруйновану електроопору на вулиці Купріна за три кілометри на захід від центру Маріуполя. Зображення © 2024 Planet Labs PBC

З вищезазначених причин, а також через те, що мешканці різних частин міста повідомляли, що вони продовжували отримувати електроенергію до 2 березня, пошкодження міських підстанцій, ймовірно, сталося після 2 березня, коли все місто вже було відключене від електрики.

За даними ДТЕК, о 15:30 2 березня внаслідок обстрілу було пошкоджено один із трансформаторів на станції «Азовська-220». Це призвело до відключення електрики на трьох останніх підстанціях, які вона живила і які постачали електроенергію до житлових масивів Центрального та Кальміуського районів. Станція розташована приблизно за 8 кілометрів на північ від центру міста та далеко від інших будівель. На супутникових знімках від 12 березня видно пошкодження одного з трансформаторів станції, а також, ймовірно, пошкодження комунікаційної вежі за 90 метрів. Інших пошкоджень на об’єкті немає, що свідчить про цілеспрямовану атаку на трансформатор.

Вод опостачання

Через відсутність електроенергії цивільне населення також втратило доступ до водопостачання. ⁶¹ Внаслідок пошкодження електричної мережі 25 лютого зупинилися насоси, які направляли річкову воду з каналу в систему водопостачання Маріуполя, що змусило місто використовувати виключно воду з водосховищ. ⁶²Атака на енергетичну інфраструктуру 2 березня вивела з ладу насоси, які перекачували воду з водосховища, залишивши все населення міста без доступу до питної води. ⁶³ Волонтери намагалися допомогти жителям впоратися з втратою міського водопостачання, збираючи воду з свердловин і джерел і розвозячи її вантажівками до пунктів видачі у всьому місті. Але це було пов’язано зі значним ризиком, адже волонтери і мешканці зазнавали постійних обстрілів, пересуваючись містом, щоб роздати або забрати воду, і годинами чекати в чергах на пунктах розподілу.

Як зникла вода в кранах

Основним джерелом води для Маріуполя є річка Сіверський Донець. У Миколаївці за 200 кілометрів на північ від Маріуполя вода з річки потрапляє в канал, яким вона тече 50 кілометрів, переважно над землею, до міста Горлівка, що за 130 кілометрів на північ від Маріуполя. Там насосна станція третього підйому ⁶⁴ каналу Сіверський Донець – Донбас перекачує воду щонайменше в три комплекти труб. Ця насосна станція є одним із найважливіших об’єктів інфраструктури на Донбасі та є стратегічно важливою як для України, так і для Росії, оскільки забезпечує водою три мільйони людей у регіоні. ⁶⁵

Водогони, які починаються в Горлівці, декілька кілометрів проходять над землею, а потім під землею до насосної станції першого підйому, ⁶⁶розташованої за 6 кілометрів від села Василівка та приблизно за 120 кілометрів на північ від Маріуполя. Труби проходять під землею від Василівки до Старокримських фільтрувальних станцій №1 і №2, що приблизно за 10 кілометрів на північ від центру Маріуполя та трохи на південь від Старокримського водосховища. ⁶⁷ За словами керівника «Маріупольводоканалу» (однієї з двох компаній, що постачають воду до міста), фільтрувальна станція фільтрує та перекачує воду з підземних труб і, коли необхідно, зі Старокримського водосховища як резервного джерела води, у труби, які йдуть до Маріуполя (переважно під землею). ⁶⁸

19 лютого частина Василівської насосної станції постраждала від вибуху, який потрапив на камеру. ⁶⁹ Нам не вдалося встановити причину вибуху.

Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації повідомив, що в той же день Старокримські фільтрувальні станції №1 і №2, що приблизно за 100 кілометрів на південь, переключилися з перекачування води в Маріуполь з каналу на воду з водосховища, маючи на увазі, що 19 лютого через інцидент вода з каналу не потрапила до фільтрувальної станції. ⁷⁰Комітет ООН з питань водопостачання та санітарії заявив, що після інциденту 90 тисяч людей у Волноваському районі почали отримувати воду з водосховища і що «такі міста, як Маріуполь, так само переходять на воду з водосховища». ⁷¹ Це означає, що вода більше не текла каналом з Василівки до Маріуполя або текла у меншому обсязі. Щоправда, директор Маріупольводоканалу та заступник керуючого справами Маріупольської міської ради повідомили, що вода продовжувала надходити з каналу на Старокримські фільтрувальні станції №1 і №2 до 26 лютого, а після цього станції повинні були перейти на відкачування води з водосховищ через повну втрату води з каналу у попередній день. ⁷²

Втрату води з каналу 25 лютого можна пояснити тим, що, за словами комітету ООН, того дня відбулося «знеструмлення» – термін, що означає втрату електропостачання – стратегічно важливої насосної станції третього підйому. ⁷³ Це означало припинення перекачування води з каналу Сіверський Донець – Донбас. Того дня три мільйони людей, у тому числі всі мешканці Донбасу – жителі підконтрольних «ДНР» територій, а також Маріуполя – втратили доступ до води з каналу. ⁷⁴

За даними реєстру ДТЕК, 2 березня о 12:15 Старокримські фільтрувальні станції №1 і №2 припинили роботу через «відключення» електропідстанції, що живить фільтрувальні станції, ймовірно через пошкодження ЛЕП, що з’єднує їх з ТП «Азовська-220». У комітеті ООН заявили, що 2 березня водопровідна компанія «Вода Донбаса» повідомила, що обстріл близько 13:00 пошкодив «низку ліній електропередач», і це означає, що всі водонасосні станції в Маріуполі, включаючи Старокримські фільтрувальні станції №1 та №2, перестали працювати. ⁷⁵ На супутникових знімках фільтрувальних станцій від 9 березня видно пошкодження покрівлі станції та ґрунту поблизу, але не підстанції комплексу.

Директор «Маріупольводоканалу» зазначив, що близько 1 000 співробітників його підприємства продовжували працювати до 2 березня, коли через зникнення електроенергії в усьому місті припинили працювати всі водяні насоси. ⁷⁶ Він також повідомив, що внаслідок бойових дій після 2 березня було пошкоджено 40 відсотків міських «малих насосних станцій, які постачали воду на верхні поверхи будинків». У травні 2022 року мер Маріуполя Вадим Бойченко заявив, що «всі 22 [насосні станції міста] були зруйновані або затоплені» і що «пошкоджено понад 50 відсотків мережі водопостачання». ⁷⁷

Збір і розподіл води з великими ризиками для волонтерів і мешканців

2 квітня мій чоловік пішов набрати води до свердловини неподалік, але не повернувся. Пізніше сусід розповів мені, що на перехресті був обстріл в час, коли там міг проходити мій чоловік. Я шукала його п'ять днів. Я ніколи більше його не бачила.

— Жінка з Кальміуського району, яка прожила в Маріуполі три місяці, а потім виїхала. ⁷⁸

Після того, як 2 березня у кранах зникла вода, близько 100 співробітників Маріупольводоканалу та волонтери почали збирати воду в інших місцях, таких як джерела та свердловини, і розвозити її до пунктів видачі в лікарнях і великих укриттях, включаючи школи, дитячі садки та підвали. Про це повідомив директор Маріупольводоканалу. ⁷⁹За його словами, після припинення водопостачання основним джерелом води в місті стала свердловина приблизно в кілометрі на схід від драмтеатру, де його співробітники набирали воду за допомогою дизельних насосів. «Ця свердловина врятувала багато життів», – розповів він. ⁸⁰ Серед інших джерел води – річка Кальчик, ⁸¹ канал поблизу офісу «Маріупольводоканалу» та пожежний гідрант біля драмтеатру. ⁸²

Співробітники Маріупольводоканалу та волонтери розподіляли воду за допомогою восьми цистерн для води, кожна місткістю близько 10 кубічних метрів, а також двох менших вантажівок, що дозволило їм доставляти від 80 до 100 кубічних метрів води на день по всьому місту в перші кілька днів після 2 березня. ⁸³ Воду привозили до Драматичного театру, спорткомплексу «Терра Спорт», ⁸⁴ сусідньої будівлі до кінотеатру «Савона», ⁸⁵ у місце неподалік від офісу Маріупольводоканалу, а також до центрального ринку міста. ⁸⁶ Міська влада ⁸⁷ також намагалася поінформувати мешканців де знайти джерела та криниці, зокрема у Міському саду, біля мечеті на проспекті Нахімова, 41, біля кав’ярні «Чайка» на Лівому березі та в місці біля стадіону «Іллічівець».

Ці зусилля забезпечили доступ до вкрай необхідної води для жителів усього міста. Однак волонтери, які організовували роздачу води, самі резервуари для води та жителі, які сміливо йшли вулицями міста, щоб дістатися до свердловин або пунктів роздачі води та стояли в чергах до шести годин, ризикували потрапити під масивні обстріли, ракети та авіаційні бомби. ⁸⁸

Через високу інтенсивність боїв починаючи з 10 березня вантажівки з водою не могли дістатися до Лівого берега, хоча після цієї дати поліцейські Національної поліції України змогли доставити одну цистерну води до лікарні №4. Також у березні неможливо було доставити воду до інших районів, зокрема до 17-гота 23-го мікрорайонів міста та до всього Кальміуського району.

Офіс «Маріупольводоканалу» зазнав нападів у ніч з 15 на 16 березня і в ніч з 16 на 17 березня. ⁸⁹Перший заступник мера Маріуполя повідомив, що під час одного з нападів у сусідньому будинку постраждала дівчина приблизно 10 років. ⁹⁰

Через атаку на початку березня біля супермаркету «Шанс» на вул. Латишева, 23, де волонтери міськради роздавали воду та гуманітарну допомогу, загинули три чи чотири людини. Про це повідомив працівник Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, який бачив тіла загиблих. ⁹¹

Як повідомляється, станом на 18 березня обстріли та інші атаки пошкодили або знищили шість з восьми водовозів. ⁹² Одна з цистерн була знищена на проспекті Металургів, інша на вулиці Бахчиванджи, що проходить паралельно проспекту Миру на південь, а третя біля філармонії поблизу драмтеатру. ⁹³

Один чоловік описав напад 15 березня близько 8 години ранку, коли він пішов збирати ґрунтову воду у гаражному кооперативі приблизно за 500 метрів на південь від МК «Азовсталь» на Лівому березі. «Нас було близько 30 осіб, коли сталася атака. Через неї загинуло 20 людей і багато було поранено, у тому числі двоє, які прийшли зі мною з будівлі, де ми ховалися, – розповів він, – українські сили прибули швидко і доправили поранених до лікарні». ⁹⁴

Цей чоловік розповів, що пізніше того ж або наступного дня він бачив тіла приблизно 10 людей у цивільному одязі біля іншого джерела ґрунтових вод, яке, за його словами, було поруч із будівлею хлібокомбінату та адміністративною будівлею територіального центру комплектування. Чоловік сказав, що не знає, як ці люди загинули.

Військова медсестра розповіла, що чула від інших, що біля свердловини у парку Перемоги було «багато трупів». ⁹⁵Вона також чула, що деякі з поранених, яких вона бачила в укритті під лікарнею №3 з 17 березня до 25 квітня, отримали травми, коли набирали там воду.

Інший чоловік описав те, що він побачив у середині березня біля кафе «Чайка» на Лівому березі:

Біля колодязя я побачив три трупи. Однією з них була дівчина у високих чоботях з хутром назовні. Ще один – чоловік із кульовим пораненням у шию. Усі троє мали поранення в груди і були одягнені в цивільний зимовий одяг. Ми з іншими людьми перенесли їх за сусідню будівлю, і власник дав нам ковдри, щоб накрити їх. Власник не знав, що сталося, але, наскільки я зрозумів, напередодні ввечері в цьому районі точилися бої. ⁹⁶

Ще один чоловік розповів, що вранці 10 березня він вийшов з дому на проспекті Металургів, 117, щоб набрати води з сусідньої річки, коли почався обстріл:

Ми не добігли лише 15 метрів до нашого під’їзду. Мене одразу поранило в праву половину тіла, а брата моєї дружини дуже сильно поранило в спину. Я відвіз його у військовий госпіталь №555, і він помер під час операції. Йому було 52. ⁹⁷

Заступник голови Маріупольської міської ради повідомив, що лікар Андрій Іванович Гнатюк був застрелений 27 березня російськими військами, коли йшов від лікарні №4 за водою до колодязя на північний захід від лікарні, біля місцевого кладовища. ⁹⁸ Представниця управління охорони здоров'я сказала, що в якийсь момент у березні вона почула, що лікар, який працював в Обласній лікарні інтенсивного лікування, ⁹⁹ був убитий, коли він йшов за водою для лікарні до колодязя неподалік, хоча вона не знає, як і хто його вбив. ¹⁰⁰

Жінка розповіла, що чула, що «багатьох [її] сусідів вбили біля свердловини біля школи №31». ¹⁰¹ Чоловік розповів, що чув, що в якийсь момент між 9 та 11 березня рано вранці біля джерела води на Першій Слобідській вулиці загинуло троє людей. ¹⁰²

Ще один чоловік загинув від фрагмента снаряда, коли йшов до пункту роздачі води біля мечеті в середині березня. ¹⁰³

Один лікар розповів, що чув, що в якийсь момент після 8 березня жінку, яка ховалася в будинку неподалік від нього поблизу кінотеатру «Савона», було вбито під час атаки, коли вона набирала воду. ¹⁰⁴ Чоловік розповів, що 12 березня близько 10 ранку він побачив тіло чоловіка, який, як йому сказали, загинув через мінометний обстріл, коли йшов з вулиці Фонтанна, 44 до річки Кальміус, щоб набрати води. ¹⁰⁵

Жінка розповіла, як один із її сусідів пішов набрати води, а повернувся з травмою спини, що сталася в результаті атаки. ¹⁰⁶ Чоловік сказав, що знає про декількох людей, які вийшли з його будинку на Морському бульварі, 54 і з сусіднього будинку під номером 56, щоб набрати води, але вони не повернулися, хоча він не знає, чому. ¹⁰⁷

Постачання природного газу і опалення

Ночами я плакала від холоду.

— Мешканка Маріуполя, яка три тижні прожила в приміщенні з мінусовою температурою ¹⁰⁸

Мешканці Маріуполя використовували природний газ для приготування їжі та заправки котлів для води, у тому числі для систем опалення. ¹⁰⁹ До 6 березня у всьому місті постачання природного газу було припинено через пошкодження магістрального газопроводу, яким газ постачався у місто та у половину Донецької області. ¹¹⁰Але тепломережі перестали працювати ще 2 березня: не було електроенергії для перекачування води, вода не надходила до котелень, що працюють на природному газі. Багато мешканців розповідали, як вони страждали від холоду в ті перші тижні за мінусових температур. А коли перестали працювати їхні кухонні плити, їм довелося виходити на вулицю та гріти воду чи готувати гарячу їжу на саморобних вогнищах, наражаючись і на холод, і на обстріли.

Окрім значного пошкодження трубопроводу 6 березня, бойові дії пошкодили 32 міські будівлі, де були розташовані газові котли, які передають нагріту воду по трубопроводах приблизно до 1 900 житлових будинків, а також до громадських будівель і підприємств. ¹¹¹ Він також сказав, що внаслідок бойових дій було пошкоджено приблизно 360 кілометрів із 600 кілометрів міських трубопроводів гарячого водопостачання, у тому числі деякі з 5 відсотків труб, які проходять над землею, і більшість підземних трубопроводів, які були пошкоджені через те, що вода замерзла і розірвала їх зсередини. За його словами, його відомство оцінило вартість ремонту в 5 мільярдів гривень або близько 135 мільйонів доларів США.

Телекомунікації

Я пам’ятаю, як ми підійшли до вежі і побачили, що поруч стоять українські військові з жовтими стрічками на плечах. Ми запитали їх, що відбувається, оскільки у нас не було доступу до Інтернету, і ми були відрізані від решти світу. Ми не розуміли, під контролем України Маріуполь чи ні. Ми навіть не знали чи залишався наш президент в Україні. ¹¹²

— Мешканка Маріуполя, яка пішла на початку березня до старої водонапірної вежі біля драмтеатру після того, як протягом тижня вона не мала доступу до телефонної мережі

Протягом перших декількох днів російського штурму мешканці Маріуполя майже повністю втратили доступ до мобільних телефонних мереж та Інтернету. Таким чином вони були повністю відрізаними від зовнішнього світу та не мали можливості спілкуватися з близькими чи отримувати доступ до новин, інформації про можливі шляхи евакуації чи пункти видачі гуманітарної допомоги. Протягом усієї облоги відсутність можливості спілкуватися з близькими та отримувати необхідну інформацію посилювала щоденні страхи та тривогу мешканців, які хвилювалися за долю своїх родичів, друзів та колег. Вони використовували сарафанне радіо в пунктах видачі води та гуманітарної допомоги, щоб намагатися передати інформацію друзям і близьким з інших районів, зокрема, щоб повідомити їм, що вони досі живі та де вони перебувають, або, в деяких випадках, щоб сказати, хто помер і де вони були поховані в імпровізованих могилах. Також мешканці ходили вулицями міста з ризиком потрапити під артилерійські обстріли, шукаючи нечисленні місця, де ще час від часу можна було зловити сигнал на телефон.

Маріупольська міська рада вперше опублікувала повідомлення про відключення телефонного зв'язку 28 лютого. ¹¹³ До 24 лютого в Маріуполі було три телекомунікаційні провайдери: Київстар, lifecell і Vodafone. Lifecell повідомив, що станом на 27 лютого його послуги в Маріуполі були «відключені» через руйнування «передавальних станцій» та пошкодження «оптичних кабелів на магістральному та резервному маршрутах». ¹¹⁴

У Київстарі Human Rights Watch повідомили, що відсутність електроенергії в усьому місті на початку березня унеможливила підтримання мобільного зв’язку, за винятком двох місць: у безпосередній близькості від Драматичного театру, звідки продовжував передавати сигнал Vodafone, поки «відповідне обладнання не було знищене через обстріли», а також поблизу семиповерхової головної будівлі Київстар. ¹¹⁵

Деякі мешканці стверджують, що на початку та в середині березня вони мали можливість зловити слабкий телефонний сигнал у деяких місцях, зокрема в Обласній лікарні інтенсивного лікування, ¹¹⁶біля кінотеатру Савона ¹¹⁷та біля будівлі «Київстар», що дозволяло зателефонувати або надіслати повідомлення рідним. ¹¹⁸

В офісі Київстар знаходилась центральна базова станція – центральний вузол мобільного зв’язку, який був підключений до 148 базових станцій, які своєю чергою передавали бездротовий сигнал у всьому місті. ¹¹⁹ Головний технічний директор «Київстар» повідомив, що «одна за одною всі ці базові станції вийшли з ладу [на початку березня] через відсутність електроенергії, [а] потім через фізичні пошкодження». ¹²⁰

У Київстарі Human Rights Watch повідомили, що після 1 березня жителі могли підключатися до сигналу Київстар біля офісу компанії, тому що інженери компанії розмістили передавач і антену, що працювала на дизельному генераторі, біля вікна четвертого поверху. ¹²¹ Через брак дизеля після 15 березня його вмикали лише на декілька годин на день. Один із заступників міського головипідтвердив, що міська рада надала Київстар дизельні генератори. ¹²² У компанії заявили, що напад 15 березня пошкодив п'ятий і шостий поверхи будівлі. Потім будівля була значно пошкоджена обстрілом 20 березня, і російські сили протягом короткого часу перебували в будівлі пізніше того ж дня, повідомляє Київстар. ¹²³ На супутникових знімках від 29 березня 2022 року видно пошкодження четвертого, п’ятого та шостого поверхів з південного боку будівлі. На фотографіях, зроблених 19 березня працівниками «Київстар» всередині будівлі, видно пошкодження кабінетів, вікна яких виходять на південну сторону, а на відео, опублікованому 8 лютого 2023 року в соцмережах, видно пошкоджений фасад. ¹²⁴21 березня всі співробітники та їхні родини, які перебували в будівлі, залишили її, за винятком двох інженерів, які вийшли з неї 24 березня. ¹²⁵

Лікарні

Human Rights Watch виявила, що в місті було 19 лікарняних комплексів, і всі вони були пошкоджені під час бойових дій. Комплекси лікарні № 1 і лікарні № 4 постраждали найбільше, деякі будівлі були повністю зруйновані. ¹²⁶Фізичні пошкодження та руйнування, яких лікарні зазнали різною мірою, обмежували їхню здатність надавати життєво-необхідну допомогу. Це загострювало проблеми, з якими стикалися лікарні через обмежені поставки лікарських засобів та інших матеріалів, відсутність електрики та палива для живлення генераторів. Щоб отримати додаткову інформацію про шкоду, завдану лікарням, див. інформацію про пошкодження закладів охорони здоров’я у Розділі VI.

Пожежні станції

У березні та квітні у Маріуполі постраждали щонайменше п'ять пожежних станцій: пожежні частини №№22,23, 24, 25 і 53, що, ймовірно, обмежило їх здатність реагувати на масштабні обстріли та гасити пожежі у всьому місті. ¹²⁷ Human Rights Watch проаналізувала супутникові знімки, які показали, що станція №22 була пошкоджена у період між 9 і 12 березня (зокрема, вона мала значні пошкодження даху), станція №23 була пошкоджена між 14 і 19 березня, станція №24 була повністю зруйнована між 14 і 19 березня; станція №25 була повністю зруйнована між 30 березня і 3 квітня; і станція №53 була пошкоджена між 11 і 15 квітня. ¹²⁸

Працівник пожежної частини, що здійснював керівництво роботою пожежних бригад в місті в період з 24 лютого до 14 березня, розповів, що він перебував у пожежній частині № 22, яка потрапила під обстріл 10 березня в той час, коли у її підвалі ховалися 287 людей, включаючи рятувальників та їхні родини. За його словами, внаслідок нападу одна людина загинула, дев'ятеро отримали поранення. Він також сказав, що його бригада надавала пріоритет гасінню пожеж у житлових будинках, а не комерційних будівлях, таких як торгівельні центри та офіси, і що його бригада набирала воду з резервуарів у всьому місті, де, за його словами, води завжди було достатньо. ¹²⁹

Truth Hounds поспілкувалися з чоловіком, який зі своєю сім’єю перебрався до будівлі пожежної частини №22 та який описав момент удару по будівлі:

Це було між 9 і 10 ранку 10 березня. Я був на третьому поверсі з сім’єю, коли почув вибух. Снаряд влучив у другий поверх, і ми опинилися на другому поверсі, під завалами. Нас із дружиною врятували через 30 хвилин, а сина – через три години. В обох були важкі травми рук і ніг. Більшість людей, які жили у пожежній частині на той момент, перебували у підвалі й не постраждали. Інші, хто перебував на верхніх поверхах, отримали легкі травми. Загинув мій друг і колега Панков Олексій Сергійович, але його тіло знайшли лише через декілька місяців. ¹³⁰

Міські послуги в Маріуполі з травня 2022 року

Після захоплення міста у квітні 2022 року російським силам знадобилося багато місяців, щоб хоча б частково відновити доступ мешканців, що залишились, до електроенергії, води та базових послуг охорони здоров’я.

За словами співробітниці Маріупольської міської ради, станом на вересень 2022 року жителі міста досі мали обмежений доступ до їжі, води, охорони здоров’я та інших соціальних послуг. ¹³¹За її словами, у деяких закладах охорони здоров’я медична допомога зводилася до вимірювання тиску та аускультації або прослуховування легень, серця та живота. Один із заступників міського голови розповів, що станом на кінець серпня 2022 року спроби полагодити частину електромережі призвели до пожеж і що станом на середину літа деякі райони отримували електроенергію спорадично, але доступу до природного газу не мав ніхто в місті. ¹³²

На початку травня 2022 року в МНС «ДНР» повідомили, що фільтрувальну станцію в місті запустили вперше після пошкодження підстанції 2 березня, і в результаті водопостачання в Маріуполі буде відновлено 12 або 13 травня. ¹³³Але перші райони почали отримувати воду лише на початку серпня і лише по декілька годин на добу. ¹³⁴Навіть після часткового відновлення водопостачання міська влада висловлювала занепокоєння щодо триваючого ризику інфекційних захворювань, які передаються через воду, включаючи холеру, оскільки системи очищення стічних вод і дренажу не були відновлені. ¹³⁵ Крім того, жителі Маріуполя досі використовували неперевірені джерела води, такі як невеликі річки та водойми, які, як було відомо за попередніми тестами, містили бактерії, що викликають холеру. Місто досі не отримувало воду з каналу Сіверський Донець – Донбас, що був пошкоджений наприкінці лютого. ¹³⁶

9 жовтня Мінбуд «ДНР» повідомило, що водопостачання відновили у всіх чотирьох районах міста. ¹³⁷ Директор «Маріупольводоканалу», який виїхав з міста, але продовжував стежити за ситуацією з водою в Маріуполі після його окупації, у грудні 2022 року розповів Human Rights Watch, що, за його оцінками, було відновлено 80% інфраструктури водопостачання та 50% систем очищення стічних вод інфраструктура. ¹³⁸ У березні 2023 року він казав, що, на його думку, майже всю пошкоджену інфраструктуру водопостачання вдалося відремонтувати, але штурм міста повністю знищив чотири очисні споруди, у тому числі дві на Лівому березі (на вул. Азовстальській і в Східному районі) та дві на західній стороні міста: насосну станція №6 біля вул. Зелінського та станцію на вул. Митрополитській. ¹³⁹Він розповів, що за розрахунками його підприємства, вартість усунення пошкоджень інфраструктури водопостачання у місті становитиме близько 700 мільйонів доларів США. ¹⁴⁰

Станом на лютий 2023 року окупаційні війська значною мірою відремонтували електромережі та мережу постачання природного газу, а також водопровідну інфраструктуру, але регулярні відключення досі відбувалися. ¹⁴¹ Ці відключення спостерігалися і в грудні 2023 року. ¹⁴²

IV. Боротьба за виживання в укриттях

З 24 лютого до середини квітня 2022 року десятки тисяч маріупольців протягом днів чи тижнів укривались де могли, щоб зменшити ризик загибелі чи поранень від авіаударів, обстрілів та інших атак. Деякі мешканці перебрались до укриттів у лікарнях та інших нежитлових приміщеннях, в окремі з яких міська влада та волонтери доставляли допомогу. Інші залишилися в підвалах власних будинків або перейшли до підвалів інших житлових будинків.

Оскільки можливості доставити їжу в місто вже не було і магазини були закриті, люди виживали за рахунок продуктів, які були у них в квартирах, які роздавали волонтери, або продуктів, які люди з ризиком для життя шукали та приносили до укриттів, щоб поділитися з іншими. За відсутності водопостачання люди зливали воду з радіаторів, збирали дощову воду, талий сніг і, намагаючись уникнути обстрілів, набирали воду з свердловин і колодязів. Без опалення та електрики за температури нижче нуля вони майже весь час проводили під ковдрами. Зважаючи на ризики непередбачуваних атак, вони готували їжу на багатті у дворах і біля під’їздів, намагаючись перебувати якомога ближче до підвалів, куди можна було б сховатись у разі раптового нападу.

Зовнішній світ сприймав підвали як символ опору Маріуполя. ¹⁴³ У самих підвалах цивільні мешканці виживали в найсуворіших умовах: налякані, змерзлі, мокрі, з постійним відчуттям спраги та голоду, в темряві. Невідома кількість людей загинула в підземних укриттях через поранення або відсутність доступу до ліків і лікування.

Укриття у всьому місті

24 лютого Маріупольська міська рада оприлюднила список із 1 033 адрес під назвою «Перелік підвальних та інших підземних приміщень для можливого укриття населення Маріуполя». ¹⁴⁴ Майже всі були в житлових будинках. Багато мешканців залишилися в цих спеціально відведених укриттях, тоді як тисячі інших укривались в десятках переважно нежитлових приміщеннях, розташованих над та під землею.

Міська влада та волонтери мобілізувалися, щоб підтримати мешканців у перші дні російського наступу, зокрема, надавали транспорт, щоб допомогти людям переїхати з Лівого берега та сіл на околицях міста до будинків та укриттів у центрі міста, які в перші дні штурму вважалися відносно безпечнішими. Волонтери випікали тисячі буханців хліба до відключення електрики 2 березня, а також збирали їжу на ринках, щоб привезти до укриттів. Вони також організували збір і розповсюдження води, ковдр, одягу, підгузків, батарейок і ліків, а також дизельного палива для електрогенераторів у лікарнях, координуючи свої дії за допомогою радіозв’язку та сарафанного радіо. ¹⁴⁵

Завдяки цим зусиллям було врятовано тисячі життів, але доставляти допомогу в окремі частини міста, через посилення російських нападів, ставало дедалі складніше. Перед міською владою та волонтерами поставали все більші труднощі під час спілкування між собою, координації та пересування містом. Вже 5 березня такі спроби стали дуже небезпечними, і незабаром у більшій частині міста дістатися укриттів стало неможливо. ¹⁴⁶ Водночас, у деяких випадках сотні людей, підтримуваних волонтерами, тижнями залишались в одному й тому самому укритті. ¹⁴⁷

На основі інтерв’ю зі співробітниками міської ради, волонтерами та мешканцями, а також дописів у Telegram-каналі Маріупольської міської ради ми визначили 27 місць, у тому числі два житлові будинки, які функціонували як укриття і в які міська влада та волонтери привозили допомогу наприкінці лютого та в березні 2022 року. ¹⁴⁸

Укриття, в які міська влада та волонтери привозили допомогу

Центральний район

Проспект Миру та прилеглі вулиці

Донецький академічний обласний драматичний театр, площа Театральна, 1
Палац культури «Молодіжний», вул. Харлампіївська, 17/25
Центр соціальних служб Центрального району, просп. Миру, 80
Житловий будинок на вул. Казанцева 19а
Низка корпусів Приазовського державного технічного університету, включаючи на просп. Миру, 68 та корпус № 2 на вул. Казанцева, 3.
ЦУМ, проспект Миру, 69

На північ від проспекту Миру

Школа № 27, вул. Троїцька, 56
Кінотеатр «Савона», просп. Будівельників, 134
Спорткомплекс «Тerra Sport», просп. Будівельників, 132

На південь від проспекту Миру

Маріупольська камерна філармонія, просп. Металургів, 52
Спортивний волейбольний комплекс «Купол», просп. Металургів, 52
Палац естетичного виховання (Палац піонерів), просп. Металургів, 19.

Приморський район (південна частина міста)

Будинок на просп. Будівельників, 56
Маріупольський морський ліцей, просп. Будівельників, 28
Обласний дитячий туберкульозний санаторій, Приморський бульвар, 23
Школа №26, вул. Чорноморська, 12
Будівля колишнього кінотеатру «Комсомолець», просп. Нахімова, 172
Лікувально-профілактичний санаторій «Чайка», просп. Нахімова, 39

Лівобережний район (Лівий берег)

Будинок дитячої та юнацької творчості, вул. Азовстальська, 32
Центр культури «Лівобережний», вул. Азовстальська
Центр соціальних служб Лівобережного району, бульвар Меотиди, 20а
Соціальний гуртожиток, пров. Київський, 10
Будівля адміністрації Лівобережного району, просп. Перемоги, 16

Кальміуський район (північна частина міста)

Лікарня №8, вул. Левченка, 4
Військовий госпіталь №555, вул. Академіка Амосова, 54
Басейн «Нептун», вул. Академіка Амосова, 2А
Міський палац культури «Український дім», просп. Металургів, 150

Сотні, якщо не тисячі підвалів житлових будинків у всьому місті також використовувались як укриття. Люди, що ховалися в них, так само мали знаходити та готувати їжу, шукати питну воду та забезпечувати мінімальну санітарію. Деякі лікарні, де лікували поранених, стали де-факто укриттями, а окремі з них зазнали нападів.

Укриття в нежитлових приміщеннях, які, ймовірно, не отримували жодної підтримки від міської влади та волонтерів, включали великий підвал ¹⁴⁹під рестораном «Hleb du Soleil» на просп. Миру, 76, будівлю газової компанії за адресою вул. Миколаївська, 16, де перебувало близько 70 осіб, ¹⁵⁰школу №14, в якій станом на 2 березня на бетонній підлозі спало 300 осіб і де через погану вентиляцію було важко дихати, ¹⁵¹ укриття на близько 30 місць під будівлею Апеляційного суду на просп. Миру, 1, ¹⁵² готель «Європейський» на Приморському бульварі, 9, ¹⁵³спортивний клуб «Стимул» на вул. Сєченова , 63а ¹⁵⁴ і колишню кондитерську фабрику компанії Roshen.

Атаки на укриття

Як описано далі в розділі VII, багато людей було вбито або поранено під час атак, що пошкодили або зруйнували будівлі, де вони знайшли прихисток. Ми також спілкувалися з шістьма іншими людьми, які були свідками нападів, що влучили у ще п’ять укриттів: укриття на просп. Металургів, 89 ¹⁵⁵ (20 березня), два палаци культури, до яких, як стверджують свідки, привозили допомогу (один на північ від просп. Миру та інший на Лівому березі, які були обстріляні 6 і 25 березня відповідно), ¹⁵⁶ будинок Лівобережної районної адміністрації на просп. Перемоги, 16, обстріляний 25 березня, ¹⁵⁷ міський Палац культури на просп. Металургів, 150, який був обстріляний між 23 та 26 березня. ¹⁵⁸ За словами очевидців під час цих нападів у цих будівлях ніхто не загинув і не постраждав.

Смерті та страждання в укриттях

Багато мешканців описали страх і страждання, які вони відчували тижнями поспіль у міських підвалах та інших укриттях, очікуючи нападів у будь-який момент, перебуваючи в приміщеннях за мінусових температур та маючи слабке освітлення або взагалі не маючи жодного. Люди з хронічними захворюваннями не мали доступу до вкрай необхідних ліків, що означало, що деякі з них померли. Той факт, що вони були повністю відрізані від зовнішнього світу, посилював стрес і травми, які вони переживали вдень і вночі.

Відео, зняте російським відеооператором і завантажене в Telegram 21 квітня 2022 року, зафіксувало гнітючі та тісні умови в одному з підвальних приміщень на проспекті Миру, 5-7. ¹⁵⁹

Деякі укриття були облаштовані в лікарнях, де умови швидко перетворилися з важких на жахливі. Медичному персоналу доводилося імпровізувати, щоб проводити лікування та робити операції в таких умовах.

57-річна вчителька англійської мови розповіла Human Rights Watch про те, як вона та її чоловік перебували в Обласній лікарні інтенсивного лікування після того, як 27 лютого обидва отримали поранення під час обстрілу біля їхнього будинку на Лівому березі. У Тетяни Бурак була зламана рука, а в її чоловіка – травми обличчя, щелепи та ноги, через що він не міг ні їсти, ні говорити. Вони отримували базове лікування в лікарні, але, за її словами, пізніше багато лікарів і медсестер припинили відвідувати лікарню, тому що вони хвилювалися за власні сім’ї, і у них «закінчилися ліки, бинти і все інше».

За її словами, після обстрілу лікарні 13 березня пацієнти перейшли до підвалу, щоб сховатися. Більшість з них були дорослі, що мали поранення від вогнепальної зброї та обстрілів:

У підвалі були сотні людей. Важко зрозуміти, скільки. Підвал був забитий. Були матраци і вентиляція. Але там було лише трохи світла, не було води та туалетів. У лікарні був генератор, тож у нас іноді була електрика.

Вона сказала, що поки вона перебувала в укритті, загинули щонайменше 10 людей, яких вона знала. Вона спостерігала, як виносили їхні тіла. ¹⁶⁰

Human Rights Watch також поспілкувалася з військовою медсестрою, яка 17 березня перебралася до підвалу під лікарнею №3, і розповіла, в яких умовах вона надавала медичну допомогу:

Нас там було близько 60 осіб, у тому числі декілька лікарів і медсестер, які робили операції, навіть ампутації, використовуючи в якості анестетиків все, що було в наявності. Ми рятували життя, але одна дівчина загинула. Я допомагала з перев'язками ран, з уколами. У нас був дизель і генератор. ¹⁶¹

Жінка, яка працювала головною інженеркою металургійного комбінату «Азовсталь», розповіла, що її чоловік помер у підвалі їхнього будинку на просп. Перемоги, 27, тому що вони не змогли дістатися до лікарні №4 у Лікувальному провулку, 3 (приблизно за 300 метрів від її будинку), щоб дати йому ліки від захворювання серця:

Чоловікові було 43 роки, він помер у нас у підвалі 1 квітня. У нього перед війною були проблеми з серцем, він приймав ліки. У березні стало ще гірше, але через сильні обстріли ми не змогли дістатися до лікарні №4 – це лише у декількох хвилинах пішки від нас. Я хотіла тим, як виїхала з міста. Я навіть не змогла зареєструвати його смерть. ¹⁶²

Інша жінка розповіла, що в середині березня двоє людей похилого віку померли в підвалі, в якому вона переховувалась на Лівому березі протягом трьох тижнів, тому що в них закінчилися серцеві препарати. ¹⁶³

Чоловік, який перебував у підвалі житлового будинку з принаймні 10 людьми похилого віку, розповів, що ті з них, яким було важко ходити, навіть відмовлялися від їжі, бо не могли рухатись навіть для того, щоб сходити в туалет. ¹⁶⁴

Жінка, яка переїхала зі свого будинку на Лівому березі в підвал свого знайомого в центрі міста, розповіла, що не бачила сонячного світла з 28 лютого до 7 квітня:

Світла не було, тому що ми закрили маленькі вентиляційні отвори, щоб захиститись від уламків і куль. Мене напружувала постійна темрява. Я зробила свічку зі шматка вати та олії. Одного разу я якось прокинулася вночі і скрізь була темрява, я мало не задихнулася. Мені потрібне було світло, щоб дихати та не відчувати стрес, тож я запалила свічку й почала дивитись на полум’я. ¹⁶⁵

Ще одна жінка, яка жила в підвалі на вул. Енгельса, 39 біля драмтеатру з 24 лютого до середини березня також описала, як жила лише при світлі свічки:

Важко зрозуміти, як це жити в темряві, в холоді та сирості. Мій чоловік захворів через переохолодження, а потім підхопив інфекцію. Коли у нас закінчувалися свічки, ми розливали олію на тарілки і робили гніт з вати. Це було наше єдине джерело світла, але було багато кіптяви. Всі рушники були чорні. Лише коли ми вийшли з підвалу, ми побачили, що всі в сажі. ¹⁶⁶

Військова медсестра, яка укривалась у підвалі лікарні №3 з 17 березня приблизно до 25 квітня, розповіла:

Двоє чоловіків регулярно виходили з підвалу і приносили нам їжу. Без них ми б голодували. В укритті ми знайшли стару яму з водою, тож у кожного з нас було близько 100 мілілітрів води тричі на день для пиття, чищення зубів і вмивання. Ми справляли нужду в поліетиленові пакети, які виносили на вулицю, коли це було безпечно. Ми весь час носили один і той же одяг. Було темно й холодно, і наше спільне дихання створювало багато вологи. Все було мокрим. Вночі я накривалася декількома ковдрами, і всі вони були огидно вологі та холодні. ¹⁶⁷

20-річний чоловік описав умови в укритті Приазовського державного технічного університету, куди він прийшов разом із братом після удару по супермаркету біля їхнього дому 4 березня:

Там у кабінетах уже було близько 900 людей, приблизно на рівні двох метрів нижче рівня землі. Люди спали в коридорах. Нам там не було де спати, тому ми з братом спали в холодній кімнаті на вузькому металевому столі, ногами одного поруч з головою іншого. Ми зламали радіатори, щоб злити звідти питну воду». ¹⁶⁸

Жінка спочатку знайшла укриття у Міському палаці культури на просп. Металургів, 150 та у будівлі Лівобережної районної державної адміністрації на просп. Перемоги, 16, на які, за її словами, було скоєно напади 6 та 25 березня відповідно. Потім вона перейшла в укриття лікарні №4, де пробула до 7 квітня:

Ми не виходили з підвалу, тому що навколо постійно були дуже гучні бої. Ми чули танки, артилерію та літаки. У підвалі перебувало 15 дітей і 12 дорослих, переважно чоловіків. Ми робили свічки з олії та тканини. Не могли зарядити телефони. Через два дні у нас закінчилася їжа. У нас також закінчилася вода, тому деякі чоловіки взяли воду з сауни неподалік. Так тривало близько чотирьох днів. Тоді ми пробили труби опалення підвалу і спробували профільтрувати воду тканиною. Ми знайшли мішок ячменю, але не було води, щоб його зварити, тому ми їли його сухим і сирим. Це була наша єдина їжа протягом приблизно одного тижня. Діти були дуже голодні. Вони плакали і в них боліли зуби. ¹⁶⁹

Театральний актор і фотограф Євген Сосновський розповів, що 20 березня російські війська змусили його родину та інших мешканців їхньої багатоповерхівки залишити будинок. Вони не змогли взяти з собою ні їжі, ні речей. Племінниця Сосновського та двоє її малолітніх дітей, які були важко поранені під час попереднього обстрілу, перебували у Євгена та його дружини. «Ми не змогли відійти далеко, – розповідає Сосновський, – бо що Олена [його племінниця] ледве йшла. І всі вулиці тоді були у завалах. Тож ми змогли пройти лише до підвалу сусіднього будинку на Металургів, 89». Незабаром після того як вони прийшли, вони «почули жахливі крики жінки». Її син і чоловік вийшли з підвалу, щоб перевірити свою квартиру, і їх обох застрелили. ¹⁷⁰

«Перша ніч у підвалі була дуже страшною», – розповів Сосновський. Він додав:

Будівлю обстріляли, горіли деякі квартири на верхніх поверхах і ніхто не гасив пожежі… Вогонь почав доходити до підвалу. У нас не було води, щоб зупинити вогонь. Ми не могли вийти на вулицю через сильний обстріл. Тож всю ніч ми намагалися зупинити пожежу як могли, будь-якими засобами які ми мали. У мене були опіки на обличчі і всюди по тілу від крапель палаючого пластику. Але врешті-решт ми захистили свій підвал від пожежі.

Наступного ранку Сосновський наважився вийти на вулицю, щоб спробувати знайти їжу для своєї родини. Коли він намагався зайти до будинків найближчих родичів, щоб перевірити, чи не залишились там продукти, сцена, яку він побачив, «нагадувала кадри з апокаліптичних фільмів»: вулиці були всіяні спаленими тілами та уламками. Російські військові двічі затримували, погрожували та допитували його. Він повернувся до підвалу лише з половиною пачки масла та жменею волоських горіхів.

За словами Сосновського, приблизно 24 березня йому вдалося знайти обмежену кількість їжі для своєї сім’ї, якої вистачило приблизно на шість тижнів, у місці, яке він назвав «російською польовою кухнею». Основним призначенням цієї кухні було годувати солдатів, які займали будівлі в цьому районі.

Окрім стресу, спричиненого спробами прогодувати сім’ю та лікувати їхні поранення без належної професійної медичної допомоги, Сосновський розповів про травму, що була спричинена відсутністю розуміння того, що відбувається на решті території України. Він знайшов приймач, який мав доступ лише до російських радіостанцій. «Але навіть їхні новини дозволили нам зрозуміти, що Росії не вдалося захопити Київ і Харків», – сказав він. І це дало їм певну надію та мотивацію виживати, поки вони не знайшли спосіб виїхати з міста.

V. Виїзд з міста в пошуках порятунку

Коли 24 лютого 2022 року російські війська почали повномасштабне вторгнення в Україну, значна кількість з приблизно 540 тис. жителів Маріуполя були впевнені, що місто не буде захоплено, і тому залишилися. З 2014 року східна частина Лівобережного району міста перебувала приблизно за 10 кілометрів від лінії фронту, коли українські війська відбили спроби пов’язаних з Росією сил захопити місто. Мешканці очікували, що цього разу буде так само.

Коли масштаби та інтенсивність вторгнення стали очевидними, а території на північ, схід і захід від Маріуполя потрапили під удар, десятки тисяч людей виїхали в останні дні лютого, в тому числі на евакуаційних поїздах. Поїзди припинили рух 27 лютого після того, як колії на північ від міста потрапили під російські обстріли. Чимало тих, хто жив на Лівому березі чи на околицях міста, переміщались в центр, думаючи, що там їм буде безпечніше. Інші залишилися у своїх будинках, тому що не мали власного транспорту або мали поважний вік, доглядали за хворими родичами або за родичами з інвалідністю.

Вже 2 березня ті, хто залишився в Маріуполі, опинилися у пастці, оскільки російські та пов’язані з Росією війська майже повністю оточили його. Місто швидко стало надзвичайно небезпечним для цивільного населення, оскільки російські повітряні та наземні атаки посилилися, а мешканці втратили доступ до електроенергії, телефонного зв’язку, водопостачання, опалення, газу та ліків. Майже безперервні обстріли та бомбардування унеможливили пересування людей. За нашими даними, лише декільком десяткам маріупольців вдалося потрапити на підконтрольну Україні територію протягом першої половини березня.

Цілком можливо, що російські війська навмисно блокували виїзд і абсолютно точно не сприяли ані доставці гуманітарної допомоги з території України, ані виїзду цивільних осіб протягом першої половини березня та, меншою мірою, у другій половині березня та квітні.

Протягом цього періоду вище керівництво України, міська влада Маріуполя, представники ООН, МКЧХ, Товариства Червоного Хреста України та волонтери неодноразово, але безуспішно, намагалися організувати евакуацію мешканців та доставку гуманітарної допомоги до міста. Незважаючи на те, що українська влада декілька разів отримувала попереднє погодження від вищого керівництва Росії щодо доставки допомоги з підконтрольних Україні територій до Маріуполя на вантажівках, та вивезення на автобусах цивільних осіб, які хотіли виїхати, ці спроби виявились невдалими.

Росія не надала жодної інформації, яка б доводила, що існували справжні підстави, які б виправдовували тимчасові обмеження на доставку допомоги чи евакуацію цивільних. Таке свавільне блокування евакуації та допомоги перешкоджало мешканцям Маріуполя отримати доступ до речей і послуг, необхідних для виживання, таких як достатнє харчування, чиста вода, санітарія та медичне обслуговування. Таким чином, дії Росії слід розслідувати як порушення законів війни, і, якщо буде доведено, що вони були навмисними, як можливі воєнні злочини.

Вантажівки з гуманітарною допомогою та порожні автобуси так і не пройшли російські блокпости на дорогах, що ведуть до Маріуполя з підконтрольної Україні території. Українська влада підготувала близько 100 автобусів у головному автобусному парку Маріуполя для евакуації цивільних осіб, але, за словами української влади, через неодноразові обстріли автобусного парку російськими військами до середини березня більшість автобусів вийшли з ладу.

З 14 до 31 березня щонайменше 60 тис. осіб змогли залишити Маріуполь та навколишні населені пункти у спеціальних колонах із сотень, навіть тисяч приватних автомобілів. Дістатися до автомобіля, який досі на ходу, а потім виїхати з Маріуполя було складним випробуванням, оскільки обстріли та бої продовжували охоплювати місто. На те, щоб подолати відстань приблизно у 300 кілометрів від Маріуполя до Запоріжжя, на підконтрольній Україні території, через Бердянськ, людям потрібно було до 72 годин. Причина в тому, що російські сили та так звані представники «ДНР» неодноразово оглядали та опитували пасажирів, зокрема чоловіків, та обшукували їхні автомобілі на приблизно 15 блокпостах вздовж маршруту. Ще майже 60 тисяч осіб виїхали на підконтрольну Україні територію у квітні та близько 4 600 осіб - у травні.

Деякі люди залишилися в місті, тому що не мали власних автомобілів, або їхні автівки були пошкоджені під час бойових дій. Інші не мали інформації про те, коли, куди і як вони могли б виїхати, оскільки бої були інтенсивними, а телефонного та Інтернет-зв’язку не було. Хворим і пораненим, людям похилого віку, людям з інвалідністю та тим, хто доглядав за ними, здійснити таку небезпечну подорож було ще важче, тому багато з них залишилися. Інші боялися, що не пройдуть через блокпости, тому що мали зв’язки з українськими військовими або публічно висловлювали антиросійські настрої. А деякі, особливо люди похилого віку, вирішили залишитися, тому що Маріуполь був їхнім домом.

До 22 березня людям стало ще важче виїхати з Маріуполя на підконтрольну Україні територію, оскільки сили Росії та «ДНР» встановили контроль над більшою частиною міста. Вони змушували деяких жителів, які прагнули виїхати на підконтрольну Україні територію, сідати в автобуси, які доставляли їх до підконтрольних Росії та «ДНР» сіл і міст, де вони проходили жорстоку перевірку безпеки, яка називалася «фільтрацією». ¹⁷¹

МКЧХ, ООН та українська влада продовжували спрямовувати зусилля на організацію офіційного гуманітарного коридору. Але евакуювати близько 650 цивільних осіб з металургійного комбінату «Азовсталь» та інших частин міста вдалося лише на початку травня, відразу після того, як Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш зустрівся з президентом Росії Володимиром Путіним у Москві та наголосив на «імперативній» необхідності дозволити гуманітарний доступ та евакуацію населення з Маріуполя.

Станом на середину червня в місті все ще залишалося близько 150 тисяч людей. ¹⁷² Окрім тих, хто дістався підконтрольної Україні території чи виїхав в інші країни, частину людей було переміщено (у багатьох випадках примусово) до Росії, а інші загинули чи були вбиті під час наступу.

Виїзд в останні дні лютого

Ніхто не міг уявити, які жахи настануть.

— Людина, яка все життя прожила в Маріуполі ¹⁷³

За оцінками українських офіційних осіб, до початку березня з Маріуполя виїхало від 100 тис. до 130 тис. людей. ¹⁷⁴ Але багато жителів вважали, що напад Росії на місто буде недовгим, згадуючи коротке та невдале повстання сил «ДНР», підтримуваних Росією, у Маріуполі у квітні 2014 року. Ці сили відступили на територію приблизно за 10 кілометрів від східної частини Лівобережного району міста, де вони і знаходились до повномасштабного вторгнення. ¹⁷⁵ Ваагн Мнацаканян, працівник міської ради, який наглядав за похованнями до середини березня, сказав:

Ніхто не вірив, що може бути така війна. На сесії міської ради 23 лютого всі казали, що ми в безпеці і що все буде добре. Коли це почалося наступного дня, багато людей, як і я, думали, що все буде як у 2014 році. Але ми помилялися. Декілька людей виїхали з міста 24 лютого, а решта – ні. ¹⁷⁶

24 лютого Укрзалізниця оголосила про початок курсування безкоштовних евакуаційних поїздів за скоригованим розкладом. ¹⁷⁷Однак багато поїздів у перші дні вторгнення залишали місто наполовину або майже повністю порожніми. ¹⁷⁸ Жінка розповіла, що коли 24 лютого почалися атаки, вона та багато інших не хвилювалися: «Всі думали, що атаки обмежаться невеликими обстрілами передмість, тому ми не зважали на інформацію про евакуаційні поїзди. Ніхто не міг уявити, які жахи настануть». ¹⁷⁹

Тоді, в якийсь момент між 25 і 27 лютого, російські обстріли пошкодили залізничні колії поблизу міста Волноваха, приблизно за 65 кілометрів на північ від Маріуполя. Про це Human Rights Watch повідомив представник управління громадського транспорту Маріупольської міської ради. ¹⁸⁰ Він разом з іншими посадовцями організував п’ять-шість міських автобусів для евакуації пасажирів поїзда з Волновахи до Запоріжжя. Після цього, за його словами, з Маріуполя жоден потяг не відправлявся і не приїжджав. Human Rights Watch переглянула супутникові знімки від 14 березня 2022 року, на яких видно пошкодження залізничних колій навколо вокзалу, які унеможливили рух поїздів коліями.

В останні два дні лютого багато мешканців переїхали з північних околиць міста до центру, розраховуючи, що вони будуть у безпеці. Чоловік із Сартани, північно-східного передмістя Маріуполя приблизно за 10 кілометрів від центру міста, розповів, що він переїхав до центру 26 лютого та організував два автобуси, щоб доставити інших із Сартани, оскільки «всі думали, що атаки будуть лише на околицях міста». ¹⁸¹

28 лютого російські війська вже блокували надходження допомоги до міста: вони не допустили до Маріуполя вантажівку з медичним обладнанням, антибіотиками та іншими медикаментами із Запоріжжя. ¹⁸²

У пастці в місті: провал зусиль з евакуації та доставки допомоги

З 1 до 13 березня майже жодна особа не змогла залишити Маріуполь, оскільки російські та пов’язані з Росією сили оточили місто, перекрили всі шляхи виїзду та посилили бомбардування. У цей час мешканці втратили доступ до всіх основних послуг і опинилися в пастці у підвалах будинків та інших укриттях. Протягом цього періоду українські високопосадовці на чолі з віце-прем’єр-міністеркою Іриною Верещук вели перемовини з російськими офіційними особами, включаючи заступника міністра оборони Олександра Васильовича Фоміна, щоб російські сили дозволили вантажівкам із гуманітарною допомогою та порожнім автобусам проїхати з підконтрольного Україні Запоріжжя до Маріуполя та евакуювати цивільне населення. ¹⁸³Але, незважаючи на ці зусилля, вантажівки чи автобуси з гуманітарною допомогою не пропускали до Маріуполя до початку травня.

Віце-прем'єр-міністерка Верещук повідомила, що 4 березня обидві сторони обмінялися листами, в яких, «виглядало так, що російські офіційні особи дали дозвіл відкрити [такий] коридор». ¹⁸⁴ Вранці 5 березня Міноборони Росії оголосило, що за домовленістю з українськими офіційними особами російські війська будуть дотримуватися режиму припинення вогню з 9 години ранку, щоб сприяти створенню гуманітарного коридору для виїзду цивільних осіб з Маріуполя. ¹⁸⁵ Але колони допомоги та евакуації, які згодом вирушили із Запоріжжя до Маріуполя, неодноразово зупинялись на російських блокпостах на шляху до міста.

Голова Маріупольської районної ради повідомив, що до 4 березня, коли він перебував у Запоріжжі, він разом з іншими волонтерами організував 64 евакуаційні автобуси і 10 вантажівок із гуманітарною допомогою та медикаментами, а російські офіційні особи погодилися їх пропустити з Запоріжжя до Маріуполя через Оріхів та Пологи. ¹⁸⁶ Але спроби зробити це в період з 3 до 10 березня не вдалися через бойові дії в Пологах і обстріли, що поцілили частини узгодженого маршруту. Зрештою російські війська дозволили приблизно 10 вантажівкам із гуманітарною допомогою дістатися до Бердянська, але вони дозволили українським волонтерам розвантажити там лише три з них, а решту наказали повернути до Запоріжжя. Що сталося з гуманітарною допомогою, яку вивантажили в Бердянську, невідомо.

Священик, якому віце-прем’єр-міністерка Верещук доручила спільно з 10 іншими священиками та волонтерами доставити вантажівки з допомогою та порожні автобуси до Маріуполя, сказав, що вони намагалися дістатися до Маріуполя 11, 12 та 13 березня. 11 березня колона з 11 вантажівок із ліками, продуктами та питною водою та близько 20 порожніх автобусів виїхали із Запоріжжя, але повернули назад, трохи не доїхавши до Василівки, приблизно за 200 кілометрів на північний захід від Маріуполя, через бойові дії поблизу. Наступного дня та ж колона дісталася Василівки, де російські війська перевірили транспортні засоби та пропустили їх. Російська влада телефоном скерувала колону через Токмак до Бердянська, де близько 21:00 сили «ДНР» забрали з вантажівок частину макаронів, консервів і круп, а потім дозволили їм в’їхати у Бердянськ. Наступного ранку колона намагалася вирушити з Бердянська до Маріуполя, але російські сили сказали, що не можуть пропустити колону через триваючі бойові дії та через те, що «націоналісти» [російський пропагандистський термін стосовно українських сил] у Маріуполі можуть убити волонтерів, які привезли допомогу. ¹⁸⁷

Human Rights Watch також поспілкувалася з волонтероміз Запоріжжя, який 5-12 березня брав участь у спробах доставити до Маріуполя вантажівки з допомогою та порожні автобуси. ¹⁸⁸ Він розповів, що в якийсь момент російські війська дозволили українським волонтерам у Бердянську вивантажити допомогу з шести вантажівок. Допомога зберігалася на складі і до Маріуполя так і не потрапила. Під час іншої спроби, 6 чи 7 березня, російські сили зупинили колону приблизно за 50 кілометрів на південний схід від Запоріжжя, але потім швидко залишили свій блокпост через бойові дії поблизу. Через мінування колона не змогла продовжити рух альтернативним шляхом. За його словами, під час другої спроби 12 березня російські війська в Бердянську сказали, що в цьому районі занадто інтенсивні бойові дії та що вони побоюються, що українські війська атакуватимуть колону.

Віце-прем'єр-міністерка Верещук повідомила, що 13 березня автобуси та вантажівки у Бердянську були змушені повернути назад через продовження бойових дій у Маріуполі. ¹⁸⁹За її словами, наступного дня російський обстріл не дозволив колоні автобусів дістатися до міста з гуманітарними вантажами. ¹⁹⁰Того ж дня в Маріупольській міськраді заявили, що колона техніки з гуманітарною допомогою, яка вирушила із Запоріжжя до Маріуполя, застрягла в районі Бердянська «не дотриманням режиму тиші з боку російських військ». ¹⁹¹

Високопоставлений представник ООН, який брав участь у перемовинах, сказав, що, наскільки їм відомо, деякі органи влади «ДНР» були не проти того, щоб до міста надходила допомога з підконтрольної Україні території, але, незважаючи на заяви російської влади про протилежне, офіційні особи у Москві не хотіли, щоб допомога надходила з підконтрольної Україні території. Ця особа також повідомила, що російська влада неодноразово заявляла, що колонам із гуманітарною допомогою небезпечно прямувати до Маріуполя з підконтрольної Україні території. ¹⁹²

Українська влада неодноразово звинувачувала Росію в порушенні домовленостей про припинення вогню. ¹⁹³Російські офіційні особи також звинувачували українську владу в порушенні домовленостей про припинення вогню та перешкоджали українським цивільним особам залишати місто. ¹⁹⁴Незалежно від того чи діє угода про припинення вогню, усі сторони конфлікту зобов’язані вживати всіх можливих заходів для мінімізації шкоди цивільному населенню та не вживати дій, які без потреби наражатимуть цивільне населення на небезпеку.

Напади на автобусне депо Маріуполя

Міська влада Маріуполя сподівалася використати приблизно 100 автобусів, що знаходились у головному автобусному депо Маріуполя, для евакуації населення, але починаючи з 4 березня депо неодноразово обстрілювали російські війська. Представник управління громадського транспортурозповів, що депутати міськради підготували 100 автобусів, на яких можна було б евакуювати понад 11 тисяч цивільних у разі якщо російські офіційні особи погодяться на припинення вогню, і визначили поліцейських, які могли б сісти за кермо цих автобусів. ¹⁹⁵ На початку березня автобуси стояли під відкритим небом або в ангарах у депо №4 міста на перехресті вулиць Бахчиванджи та Громової.

Віце-прем'єр-міністерка Верещук і заступник керуючого справами Маріупольської міської ради повідомили, що в домовленостях про евакуацію, досягнутих з російськими офіційними особами 4 березня, йшлося про те, що деякі автобуси відправлятимуться з Маріуполя в межах заходів з евакуації, на додаток до порожніх автобусів, які приїдуть із Запоріжжя до Маріуполя. Повідомляється, що російські офіційні особи просили надати інформацію про місця збору цивільних перед посадкою в автобуси, серед яких був драматичний театр. ¹⁹⁶

Представник управління громадського транспорту повідомив, що вперше депо було атаковано в ніч на 4 березня, після чого наступного тижня відбулися нові напади:

Тієї [першої] ночі було пошкоджено понад 10 автобусів – переважно шини та вікна. У нас не залишилося персоналу, щоб їх відремонтувати. Біля автобусів у землі були вирви, але дах ангару чи навколишні вулиці та будівлі не постраждали. Ми злили дизель та зняли акумулятори з пошкоджених автобусів, щоб використання їх для інших автобусів. Потім сталися нові атаки на депо, і щодня ми втрачали по десятку автобусів. До 13 березня залишилося лише п'ять-шість неушкоджених автобусів. Пізніше я побачив у російських Telegram-каналах, що коли росіяни захопили місто, вони використали ці шість автобусів, і ще шість відновили з металобрухту. ¹⁹⁷

На першому супутниковому знімку автобусного депо після атаки 4 березня, зробленому 12 березня, видно 102 автобуси, припарковані просто неба, і три-чотири з них спалені. Також видно невеликі дірки на даху депо та на даху сусідньої будівлі. Інші пошкодження, які могли бути заподіяні автобусам до 12 березня (наприклад, пошкодження шин, вікон або механічних частин), неможливо оцінити за допомогою супутникових знімків. Супутникові знімки, зроблені 29 березня, показують, що зі 104 автобусів, які стояли під відкритим небом того дня, 98 знаходяться в тому ж положенні, в якому вони були 12 березня. Дев’ять з них згоріли, а біля приблизно 30 інших автобусів є уламки. Фотографії та відео пошкоджених автобусів у депо, зроблені двома представниками міської влади на початку березня, у тому числі дві фотографії, зроблені 5 березня, показують пошкодження різних зовнішніх частин деяких автобусів, включаючи вікна та шини.

Супутникові знімки, зроблені 12 березня, показують щонайменше 29 автобусів, які, ймовірно, використовувалися як барикади на дорогах у трьох місцях у західній частині Центрального району, у тому числі 22 спалені. Супутникові знімки, зроблені 13 і 14 березня, також показують, що 11 автобусів, очевидно, використовувалися як барикади в трьох інших місцях у тому ж районі, 14 з яких були спалені. ¹⁹⁸

Оголошення Маріупольської міської ради про евакуацію 5-8 березня

Починаючи з 5 березня Маріупольська міськрада опублікувала низку повідомлень у своєму Telegram-каналі про плани організувати виїзд колон приватних автомобілів з міста. Проте потім повідомила про скасування всіх виїздів, оскільки запропонований шлях евакуації був небезпечний.

5 березня, 09:28 – …з 9:00 до 16:00 буде встановлено режим тиші. З 11:00 починається евакуація мирного населення. У якості гуманітарного «зеленого» коридору обрано маршрут Маріуполь –Нікольське – Розівка – Пологи – Оріхів – Запоріжжя. Евакуація населення буде відбуватися з трьох локацій муніципальними автобусами: СК «Іллічівець» (просп. Нахімова, 53), Драматичний театр (Театральна площа, 1), Кальміуська районна адміністрація (пр. Металургів, 193). Також, цим маршрутом гуманітарного коридору можна буде виїхати з міста на особистому транспорті. ¹⁹⁹

5 березня, 11:18 – Станом на 10:55 підтвердження тиші отримано лише на території Донецької області. У Запорізькій області точаться бої. Ведемо переговори із російською стороною про підтвердження режиму тиші по всьому маршруту евакуації мирного населення із Маріуполя. ²⁰⁰

5 березня, 12:42 – Терміново! Евакуація мирних жителів відкладається через те, що російська сторона не дотримується режиму тиші. ²⁰¹

5 березня, 13:20 – Сьогодні ми отримали підтвердження від міністерства оборони РФ, що прохід з Маріуполя безпечний … Але … коли ми вже були готові, почався обстріл регулярної армії Російської Федерації по маршруту, яким ми мали їхати. У підсумку зараз немає режиму тишини. Це не дає нам розуміння, що рух з Маріуполя в Запоріжжя є безпечним. ²⁰²

Наступні декілька днів дописи Маріупольської міської ради у Telegram свідчили про безуспішність триваючих спроб евакуації мешканців безпечними шляхами.

6 березня, 10:00 – Сьогодні о 12:00 починається евакуація мирного населення. В якості гуманітарного «зеленого» коридору обрано маршрут Маріуполь – Портівське – Мангуш – (в об’їзд Нікольського) Республіка – Розівка – Більмак – Пологи – Оріхів – Запоріжжя. ²⁰³

6 березня, 15:38 – Евакуаційна колона з місцевим населенням так і не змогла сьогодні виїхати за межі Маріуполя: росіяни почали перегрупування своїх сил та потужно обстрілювали місто.

Вивозити людей за таких умов вкрай небезпечно. ²⁰⁴

6 березня 16:42 – З 09:00 до 11:00 збирали людей. О 09:20 стався обстріл з «Градів». Планувалось, що вивозити людей з міста будуть вісім автобусів. Вісім вантажівок із Запоріжжя до Маріуполя з продуктами та медикаментами не змогли приїхати. 30 автобусів, які мали вивезти жінок, дітей, людей похилого віку, не доїхали. ²⁰⁵

8 березня, 15:20 – В черговий раз окупант продемонстрував свою підлість, зробивши спробу прориву в місто саме в момент зеленого коридору, організованого для цивільних. … Відео-підтвердження, зняте українським безпілотником на мелекінській трасі, що мала стати зеленим коридором для безпечного руху цивільних осіб. ²⁰⁶

Українські офіційні особи заявили, що евакуація з Маріуполя була призупинена 6 березня через те, що російські війська обстріляли райони поблизу гуманітарного коридору, про який домовилися обидві сторони. ²⁰⁷ 7 березня операційний директор МКЧХ повідомив міжнародним ЗМІ, що один із узгоджених маршрутів з Маріуполя замінований. ²⁰⁸

11 березня Росія запропонувала шляхи евакуації цивільних осіб «з Маріуполя двома маршрутами до Ростова-на-Дону в Російській Федерації через Новоазовськ і Таганрог, а потім повітряним, залізничним та автомобільним транспортом до визначених пунктів або місць тимчасового розміщення». ²⁰⁹Як описано нижче, багатьом мешканцям Маріуполя, які хотіли виїхати на підконтрольну Україні територію, російські сили не надавали іншої можливості окрім як сісти в автобуси, які прямували спочатку до окупованих Росією територій, а потім залишатись там або прямувати далі через кордон до Росії.

Виїзд з міста після 14 березня імпровізованими автомобільними колонами

У той час як зусилля України організувати офіційні гуманітарні коридори та маршрути евакуації протягом березня та квітня були невдалими, десятки тисяч жителів змогли виїхати з Маріуполя протягом другої половини березня в імпровізованих колонах приватних автомобілів. Схоже протягом цього періоду російські війська в основному дозволяли мешканцям залишити місто та поїхати на підконтрольну Україні територію за умови, що на цьому шляху вони проходитимуть численні обшуки на блокпостах російських та пов’язаних з Росією сил.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні повідомила, що колона людей на «приватних автомобілях, автобусах або пішки» залишила місто 14 березня «в бік Запоріжжя, після узгодження маршруту та гарантій безпеки евакуаційних колон … сторонами конфлікту». ²¹⁰ Вранці 15 березня українські офіційні особи опублікували повідомлення в Telegram про те, що колони автомобілів можуть виїхати з міста. ²¹¹

З 14 до 31 березня Запорізька міська рада зареєструвала 59 067 осіб, які виїхали з Маріуполя та прилеглих міст і сіл на приватних автомобілях до окупованого Росією міста Бердянськ i далі до підконтрольного Україні Запоріжжя. Автомобілі були переповнені. Більшість приїхали з 15 до 22 березня. ²¹² Автівки продовжували приїжджати і по вечорах (після того, як о 17:00 волонтери виходили з пункту реєстрації). Не всі, хто доїжджав до Запоріжжя, приходили в пункт реєстрації. ²¹³

31 березня віце-прем'єр-міністерка Верещук повідомила, що протягом березня з Маріуполя евакуювались 75 тисяч людей. ²¹⁴

17 березня 2022 року Human Rights Watch опитала десятки людей у пункті реєстрації в Запоріжжі про їхню евакуацію із Маріуполя між 14 та 17 березня. ²¹⁵ Багато з них розповіли, що їхали приватними автомобілями у самоорганізованих колонах і що їхня поїздка тривала від 24 до 72 годин. Вони описали страх і виснаження, які вони відчували, рухаючись дуже повільно та проходячи через 15-20 російських блокпостів, де солдати обшукували чоловіків і автівки, а також телефони на предмет наявності зв’язків з українськими силами. Інші розповідали, як бачили, що російські сили затримували людей на блокпостах, стріляли над головою людини, та обстріляли автомобіль на блокпосту поблизу Токмака 16 березня, поранивши дівчинку в обличчя. ²¹⁶

Станом на 13:00 14 березня щонайменше 160 приватних автомобілів виїхали з Маріуполя до Запоріжжя, проїхавши через підконтрольні Росії Портівське, Мелекіне, Мангуш і Бердянськ. ²¹⁷ Наступного ранку в Маріупольській міській раді повідомили, що до Запоріжжя прибуло 300 маріупольців. ²¹⁸

Чоловік розповів, що зі своєю 11-річною донькою 14 березня виїхав з міста разом із людьми, яких зустрів під час перебування в укритті і в яких було два вільних місця в машині:

Довгою колоною машин ми виїхали з міста і поїхали в Мангуш, де нас зупинили на блокпосту «ДНР». Вони оглянули всі машини і перевірили руки чоловіків на наявність слідів пороху і пропустили нас усіх. У Бердянську російські війська записали номери машин і пропустили нас. Наступного дня ми поїхали до Запоріжжя. Відразу після того, як ми проїхали село Кам’янське, був обстріл. Ми думаємо, що росіяни вели вогонь по українських окопах, які були неподалік від дороги, тож мінометні снаряди лягли навколо нас. Постраждалих я не бачив. За нами було понад 200 машин, а потім я почув у новинах, що на дорозі на Запоріжжя є вбиті та поранені. Я сам їх не бачив. Нарешті ми дісталися території, контрольованої українськими військами. ²¹⁹

15 березня виїхало набагато більше жителів.

Того дня о 10 ранку українські офіційні особи ²²⁰ опублікували повідомлення в Telegram про те, що між Маріуполем і Запоріжжям відкрито «гуманітарний коридор», який проходить через Мангуш, Бердянськ, Токмак і Василівку. Однак перший заступник мера Маріуполя повідомив Human Rights Watch, що на цей день російські та українські офіційні особи не домовилися про «жодний зелений коридор». ²²¹

Як повідомили у міській раді, до 14:00 з Маріуполя виїхало 2 тисячі автомобілів, ще 2 тисячі стояли на околиці міста, чекаючи на виїзд. ²²² Команда Associated Press (AP) опинилася в тому, що один із журналістів назвав «5-кілометровим затором», в якому стояло «близько 30 000 людей... [які намагались виїхати] того дня». ²²³ Журналісти повідомили, що до колони входив принаймні один конвой Червоного Хреста з близько 20 автомобілів і що колони повинні були проїхати 15 російських блокпостів перш ніж дістатися до безпечного місця.

Кадр із відео колони автомобілів, у тому числі автомобілів Міжнародного Комітету Червоного Хреста, яка виїжджає з Маріуполя 15 березня 2022 року. © 2022 Associated Press

Ваагн Мнацаканян, працівник міської ради, який наглядав за похованнями на початку березня, розповів:

15 березня я пішов до офісу МКЧХ. Вони сказали, що дорога до Мелекіне тепер відкрита, хоча без жодних гарантій чи зелених коридорів. МКЧХ отримав зелене світло від своїх начальників, щоб спробувати вибратися з міста. Отже, я теж поїхав. На околиці міста утворився жахливий затор із двох-трьох тисяч машин у колоні. Приблизно через три години ми виїхали з Маріуполя, а потім ще дев’ять годин їхали 90 кілометрів до Бердянська. Дорогою від Бердянська до Запоріжжя я побачив на узбіччі п'ять спалених цивільних машин. ²²⁴

Інший чоловік, який виїхав у середині березня, сказав, що бачив принаймні 10 спалених автомобілів на узбіччях дороги або в полях, а в одному випадку поруч із спаленою машиною лежало тіло людини. ²²⁵

Будівельник, який на початку березня разом із дружиною та двома маленькими доньками виїхав із дому на Лівому березі й два тижні перебував в укритті в центрі міста, так описав їхній виїзд:

15 березня ми не могли навіть вийти з будинку. Снаряди летіли всюди по нашому району. Потім обстріл у нашому районі припинився і бої відсунулись приблизно на 500 метрів. Моя родина заскочила до нашої машини, і ми поїхали до порту. Там утворився величезний затор із 1 000-2 000 автомобілів. Українські військові вистроїли машини в одну колону і так ми виїхали з міста. Приблизно о 14:00 ми проїхали через Мелекіне на узбережжі моря, потім поїхали в Мангуш, а звідти через декілька блокпостів Росії та «ДНР» до Бердянська. Приїхали туди о 22:30. Росіяни допитали всіх на блокпосту Бердянська та дозволили людям проїхати. ²²⁶

Інший чоловік розповів, що виїхав з міста на своїй машині о 9 ранку 15 березня і проїхав через 10 російських блокпостів, у тому числі на околиці Бердянська , і доїхав до Запоріжжя о 23:00. ²²⁷ Жінка розповіла, що була в першій колоні з близько 300 автомобілів, які виїжджали з Маріуполя 15 березня, і що перший російський блокпост був у Бердянську. ²²⁸

Сотні людей, які укривались у будівлі драматичного театру, виїхали з міста вранці 16 березня. ²²⁹ Ще більше людей залишили місто після того, як пізніше того ранку театр розбомбили. За описами, «колона машин на виїзд з міста [у сторону Бердянська] розтягнулась вздовж прибережної дороги на кілометри»^. ²³⁰

Чоловік, чий син постраждав під час нападу на вулиці Митрополитській, 175 10 березня, розповів, що за словами лікарів, він повинен був відвезти сина на лікування в Дніпро, тому він зробив дерев’яну шину на всю довжину тіла сина і 20 березня виїхав з міста в колоні машин, а його син «проплакав від болю всю дорогу до Дніпра». ²³¹

Більшість стверджували, що в цей період виїжджали з Маріуполя на особистих автомобілях, але деякі казали, що залишали місто пішки. Один чоловік розповів, як 16 березня вони з дружиною та донькою йшли та бігли, щоб залишити місто:

У нас немає машини, тому вибору не було. Ми пробігли містом сім кілометрів і вийшли з міста на південь від порту. Був ранок, навколо нас йшов постійний інтенсивний обстріл. На вулицях було багато трупів. Потім машина відвезла нас до Мелекіне і далі до Бердянська. Ми пройшли сім російських блокпостів, і вони нас пропустили. ²³²

Жінка розповіла, що вона та її родина вийшли з міста 17 березня пішки, і хоча більшість автомобілів, які проїжджали повз них, були набиті людьми, деякі водії проявляли милосердя та підвезли їх частину шляху. ²³³Інша жінка розповіла, що 17 березня вони з донькою вийшли з міста пішки, а пізніше їх підвіз водій, який провіз їх через численні блокпости. ²³⁴

Жінка з дочкою сказала, що вони поїхали автобусом. Вони виживали вісім днів у підвалі свого будинку та вирішили виїжджати 20 березня, відразу після того, як їхня квартира була зруйнована під час нападу на їхній будинок. Мати, в якої через напад була зламана рука, розповіла:

Друзі сказали, що автобуси вивозили людей з міста, виїжджали з Маріуполя десь біля районної лікарні. Черга на реєстрацію була довгою, тому ми встигли зареєструватися лише на автобус, який відправлявся 21 березня. Того дня був сильний обстріл, але ми все ж вирішили пробігти 15 хвилин від дому до лікарні. Ми були охоплені жахом. У нас була лише сумка зі светрами. Наші друзі з трьома дітьми теж встигли прийти до автобуса. Ми були дуже раді, що їм це також вдалося. Виїжджаючи з міста, ми побачили, що воно все спалене і чорне. Ми плакали. Нашого міста не стало. Нам знадобилося два дні, щоб дістатися безпечного Запоріжжя. ²³⁵

Деякі люди, які хотіли виїхати в цей період, не змогли цього зробити або через те, що коли вони намагалися виїхати, їхню колону обстріляли, або тому, що вони не змогли знайти транспорт. Лікар описала невдалу спробу своєї дочки:

Моя донька була єдиним членом нашої родини, у кого ще залишались документи, що посвідчують особу. 21 березня вона спробувала виїхати, але не змогла. Вона повернулася і розповіла нам, що сталося. Вона сказала, що пішла до пункту збору біля кінотеатру «Комсомолець» у Приморському районі. Ми знали, що там також є укриття. У колоні машин на виїзд з міста стояло 70 людей. Коли вона дійшла до черги, машини були обстріляні, тому всі втекли. ²³⁶

50-річний чоловік, який намагався виїхати з міста в середині березня, але зміг це зробити лише через три тижні, описав сцену біля драмтеатру 16 березня: «На дорозі було близько 50 людей: жінки, люди похилого віку, діти. Вони кидалися перед проїжджаючими машинами, благаючи підвезти. Але місця в машинах не було». ²³⁷

Супутникові знімки, зроблені 19 і 21 березня, показують велику кількість автомобілів, які їдуть з Маріуполя дорогою до Бердянська. ²³⁸ На знімку від 19 березня, зробленому невдовзі після полудня, видно близько 200 автомобілів на південному виїзді з Маріуполя на трасі О0545, яка проходить узбережжям у напрямку Ялти. На знімку 21 березня в той самий час доби у цьому місці видно близько 250 автомобілів.

Десятки автомобілів їдуть дорогою з Маріуполя до Бердянська, 19 березня 2022 року © 2024 Planet Labs PBC

Продовження зусиль щодо організації офіційних безпечних шляхів евакуації та доставки допомоги

Поки деякі люди виїжджали з міста імпровізованими колонами, а інших російська влада переміщувала на підконтрольну Росії територію (див. нижче), українські офіційні особи та інші залучені організації продовжували працювати для організації офіційного гуманітарного коридору. ²³⁹

Запорізька волонтерка розповіла Human Rights Watch, що російські війська в Бердянську продовжували перешкоджати приїзду автобусів до Маріуполя. Після удару 24 березня по кораблю ВМС Росії, що знаходився неподалік, автобусам взагалі не дозволили в’їхати в Бердянськ, і вони були змушені зупинитися на кільцевій розв'язці приблизно за вісім кілометрів на захід від Бердянська. ²⁴⁰

27 березня президент Франції Еммануель Макрон заявив, що протягом двох днів він поговорить з президентом Путіним, щоб допомогти організувати евакуацію цивільного населення з Маріуполя. ²⁴¹2 квітня міністр оборони Туреччини Хулусі Акар заявив, що його уряд співпрацює як з Росією, так і з Україною, щоб допомогти підготуватися до евакуації цивільних осіб і поранених військових з міста. ²⁴²

31 березня віце-прем'єр-міністерка Верещук заявила, що МКЧХ підтвердив згоду Росії відкрити гуманітарний коридор до Маріуполя. ²⁴³За її словами, російські війська заблокували колону з 45 українських автобусів, які прямували до міста, на блокпосту поблизу Василівки (приблизно за 40 кілометрів на південь від Запоріжжя). Вона також повідомила, що російські війська захопили 12 вантажівок з допомогою, призначеною для людей, які залишалися в місті. ²⁴⁴

Пізніше віце-прем'єр-міністерка Верещук повідомила, що чотири евакуаційні автобуси вирушили з Маріуполя 20 квітня, провели ніч в Бердянську i 21 квітня прибули до Запоріжжя. ²⁴⁵ Але ті, хто того дня чув про евакуацію, так і не побачили автобусів. Один житель Маріуполя розповів, що 20 квітня почув по радіо, що протягом години від ТРЦ «Порт Сіті» буде відправлятися евакуаційна колона. ²⁴⁶Коли він прийшов туди зі своєю родиною, то побачив близько 200 інших людей, які чекали. Автобуси не приїхали, і він залишився в Маріуполі ще на 10 днів. Через декілька днів він спробував ще раз, почувши по радіо, що російські війська знову організовують автобуси для евакуації мешканців поблизу того самого торгового центру. ²⁴⁷ І знову евакуація так і не відбулася.

24 квітня віце-прем’єр-міністерка Верещук заявила, що попередні надії на встановлення гуманітарного коридору з міста цього дня не виправдалися, оскільки російські війська продовжують обстріли. ²⁴⁸

30 квітня нарешті було створено успішний гуманітарний коридор до підконтрольної Україні території, що дозволило евакуювати певну кількість дітей і жінок. ²⁴⁹

Той самий чоловік, який двічі намагався сісти на евакуаційний автобус поруч з ТРЦ «Порт-Сіті» та неподалік, розповів, що спробував ще раз прийти до пункту збору біля ТРЦ 30 квітня. ²⁵⁰ Однак російські війська знімали на камеру всіх, хто чекав біля ТРЦ, щоб виїхати з міста, у тому числі його та його родину, а по гучномовцю попереджали про неминучий ракетний удар і закликали людей іти до укриття. На його думку, це була спроба Росії показати, що загрозу для українців у Маріуполі становлять інші українці, а не російські сили. Пізніше того ж дня він разом із сім’єю виїхав з міста на автомобілі разом із десятками інших автомобілів, які він бачив у черзі на блокпосту на західній околиці міста, і 4 травня приїхав до Запоріжжя.

На початку травня Генеральний секретар ООН Гутерреш зустрівся з президентом Путіним у Москві та наголосив на «необхідності забезпечення гуманітарного доступу та евакуації з обложених районів – перш за все з Маріуполя». ²⁵¹ 3 травня ООН і МКЧХ отримали дозвіл на доступ до металургійного комбінату «Азовсталь», звідки евакуювали 101 цивільну особу. ²⁵² Також вони евакуювали 58 осіб з села Мангуш. ²⁵³ 4 травня вони евакуювали «понад 320 цивільних осіб з міста Маріуполя та прилеглих районів». ²⁵⁴ 8 травня ці організації евакуювали ще 170 осіб з «Азовсталі» та сіл навколо Маріуполя. ²⁵⁵

Подальших офіційних зусиль для сприяння евакуації чи доставці гуманітарної допомоги не вживалось, оскільки російські війська незабаром повністю захопили місто.

Примусове переміщення до Росії та на контрольовану Росією територію

Оскільки з середини березня до початку травня більша частина міста опинилася під контролем російських військ, багатьох маріупольців, які хотіли виїхати на підконтрольну Україні територію, натомість примусово перемістили до Росії або на окуповані Росією території. У доповіді Human Rights Watch від вересня 2022 року детально задокументовано ці переміщення. ²⁵⁶ Деякі з примусово переміщених були схоплені російськими військами в Маріуполі за підозрою у зв'язках з українськими військовими. Інші хотіли виїхати з міста на підконтрольну Україні територію, але російські війська не надали їм іншого вибору окрім як сісти в автобуси, які довезли їх до окупованих Росією районів, де вони могли залишитися або звідки вони могли їхати далі через кордон до Росії. ²⁵⁷ Примусове переміщення цивільних осіб є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права та може бути кваліфіковано як воєнний злочин.

Російські та пов’язані з Росією офіційні особи силоміць піддали тисячі українських громадян процесу, який Росія називає «фільтрацією», що є методом обов’язкової перевірки безпеки. Офіційні особи зазвичай збирали біометричні дані цивільних осіб, включаючи відбитки пальців, робили фото обличчя у фас та профіль, проводили особисті огляди, обшуки особистих речей та телефонів, розпитували їх про їхні політичні погляди.

Серед примусово переміщених до Росії були тисячі дітей з Маріуполя. Пізніше це переміщення лягло в основу ордерів Міжнародного кримінального суду на арешт президента Росії Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Олексіївни Львової-Бєлової. Їх обох звинувачують у воєнних злочинах у формі незаконної депортації дітей та незаконного переміщення дітей з окупованих територій України до Російської Федерації. ²⁵⁸

VI. Ступінь шкоди, завданої місту

Під час наступу на українські сили, які захищали Маріуполь, російські війська атакували більшу частину міста із застосуванням вибухової зброї широкого радіусу дії, включаючи важку артилерію, великі міномети, багатоствольні реактивні системи, ракети та авіаційні бомби. Ці напади вразили лікарні, школи, інші об’єкти критичної інфраструктури, будинки культури та тисячі багатоповерхових житлових будинків з десятками тисяч квартир. У певних випадках, напади спричиняли виникнення пожеж, внаслідок яких повністю або частково знищувались будівлі. У результаті Маріуполь зазнав найбільшої фізичної шкоди та руйнувань серед усіх міст України під час повномасштабного вторгнення Росії. Сьогодні більшість колишніх мешканців Маріуполя ледве можуть впізнати своє місто.

Human Rights Watch провела комплексну оцінку пошкоджень будівель у центрі міста, а також оцінку пошкоджень освітніх та медичних закладів міста. Ця оцінка заснована на аналізі супутникових знімків, які в основному показують пошкодження дахів будівель, записів дронів та інших фото- та відеоматеріалів, які демонструють пошкодження фасадів і внутрішніх приміщень будівель, а також аналіз свідчень очевидців. Аналіз супутникових знімків, фотографій і відео, отриманих майже в режимі реального часу, є особливо доречним, враховуючи, що багато пошкоджених будівель з тих пір було знесено російською окупаційною владою, і зусилля з відновлення ще далекі від завершення.

Наш аналіз показав, що станом на середину травня 2022 року було пошкоджено 93 відсотки 477 багатоповерхових будинків у центральній частині Центрального району міста. ²⁵⁹ Також пошкоджень зазнали усі 19 лікарень міста та 68 з 89 навчальних закладів, які ми виявили у Маріуполі.

Використання вибухової зброї широкого радіусу дії в населених пунктах посилює занепокоєння щодо незаконних невибіркових нападів. Ця зброя може мати великий радіус ураження, бути неточною за своєю суттю або доставляти декілька боєприпасів одночасно. Така зброя не лише вбиває і завдає поранень цивільним особам під час нападів, але й має довготривалий ефект хвилі, або «реверберації». Наприклад, пошкодження цивільної інфраструктури перешкоджає доступу до базових послуг, таких як охорона здоров’я та освіта, призводячи до порушень прав людини. Також ця зброя завдає психологічної шкоди та може призвести до тривалих фізичних ушкоджень, таких як черепно-мозкові травми, втрата кінцівок і слуху. Ця зброя завдає шкоди навколишньому середовищу та змушує цілі громади залишати місця проживання.

Пошкодження житлових будинків

Зруйновані житлові будинки, зняті в Маріуполі 3 квітня 2022 року. © 2022 Reuters

Human Rights Watch зосередила свою комплексну оцінку шкоди на 14 квадратних кілометрах центру міста: районі навколо Драматичного театру, по всьому проспекту Миру, головній транспортній артерії міста, і двох кварталах міста на північ і південь від проспекту Миру. Межі охоплюють вулицю Купріна на заході, бульвар Шевченка на півночі, вулицю Бахчиванджи на півдні та місце поблизу річки Кальміус на сході.

Оцінка показала, що на цій території були розташовані 9 043 будівлі, 4 884 з них, або 54 відсотки, були пошкоджені. Зокрема, пошкоджено 443 із 477 багатоповерхових будівель (або 93 відсотки) та 2 673 із 5 673 одноповерхових будівель (47 відсотків).

Map of damage within the area of interest

Результатами пошкодженнь стало те, що десятки тисяч маріупольців втратили свої домівки, а часто й усе майно, що призвело до масового переміщення та бездомності. Окрім величезних фінансових втрат, кожна родина зіткнулася з гострими психологічними стражданнями, оскільки їхні будинки були перетворені на руїни або стали непридатними для проживання.

Пошкодження навчальних закладів

Пошкоджена школа №33, завантажено 4 травня 2022 року © 2022 Користувач через X (раніше відомий як Twitter)

Ми ідентифікували 89 навчальних закладів у всьому місті і виявили, що 86 з них зазнали певних пошкоджень. ²⁶⁰ Так, пошкодження отримали 71 із 74 початкових і середніх шкіл і всі 15 закладів вищої освіти.

Свідки розповіли про російські напади на три школи, в яких були дислоковані українські сили. Інші свідки розповідали, що скинуті з повітря бомби влучили у дві школи, які, на їхню думку, на той час були порожні. У Telegram-каналі Маріупольської міської ради повідомляється про ще чотири пошкоджені школи. ²⁶¹

Human Rights Watch також поспілкувалася з 12 людьми, які сказали, що бачили українських військових у лютому та березні в дев'яти навчальних закладах Маріуполя: ЗОШ №11 на вул. Архипа Куїнджі, 95, ЗОШ №25 на вул. Зелінського, 108,ЗОШ №27 на вул. Троїцькій, 56, ЗОШ №33 у провулку Піщаному, 18, ЗОШ №42 на вул. Карпінського, 25, ЗОШ №62 на вул. Волгоградській, 1,ЗОШ №64 на вул. Пилипа Орлика, 92, закладі дошкільної освіти №113 на вул. Яснополянській, 23та центрі позашкільної роботи для дітей на вул. Азовстальській, 160.

Map of schools within the area of interest

Школи та інші навчальні заклади, як правило, є цивільними об’єктами і захищені від нападу законами війни. Однак, розміщення збройних сил у школах не є незаконним. Коли школи використовуються у військових цілях або зайняті військовими, вони стають законними військовими цілями.

У 2019 році Уряд України схвалив Декларацію про безпеку шкіл – міжнародне політичне зобов’язання, спрямоване на захист освіти під час війни шляхом посилення заходів із запобігання та реагування на напади на учнів, вчителів, школи та заклади вищої освіти. Росія не приєдналась до Декларації. До січня 2022 року Україна провела навчання для приблизно 1 000 військовослужбовців щодо Декларації та пов’язаних з нею Вказівок щодо захисту шкіл і університетів від військового використання під час збройного конфлікту. У липні 2022 року було видано наказ Міністерства оборони України щодо подальшого обмеження використання навчальних закладів у військових цілях. ²⁶²

Використання шкіл у військових цілях і напади на школи, про які повідомляється, серйозно порушили доступ до освіти. Ймовірно, цей ефект триватиме ще довго, оскільки ремонт і відновлення шкіл може потребувати значних ресурсів і часу. Такі напади також мають значний негативний вплив на психосоціальне благополуччя дітей, батьків та вчителів.

Пошкодження закладів охорони здоров'я

Наша оцінка показала, що пошкоджень зазнали всі 19 лікарняних комплексів міста. ²⁶³ Серед об'єктів, які зазнали найбільших пошкоджень, були лікарня № 1 і лікарня № 4, деякі споруди яких були повністю знищені. ²⁶⁴

Міністерство охорони здоров'я України опублікувало перелік 34 закладів охорони здоров'я у Маріуполі, що охоплює 64 будівлі, серед яких невеликі поліклініки, стоматологічні клініки та адміністративні споруди. У списку зазначено, що в період з 24 лютого до 15 квітня 2022 року 26 із цих будівель було зруйновано, а 38 – пошкоджено. ²⁶⁵ Оцінка, проведена київським аналітичним центром «Український центр охорони здоров’я», показала, що було зруйновано або пошкоджено 82 із 106 проаналізованих ним закладів охорони здоров’я (включаючи аптеки), також було пошкоджено 33 з 46 закладів первинної медичної допомоги. ²⁶⁶

Крім нападу на лікарню №3 (описаного в розділі VII), свідки згадували про три напади, які завдали пошкоджень Обласній лікарні інтенсивного лікування. Чоловік, який жив за декілька сотень метрів від лікарні, розповів, що перебрався до підвалу свого будинку 27 або 28 лютого після того, як побачив дим, що йде з лікарні. ²⁶⁷ Жінка, яка перебувала на восьмому поверсі лікарні 2 березня, повідомила, що близько полудня чула напад поблизу лікарні, який спричинив пошкодження деяких нижніх поверхів. ²⁶⁸Інша жінка, яка перебувала в лікарні 13 березня, повідомила, що внаслідок нападу було пошкоджено травматологічне відділення на другому поверсі, а також обвалилася стіна в одному з кабінетів, вбивши одну людину та поранивши іншу. ²⁶⁹

Пошкодження закладів охорони здоров’я у всьому місті значно ускладнило доступ до життєво необхідної медичної допомоги, оскільки тисячі жителів Маріуполя вкрай потребували лікування травм, захворювань, спричинених жахливими умовами в укриттях, а також станів, пов'язаних з уже наявними медичними проблемами. У червні 2022 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини заявило, що станом на кінець березня «всі лікарні [в Маріуполі], які могли прийняти поранених цивільних, були пошкоджені або зруйновані [і] … пошкодження та руйнування в поєднанні з відсутністю електроенергії та лікарських засобів означало, що лікарні фактично припинили роботу». ²⁷⁰

Лікарні, включаючи військові госпіталі, мають особливий захист відповідно до законів війни, і навмисні напади на лікарні та інші медичні заклади, які не використовуються для здійснення атак, заборонені. Згідно з Женевськими конвенціями, хоча захист лікарень припиняється, коли вони використовуються поза їх гуманітарною функцією для вчинення «дій, що завдають шкоди ворогу», спершу має бути надано відповідне попередження, і якщо попередження залишиться без уваги, напад на таку лікарню можливий. Будь-який напад на лікарню, яка використовується поза її гуманітарною функцією, має бути пропорційним щодо очікуваної військової переваги.

Як описано нижче, російські війська зайняли Обласну лікарню інтенсивного лікування та лікарню №3, а в Обласній лікарні інтенсивного лікування, ймовірно, вчинили порушення, обстрілявши цивільних осіб, які проїжджали повз на автомобілях. Вони також запускали ракети з території лікарні, піддаючи лікарню можливому нападу.

Обласна лікарня інтенсивного лікування

За словами декількох людей, російські війська почали займати Обласну лікарню інтенсивного лікування 12 березня, також, двоє людей, які укривалися в сусідніх будівлях, повідомили, що російські війська сказали їм перейти до лікарні задля власної безпеки, оскільки вони її зайняли. ²⁷¹

Лікар-анестезіолог лікарні розповів, що спочатку в лікарні лікували цивільних осіб і поранених українських військових. Українські військові охороняли лікарню до раннього ранку 12 березня. За його словами, російські війська зайняли лікарню пізніше того ж дня і, схоже, взяли з собою цивільних, щоб використовувати їх як живий щит:

До лікарні прийшли російські військові з білими пов'язками. Вони привели з собою людей із сусідніх будинків і завели їх у підвал лікарні. Головний комендант у лікарні був росіянин, його називали «Осетин». Він сказав, що воював у Чечні. Його сили використовували нашу лікарню як щит. Вони виставили танки і БМП просто неба позаду [північного боку] лікарні і звідти вели вогонь. Вони також розташувалися перед лікарнею і з бронетехніки стріляли ракетами «Град» і снарядами в напрямку центру міста [на південний схід], а потім відійшли за лікарню. Поки я там перебував, вогню у відповідь у бік лікарні не було. ²⁷²

Того ж дня він також бачив, як російські війська стріляли по цивільних зі своєї нової бази в лікарні:

Я чув, як один із російських командирів сказав своїм військам стріляти по будь-якій цивільній машині, що проїжджає повз лікарню. Тоді я побачив, як російські військові, що були на поверх нижче за мене, стріляли з автоматів і ручних гранатометів по трьох цивільних автомобілях, які проїжджали повз лікарню по вул. Матросова. Двоє чоловіків вийшли з автомобіля та впали на дорогу. Інші вирвалися з машин і втекли та сховалися. Деякі з них прийшли до нас пізніше, і ми їм допомогли.

Пізніше того ж дня і на наступний день я бачив, як частина військ стріляла з боку лікарні по чотирьох багатоповерхових будинках на вулиці Митрополитській, на південь одного з кварталів. Квартал між лікарнею та вулицею Митрополитською забудований одноповерховими будинками, тому все було добре видно. Вони влучили в усі чотири будинки. У той час я також бачив, як літак скинув бомбу на один з тих будинків. ²⁷³

Чоловік, який в момент захоплення лікарні російськими силами перебував там зі своєю пораненою дитиною, сказав, що, на його думку, російські сили привели до лікарні цивільних осіб із підвалів сусідніх будівель, щоб перешкодити українським військам атакувати лікарню. Той факт, що російські сили відпустили цивільних осіб через три дні, коли лінія фронту змістилася далі на схід до центру міста, підтверджує цей висновок. Він також сказав, що бачив, як російські сили вели вогонь з території лікарні в бік лінії фронту. ²⁷⁴

Жінка, яка ховалася в підвалі будинку на вул. Троїцькій, 32 (приблизно за 50 метрів на схід від лікарні), розповіла, що після обстрілу її будівлі 12 березня російські війська сказали тим, хто перебував у підвалі, перейти до Обласної лікарні інтенсивної терапії, що вони й зробили. Вона розповіла:

У лікарні перебувало від 100 до 150 російських військових. Багато було поранених. На території лікарні стояли російські танки та мала броньована техніка з баштами. Російські солдати поводилися нейтрально, а ось чеченці, включно зі своїм командиром, якого вони називали «Осєтін», були налаштовані агресивно. Вони не дозволяли нам вийти з лікарні чи поговорити з ними. ²⁷⁵

Чоловік, який укривався в підвалі будинку на вул. Троїцькій, 40 (приблизно за 150 метрів на південний схід від лікарні), розповів, що 14 березня російські військові сказали йому, щоб він та інші перейшли до Обласної лікарні інтенсивного лікування. За його словами, пізніше він бачив, як командир «ДНР» вистрілив у ноги медсестрі в лікарні та відтягнув її кудись, де чоловік її вже не бачив.

15 березня у лікарні командир «ДНР», якого бійці називали Осетином, сказав медсестру представитися. Коли вона сказала, що солдати повинні представилися першими, один із них вистрілив їй у ноги. Потім її затягнули в одну з кімнат. Я не знаю, що з нею сталося. ДНРівці з нікого з нас, мирних жителів, у підвалі не знущалися. Я вийшов з лікарні наступного дня. ²⁷⁶

Лікарня №3

За словами декількох людей у лікарні №3, сили «ДНР» створили у лікарні базу, яка перебувала там приблизно з 25 березня до середини квітня. ²⁷⁷ Ці люди розповіли, що сили «ДНР» встановили велику антену зв’язку на території лікарні та обстрілювали з реактивних гранатометів та іншої зброї довколишні будівлі, де, очевидно, були розташовані українські сили. Вони не повідомляли про будь-які знущання з боку сил «ДНР» щодо цивільних осіб і медичного персоналу лікарні. «ДНРівці були погано оснащені, до нас ставилися добре, навіть ділилися їжею та водою», – розповів один із тих, хто перебував у лікарні в той час. ²⁷⁸

За словами хірурга, це були сили 105-го полку «ДНР», з Тельманівського району Донецької області. Він також повідомив, що на початку квітня підрозділи російського військового зв'язку, члени якого, за їхніми словами, походили з північноосетинського села Робоче, захопили корпуси онкології та радіології. У них було близько семи вантажівок і низка бронетранспортерів, позначених літерою Z, і вони створили польовий госпіталь для лікування поранених російських солдатів. ²⁷⁹

VII. Приклади нападів, що завдали шкоди цивільному населенню

Закони війни забороняють напади на цивільних осіб і цивільні об'єкти, якщо такі напади є навмисними, не проводять розрізнення між цивільними особами та комбатантами або завдають цивільним особам шкоди, непропорційної будь-якій очікуваній військовій вигоді. Також заборонені напади, які не спрямовані на конкретну військову ціль, оскільки вони є невибірковими. Сторони конфлікту зобов’язані зробити все можливе, щоб перевірити, чи цілі нападу є воєнними об’єктами. Вони також повинні зробити все можливе, щоб скасувати або призупинити напад, якщо вони виявляють, що його ціль не є воєнним об’єктом або що він спричинить непропорційні втрати серед цивільного населення.

Нижче наведено приклади 14 нападів, внаслідок яких було пошкоджено 18 локацій. Описано російські авіаудари та артилерійські атаки, які, ймовірно, вразили цивільні об’єкти: житлові будинки, лікарні, школу, міський драматичний театр, продовольчий склад, пункт роздачі допомоги та супермаркет. Підвали багатьох житлових будинків люди використовували як укриття. У цих випадках ми не виявили жодних доказів присутності українських військових в обстріляних будівлях або поблизу них, за винятком декількох випадків, коли військова присутність була дуже обмеженою та коли напади завдали непропорційної шкоди цивільному населенню.

Декілька нападів було здійснено з використанням керованої зброї, включаючи авіаційні бомби, що вказує на те, що будівлі були цілями нападів. Навмисні, невибіркові або непропорційні напади, здійснені зі злочинним наміром — тобто вчинені навмисно або з необережності особами, які віддають або виконують наказ про такі напади — вважаються воєнними злочинами..

Декілька випадків були явними порушеннями законів війни з боку російських сил, які можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини.

Human Rights Watch надіслала Міністерству оборони Росії запит про підстави для кожного з нападів у наведених нижче прикладах, але на момент написання доповіді не отримала відповіді.

Сторони конфлікту повинні неупереджено розслідувати ці випадки відповідно до своїх зобов’язань за Женевськими конвенціями щодо розслідування очевидних порушень законів війни, скоєних на їхній території або їхніми військами.

Продовольчий склад на північ від МК «Азовсталь», 1 березня

1 березня 2022 року стався напад на продовольчий склад, внаслідок якого було вбито одну людину, поранено ще двох, і знищено половину приміщення складу. ²⁸⁰ Перший заступник міського голови повідомив, що продуктові магазини погодилися передати міській владі та іншим волонтерам продукти для роздачі тим, хто їх потребував у всьому місті. 25 і 26 лютого вони зберігали значні запаси продуктів харчування на цьому складі, який належав КП «Комунальник» (підприємство з переробки сміття) і був розташований приблизно за 200 метрів на північ від крайньої північно-східної точки території металургійного заводу «Азовсталь». ²⁸¹

Директор КП повідомив, що 24 і 25 лютого шість 12-метрових вантажівок з відкритим причепом привезли з ТРЦ «Метро» близько 20 піддонів з бутильованою водою та продуктами харчування: макаронами, борошном, крупами, олією, цукром і сіллю. Співробітники складу розвантажили їх за допомогою вилкових навантажувачів і зберігали всередині приміщення. ²⁸²

Працівник міськради розповів, що 1 березня він із командою волонтерів поїхав організовувати зберігання продуктів на складі. Також вони випікали хліб на місці, щоб роздавати його тим, кому це було найбільше потрібно. ²⁸³Відразу після того, як вони закінчили роботу, стався напад на будівлю. Інша депутатка міськради розповіла, що пізніше їй повідомили, що напад стався приблизно за 20 хвилин після того, як вона звідти поїхала. ²⁸⁴

Директор КП повідомив, що в результаті нападу серйозно постраждав один із співробітників служби безпеки підприємства, 53-річний Дмитро Горбачов, який згодом помер. ²⁸⁵ Він також зазначив, що згодом побачив залишки ракети 'Град', які стирчали з землі поруч із будівлею. За його припущеннями, ракети прилетіли зі східного напрямку.

Супутникові знімки, зроблені 10 березня 2022 року (перше зображення, доступне після 1 березня), показує ударні вирви в 100 метрах на захід від складу, на іншому березі річки Кальміус, але без пошкоджень даху об'єкта. На супутникових знімках, зроблених 13 березня, видно пошкодження дахів чотирьох прилеглих до складу будівель, у тому числі один дах повністю обвалений.

Будинок на вул. Торговій, 20, 8 березня

Зображення, завантажене в Telegram батальйоном «Азов» 8 березня 2022 року, на якому видно пошкодження будинку на вулиці Торгова, 20. © 2022 Azov_media через Telegram

8 березня внаслідок нападу на житловий будинок на вулиці Торговій, 20 загинули троє жінок і двоє дітей. Чоловік, який був у гостях у друга, що жив по сусідству, розповів:

Того дня я пішов принести їжу другові з інвалідністю, який жив на схід від театру. Пересуватися було небезпечно, і я боявся, але все одно пішов допомогти йому.

Близько 5 вечора ми курили біля його будинку. Ми чули вибухи, але вони були досить далеко. Того дня я не бачив на вулиці ані солдатів, ані військової техніки. Я помітив трьох жінок, хлопчика років 10 і дівчинку років 12, які стояли перед магазином, що знаходиться на першому поверсі триповерхового будинку, в який влучили.

Раптом я почув повільний і важкий звук чогось, що падає з неба. Потім я побачив спалах і дим. Я побачив, що частина будівлі над магазином обвалилася. Все було як у сповільненій зйомці. Ми злякалися, тому втекли, хоч і не дуже далеко. Ми були в шоці, почекали близько 10 хвилин, а потім повернулися туди, де стояли, щоб подивитись, чи хтось вижив. Я побачив п’ять тіл, що лежали на землі: двох дітей і трьох жінок, яких я бачив раніше. Дівчині відірвало ногу. Вони були не під завалами, а лежали поруч на вулиці. Я не бачив крові на їхніх тілах.

Приблизно за півхвилини пішки, через дорогу від місця, де їх убили, був дитячий майданчик із критою пісочницею. Ми з другом перенесли тіла дітей у пісочницю. Потім я пішов додому і більше туди не повертався. ²⁸⁶

На супутникових знімках від 10 березня 2022 року (перших доступних після нападу) видно пошкодження середньої частини даху, а також уламки біля східної сторони будівлі. Аналіз додаткових супутникових знімків показує, що згодом будівлю було пошкоджено чотири рази. ²⁸⁷

Лікарня №3 і Приазовський державний технічний університет, 9 березня

9 березня під авіаударами опинилися лікарня №3 та Приазовський державний технічний університет, розташований поруч. У результаті цих нападів загинуло щонайменше п’ятеро людей, ще 18 отримали поранення.

Лікарня №3

скріншот з відео, опублікованого 9 березня 2022 року на YouTube Національною поліцією України. На ньому видно пошкодження частини лікарні №3. © 2022 Поліція Донецької області через YouTube

9 березня світ облетіли кадри, на яких вагітну жінку несуть на ношах через сильно зруйнований двір лікарні в Маріуполі. ²⁸⁸ Вона була однією з двох загиблих після того, як того дня близько 14:50 в одному з дворів лікарні №3 впала авіаційна бомба, пошкодивши пологовий будинок і педіатричне відділення. ²⁸⁹Жінка, Ірина Калініна, померла того ж дня від отриманих травм. ²⁹⁰ Її дитина, яка з’явилась на світ за допомогою кесаревого розтину, народилася мертвою. ²⁹¹Українські офіційні особи повідомили, що в результаті нападу загинули двоє дорослих і дитина, поранено 17 медичних працівників і пацієнтів. ²⁹²Серед поранених була Маріанна Вишемірська, чиє фото також поширилось у всьому світі. Її сфотографували, коли вона спускалася сходами і йшла розбомбленим двором на дев’ятому місяці вагітності. ²⁹³ 10 березня вона народила дівчинку. ²⁹⁴

Російські офіційні особи зробили декілька заяв щодо присутності українських військових у лікарні під час нападу. ²⁹⁵Буквально за декілька годин до атаки речниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що в лікарні №3 начебто немає медичного персоналу та пацієнтів і вона використовується українськими військами як вогнева позиція. ²⁹⁶10 березня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що російські війська обстріляли лікарню через те, що вона використовувалася як база батальйону «Азов». ²⁹⁷ Посол Росії в Нідерландах звинуватив Україну в тому, що вона найняла акторів для симуляції поранень після нападу. ²⁹⁸ Жодних доказів на підтвердження цих заяв надано не було.

Чоловік медсестри сказав, що бачив близько 15 військовослужбовців сил Територіальної оборони України, які охороняли лікарню за декілька днів до нападу, але присутність військового персоналу, який забезпечував охорону лікарні, не робить лікарню належною військовою ціллю. ²⁹⁹

Human Rights Watch не знайшла жодних доказів того, що українські сили використовували лікарню як базу або для розгортання своїх сил.

Лікар, який оперував пацієнта в онкологічному відділенні лікарні, приблизно за 60 метрів на схід від місця, де влучив боєприпас, розповів, що вибухова хвиля викинула його та іншого медичного працівника в коридор поруч із операційною, і що мішки з піском, які закривали будівлю, опинились всередині будівлі на підлозі. ³⁰⁰

Депутат Маріупольської міської ради пив чай із другом біля будівлі, де вони укривалися, приблизно за 500 метрів від території лікарні. ³⁰¹ Він описав, як почув гуркіт літака, що наближався, бомбу, яка падала, а потім два вибухи, ударні хвилі від яких штовхнули його та його друга в будівлю. Вони вийшли й побачили дим із території лікарні, але кинулися назад, коли знову почули наближення літака. Депутат розповів, що чув ще одну бомбу, а потім ще два вибухи. Цього разу ударна хвиля вибила двері та вікна його будівлі. Пізніше він дізнався, що друга атака вразила будівлі університету поруч з лікарнею. Ще один чоловік, що перебував у іншому будинку, також пригадав два вибухи, перший з яких змусив його вистрибнути з ліжка та вибігти на вулицю, а другий був настільки сильним, що ударна хвиля відкинула його назад у будинок. ³⁰²

Ті, хто пережив напад у лікарні або побіг туди на допомогу, побачили жахливі картини. Волонтер лікарні, який перебігав між онкологічним та пологовим відділеннями, намагаючись допомогти потерпілим вибратися, розповів наступне::

У внутрішньому дворі знаходилася вирва діаметром приблизно 15 метрів і глибиною близько 5 метрів. Декілька з нас допомогли пораненим і вагітним з першого поверху вийти у двір і відвели їх до санітарних машин. Я бачив від 12 до 15 поранених людей з різними ранами, в тому числі з глибокими рваними ранами на тілі. Одного з поранених, віком близько 50 років, у військовому одязі ми доставили в один із корпусів лікарні. У нього було обгоріле обличчя, і від нього сильно пахло паленим. Я дивився, як він помирає. ³⁰³

Невдовзі після нападу на місце прибула і керівниця управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради. З 25 лютого її робоче місце було облаштоване в територіальному центрі соціального обслуговування населення біля пологового будинку. ³⁰⁴ За її словами, в будівлі центру вибухова хвиля вибила двері та вікна та повалила її, її колегу та двох поліцейських на ім’я Сергій та Олександр на підлогу. Потім настала тиша, і через двір вони побачили, як горять пологове та педіатричне відділення. Вона розповіла:

Сергій і Олександр викликали допомогу по рації, а потім вони разом із декількома з нас, у тому числі чоловіком на ім’я Андрій, який був у кашкеті та червоно-сірій куртці, побігли до будівель. На цьому фото четверо чоловіків, у тому числі Андрій і Сергій, виносять вагітну жінку на ношах (Ірину Калініну, згадану вище). ³⁰⁵ У жінки було сильне поранення стегна, і лікарі сказали, що врятувати її неможливо. Вона лежала на ношах і кричала: «Не чіпайте мене! Нехай буде так, як є». Я чула, що пізніше вона померла.

Частину дітей ми відвезли до сусіднього дитячого хірургічного відділення. Новонароджених дітей доставили в Обласну лікарню інтенсивного лікування. Військові та поліцейські відвезли вагітних жінок і новонароджених до лікарні в 17‑му мікрорайоні. Ми возили людей на машинах, [вони] сиділи один в одного на колінах. Багато людей були в паніці та стікали кров’ю, але ніхто з нас не знав, скільки людей було поранено. ³⁰⁶

Один чоловік, який доставив поранену матір до лікарні, був настільки вражений роботою лікарів, що вирішив залишитися та допомогти з пошуком їжі для людей, які ховалися у підвалі.Він розповів:

До 16 березня лікарню охороняли сім-вісім бійців територіальної оборони з автоматами Калашникова. Два стояли біля входу в онкологічне відділення на першому поверсі, а деякі були біля генератора. Іноді я бачив, як деякі з них патрулювали всередині дитячого відділення. Після 9 березня вони декілька днів спали в пологовому відділенні, щоб захистити його від мародерів. Єдиними транспортними засобами, які я бачив на території лікарні, були дві червоно-білі машини швидкої допомоги та синя вантажівка. ³⁰⁷

Лікар розповів, що почав лікувати поранених українських військових у лікарні 4 березня. ³⁰⁸ Військова медсестра також повідомила, що на момент обстрілу в лікарні лікували поранених українських бійців. ³⁰⁹Вона сказала, що коли у військовому госпіталі №555 на вул. Амосова, 54 закінчились ліжка, вона та інші військові медики перевезли звідти поранених солдатів до лікарні №3. Це було 6 або 7 березня. Вони отримували медичну допомогу принаймні в одній частині лікарні – онкологічному відділенні.

На відео, записаному журналістом AP 9 березня 2022 року, чути звук вибуху, здалеку видно дим, що піднімається над будівлями лікарні, а потім видно пошкоджені фасади та інтер’єри пологового та дитячого відділень, а також декілька поранених людей. ³¹⁰ На іншому відео, яке записали українські військові та поширили ЗМІ, видно пошкоджені верхні блоки пологових залів. ³¹¹ Хірург, який працював в лікарні №3, сказав, що пошкодження були настільки значними, що зали більше не можна використовувати. ³¹²

На супутникових знімках від 12 березня 2022 року, які стали доступними після нападу, чітко видна вирва з приблизним діаметром 10 метрів у дворі лікарні, а також пошкодження фасадів пологового та педіатричного відділень. Аналіз вирви та пошкоджень прилеглих будівель показує, що вибух був спричинений 500-кілограмовою авіаційною бомбою, яка використовує ударний детонатор. ³¹³

Приазовський державний технічний університет

На знімку, зробленому вдень 9 березня 2022 року, видно пошкодження частини Приазовського державного технічного університету. © 2022 Приватне фото

9 березня, близько 14:50, за кілька хвилин після атаки на лікарню №3, російська авіація атакувала також будівлі Приазовського державного технічного університету, внаслідок чого щонайменше дві особи загинули та щонайменше одна отримала поранення. Жоден з семи свідків, опитаних Human Rights Watch, не повідомив про присутність українських військових сил у цьому районі під час атаки. ³¹⁴

Університет знаходиться біля крайніх східних корпусів лікарні №3 і приблизно в 400 метрах на захід від драмтеатру. Майже всі корпуси університету розташовані в замкнутому кварталі. На початку березня в деяких із цих будівель перебували сотні людей, які перебрались до центру міста, рятуючись від атак у Лівобережному районі.

Михайло Пуришев володів баром Evo в будинку на просп. Миру, 68, який має вхід з вулиці Університетської і виходить на університет. За його словами, 8 та 9 березня він не бачив українських військових у жодному з корпусів університету та у внутрішніх подвір’ях. ³¹⁵

Пуришев розповів, що 9 березня в момент обстрілу університету він стояв біля входу в будівлю, в якій знаходився його бар, і знімав на телефон відео атаки та наслідків на одній із прилеглих вулиць. ³¹⁶ Він розповів:

Я чув літаки і вибухи з боку лікарні №3. Я вийшов на вулицю з декількома іншими людьми, а потім почув, що наближається інший літак. Я крикнув інших, і ми всі побігли всередину. Я увійшов останнім, і мене штовхнула всередину ударна хвиля від вибуху. Мені було важко дихати. Я чув, як діти в підвалі плачуть у темряві. Наскільки я знаю, в нашій будівлі ніхто не загинув і не постраждав.

Незабаром після цього я вийшов на вулицю з телефоном, який все ще знімав, і побачив жах. Я почав плакати, вперше з початку атак на місто. Приблизно за 100 метрів на захід я побачив на вулиці тіло чоловіка. Я також побачив пошкоджену машину прямо навпроти свого під’їзду, приблизно за 30 метрів. Поруч я побачив тіло старшої жінки. Потім я побачив, як з машини виповзає важко поранений чоловік. Пізніше його забрали українські військові, які прийшли до нашої будівлі. Я допоміг онуку загиблої відтягнути її тіло до кута мого будиинку.

Будівлю університету навпроти мого будинку, на Університетській, 7 було пошкоджено. Пізніше деякі люди, які укривалися в моєму будинку, сказали, що зайшли в цю будівлю через деякий час після атаки й побачили всередині одне тіло. ³¹⁷

На кадрах, знятих Пуришевим, видно момент удару, і незабаром після цього Пуришев виходить з будівлі та йде вулицею Університетською. На відео видно тіло, що лежить біля автомобіля поблизу входу в його будинок.

Інший чоловік сказав, що він з другом укривався в підвалі будівлі університету неподалік, і що вони впали на підлогу через ударну хвилю від нападу на лікарню №3 та університет. Він сказав:

Ми побачили два тіла, які лежали на дорозі біля бару Evo, і пошкоджені будівлі. Коли ми пройшли повз згорілу машину, побачили останки людини на водійському сидінні. Ми сфотографували машину та будівлі обабіч дороги. ³¹⁸

Інший чоловік сказав, що він прокинувся через вибух і вибіг зі свого будинку. Він стрімко забіг назад у будинок, коли неподалік відбулася ще одна атака. Він розповів:

Щойно мене розбудив вибух, я вибіг на вулицю. Не минуло й хвилини, як я почув угорі літак, гучний, як ракета. Я почув свист: спочатку високий, а потім став нижче. Почув вибух з боку університету. Повернувся і побіг назад до входу в будинок, і ударна хвиля підкинула мене над землею. Я підхопився і побіг назад у будівлю.

Коли стемніло, я вийшов із підвалу й пішов до університету. Я побачив, що частина однієї з будівель університету була зруйнована, і бачив уламки, що падають з іншої будівлі університету на дорогу, тому я не пішов далі. Я не бачив жодного тіла поблизу. Трохи далі на дорозі стояли палаючі машини. Я постояв там хвилину, а потім повернувся. Люди в моєму будинку розповідали, що спочатку під удар потрапив пологовий будинок, а потім університет. Приблизно через три-чотири дні я пішов до університету, щоб з деким зустрітися. Я бачив багато спалених машин. Я побачив тіло, яке лежало на вулиці, і ще чотири тіла, вкриті металевими листами. ³¹⁹

На знімках, зроблених 10 березня, видно пошкодження південного фасадуі внутрішньої частини будівлі. ³²⁰ На інших знімках, зроблених 9 березня, видно пошкодження північно-західного кута будинку на вул. Університетська, 7. ³²¹

Супутникові знімки від 12 березня 2022 року (перші доступні після нападу) показують значні пошкодження всього північно-західного кута будинку на вул. Університетська, 7, обвалений дах будинку на вул. Університетська, 9 з південної сторони, а також пошкодження даху принаймні ще однієї будівлі на вул. Казанцева, 7, яка є частиною університетського кварталу. ³²²

На підставі свідчень очевидців і зображень пошкоджень, завданих будівлям, ми дійшли висновку, що під час нападу використовувалася зброя, скинута з літаків.

Будинок на вул. Зелінського, 98-А, 9 березня

Атака 9 березня (ймовірно, авіаційною бомбою) пошкодила дев’ятиповерхівку на вул. Зелінського, 98-А, вбивши щонайменше двоє людей. Жінка з чоловіком, які проживали в будинку разом з матір’ю жінки, розповіли, що вперше в будинок влучили 5 або 6 березня, в результаті чого була пошкоджена одна квартира. ³²³ Другий напад жінка описала так:

Рано вранці 9 березня сталося найстрашніше. Наш сусід Володимир Чуприна, якому було близько 55 років, вийшов на вулицю зварити каву. Чоловік на ім’я Іван, який виїхав зі свого дому та укривався в нашому будинку, пішов із Володимиром готувати дитячу суміш для своєї дитини. Але потім літак скинув бомбу. Він впав прямо перед входом і влучив в одну з плиток. У них [Володимира та Івана] потрапили осколки, і вони загинули на сходах біля входу. У них кишки випали, тому весь перший поверх був в крові. Ми загорнули їхні тіла, і деякі з чоловіків перенесли тіла на інший бік будівлі. ³²⁴

На фотографіях будинку, зроблених після нападу, видно вибиті вікна та дрібні пошкодження декількох фасадів будівель. ³²⁵ Супутникові знімки, зроблені 14 березня (перші доступні після удару по будівлі) показують незначні пошкодження південної сторони даху.

Вул. Мар’їнська балка, 67 та вул. Відкрита, 23, близько опівночі 10-11 березня

адри з дрону, завантажені у російську соцмережу «Дзен» 8 червня 2022 року, показують велику вирву біля вул. Мар’їнська Балка, 67 та сусідніх будинків, а також значні пошкодження. © 2022 Користувач через Dzen

Щонайменше троє людей загинули під час обстрілів, які пошкодили одноповерхові будинки на вул. Мар’їнська Балка, 67 та вул. Відкритій, 23 близько опівночі між 10 та 11 березня 2022 року.

Чоловік, який мешкав на вул. Мар’їнська Балка, 67, розповів, що він, його сім’я та деякі їхні сусіди після 28 лютого почали ночувати в його підвалі. Щодня він бачив українську бронетехніку, яка проїжджала повз його будинок та сусідські будинки та з якої роздавали допомогу, але, за його словами, техніка швидко їхала і ніколи не зупинялася біля його дому. ³²⁶Він описав ніч нападу:

Опівночі 10 березня я спав у підвалі з дружиною та двома доньками, сусідкою та двома її дітьми. Раптом я почув, як над нами щось вдарилося об землю, і частина стелі підвалу обвалилася. Ніхто не постраждав. Я піднявся сходами і побачив, що мій будинок пошкоджений, але досі стоїть. Садовий сарай влетів у вітальню. Вікон і дверей не було.

Надворі я побачив, що будівля навпроти мого будинку уражена і горить. Я не знав людей, які там жили. Я допоміг молодому чоловікові та його тещі вибратися з будівлі, але його дружина та її сестра кричали, заблоковані під обваленим дахом. Вони згоріли до смерті.

Я дізнався, що під час цієї атаки постраждали 14 сусідських будинків, але я не знаю, чи ще хтось був убитий чи поранений. Тієї ночі багато сімей з цього району, у тому числі ми, залишили домівки та знайшли укриття в підвалі магазину одягу приблизно за 100 метрів на південь. Через два дні ми повернулися й знайшли чоловіка, який застряг під уламками свого будинку. Якимось чином він вижив, і нам вдалося його звільнити. ³²⁷

Лікарка, яка перебувала у своїх родичів всього за 75 метрів від місця нападу, розповіла про те, як вона, після нападу, врятувала життя свого сусіда. Цей чоловік отримав важкі поранення через влучання у його будинок на вул. Відкрита, 23 близько 23:30 10 березня:

Було близько півночі, у нашому районі було тихо, і ми збиралися лягати спати. Здалеку почули літак і бомби. Потім поблизу вибухнули бомби, і раптом пролунав сильний вибух. На деякий час я втратила слух. Я побачила яскраве світло надворі, ударна хвиля вдарила по будинку й вибила вікна. Мого чоловіка повалило на землю, а я своїм тілом прикрила брата. На бабусю впала частина стіни та вікна. Її рука стирчала з-під уламків, ми прибрали уламки, і з нею все було гаразд.

Потім я почула, як хтось ззовні кричить про допомогу. Я схопила одяг на випадок, якщо мені знадобиться джгут, і кинулася надвір. Будинку навпроти нашого, номер 21, уже не було. Я побачила чоловіка років 20 і дівчину років 12, які лежали там, де був вхід. Навколо все було у вогні, було дуже світло. Чоловік сказав, що втратив ноги, і що я не можу його врятувати, і щоб я врятувала дівчинку. Здавалося, що ноги чоловіка були відірвані від тіла, але я наклала джгут на ногу, яка виглядала гірше за іншу. Дівчинка виглядала добре, але одна її нога була розчавлена стіною.

Разом з іншими людьми ми намагались визволити їх з-під завалів. На це пішло багато часу. Потім один із сусідів відвіз їх автівкою до лікарні. Я чула, що їх перевели до іншої лікарні, яка, наскільки я знаю, також постраждала від атаки за два дні. Згодом я почула, що дівчина померла від отриманих травм. Наприкінці квітня [2022 року] я побачила в Instagram історію про пораненого чоловіка, якому я допомогла. Я відвідала його в лікарні Мечникова в Дніпрі. Він втратив обидві ноги, але почувався добре. ³²⁸

На відео, знятому на вулиці Мар’їнська Балка, 67 і опублікованому в мережі 8 червня, видно, як представники «ДНР» дістають тіло з-під завалів та переносять його в мікроавтобус. ³²⁹ Також на відео є зйомка місцевості дроном, на якій видно масштаби пошкоджень будинку на Мар’їнській Балці, 67 та прилеглих будинків. Прямо за будинком видно велику вирву. Супутникові знімки від 12 березня 2022 року (перші доступні після нападу) показують пошкодження південно-західного кута будинку на Мар’їнській Балці, 67 та серйозні пошкодження прилеглих будинків, деякі з яких повністю зруйновані.

Будинок на вул. Митрополитській, 98, 11 березня

будинок на вул. Митрополитській, 98 у вогні, 11 березня 2022 року. © 2022 Associated Press

11 березня у проміжку з 15 до 18 години у п'ятиповерховий житловий будинок на вул. Митрополитській, 98 влучила авіаційна бомба, внаслідок чого загинули щонайменше 17 людей та було завдано значних матеріальних збитків. ³³⁰

Чоловік, який перебував у своїй квартирі в сусідньому будинку на схід від вул. Митрополитської, 98, сказав, що почув напад і невдовзі побачив, що центральна частина будинку обвалилася. ³³¹ Він розповів:

Десь о 15 чи 16 годині я заклеював вікна у квартирі. Щойно я закінчив, я почув літак і пішов у коридор, щоб убезпечитися на випадок нападу. Вибух вибив вікна. Невдовзі я вийшов з під’їзду свого будинку і побачив, що горить будинок №98. Я підійшов ближче і побачив, що частина будівлі над середнім під’їздом завалилася. За декілька днів до цього я бачив, як багато людей готували їжу прямо біля під’їзду. Пізніше того ж дня люди, які укривалися в тому будинку, перейшли в наш будинок. Вони повідомили, що під час нападу в підвалі будинку перебували люди, а деяких поранених вивезли в інше місце. ³³²

Truth Hounds поспілкувалися з жінкою, яка проживала на вул. Митрополитській, 94, приблизно за 100 метрів на південь від будинку №98. Вона сказала, що чула, як люди кликали на допомогу зсередини будівлі одразу після нападу:

Комендантка нашого будинку вибігла на вулицю подивитися, що сталося. Коли вона повернулася, вона сказала, що там «криваве місиво» і що ми повинні йти і рятувати людей, тому що вона чула, як люди стогнали і кликали на допомогу. Я відмовилася виходити на вулицю. Пізніше я почула від інших, що пожежна машина приїхала гасити вогонь, але їй довелося поїхати, тому що обстріл продовжувався.³³³

Дмитро Ластенко жив на вул. Митрополитській, 94, а наприкінці лютого перебрався у підвал на Митрополитській, 98, який значився як офіційне бомбосховище. Він розповів Human Rights Watch про облаштування підвалу:

У підвалі було шість основних приміщень. Було також декілька менших кімнат для зберігання продуктів, а також туалет. Туалет мав невеликий аварійний тунель, який вів назовні. На перший поверх вели одні сходи. У приміщенні, де я перебував, було ще 18 людей. Мені здається, що загалом в підвалі під час нападу було близько 30 людей.

За словами Ластенка, 10 березня, у переддень обстрілу, у підвал зайшли двоє українських військових. «Я не розмовляв з ними, – сказав він, – але говорив чоловік із нашого підвалу, який був начебто головним. Пізніше він сказав мені, що вони хотіли зайняти позицію в чиїйсь квартирі над нами, але наш сусід відмовив, тому що в підвалі було багато людей. Він сказав, що після цього солдати пішли». Ластенко не бачив інших військових у будівлі чи біля неї протягом решти дня чи наступного дня.

Він описав момент нападу:

До вибуху я нічого не чув. Удар знищив приміщення в підвалі, де я зазвичай перебував. У момент удару я був у сусідньому приміщенні. Одна частина підвалу загорілася, але вогонь не поширився далі. Було багато пилу та їдкого диму. Дим був настільки щільним, що світла наших ліхтарів вистачало лише щоб бачити прямо перед очима. Я знайшов свіжіше повітря з іншого боку підвалу і зміг подихати краще.

Я піднявся сходами. Вихід на перший поверх не був завалений, хоча за декілька метрів було чимало руйнувань. Відразу після удару люди скупчилися біля виходу з будинку, намагаючись вийти.

Надворі дерева були завалені речами з квартир, потрощені автомобілі у дворі. Я побіг до будинку на Митрополитській, 100, зовсім поруч, де, як я знав, у підвалі є укриття.

Ластенко розповів, що наступного дня повернувся на вул. Митрополитську, 98, щоб спробувати знайти свій рюкзак, у якому були його особисті документи:

Я пробув там близько 10 хвилин, але рюкзак не знайшов. Єдине приміщення, яке було зруйноване – те, де я жив. Там було багато уламків. Біля входу в приміщення я побачив обгоріле тіло дорослої людини. Я також бачив інші частини тіла: дві голови, одну руку та одну ногу. Все обгоріло, одяг і шкіра. Родичі людей, які перебували в тій кімнаті, потім не змогли їх знайти, тому я боюся, що насправді вбито більше людей, ніж ті, яких я бачив.

Я замкнувся на два дні в будинку №100 і ні з ким не розмовляв. Я досі маю проблеми зі сном після того, як побачив обпалені тіла, розуміючи, що це міг бути хтось, кого я знав.

Ластенко залишив Маріуполь 18 березня. Пізніше він повернувся з батьками в середині травня 2022 року і знову прийшов до будівлі, де нарешті знайшов свої документи. Він розповів:

Тоді в підвалі вже не було тіл, але залишалися завали. Все, що там було, мало сліди горіння. Цілого нічого не залишилось. Було дуже сиро, і досі відчувався неприємний запах. Ми з вітчимом лопатою викопували мої документи. Я знайшов дві грудки волосся та мобільний телефон із футляром, від якого смерділо гнилою плоттю.

Ластенко впізнав телефон Христини Антипенко – молодої жінки, з якою він спілкувався, укриваючись у підвалі. У середині травня він розшукав матір жінки Cтефаниiю і віддав їй телефон. ³³⁴

У квітні 2023 року Стефанія розповіла нам, що в підвалі на Митрополитській, 98, ймовірно, загинули п’ятеро її родичів: 24-річна донька Христина, 27-річний зять Іван Антипенко, 3-річна онука Антипенко Аріна Іванівна, мати зятя, 47-річна Паращевіна Світлана Володимирівна та тітка зятя, сестра Світлани, 44-річна Антипенко Наталія Володимирівна. ³³⁵

Вона розповіла, що вони всі перейшли в підвал будинку на Митрополитській, 98 шостого березня, а з зятем вона розмовляла 8 березня. Це була її остання розмова з родичами. Коли в середині травня вона отримала від Ластенка телефон доньки, вона побачила, що 6 березня донька написала їй три повідомлення, але вони так і не були відіслані через відсутність телефонного покриття у місті. У повідомленнях було написано: «Мамо, я жива; Зі мною все добре; Люблю тебе».

Вона сказала, що Ластенко розповів їй, як Христина готувала їжу, і що за 10 хвилин до нападу вона віднесла її в підвальне приміщення (яке незабаром було зруйноване), покликала доньку їсти, а потім роздала їжу всім людям, які були в підвалі. Ластенко розповів Людмилі, що на його думку, всі, хто був у приміщенні, де Христина роздавала їжу, загинули.

Стефанія виявила групу в Telegram, створену людьми, які шукали родичів, які, на їхню думку, могли загинути на Митрополитській, 98. ³³⁶ Жінка, з якою вона познайомилася у цій групі, розповіла їй, що п’ятеро її родичів, у тому числі дві дівчинки-підлітки, також загинули в підвалі.

15 квітня Стефанія нарешті дісталася Маріуполя, щоб спробувати знайти тіла своїх родичів. Вона розповіла, що в другій половині квітня регулярно ходила на Митрополитську, 98, але так і не знайшла їхніх тіл і не бачила, щоб хтось там прибирав уламки чи тіла. Вона та її чоловік справді знайшли серед завалів деякі речі Івана та Христини, зокрема свідоцтво про шлюб, довідки про освіту, медичні документи, свідоцтво про народження Аріни та фотографії, зокрема фотографії того дня, коли Христину виписали з пологового будинку. Також вона знайшла сумку з капелюхом Христини та комбінезоном Аріни. Вона сказала, що капелюх досі пахнув Христиною. Вона також знайшла телефон і повідомила про це учасникам Telegram-групи. Чоловік власниці телефону зустрів Стефанію і після зарядки телефону показав їй відео, зняте у підвалі 6 чи 9 березня, на якому внучка Стефаніі грається у підвалі. На відео також було видно Світлану, мати її зятя, та одну з дівчат-підлітків.

Потім наприкінці квітня вона отримала новину, що їхні тіла, можливо, знайшли. Вона побачила повідомлення в Telegram-групі для людей, які розшукують зниклих безвісти на Митрополитській, 98, про те, що аварійно-рятувальна бригада знайшла останні п'ять тіл з будівлі, в тому числі «дівчинку віком від 3 до 5 років, чоловіка у темному одязі, жінку в чорній куртці та синіх джинсах і жінку в рожевому халаті, тіло якої розклалося».

Вона описала, що відчула, коли побачила цей допис:

Я зрозуміла, що це тіла моїх [рідних]. Це тому, що там було написано про маленьку дівчинку і про одяг, який я впізнала. 9 березня Іван надіслав мені відео, яке він зняв, коли готував їжу на вулиці. Він був одягнений у темну безрукавку, худі та спортивні штани. Христина була одягнена в чорну куртку та рвані джинси. Жінка в Telegram-групі, яка пережила атаку, розповіла, що вона пам’ятає, що Христина була одягнена в джинси з дірками на колінах та чорну куртку, Іван був у темному одязі, а Світлана – в теплому рожевому халаті.

Тепер я відчуваю таку вину, що не я не була там цілодобово, тому що в якийсь момент, поки мене не було, робітники забрали їхні тіла, і тепер я не можу їх знайти.

Тіло своєї онуки вона змогла знайти лише 5 жовтня (див. Розділ VII), і станом на грудень 2023 року вона досі шукала тіла інших чотирьох родичів.

Павло, який брав участь у пошуку тіл в уламках будівель, сказав, що він входив до однієї з багатьох аварійно-рятувальних бригад, які складалися переважно з співробітників Державної служби України з надзвичайних ситуацій та волонтерів. ³³⁷ Він розповів, що кожного ранку вони зустрічалися біля ТРЦ «Метро», і що людина, яку, як йому сказали, звали Сергій Міщенко, і деякі посадові особи, які очевидно підпорядковувались Міщенку, давали бригадам інструкції щодо того, які будівлі вони мали оглянути того дня, щоб знайти тіла, які могли залишатися під завалами. ³³⁸

У першу добу, 21 квітня 2022 року, його відправили на Митрополитську, 98. Мешканці цього району розповіли йому, що літак розбомбив будівлю, в результаті чого центральна частина п’ятиповерхового житлового будинку обрушилася на підвал. Він сказав, що уламки висотою близько двох поверхів складаються здебільшого з бетонних плит, які можна перемістити лише за допомогою крана та екскаватора.

До бригади Павла входили водій вантажівки, водій екскаватора, кранівник, а також сам Павло та ще троє людей, які розкопували завали. Інші члени бригади вже працювали на завалах будівлі протягом декількох днів перед тим, як Павло до них приєднався. До 23 квітня команда знайшла п'ять тіл і одну ногу. Два тіла та нога знаходилися в одному зруйнованому приміщенні підвалу під третім під’їздом будівлі, а три інших тіла були під завалами зі стін верхніх поверхів третього під’їзду, які обвалилися на підвал. Павло сказав, що його бригада була другою з трьох, які розбирали завали цієї будівлі в квітні. Перша бригада працювала там декілька днів протягом другого тижня квітня і також знайшла п'ять тіл, у тому числі два чи три в одному з коридорів підвалу, а решту – вище, під завалами. Третя бригада працювала в будівлі 24 і 25 квітня і знайшла п'ять тіл і дві ноги, що належали одній людині, у тому ж зруйнованому підвальному приміщенні, де бригада Павла також знайшла тіла. Три бригади виявили загалом 15 цілих тіл і три ноги, що належали двом різних людям. Це свідчить про те, що під час нападу загинули щонайменше 17 людей.

Павло описав тіла, які особисто виявив:

Перше тіло ми знайшли 21 квітня. Ми знімали великі плити краном, потім був неприємний запах, тому ми продовжили лопатами. Ми знайшли тіло жінки, якій, мені здається, було близько 60 років, біля великого казана для приготування їжі поблизу ящиків для чаю, кави та консервів.

Ми також знайшли тіло молодого чоловіка. Бетонна плита, що впала на нього, відрізала йому голову, і голова лежала поруч з тулубом. Жінка, яка, як я думаю, під час удару перебувала в іншій частині підвалу, сказала, що у неї є паспорт покійного, і дала його мені. Паспорт належав чоловіку на ім’я Дмитро, прізвище його я не пам’ятаю, 1988 року народження. Я порівняв фотографію у паспорті з головою чоловіка і побачив, що це та сама людина. Ми поклали паспорт йому в кишеню або приклеїли скотчем до його тіла, а потім поклали тіло в чорний мішок для трупів.

Також ми знайшли в зруйнованому приміщенні обгорілу ногу в чорному черевику. Пам’ятаю, що ми не могли зрозуміти, як вона туди потрапила. Можливо, вибухом її відкинуло туди з іншої частини будівлі, де загинули люди. ³³⁹

Павло також розповів, що кожного разу, коли його бригада знаходила тіло, вони складали його в чорний мішок для трупів і залишали на узбіччі, щоб його забрала вантажівка, яка, за його словами, відвозила тіла до імпровізованого моргу біля ТРЦ «Метро». Він повідомив, що його бригада нічого не писала та нічого не прикріплювала до чорних мішків для трупів, тому що ніхто не давав їм жодних матеріалів для цього. Він переймався через це, оскільки розумів, що родичам буде важче ідентифікувати тіла.

На одному знімку, зробленому журналістом AP 11 березня, видно, як будинок на вул. Митрополитській, 98 горить, а велика частина в середині будинку зруйнована. ³⁴⁰ На двох відео, опублікованих в Інтернеті, видно, як жінка біля будинку знімає на відео пожежу в ньому. Два відео, зняті за декілька днів до удару, показують, як мешканці готують їжу біля частини будинку, яка була зруйнована під час нападу. ³⁴¹ На відео, опублікованому російськими ЗМІ у квітні 2022 року, видно, як представники «ДНР» дістають тіло з-під завалів. ³⁴²

На супутниковому знімку від 12 березня 2022 року (першому доступному після теракту) видно обвалену центральну частину будинку на Митрополитській, 98.

Свідки кажуть, що не бачили українських військових у цьому районі під час нападу.

11 березня Human Rights Watch поспілкувалася з чоловіком, який перебував в Обласній лікарні інтенсивного лікування приблизно за 400 метрів на північ від будинку на Митрополитській, 98. ³⁴³ Він сказав, що бачив багато російських сухопутних військ на південь, захід і північ від лікарні, і що до кінця дня вони оточили лікарню. За його словами, більшу частину дня він був у лікарні і не бачив, що відбувається поблизу. Приблизно у другій половині дня він перемістився на південну сторону, звідки було видно багатоповерхівки на вулиці Митрополитська, включно з будинком 98, який уже постраждав удень і горів.

Згодом він побачив декілька російських танків, які рухалися вулицею Матросова, деякі стріляли по багатоповерхівках на вул. Митрополитській. За його словами, один із танків вдарив по будинку на Митрополитській, 110.

5 травня 2023 року окупаційні війська внесли будинок на Митрополитській, 98 до списку будівель, які підлягають знесенню. ³⁴⁴ На супутникових знімках, зроблених 2 червня, видно, що східна частина будинку частково знесена. На відео, знятому того ж дня, видно, як відбувається демонтаж. ³⁴⁵ Супутникові знімки, зроблені 13 червня, показують, що знесення завершено.

На супутниковому знімку від 13 червня 2023 року видно завершений демонтаж будинку на вул. Митрополитській, 98, а поруч із завалами видно важку техніку. Зображення © 2024 Planet Labs PBC

Жорсткі бої, що точилися в цьому районі в той час, дозволяють припустити, що поблизу будівлі могли перебувати українські сили. У Міноборони Росії не відповіли на наш запит щодо можливого перебування українських сил поблизу під час боїв.

Супермаркет «Дзеркальний», просп. Будівельників, 86-А, з 4 до 13 березня

Короткочасне відновлення роботи супермаркету «Дзеркальний » допомогло людям знайти продукти харчування. Шестеро людей описали нам принаймні один напад на супермаркет. Одна людина сказала, що бачила вбиту людину, інша сказала, що бачила частини тіла, які, як їй здалося, належали п’ятьом людям, а третя сказала, що двоє людей отримали поранення. Свідки згадували різні дати, і, можливо, супермаркет або сусідня місцевість були обстріляні неодноразово. ³⁴⁶Перші супутникові знімки, доступні в березні (від 12 березня 2022 року), не показують пошкоджень будівлі, а супутникові знімки від 14 березня 2022 року вже показують дірку в її даху.

Один чоловік перебував у супермаркеті з приблизно 50 іншими людьми під час удару, який, за його словами, стався приблизно 10 березня. Він описав руйнування:

Я був за декілька метрів від хлібного відділу, коли біля мене щось вибухнуло. Воно пробило металевий дах і знищило всі кабелі, що звисали зі стелі. ³⁴⁷ Я не постраждав, але побачила, що одну жінку розрізало на частини.

Я вибіг з магазину і приблизно за 50 метрів на південь по просп. Будівельників знайшов укриття біля входу до офісної будівлі разом з українським військовим. Щойно я туди прибіг, почався мінометний обстріл. Коли це припинилося, я пішов. Частини тіл я бачив на пішохідній зоні та парковці перед супермаркетом, а також на проспекті Будівельників. Пізніше один із моїх друзів, який був у магазині, розповів мені, що він перетягнув жінку у безпечне місце. Спочатку він думав, що вона поранена, а потім побачив, що вона вже мертва. У день атаки єдиним військовим, якого я бачив, був солдат, з яким я був в укритті. ³⁴⁸

Інший чоловік, який був у черзі на вхід до супермаркету під час нападу (який, за його словами, стався 12 або 13 березня), описав спроби допомогти важкопораненим людям:

Я стояв у черзі з приблизно 200 людьми, щоб потрапити всередину. Потім щось влучило в супермаркет, і вибух повалив мене на землю. Двоє чоловіків біля мене, обом близько 40 років, отримали поранення. Я намагався їм допомогти. В одного щось застрягло в нозі, і він, ймовірно, вижив, а інший був важко поранений у живіт і ліву ногу. Я не знаю, що з ним сталося далі. ³⁴⁹

Свідки повідомляли про те, що після нападу в пошкодженому супермаркеті вони бачили кров та частини тіл. Чоловік, який сім годин чекав у черзі, щоб потрапити в супермаркет (за його словами, це було 9 або 10 березня), почув вибух позаду себе, коли він ішов із супермаркету з покупками:

Я не озирався. Я побіг прямо до своєї будівлі. Через два дні я повернувся до супермаркету й побачив частини тіл, як мені здається, п’яти людей біля північної частини супермаркету. Також я побачив плями крові на парковці супермаркету, що виходить на проспект Будівельників. ³⁵⁰

4 березня жінка, яка перебувала в квартирі в сусідньому будинку, почула вибух. Вона розповіла, що коли пішла того ж дня до супермаркету, побачила частини тіла на проспекті Будівельників, вирву біля супермаркету шириною півметра, пошкодження даху, а також розбиті вікна в навколишніх будівлях. За її словами, хоча на початку березня там часто були поліцейські та сили територіальної оборони, цього дня вона їх не бачила. ³⁵¹

Інша жінка сказала, що чула, що за один-два дні до того, як вона ходила до супермаркету 8 березня, щось вибухнуло прямо біля черги людей, які чекали біля входу, і що декілька людей були вбиті:

Я побачила кров на землі біля супермаркету. Я довго стояла у черзі, але не змогла потрапити всередину, тому повернулась наступного дня. Обидва дні магазин охороняли [українські] військові. Мені розповідали, що військові привозили продукти зі складів до супермаркету. Я бачила, як декілька військових приїхали в броньованому фургоні, наповненому бакалією. Деякі касири сказали мені, що військові зранку возили їх на роботу, а в кінці дня забирали назад. ³⁵²

Жінка пояснила, що сталося 14 березня, коли її чоловік пішов до супермаркету за продуктами: «Коли він повернувся, він розповів, як почув, що напередодні в супермаркет влучив снаряд, також він побачив сильні пошкодження будівлі. Разом з іншими людьми він зайшов усередину з ліхтариком, щоб подивитися, чи залишились там продукти, а потім повернувся додому».

Інший чоловік також розповів, що деякі українські військові інколи були присутні біля супермаркету та стежили за порядком серед людей, які чекали у черзі. ³⁵³

На відео, опублікованому на YouTube 5 квітня 2022 року, видно пошкодження внутрішньої частини будівлі. ³⁵⁴ Будівля виглядає неушкодженою на супутникових знімках, зроблених 12 березня 2022 року (перші доступні знімки після першого удару по будівлі). Наступне доступне зображення, зроблене 14 березня, показує велику діру в даху.

Будинок на просп. Миру, 127, близько 13 березня

Будинок на проспекті Миру, 127, 12 травня 2022 року. © 2022 Associated Press

Human Rights Watch поспілкувалася з двома людьми щодо нападу на дев'ятиповерхівку на проспекті Миру, 127, який стався орієнтовно 13 березня. ³⁵⁵ Поки що невідомо, скільки людей тоді загинуло чи було поранено.

Чоловік, який 24 лютого перебрався зі свого дому в підвал цього будинку, розповів, що там в 11 приміщеннях по обидві сторони довгого коридору перебували сотні людей. Він сказав:

Кожного вечора близько 18 години ми двоє рахували, скільки людей перебувало в підвалі, і повідомляли про це чоловіку, який наглядав за підвалом. Увечері 12 березня ми нарахували близько 350 осіб, з них 38 дітей. Сорок вісім осіб із цього списку перебували в єдиному приміщенні, яке постраждало від атаки наступного ранку.

Близько 6:30 ранку будинок потрапив під обстріл. Постраждале підвальне приміщення знаходилося під частиною будівлі, яка обвалилася. Пізніше я побачив, що це була частина під двома під’їздами зі східної сторони будинку (усього у будинку було чотири під’їзди). На той момент я знаходився в іншому підвальному приміщенні, приблизно за 10 метрів від пошкодженого приміщення. Я бачив, як сім’я з п’яти осіб вибігла з приміщення, і також бачив, як люди допомагали вибратися чоловікові зі зламаними ногами. Я не бачив, щоб хтось ще зміг вийти звідти. ³⁵⁶

Жінка, яка проживала поблизу, розповіла про напад, що стався на проспекті Миру, 127, за кілька днів до цього (10 березня):

Починаючи з 2 березня в нашому районі було багато артилерійських обстрілів, а 9 березня в нашому будинку сталася велика пожежа. Частина мешканців нашого підвалу перейшли в підвал будинку на проспекті Миру, 127, і наступного дня, 10 березня, цей будинок розбомбили. ³⁵⁷

На супутникових знімках, зроблених 12 березня 2022 року, видно, що частини будинку з північної та південної сторін обрушилися. Зображення, зроблені 13 березня, показують додаткові пошкодження південно-західного кута будинку, а північно-східна сторона та дах повністю зруйновані. На супутниковому знімку від 25 січня 2023 року видно, що триває знесення будівлі. На семи зображеннях будинку на проспекті Миру, 127, опублікованих в мережі, видно значні пошкодження будівлі. ³⁵⁸ На відео, опублікованому в лютому 2023 року, видно майже повністю зруйновану будівлю та три автомобілі на його руїнах. ³⁵⁹

Будинок у провулку Шевченка, 29-А, 13 березня

а супутниковому знімку від 14 березня 2022 року на місці будинку у провулку Шевченка, 29-А видно завали. Зображення © 2024 Airbus. Google Earth.

13 березня 2022 року з 10:00 до 13:00 в одноповерховому житловому будинку у пров. Шевченка, 29-А, приблизно за 800 метрів на захід від металургійного комбінату «Азовсталь», загинули сім людей і троє отримали поранення.

Human Rights Watch поспілкувалася з Тетяною Раізовою, яка була в будівлі в момент влучання ³⁶⁰. Вона cказала, що за кілька днів до цього вона чула звук пролітаючих літаків над головою та те, що вона описала як звук «гармати», яка стріляла зі сторони її району та, на її думку, належала українській стороні. За її словами в ранок нападу в її районі було тихо.

Раізова сказала, що вона жила в будинку з 12ма іншими людьми, зокрема: сином Кирилом Раізовим (2 роки); її чоловіком Денисом Раізовим (29) та його дядьком по батьковій лінії Григорієм Раізовим; її матір’ю Наталією Сусухуровою (47); її батьком В’ячеславом Сусухуровим (57); її тестем Валерієм Раізовим (близько 48); чоловіком її тітки по материнській лінії Олександром (близько 48 років); її братом В'ячеславом Сусухуровим (23); дівчиною брата Веронікою Тарасовою (23); її свекрухою Світланою Коломейко (близько 46); та ще двома родичами, чиї імена вона конфіденційно повідомила Human Rights Watch.

Пізніше вона почула від родичів про шістьох людей, яких було вбито під час атаки, включаючи її сина, її батьків, її свекра, чоловіка тітки по материнській лінії та дівчину її брата. За її словами постраждали ще троє: її брат, свекруха та ще одна жінка. Про всі ці жертви також згадав інший свідок, який, крім того, бачив тіло мертвого чоловіка на вулиці поблизу (див. нижче).

Раізова розповіла, що 12 березня всі 13 з них залишилися ночувати в підвалі, а наступний ранок провели на першому поверсі, готуючи їжу на дровах і вугіллі у вітальні. Її чоловік Денис і його дядько Григорій вийшли з дому десь між 11 годиною ранку та опівднем, і, за її словами, буквально за дві хвилини в 9-поверховий будинок за 50 метрів від їх будинку було поцілено. Раізова схопила сина Кирила і побігла до сходів підвалу, коли її раптово підняло в повітря: «Не чуючи жодних вибухів я чула дзвін у вухах, відчувала себе невагомою. Потім усе стемнішало, і я відчувала, як моя шкіра горіла. Я думала, що померла».

Human Rights Watch також поспілкувалася з чоловіком Павлом, який жив приблизно за 120 метрів на північний схід від будинку та бачив наслідки атаки. Він розповів, що вранці перед атакою він не бачив у цьому районі жодного солдата чи військової техніки ³⁶¹. Він сказав, що був надворі, коли почув гудіння літака вгорі, і сховався в підземній частині флігелю. Приблизно через півгодини сусід розповів йому, що літак скинув бомбу на сусідню будівлю. Раізова також розказала, що одна з виживших в цій атаці сказала їй, що чула над головою звук гудіння літака перед тим, як у будинок було поцілено. Павло разом із тим чоловіком пішов допомагати доставити поранених до лікарні.

Павло розповів, що стіни будівлі провалилися всередину, і на обвалені стіни впав дах: «Будівлю просто розтерло в порошок: майже нічого не залишилося, тільки частина санвузла і частина коридору».

Протягом декількох годин після нападу, Павло побачив шість тіл і чотирьох поранених, один з яких згодом помер. Павло розповів, що більшість загиблих були з родин Сусухурових та Раізових, яких Павло впізнав, оскільки вони були його сусідами. Серед загиблих, за його словами, були Наталія та В'ячеслав Сусухурови, Кирило Раізов, Валерій Раізов, чоловік на ім'я Олександр та Вероніка Тарасова, яка, за словами Павла, померла в лікарні від отриманих під час нападу поранень. Павло розповів, що він також бачив тіло чоловіка, який не проживав у будинку, що лежало в калюжі крові за декілька метрів від зруйнованого будинку, і поруч з тілом лежала відрізана нога.

Павло розповів, як побачив В’ячеслава Сусухурова біля тіла його матері Наталії: «Він ніби був у шоці, а може навіть втратив слух. Він був весь у крові, кров текла з його вух, носа та очей, і він плакав». Потім він побачив Дениса Раізова, батька Кирила, який, за його словами, був у шоці: «Він тримав бездиханне дитя і розмовляв з ним, повторюючи: «Дитина не плаче».» ³⁶² Також, за його словами, поранення під час нападу отримала Тетяна Раізова. ³⁶³

Дядько дружини Павла доставив постраждалих спочатку до лікарні швидкої медичної допомоги, а потім до лікарні №3, де на наступний день Вероніка померла.

Потім Павло та інші за допомогою бензопил почали розрізати частини обваленого даху. Вони періодично зупинялись, щоб прислухатися до можливих голосів під завалами та спостерігали за літаками, які пролітали над ними, оцінюючи, чи безпечно продовжувати роботу:

Раізова розповіла про те, що почула, коли дзвін у вухах затих:

Раптом я почула голос мого чоловіка, який запитував: «Люба, це ти?» Я почала кричати. Я також чула, як жінка запитувала мене, де діти, але я не знала. Я простягнув праву руку, щоб спробувати доторкнутися до Кирила, але відчула під рукою лише гравій.

Потім я почула інші голоси та бензопили. Я боялася, що мене поріжуть. Я також почула, як жінка запитала мене, де діти. Потім мене витягли з-під завалів. Було таке відчуття, що я пробула там цілу вічність, але хтось пізніше сказав мені, що мене звільнили швидко. Мене поклали на дерев’яні двері, може, від будинку, і я лежала там, поки з-під завалів визволяли інших.

Я була вся у крові і відчувала сильний біль. Пізніше я дізналася, що в мене було зламано одне плече і два ребра. Обидві руки були обпалені. Ліва рука обгоріла так сильно, що медсестри пізніше не могли знайти вени. На деяких інших частинах мого тіла не було плоті, також у мене були осколкові поранення. Деякі осколки досі в моєму тілі, і мені доведеться жити з ними.

Мене посадили в машину з братом і його пораненою дівчиною Веронікою. Пам’ятаю, я дивувалася, як Вероніка могла сидіти прямо, адже вона сильно обгоріла. Її обличчя і тіло були схожі на ліплення з глини. У мого брата була травмована рука, а потім я дізналася, що у нього струс мозку. Я потрапила у лікарню №3, там мене лікували.

Павло також розповів про пошуки жертв і тих, хто вижив:

Перше тіло ми знайшли випадково, торкнувшись його ногами. Це був чоловік на ім’я Олександр, якого Денис Раізов одразу впізнав, сказавши: «Це дядько Саша». Його кінцівки були відірвані, а череп розбитий. Потім ми знайшли тіло батька Дениса – Валерія Раізова. ³⁶⁴

Незабаром я побачив мізинець, який стирчав з-під уламків. Ми розібрали завали і знайшли світловолосу жінку, років 50, яка ще була жива. Ми витерли пил з її обличчя, щоб вона змогла нормально дихати. Вона почала кричати від болю, я думаю, тому що на її шию щось тиснуло. Я пам’ятаю, як говорив: «Будь з нами».

Потім дядько моєї дружини відвіз поранену жінку до найближчої лікарні, де їй надали допомогу. Через декілька днів ми почули, що вона швидко одужує.

Нарешті ми знайшли тіло В’ячеслава Сусухурова. Його тіло досі лежало в кріслі в кутку кімнати. Витягнути тіло було важко, бо його ноги були частково затиснені під кріслом, на яке обвалилась стіна.

Зрештою Денис Раізов повідомив усім, хто допомагав шукати тіла, що всі 13 людей, які перебували в будівлі, знайдені, тому шукати тіла припинили. Потім Павло та інші поклали сім тіл у причіп, який вони під’єднали до машини дядька його дружини, і відвезли їх на Cтаре кладовище у 600 метрах на захід, де вони поклали їх у відкриту траншею біля іншої траншеї, яка, за його словами, вже була повна.

Пізніше того ж дня Павло сказав, що бачив залишки боєприпасу біля свого будинку в пров. Шевченка, 19. Він зняв відео боєприпасу конічної форми, скріншот з якого показав Human Rights Watch. ³⁶⁵ Він сказав, що його довжина була близько 500 мм, ширина вузької частини була декілька сантиметрів, а широкої – близько 20 сантиметрів. Ми ідентифікували це як носовий конус від ракети «Ураган». Дядько дружини Павла розповів йому, що під час вибуху, який прогримів у пров. Шевченка 29-А, він був у своїй машині і бачив, як боєприпаси впали з неба і влучили біля будинку у пров. Шевченка, 19.

На супутниковому знімку будинку на пров. Шевченка, 29-А, зробленому 12 березня 2022 року, видно цілу будівлю, а на супутниковому знімку від 14 березня 2022 року будівля вже повністю зруйнована.

Притулок на вул. Казанцева, 20, 15 березня

Скріншот із відео, завантаженого на YouTube 8 квітня 2022 року, демонструє пошкодження багатоповерхівки на вул. Казанцева, 20. © 2022 Користувач через YouTube

15 березня стався напад на будинок на вул. Казанцева, 20, який слугував притулком для щонайменше 150 осіб. У результаті нападу загинуло щонайменше двоє людей і ще як мінімум троє отримали поранення. ³⁶⁶ Жодних доказів того, що українські сили перебували в будинку або поблизу нього під час нападу, немає.

За укриття відповідала депутатка Маріупольської міської ради Галина Мороховська. ³⁶⁷За її словами, раніше будівля слугувала гуртожитком для ветеранів війни, але до початку штурму Маріуполя в лютому 2022 року в ній деякий час ніхто не проживав. На момент атаки в будинку перебувало 172 особи, які переселились внаслідок бойових дій. Більшість із них були з села Сартана (приблизно за 10 кілометрів на північний схід від центру міста), яке зазнало нападу наприкінці лютого. Серед тих, хто шукав безпеки, було близько 50 дітей, 20 людей похилого віку, яким було важко ходити або хто мав дуже обмежену рухливість, і одна вагітна жінка.

Мороховська сказала, що вирішила не залишати місто, тому що відчувала відповідальність за переселенців і намагалася переконатися, що всі в притулку мали їжу, воду і тепло. Коли стався напад, близько 15:00 вона була на другому поверсі будівлі з чотирма іншими людьми, включаючи 37-річну доньку Наталію та зятя Андрія. Вони розмовляли про те, як виїхати з міста. Вона розповіла:

15 березня був темний день. Було багато обстрілів, багато гучних вибухів… Раптом я почула протяжний гул, схожий на звук «уууууууууууууууу», а потім у мене задзвеніло у вухах. Пізніше мені сказали, що перед будівлею велика вирва. Я бачила багато літаків у небі за декілька днів до цього, тому я думаю, що літак скинув бомбу біля нашої будівлі. Потім я побачила Наталю, засипану цеглою, крізь цеглу стирчали частини її тіла. Права сторона мого тіла, особливо нога, була сильно поранена осколками. З мого стегна й обличчя текла кров, затікала в очі й рот. ³⁶⁸

Андрію, який стояв спиною до вікна, в голову влучив «величезний камінь», як він розповів. Потім він побачив: «Поруч зі мною на підлозі лежав чоловік, він був увесь у крові та кричав від болю. Я випадково наступив Наталі на ногу, і так я виявив, що вона під завалами, вкрита уламками скла». ³⁶⁹

Наталія розповіла, що думала, що помре:

Раптом я зрозуміла, що у мене відкривається лише одне око, і побачила пил і дим. Моя ліва рука була зламана і закривавлена. Я сказала своєму чоловікові Андрію: «Любий, це все». І тоді я знепритомніла. Я ненадовго прийшла до тями, поки чоловік викопував мене з-під завалів, а потім знову втратила свідомість. ³⁷⁰

Андрій розповів, що якийсь чоловік допоміг йому знести Наталію вниз сходами, щоб він міг терміново відвезти її до лікарні.

Галина, яку згодом на швидкій доставили окремо до лікарні №3, розповіла: «[Лікарня] була в жахливому стані, на землі були калюжі крові. Від обстрілів здригалися стіни. Туди ж доставили ще трьох людей, які постраждалих під час обстрілу нашої будівлі». ³⁷¹

Наталія бачила, як двоє людей, чоловік і жінка, померли під час операції. «Я бачила, як люди склали їхні тіла на купу інших тіл позаду лікарні», – згадує вона. Хірург лікарні розповів, що оскільки морг лікарні був заповнений, медичний персонал складав тіла просто неба, в тому числі поряд з будівлею, біля якої пізніше був нанесений удар, що розкидав частини тіл. ³⁷²

Наталія та її мати вижили, але досі відчувають наслідки нападу. Галина розповіла:

Лікар зашив моє обличчя. Це було дуже боляче, навіть незважаючи на те, що він ввів мені щось в шкіру обличчя – я думаю, лідокаїн. Ліжок не було, тому я лягла у коридорі на лавку. Коли через два-три дні ми приїхали в Запоріжжя, Наталя чотири дні провела в реанімації. Вона почала їсти і тримати ложку лише 21 квітня. Вона втратила праве око, також у неї були перелом щелепи, перелом черепа, зламані кістки руки та кисті. Мені було дуже боляче, особливо боліли обличчя та нога. Але я дуже переживаю за свою дочку. Я почуваюся винною, що з нею це сталося. ³⁷³

Директор КП «Маріупольводоканал» розповів, що він разом із колегами розвозив їжу та воду людям, які перебували в притулку на вул. Казанцева, 20. Вони були в офісі підприємства, коли почули про напад на будівлю:

Прибігла жінка з благаннями про допомогу, тому ми всі побігли до будівлі, дорогою викликавши поліцію по рації. Виникла пожежа, яку я допомагав гасити. Я побачив двох поранених на сходах, серед них 30-річну жінку та чоловіка з села Сартана під Маріуполем, якого звати Олександр, близько 45 років. Я відвіз його в лікарню №3, але він помер. ³⁷⁴

На відео, опублікованому 9 квітня 2022 року, видно пошкодження східної сторони будівлі та уламки на вулиці біля будівлі. ³⁷⁵

На супутникових знімках від 19 березня 2022 року (перших доступних після нападу) видно уламки навколо будівлі. На зображеннях, зроблених з іншого боку на два дні пізніше, видно пошкодження східної сторони будівлі. На відео, опублікованому 9 квітня 2022 року, видно пошкодження східної сторони будівлі та уламки на вулиці біля будівлі. ³⁷⁶

Басейн «Нептун», військовий госпіталь №555 та будинок на просп. Металургів, 213, 16 березня

16 березня російські сили в Кальміуському районі з різницею в декілька хвилин завдали ударів по військовому госпіталю, сусідньому житловому будинку та басейну «Нептун», який слугував пунктом роздачі допомоги та імпровізованим пунктом надання медичної допомоги. У результаті було вбито дів цивільні особи поблизу житлового будинку та 10 людей у госпіталі.

Свідки розповіли, що під час атак військовий медичний персонал надавав допомогу пораненим військовим і цивільним особам у госпіталі, і що солдати бігали між басейном і госпіталем невдовзі після нападу на басейн. ³⁷⁷ Окрім цього, ми не виявили ознак присутності українських військових у цьому районі під час атаки. Військові госпіталі, як і цивільні, захищені від нападу за законами війни.

Басейн «Нептун» на вул. Академіка Амосова, 2а, реконструювали, щоб відкрити там тренувальний центр для українських паралімпійців. ³⁷⁸ Близько 11 ранку 16 березня російські війська розбомбили будівлю. Волонтери перетворили басейн на імпровізований центр для збору та роздачі продуктів харчування. ³⁷⁹ Свідкиповідомили, що під час нападу Товариство Червоного Хреста України та військові медики з військового госпіталю №555 по сусідству надавали в будівлі басейну медичну допомогу пораненим цивільним і військовим, а також вагітним жінкам. ³⁸⁰

Сам військовий госпіталь був атакований за декілька хвилин до удару по басейну, і за словами двох свідків, було вбито від 4 до 10 людей. ³⁸¹ Інший свідок розповів, що відразу після удару по басейну також було обстріляно будинок на просп. Металургів, 213, розташований між госпіталем і басейном, внаслідок чого загинуло щонайменше двоє людей. ³⁸² Військова медсестра розповіла, що деякі її колеги з сусіднього військового госпіталю під час нападу перебували в будівлі басейну «Нептун», надаючи допомогу цивільним особам з легкими пораненнями. Вони сказали їй, що під час атаки ніхто не загинув, хоча деякі люди отримали поранення через падіння уламків. ³⁸³

Один свідок розповів, що бачив у той час літаки над головою; інші свідки сказали, що чули їх. ³⁸⁴

За три дні до нападу жінка, яка жила неподалік, стояла в черзі за продуктами на відкритій площі перед басейном. Вона сказала, що бачила момент удару по будівлі басейну з вікна своєї квартири та помітила, як з неї піднімається дим. Через півгодини вони з сестрою пішли подивитися, що сталося: «[Українські] військові з сусіднього госпіталю бігали туди-сюди між басейном і госпіталем, хоча нікого і нічого не носили. У даху була пробоїна, одна сторона басейну була пошкоджена. Вікна та двері спереду були розбиті». ³⁸⁵

Чоловік сказав, що ледь уникнув того, що, на його думку, було артилерійським обстрілом біля басейну через декілька хвилин після нападу на «Нептун»:

Ми з дружиною почули літак. Звук був досить високо й далеко. Потім я почув два вибухи, і хвиля теплого повітря пройшла по нашій квартирі, відчинивши вікна. Через дві хвилини я вибіг на вулицю, щоб подивитися, що сталося. Я побіг на північ проспектом Металургів. Люди бігли назустріч і повз мене. Жінка кричала, що басейн потратив під обстріл. Я дійшов до великої площі перед басейном і побачив дірку в даху. Також було пошкоджено фасад, вибито вікна та двері. На площі перед басейном людей не було. Українських сил я там не бачив.

Приблизно через хвилину після того, як я дійшов до площі, я почув звук «зззз» і зрозумів, що це артилерійській обстріл. Я чув, як снаряд упав на відстані не більше ніж 200 метрів від мене, але не знаю, у якому саме місці. Я кинувся на землю й поповз до нашої будинку, а в кінці вже біг. Пізніше того ж дня сусід розповів нам, що на військовий госпіталь біля басейну також напали. ³⁸⁶

На одному відео видно пошкодження входу в будівлю. На іншому видно пошкодження одного з приміщень. На фото видно пошкодження головного залу з чашею басейну, включаючи велику діру в стелі. ³⁸⁷

На супутниковому знімку від 19 березня 2022 року (першому доступному після нападу) видно дві великі діри в даху будівлі.

Жінка розповіла, що коли вона йшла додому з басейну після того, як взяла там продукти, басейн потрапив під удар, а потім було обстріляно будинок на просп. Металургів, 213. Вона сказала, що не бачила українських сил біля свого будинку чи поблизу. Вона описала моменти до і після атаки:

Я простояла близько 30 хвилин разом із ще близько 300 людьми в черзі, яка йшла від проспекту Металургів через центр площі до вхідних дверей у басейн. Ні біля будівлі, ні всередині неї не було українських сил. Потім я побачила два літаки, що кружляли. Я не можу сказати, чи вони були прямо над нами, тому що вони були дуже високо. Всі залишилася в черзі. Пам’ятаю, я думала, що вони збираються розбомбити сусідній завод [металургійний комбінат імені Ілліча], як вони вже робили раніше.

Підійшла моя черга, я зайшла всередину, отримала речі, а потім пішла додому через площу. ³⁸⁸ Раптом, коли я відійшла вже приблизно на 100 метрів від басейну, я почула, як щось падає, а потім звук вибуху прямо позаду мене. Не розвертаючись, я побігла до найближчого під’їзду свого будинку. Я побачила жінку та хлопчика років 12, які готували їжу на невеликому багатті біля житлового будинку поруч із моїм.

Приблизно через хвилину щось вибухнуло на тому самому будинку чи поруч із ним. Я пробігла уздовж свого будинку, до свого під’їзду. Я озирнулась і побачила хлопця та жінку, які лежали на землі… Невдовзі після нападів я побачила [зі своєї квартири], що медики йшли з носилками та несли поранених з боку басейну до військового госпіталю поруч із моїм будинком. ³⁸⁹

На одному відео, опублікованому 18 червня 2022 року, видно, що всередині будівлі відсутня частина даху. ³⁹⁰ На супутникових знімках від 19 березня 2022 року (перших доступних після нападу) також видно, що центральна частина даху будинку на просп. Металургів, 213 обвалилася.

Медсестра, яка 21 лютого приступила до роботи у військовому госпіталі №555 біля басейну «Нептун», розповіла, що в госпіталі лікувалися військові та цивільні, і що там жили і працювали близько 200 осіб, а внаслідок удару 16 березня загинуло 10 осіб. Вона також розповіла, що за декілька днів до цього під час чергового нападу на госпіталь загинуло четверо людей, яким на той момент робили операцію. ³⁹¹ Вона сказала, що збройні сили жодного разу не базувалися в госпіталі:

Територію госпіталю патрулювали декілька десятків бійців територіальної оборони. Вони були одягнені в камуфляж, схожий на той, який носять солдати регулярної армії. Хтось був у бронежилетах, хтось мав автомати Калашникова. На території госпіталю я бачила лише червоно-білі або оливкові машини швидкої допомоги, військові машини не бачила. Військових сил у госпіталі ніколи не було, навіть на короткий час. На початку березня ми допомагали цивільним особам, а не лише пораненим бійцям.

Перший напад на наш госпіталь був приблизно за два дні до нападу на басейн «Нептун». Одна бомба влучила в операційну і вбила чотирьох людей, яким робили операції. Серед них 40-річна жінка, яка звернулася до госпіталю з осколковим пораненням живота. Вона відчувала сильний біль і чекала 40 хвилин, перш ніж ми відвезли її в операційну. Інша бомба влучила у двір на захід від будівлі та вибила вікна госпіталю.

Після цього нам знадобився день-два, щоб організувати евакуацію хворих до «Азовсталі» та ММК імені Ілліча. Ми проводили евакуацію, коли 16 березня стався другий обстріл. Він вразив територію між відділенням інтенсивної терапії та хірургічним відділенням, убивши близько 10 пацієнтів, тіла яких я бачила. Я пішла в укриття у лікарні №3 і ми поїхали наступного дня,. ³⁹²

Інша медсестра, яка також була у військовому госпіталі 16 березня, розповіла, що цивільних осіб з легкими пораненнями, яким надавали допомогу в госпіталі в попередні дні, на момент нападу там не було, оскільки їх перевели для подальшого лікування в будівлю басейну «Нептун». За її словами, під час обстрілу 16 березня четверо військових загинули через відключення електроенергії, коли їм робили операцію. За її словами, на той час госпіталь працював на повну потужність. ³⁹³

Одна жінка сказала, що вона та багато інших цивільних осіб, включаючи дітей медперсоналу, укривалися в одному з трьох підвальних приміщень госпіталю протягом декількох тижнів і отримували їжу та воду від волонтерів. За її словами, ніхто з цивільних осіб, які перебували в підвалі, не постраждав і не загинув. ³⁹⁴

На супутникових знімках від 19 березня 2022 року (перших доступних після нападу) видно пошкодження даху одного крила госпіталю та даху іншої будівлі на території госпіталю.

Басейн «Нептун», очевидно, використовувався цивільними особами для отримання допомоги після 12 березня, і перед ним регулярно вишиковувались черги. Навіть якби невелика кількість українських військових була присутня в будівлі або поблизу неї в той час, сили, що здійснювали напад, повинні були знати, що їхня атака мала високий ризик заподіяння шкоди численним цивільним особам.

Донецький академічний обласний драматичний театр, 16 березня

На супутниковому знімку від 14 березня 2022 року видно російське слово «Дети» написане великими літерами кирилицею на площі з обох боків Донецького академічного обласного драматичного театру в Маріуполі. © 2024 Maxar Technologies. Джерело: European Space Imaging

На супутниковому знімку від 29 березня 2022 року видно пошкодження даху та фасадів Донецького академічного обласного драматичного театру. © 2024 Maxar Technologies. Джерело: Google Earth

Найвідомішою та найвизначнішою будівлею Маріуполя був міський драматичний театр. ³⁹⁵

Театр знаходився на початку головної вулиці міста – проспекту Миру, в оточенні дерев на площі з круговим рухом. Для маріупольців він був усім, але вранці 16 березня він був знищений російською авіацією. У будівлі театру укриття знайшли сотні містян. Багато з них змогли виїхати з міста в імпровізованих колонах приватних автомобілів напередодні та вранці того дня. За оцінками Human Rights Watch, під час нападу в театрі перебувало декілька сотень людей і щонайменше 15 людей загинули, але загальна кількість загиблих не встановлена.

Ми опитали вісім свідків, які були в театрі або поблизу нього під час нападу або відразу після нього, а також переглянули повідомлення Amnesty International, ЗМІ та уряду України. ³⁹⁶ Ми не виявили жодних доказів того, що українські військові сили перебували у театрі або навколо нього до або під час нападу. Це, у свою чергу, очевидно робить тих, хто віддав і виконав наказ про напад, відповідальними за воєнні злочини.

17 березня Постійний представник Росії при ООН спростував факт нападу Росії на театр. ³⁹⁷

27 лютого в театрі почали укриватися цивільні. ³⁹⁸ Приблизно з 5 березня центр Маріуполя в районі театру почав піддаватися інтенсивним обстрілам та іншим нападам. Орієнтовно станом на 10 березня у театрі перебувало до 1 500 людей: вони регулярно заходили та виходили через головний вхід, готували їжу та набирали воду біля будівлі та отримували допомогу від українських військових та волонтерів. На супутникових знімках від 14 березня чітко видно, як на площі перед театром і в парку за ним великими буквами написано російське слово «дети». ³⁹⁹ Люди, які укривалися в театрі, написали це слово за декілька днів до атаки, щоб попередити російські війська про те, що в будівлі перебувають цивільні особи. ⁴⁰⁰

Багато хто зміг виїхати в автомобільних колонах у період з 14 березня до раннього ранку 16 березня. ⁴⁰¹ Здається, що декілька сотень людей, які залишилися, змогли переміститися до того, як стався напад, до тих частин театру, які вважалися більш безпечними.

Свідки розповіли, що українські військові та сили територіальної оборони іноді проїжджали повз театр, щоб привезти їжу та ліки, а іноді патрулювали поблизу. Однак жоден із них не бачив українських збройних сил чи транспортних засобів біля театру під час нападу. Amnesty International також виявила, що хоча невелика кількість українських військових (які іноді приїжджали на цивільних або військових транспортних засобах) протягом короткого часу перебували в театрі або біля нього за декілька днів до атаки, щоб висадити тих, кого вони евакуювали з інших частин міста, доставити допомогу або поділитися інформацією щодо варіантів евакуації, вони не використовували театр або його найближче оточення як військову базу, склад зброї або для здійснення атак. ⁴⁰²

Чоловік, який проживав на вул. Митрополитській приблизно за 300 метрів від театру, розповів, що перед нападом бачив літак, який наближався до центру міста з боку меткомбінату «Азовсталь». Літак знизився, наближаючись до просп. Миру, і скинув дві бомби. Він почув гучний вибух, а потім побачив, як літак повернувся і полетів на південь, до моря. Невдовзі після цього сусід сказав йому, що театр потрапив під удар. ⁴⁰³

За результатами нашого аналізу та доповіді Amnesty International, атаку, швидше за все, здійснили російські літаки, які скинули дві 500-кілограмові бомби на дах театру, які потім проникли в будівлю та здетонували в головному залі приблизно на рівні сцени: можливо, за допомогою детонаторів уповільненої дії. ⁴⁰⁴

Жінка, яка перебувала в театрі під час нападу, описала, як бомби пробили дах, а потім вона побачила свою подругу з важкими пораненнями:

Вранці в день удару я вийшла на вулицю, щоб набрати води з бака. Я щойно повернулася і стояла біля входу, коли відчула раптовий потік повітря, а потім щось у мене в очах і роті. Я стояла, тримаючись за подругу, і не могла повірити [у те, що відбувається].

Я побачила, як з підвалу повільно виповзала літня жінка. Потім я вийшла на вулицю і побачила молоду світловолосу жінку в крові. Усюди були уламки, і я бачила, як в одному місці з них стирчала нога, а в іншому – рука.

У театрі я добре познайомилася з чотирма людьми, серед яких жінка на ім’я Любов та її чоловік Анатолій, обом близько 60 років. Вранці в день удару Анатолій пішов до своєї квартири за їжею, залишивши Любов з нами в театрі. Раптом я згадала, що вона була на другому поверсі. Я побігла сходами вгору, вигукуючи її ім’я. Потім я почула, як вона тихо сказала: «Я тут, допоможіть мені». Вона попросила запам’ятати її ім’я. подивилась вниз і побачила, що вона лежить прямо біля мене. Вона була такого ж кольору, як і уламки навколо. У мене артрит, тому я не могла її винести. Я покликала на допомогу, і якісь чоловіки винесли її на ношах. Одна з її ніг була відірвана і висіла на шматку штанів або на шматку сухожилля. Чоловіки намагалися зупинити кровотечу, але було вже пізно. Вона померла. ⁴⁰⁵

Чоловік, який вижив під час нападу на театр, розповів, що бачив, як після нападу з-під завалів стирчали кінцівки, а потім дізнався, що в театрі загинула його 61-річна сусідка Любов Свиридова. ⁴⁰⁶

Інший чоловік, який укривався у театрі, сказав, що він повернувся до своєї квартири в одному з сусідніх будинків безпосередньо перед нападом. Сусіди відмовили його від повернення до театру після нападу, попередивши, що це занадто небезпечно. У травні 2022 року він розповів нам, що з моменту нападу не мав жодних вістей ні про свою 12-річну доньку, ні про 67-річну матір, які залишилися в театрі. Він зазначив, що його дочка знала його профіль у Facebook і могла б зв'язатися з ним, навіть враховуючи зміну його номеру телефону, тому він припускає, що їх, на жаль, вони були вбиті. ⁴⁰⁷

Чоловік, який жив через парк за театром, розповів, що під час війни він регулярно ходив на вуличну кухню театру, щоб приготувати там їжу та взяти воду. Він описав, що у день, коли стався напад, це виявилося фатальним для деяких людей:

Я готував їжу з чотирма людьми на вуличній кухні з південної сторони театру. Українських сил я там не бачив. Я і троє інших людей пішли набрати води біля кухні. Саме тоді я почув літак і звук падіння бомби, цей свист наближався. Був вибух і я бачив, як дах театру обвалився. Частини стіни будівлі впали на чотирьох людей, які готували зі мною, і розчавили їх. Було багато пилу. Я та інші люди намагались витягти їх з-під завалів. Ми бачили деякі з їхніх кінцівок. Але зрушити завали було неможливо. Ми знали, що вони мертві. Я побачив пожежу всередині театру і чотирьох чи п’ятьох людей, які виходили з будівлі, всі в крові. Ми почули нові обстріли поруч, тому я побіг додому. ⁴⁰⁸

Жінка, яка укривалась у сусідній філармонії, розповіла, що один із тих, хто перейшли з театру у філармонію після нападу, сказав, що її батька вбили в театрі. ⁴⁰⁹ Чоловік, який жив неподалік, розповів, що у деяких поранених, які втекли з театру до його будівлі, були зламані кінцівки. ⁴¹⁰

На підставі інтерв’ю Human Rights Watch, Truth Hounds і Amnesty International, а також імен людей, опублікованих у традиційних медіа і соціальних мережах, ми вважаємо, що під час нападу загинули щонайменше 15 людей: Любов Свиридова, Маша Галаган та її бабуся Лідія Тарасова, імена яких отримала Human Rights Watch, Михайло Гребенецький, Олена Кузнецова та Ігор Чистяков, імена яких отримала Amnesty International ⁴¹¹, Анастасія Хаджава, Кароліна Хаджава та Олександр Хаджава, про смерть яких у театрі повідомили міжнародні ЗМІ, ⁴¹² Максим Портасов, Любов Гвозделюк та Олександр Шевченко, про смерть яких у театрі повідомили у соцмережах, ⁴¹³ і ще троє людей, імена яких отримала Amnesty International. ⁴¹⁴

Свідки також розповіли нам про вісім загиблих, імена яких вони не знають. Серед них четверо людей, які, можливо, готували їжу на вуличній кухні, на яку обвалилася бічна стіна театру. Ми не включили їх у цю кількість, оскільки це можуть бути ті самі люди, яких ми перерахували вище.

The New York Times повідомила про те, що було вбито від 60 до 200 осіб ⁴¹⁵. AP провела власну оцінку та підрахувала, що загинули до 600 осіб. ⁴¹⁶

25 березня 2022 року ЗМІ процитували радника мера міста, який сказав, що під час нападу в будівлі перебувало близько 600 людей, половина з яких була вбита, за словами свідків, з якими спілкувалися він та інші представники міської влади. ⁴¹⁷Проте Дмитро Гурін, народний депутат України родом із Маріуполя, 17 березня 2022 року повідомив ЗМІ, що сховище в підвалі будівлі театру витримало атаку, і що «схоже, що більшість [людей, які укривались там,] вижили і в порядку». ⁴¹⁸

У липні 2022 року представники так званої «ДНР» заявили, що знайшли в руїнах театру 14 тіл. ⁴¹⁹

На відео, записаному полком «Азов» і завантаженому 10 березня 2022 року на його YouTube-канал (тобто, перед нападом на театр 16 березня), видно сім’ї, які укриваються в театрі. ⁴²⁰ На відео, записаному невдовзі після нападу, видно театр ззовні. Будівля театру має пошкодження і з неї піднімається дим. ⁴²¹ Через дві з половиною хвилини відео людина, яка записує відео, і ті, хто знаходиться поруч, ховаються на землі, коли чують вибухи. На відео, записаному всередині театру, видно пошкодження внутрішньої частини будівлі та людей, які виходять на вулицю. ⁴²² Зйомка дроном від Reuters дуже детально показує загальні пошкодження, включаючи обвалену центральну частину даху та обвалені північну та південну стіни. ⁴²³ На іншому відео видно обвуглений інтер’єр. ⁴²⁴

На супутникових знімках драмтеатру від 19 березня 2022 року видно обвалену центральну частину даху та обвалені північну та південну стіни.

На початку квітня французькі тележурналісти у супроводі «проросійського солдата сепаратистських сил» відвідали перший поверх та обійшли будівлю ззовні. Солдат сказав, що вони не можуть зайти в підвал. ⁴²⁵ Журналісти помітили дірку в землі, яка веде на нижній поверх театру, і сказали, що звідти був неприємний запах.

У середині листопада 2022 року на фото, опублікованих у соцмережах, видно, що окупаційні війська встановили захисний екран навколо театру. ⁴²⁶ Супутникові знімки показують, що станом на 25 січня 2023 року більша частина будівлі була знесена, залишалася лише західна сторона. На відео, опублікованому в російських ЗМІ в середині листопада 2023 року, видно те саме, а також будівельні роботи, що ведуться на східній стороні ділянки. ⁴²⁷

Будинок на просп. Миру, 42, 22 березня

ображення, завантажене в соцмережі 5 червня 2022 року, на якому показано будинок на проспекті Миру, 42, обрізане Human Rights Watch. © 2022 MariupolNow через Telegram

Щонайменше двоє людей загинули під час нападу на житловий будинок на просп. Миру, 42 вдень 22 березня. Чоловік, який переховувався у будинку, розповів, що готував їжу в дворі, незважаючи на страх перебування на вулиці, коли інша сторона будинку опинилася під обстрілом. Він побачив, як будинок здригається, але все ж забіг усередину, щоб знайти подружжя, з яким він був у цьому будинку, тому що він знав, що вони повернулися нагору у свою квартиру за деякими речима. Коли він їх знайшов, жінка вже була мертвою, а її поранений чоловік помер незабаром після цього. Чоловік розповів:

Я забіг всередину і побіг прямо в квартиру Асі та Дениса, сімейної пари за 30. Деякий час я укривався з ними в підвалі, там також були їхні батьки та діти, яким було 6 і 14 років. Я знав, що вони піднялися до своєї квартири безпосередньо перед нападом. Вони лежали у своїй ванній під обваленою стіною. Декілька з нас витягли тіло Асі. Коли ми її знайшли, вона була вже мертва. Денис був глибше під завалами, тому нам знадобилося більше часу, щоб його дістати. Він був у шоці, але розмовляв з нами і кричав від болю. Він помер через годину після того, як ми його витягли. Ми залишили їх тіла на дивані і не ховали, тому що обстріл тривав до наступного дня, коли ми виїхали з міста.

Навколо були постійні обстріли, але ні російських, ні українських сил я не бачив. ⁴²⁸

Два зображення показують ступінь пошкодження даху та західної сторони будівлі. ⁴²⁹ На відео, завантаженому 15 липня 2022 року, видно пошкодження вогнем зсередини. ⁴³⁰На відео, записаному агентством Reuters, також видно, як мешканці копають могили біля будинку на просп. Миру, 42 на початку квітня. ⁴³¹ На супутникових знімках від 21 березня 2022 року видно пошкодження даху будівлі. На супутникових знімках від 24 березня 2022 року (після нападу 22 березня), видно додаткові пошкодження даху та дим, що піднімається з будівлі.

Будинок на вул. Архипа Куїнджі, 130-А, 23 березня

В результаті нападу на будинок на вулиці Архипа Куїнджі, 130-А 23 березня загинуло від однієї до чотирьох людей і було важко поранено щонайменше одну жінку. Чоловік, який укривався в будівлі, описав напад:

Коли 16 березня почався інтенсивний обстріл, я та інші люди, загалом близько 35 осіб, перейшли жити в підвал вдень і вночі, не піднімаючись нагору. Близько 4 ранку 23 березня неподалік почалися безперервні обстріли, які тривали до полудня. Деякі з них влучили в наш будинок. У якийсь момент біля жінки, яка стояла біля виходу з підвалу, щось вибухнуло, сильно пошкодивши їй живіт і руку. Ми намагалися їй допомогти, але ми мало що могли зробити. Я не знаю, що з нею сталося.

Потім протягом 15 хвилин сталося чотири прямі влучення в те саме місце стелі підвалу. Я зняв одне з цих влучань на камеру. Коли частина стелі врешті-решт обрушилася, вона впала і розчавила одну людину.Скільки ще постраждало, я не знаю, тому що всі ми в цей момент вибігли на перший поверх. Там все було знищено і спалено. Я вибіг на вулицю і побачив два чи три тіла, які лежали метрів за 50 від будівлі. Коли я пробігав повз школу №11 приблизно у 200 метрах від нашого будинку, я побачив українських військових, які стояли біля вікон усередині школи. Я також бачив сили «ДНР» дуже близько до школи. ⁴³²

На відео, опублікованому в Інтернеті, видно пошкодження будинків на вул. Архипа Куїнджі, 130 і 130а, ⁴³³ а на іншому, пізнішому, фото видно, що будівлі були знесені. ⁴³⁴Супутникові знімки від 26 березня (перші доступні після нападу) показують повністю згорілу східну частину будинку та уламки поруч із будинком на всю його довжину. Станом на 5 березня 2023 року будівлю було знесено.

VIII. Загиблі, зниклі безвісти та поранені

Під час російського штурму Маріуполя та в подальші місяці було вбито або померло тисячі цивільних осіб. Докази злочинів, скоєних російськими та пов’язаними з Росією силами, ймовірно, зникли або були знищені. Оскільки місто зараз перебуває під російською окупацією, багато свідків скоєного під час чи після бойових дій насильства, які залишаються у Маріуполі, не можуть говорити про свій досвід без ризику відплати. Внаслідок цього, точна кількість загиблих, поранених чи зниклих безвісти цивільних осіб у зв'язку з боями за контроль над Маріуполем між російськими військами та українськими силами залишається невідомою.

Деякі жителі були вбиті або отримали серйозні поранення після того, як авіаудари вразили та зруйнували частини будівель, де вони укривались від обстрілів. Інші постраждали від снарядів, коли виходили на вулицю в пошуках їжі, води, ліків, новин про своїх близьких або можливих шляхів евакуації. Багато з тих, хто пережив ці напади, отримали інвалідність на все життя, втратили кінцівки, зір, слух або пам'ять, у тому числі через черепно-мозкові травми, спричинені вибуховою хвилею. Інші, особливо люди похилого віку та люди з попередніми захворюваннями, померли під час облоги або в наступні місяці через виснажливі умови, в яких їм доводилося укриватись від обстрілів у своїх будинках або підвалах, не маючи достатнього доступу до найнеобхіднішого.

Деякі з тих, хто загинув під час облоги, були поховані близькими та сусідами в імпровізованих неглибоких могилах на подвір’ях чи в парках поблизу. Протягом перших кількох тижнів – поки українські війська досі контролювали центр міста – волонтери, поліцейські, депутати міської ради та працівники похоронних служб також вживали зусиль, щоб ідентифікувати та зібрати тіла людей, які лежали просто неба під час бойових дій. Тіла доставляли прямо до могили траншейного типу, яку поспішно викопали на другому тижні березня на краю старого цвинтаря в центрі міста, або доставляли до лікарень, звідки у квітні окупаційна влада вивозила їх до міських кладовищ.

Після того, як на початку квітня різні частини міста почали потрапляти під повний контроль російських військ і сил так званої «ДНР», окупаційна влада почала прибирати тіла з вулиць, ексгумувати з неглибоких могил у всьому місті та витягувати з-під уламків житлових будинків. Вони відвозили їх до імпровізованого моргу на західній околиці Маріуполя, а потім до міських кладовищ, які швидко розширювалися. Деякі тіла, імовірно, залишилися в квартирах і, верогідно, були розчавлені та вивезені разом із уламками будівель під час знесення, яке окупаційні сили почали в травні. Ці тіла так і не були ідентифіковані.

На основі оцінки супутникових знімків та аналізу фотографій та відео ми припускаємо, що в період з березня 2022 року до лютого 2023 року на чотирьох найбільших кладовищах міста та на кладовищі у селищі Мангуш було поховано щонайменше 10 284 людини. За нашими оцінками, протягом цього періоду від причин, не пов’язаних з війною у Маріуполі померли би близько 2 250 людей. Тобто, в місті загинуло щонайменше на 8 034 людини більше, ніж було б у мирний час. Ми не можемо визначити, скільки з тих, хто похований у місті, були цивільними чи військовими, чи скільки загинуло внаслідок незаконних нападів.

Деякі родичі, які виїхали з Маріуполя на початку штурму міста, повернулися в травні або в наступні місяці, щоб спробувати належним чином поховати своїх близьких. Багато людей донині вважаються зниклими безвісти, а родичі гадають, чи вони загинули під завалами, чи були поховані не ідентифікованими, чи вижили та були примусово перевезені до Росії чи опинилися під вартою.

Нижче наводиться частковий огляд ситуації із загиблими, пораненими і зниклими безвісти під час російського штурму Маріуполя.

Тіла всюди: хаотичні поховання на початку облоги

Я не можу назвати жодної ділянки, де б не було тіл.

— Мешканка Маріуполя ⁴³⁵

Коли на початку березня російський напад на Маріуполь посилився, міська влада та жителі були приголомшені швидким зростанням кількості загиблих і почали шукати способи поховати їх серед обстрілів і бомбардувань міста.

Масові поховання на Старому міському кладовищі

У період з 6 до 12 березня міська влада та волонтери організували тимчасове поховання щонайменше 200 тіл на Старому міському кладовищі. 14 березня вони викопали траншеї ще на двох ділянках – у Приморському парку та Міському саду, але станом на 3 квітня вони ще були відкриті і не засипані. Із супутникових знімків не зрозуміло, чи використовували їх після цієї дати, оскільки листя дерев, яке виросло з початку квітня, закриває ці місця.

Історія чоловіка, який копав могили

Коли 2 березня жителі Маріуполя втратили доступ до електрики, води та опалення, депутати міської ради, співробітники мерії, рятувальники, пожежники та поліцейські почали збиратися щодня о 8 ранку, щоб обмінюватися інформацією та координувати свої дії. Спочатку вони відправляли вантажівки з водою по всьому місту, доставляти дизель до лікарень для електрогенераторів, направляли людей, які залишили свої домівки, у визначені притулки та координували доставку їжі.

6 березня Ваагн Мнацаканян, 34-річний працівник міської ради, який займався питаннями захисту довкілля та енергетики, зрозумів, що в місті немає системи збору та поховання мертвих. Його батько помер напередодні (ймовірно, від серцевого нападу) відразу після того, як став свідком артилерійського обстрілу поблизу. ⁴³⁶ Мнацаканян поцікавився у заступника мера, куди йому відвезти тіло батька. Заступник мера сказав йому відвезти тіло в Іллічівський морг у північному-східній частині Маріуполя і розповісти йому, що там відбувається. ⁴³⁷

Коли Мнацаканян і його друг прибули до моргу з тілом його батька, вони побачили там близько 50 тіл, але працівників там не було. «Не було електрики, тому жоден із холодильників не працював, – розповів Мнацаканян, – Я запам’ятаю цей запах все життя. Запах і те, що ми побачили, було просто жахливим. Я взяв аркуш паперу, написав ім’я та вік мого батька і поклав цей аркуш на його тіло. Потім було бомбардування, ще бомбардування, і мій друг сказав, що нам потрібно йти. Обстріли були дуже близько. Тож ми сіли в машину і поїхали в центр міста».

Коли Мнацаканян сказав заступнику мера, що в морзі нікого немає, вони вирішили спробувати звернутись до приватного похоронного бюро «Скорбота». Люди в бюро розповіли Мнацаканяну, що у них закінчилися труни і що протягом останніх трьох-чотирьох днів вони не могли потрапити на жодне з двох головних кладовища міста через стрілянину, і вони не знають, що робити з усіма тіла. Заступник мера попросив Мнацаканяна попрацювати з бюро та «взяти на себе контроль над ситуацією», – сказав Мнацаканян. «Просто скажіть мені, що вам потрібно, і я допоможу вам з транспортом та іншим. Але там багато мертвих, і нам потрібно щось робити».

Мнацаканян не мав у цьому досвіду, але швидко почав цим займатися. Він знайшов ділянку землі на Старому міському кладовищі в центральній частині міста, приблизно за кілометр на північ від проспекту Миру, де могли ховати тіла. Він організував шість бригад волонтерів, працівників мерії та бюро «Скорботи», щоб вони збирали тіла та привезили їх на кладовище. На щоденній ранковій нараді з іншими представниками міської влади він отримував список місць, де були виявлені тіла, та відправляв ці бригади забрати тіла та доставити їх на кладовище, де вони викопали дві траншеї.

10 березня чотири бригади планували відправитися до лікарні №4 у східній частині міста, де, як повідомлялося, було близько 100 тіл. Вони чекали в офісі бюро «Скорбота» на поліцейський супровід, тому що шлях до лікарні був особливо небезпечним, коли о 9:25 ранку просто біля офісу стався авіаудар. «Це був перший раз, коли я потрапив під вибухову хвилю, – розповів Мнацаканян, – Мене просто підкинуло в повітря. Одному хлопцю біля мене, в якого влучив уламок бомби відірвало ногу. Я був наляканий і шокований».

Того дня бригади так і не доїхали до лікарні №4, щоб забрати тіла, а наступними днями ситуація погіршилася. «Було багато російських літаків, які постійно літали над нами, – розповів Мнацаканян, – Два літаки пролетіли над будинками людей, скинули бомби, а потім, я думаю, вони повернулися в аеропорт, взяли нові бомби і ще раз прилетіли. Кожні 40 або 50 хвилин. Навіть вночі – вночі менше, але також прилітали».

У деяких волонтерів зламалися машини, а деякі перестали приїжджати на роботу. «Що ми можемо їм запропонувати? Що ми можемо їм дати?, – Мнацаканян розповідає, як запитував сам себе, – Ми мали трохи печива, трохи цукерок, трохи води. Тому ми зробили декілька мішків і роздали людям, щоб вони дали своїм сім’ям, щоб їм було що їсти. У мене теж були сигарети – я не курю, роздав їх [волонтерам]. У цій апокаліптичній ситуації гроші були просто папером».

Незважаючи на його зусилля, до 12 березня машини всіх шести бригад були пошкоджені, а волонтери перестали виїжджати на роботу, оскільки це було дуже небезпечно. Пізніше того ж дня, за словами Мнацаканяна, стався мінометний обстріл лише за 50 метрів від місця поховання. «Ми просто застрибнули всередину траншей з усіма тілами, – розповів він, – Коли чуєш цей звук, нічого не аналізуєш, ти просто ховаєшся. Це як інстинкт».

Розуміючи, що лінія фронту наближається, 12 березня Мнацаканян і його бригада засипали першу траншею, в якій на той час було близько 200 тіл. Мнацаканян сказав, що волонтери похоронного бюро зберегли детальний список людей, яких вони поховали в першій траншеї. До 10 березня він зробив фотографії деяких сторінок списку з деталями 137 померлих, якими поділився з Human Rights Watch. За його словами, усі оригінали згоріли в офісі бюро після того, як він був пошкоджений під час нападу 10 березня.

Інший чоловік описав, як він привіз на Старе міське кладовище орієнтовно сім тіл після обстрілу житлового будинку у пров. Шевченка, 29. «Я і п’ять інших людей відвезли тіла на старе кладовище неподалік, де були викопані дві траншеї», – сказав він. «Одна траншея була повна, та, що ближче до дороги. Ми поклали тіла в іншу траншею. У цей час поблизу був обстріл, і ми бачили, як частина снарядів влучила в будівлі на бульварі Шевченка. Потім снаряд упав у незабудовану ділянку неподалік від нас, і ми швидко пішли». ⁴³⁸

На супутниковому знімку від 12 березня 2022 року видно дві траншеї одна біля одної: одна довжиною 30 метрів, інша 9 метрів. 30-метрову траншею засипано землею. Невідомо, чи була засипана 9-метрова траншея, але, за словами згаданого вище свідка, 9-метрова траншея 13 березня була відкрита. Супутникові знімки від липня 2022 року показують, що у період між 13 і 30 липня тіла з 30-метрової траншеї були вилучені.

Команда Мнацаканяна почала шукати нове місце поховання. Знайшли дві земельні ділянки у Приморському парку та неподалік Міського саду. Він сказав, що після багатьох невдалих спроб вони знайшли людину, яка була готова і здатна керувати необхідною технікою. 14 березня людина вирила загалом сім траншей на двох ділянках. ⁴³⁹

Вже наступного дня, 15 березня, о 8:20 ранку біля будівлі мерії на вулиці Митрополитській, 39 було завдано авіаудару – одразу після того, як представники влади та волонтери завершили свою щоденну координаційну нараду. Мнацаканян отримав поранення в правий бік, ребра і руку. Оскільки медичну допомогу було знайти важко, він зрозумів, що йому та його родині потрібно залишити місто, і вони змогли виїхати пізніше того ж дня.

На той момент, за словами Мнацаканяна, у нього були списки з 500-600 тіл, які були ідентифіковані поліцією та іншими, але ще не були поховані. Він також повідомив, що 12, 13 і 14 березня йому надходила інформація про щонайменше 150 загиблих щодня лише в Центральному та Приморському районах.

З того, що Мнацаканян чув після виїзду з міста, після нападу 15 березня ранкові координаційні наради не проводились, і ніхто з української влади, які залишалися в Маріуполі, координацією поховань не займались.

За словами одного із заступників голови Маріупольської міськради, у перші дні березня лікарні, що залишилися в місті, були «переповнені трупами». ⁴⁴⁰ Керівник Маріупольського шкірно-венерологічного диспансеру розповів, що протягом другого тижня березня він неодноразово організовував перевезення на поховання тіл людей, які померли у різних лікарнях, або тих, кого їм привезли, на Старе міське кладовище, а згодом і в Приморський парк. ⁴⁴¹

10 березня 2022 року AP опублікувала ⁴⁴² статтю з фотографіями траншей на Старому міському кладовищі, в якій йдеться: «Місцева влада поспішає ховати загиблих у братську могилу. Понад 70 тіл було поховано в спільній могилі з моменту її відкриття у вівторок [8 березня]». У статті AP від 16 березня показано фото однієї з траншей, де йдеться, що репортери бачили тіла дітей, «складені разом із десятками інших людей у цій братській могилі». ⁴⁴³ Жінка, у якої на початку червня 2022 року французький телеканал France TV 2 взяв інтерв’ю на Старому міському кладовищі, розповіла, що 16 березня вони з батьком поховали там її чоловіка після того, як він був убитий під час нападу. ⁴⁴⁴ Вона сказала, що бачила, що одна з траншей була заповнена тілами, розміщеними в три ряди по вісім тіл, покладених одне на одне, і що тіла вже почали класти одне на одного в іншій траншеї.

Як зазначалося вище, згідно з аналізом супутникових зображень, тіла, спочатку поховані на Старому міському кладовищі, ймовірно, були викопані в липні 2022 року. Можливо, їх перенесли на більші кладовища на околиці міста, але що сталося з ними, залишається незрозумілим.

Імпровізовані могили у дворах будинків, у школах, на дитячих майданчиках і вздовж вулиць

Один мій сусід 19 березня вийшов з нашого будинку по воду і загинув від обстрілу. Він стікав кров'ю і помер у мене на руках. Ми не змогли його як слід поховати. Не було лопат, і ми не могли копати через усі ці обстріли навколо нас. Тож ми накрили його тіло якимись залізними листами, а зверху поклали цеглу, щоб собаки не відтягли їх.

— 50-річний чоловік, який проживав на вул. Нахімова ⁴⁴⁵

Протягом першої половини березня маріупольці ховали тіла своїх померлих близьких, сусідів та незнайомих людей у саморобних неглибоких могилах на подвір’ях, у дворах багатоквартирних будинків чи на зелених насадженнях поблизу. Через бойові дії та бомбардування міста доставляти тіла до лікарень, моргів або на кладовища було занадто небезпечно, і міській владі вдавалося забирати з вулиць, будівель та лікарень лише частину тіл.

Один чоловік розповів, що у дворі його будинку на просп. Будівельників, 189 поховані 11 загиблих під час боїв. ⁴⁴⁶ Інший розповів, що у дворі дев'ятиповерхового будинку на вул. Троїцькій знаходяться могили близько 20 осіб. ⁴⁴⁷

Чоловік, який розмовляв з багатьма людьми у Маріуполі про могили у їхніх дворах, сказав, що більшість похованих були старшого віку або мали захворювання, причому багато хто помер від «стресу», «серцевих нападів» або хвороб, від яких вони не змогли отримати лікування. ⁴⁴⁸ 31 березня телеканал France TV 2 показав зображення приблизно п’яти могил на трав’яній ділянці біля житлових будинків, в яких, за словами кореспондента, були тіла літніх людей, які жили неподалік і «які не змогли отримати першу допомогу». ⁴⁴⁹

Працівник міської ради Мнацаканян, який організовував поховання, розповів, як подружня пара років за 30 прийшли в похоронне бюро «Скорбота» шукати труну:

У них була машина, окремих частин і вікон не було. Вони сказали, що їм потрібна труна для двох їхніх дітей, 2016 і 2020 років народження. Я дуже добре пам’ятаю цей момент, тому що подружжя було приблизно такого ж віку, як [я і моя дружина], і діти приблизно такого ж віку, як мої діти. Тому вони купили одну труну на двох дітей і поховали їх у своєму саду. Ми допомогли їм поставити труну в машину. Оскільки машина була невелика і потрощена, це було нелегко. ⁴⁵⁰

Двоє чоловіків сказали, що бачили десятки могил на дитячому майданчику в південно-східній частині парку в 26-му мікрорайоні міста. ⁴⁵¹ На фотографіях і відео видно близько 20 могил у парку, ⁴⁵² а супутникових знімках від 29 березня 2022 року видно від 11 до 15 могил.

Пара розповіла, що вони бачили декілька могил на північ від вул. Архипа Куїнджі, 133 на дитячому футбольному полі між житловими будинками. ⁴⁵³ Жінка розповіла, що бачила значну кількість могил біля дитячого садка у східній частині Лівобережного району міста. ⁴⁵⁴ Чоловік розповів, що його теща поховала чотирьох своїх сусідів у саду на бульварі Будівельників, 140, неподалік від їхнього будинку та дитячого садка №108. ⁴⁵⁵ Інша жінка сказала, що бачила багато могил на території дитячого садка №61. ⁴⁵⁶ На опублікованих в Інтернеті зображеннях видно декілька могил у дитячому садку №47, дитячому садку №59, дитячому садку №129, ЗОШ №10 та ЗОШ №16.⁴⁵⁷Могили в дитячому садку №47 також видно на супутникових знімках з 14 до 29 березня 2022 року. Могили в інших дитячих садках на супутникових знімках не видно, оскільки вони знаходяться під деревами.

Тіла також ховали в імпровізованих могилах на узбіччях вулиць. Двоє людей сказали, що бачили десятки могил на рослинних ділянках між двома смугами на західній стороні бульвару Шевченка.⁴⁵⁸ Один із них також розповів, що бачив могили, які тягнуться на схід до проспекту Будівельників і на захід до ТРЦ «Метро».⁴⁵⁹

Жінка розповіла, ⁴⁶⁰ що бачила багато могил на узбіччі дороги біля нічного клубу «Корал» на просп. Нахімова, а також десятки могил, деякі з хрестами, на рослинному майданчику під деревами з обидвох сторін просп. Будівельників біля будинку № 163. Інша жінка розповіла, що бачила декілька могил на розі просп. Миру та вул. Леваневського, в тому числі невеликі могили для дітей, поруч із будинком із відомим муралом дівчинки, яка була важко поранена під час російського обстрілу міста в січні 2015 року. ⁴⁶¹ Окупаційні війська прибрали мурал орієнтовно 20 вересня 2022 року. ⁴⁶²

Багато інших тіл лежали непохованими на вулицях, під уламками чи в будинках людей днями, тижнями чи навіть місяцями.

Померлі після бойових дій

Після закінчення битви за Маріуполь та встановлення контролю російськими військами над усім містом, один з керівників управління охорони здоров'я, який покинув місто та згодом спілкувався з працівниками кладовищ та лікарями, які виїхали пізніше, розповів, що темпи поховань значно зросли порівняно з попередніми роками, незважаючи на значний виїзд населення з Маріуполя. ⁴⁶³ Ймовірно, це принаймні частково сталося через те, що решта мешканців не мали достатнього доступу до ліків, медичної допомоги та чистої води, або померли від травм, отриманих внаслідок бойових дій. Під особливим ризиком були літні люди, люди з попередніми захворюваннями, люди з інвалідністю, діти та люди, які отримали поранення під час облоги міста.

Представник управління охорони здоров’я розповів, що до пандемії Covid-19, коли населення міста становило близько 540 тисяч осіб, у Маріуполі вмирало в середньому 27-28 людей на добу. Влітку 2022 року, за його словами, помирали приблизно 50 людей на добу, тоді як населення скоротилося приблизно до 120 тисяч осіб. За його словами, після виїзду з Маріуполя він отримував інформацію про кількість поховань від працівників кладовищ та дані про кількість смертей спричинених хворобами від медичних працівників міста, яких загалом було близько 5 тисяч.

Ці люди «помирали від хвороб, а не від нападів», розповів він:

У місті не було ані нормальних ліків, ані лікарів, ані медичного обладнання. Багато людей, які пережили бої, померли через декілька тижнів або місяців. Умови, в яких людям доводилося жити протягом березня і квітня, призвели до масового зростання смертності влітку. … У багатьох людей хронічні захворювання перейшли в гостру фазу, зокрема йдеться про діабет чи хронічні серцево-судинні захворювання. Вони померли після того, як їх позбавили ліків, які вони зазвичай приймали. … Також помирали люди, які потребували регулярного діалізу [через ниркову недостатність]. Так само померло багато з тих хворих, які потребували постійного доступу до інших видів ліків, як-от люди з астмою та проблемами дихання. ⁴⁶⁴

Представник управління охорони здоров’я сказав, що більш високий рівень поховань частково пояснюється кишковими інфекціями, через які померла деяка кількість людей, які були змушені використовувати брудну воду через затримки у ремонті міської інфраструктури водопостачання, що була пошкоджена під час бойових дій. Він розп’; овів, що до повномасштабного вторгнення медичні працівники виявляли холеру під час тестів, які вони проводили в морі, річках і водоймах кожного літа. «Отже, холера була в Маріуполі щороку, але ми її контролювали», – сказав він. Зокрема, було забезпечено доступність очищеної води з джерел з-за меж міста. У 2022 році вони не змогли провести жодних лабораторних досліджень на холеру, але, за його словами, люди були «змушені вживати погану воду», і це «призвело до збільшення кількості хворих». Хоча у нього немає статистики, він сказав, що чув про багатьох людей у Маріуполі того літа, які «мали криваву діарею, а потім померли».

У червні 2022 року Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що занепокоєна можливим спалахом холери в Маріуполі через ризик забруднення питної води стічними водами. ⁴⁶⁵

Багато маріупольців зазначали, що літні люди, які залишилися в місті, були особливо вразливими. «Ми повинні розуміти, що були люди, які загинули під час активної фази [штурму], і інші, які помирали без якісної води, ліків і їжі», – розповів у жовтні 2022 року Ваагн Мнацаканян, працівник міської ради, який наглядав за похованнями на початку березня. «Зима йде, а опалення немає. … Приблизно 35-40 відсотків населення Маріуполя становили люди старшого віку. Багато людей, які залишилися – це літні люди, які потребують ліків, догляду тощо. Як вони можуть жити без цього? Після цієї зими мертвих буде більше». ⁴⁶⁶

Що окупанти робили з тілами

Коли російські війська поступово встановили контроль над різними частинами міста, вони почали збирати тіла, які до того часу лежали на вулицях або в будинках людей, й ексгумувати тіла, поховані в неглибоких тимчасових могилах. У другому тижні квітня вони почали витягати тіла з-під завалів у різних частинах міста.

Деякі тіла вони відвезли до міських лікарень, а після цього почали відвозити багато (можливо, усі) знайдені тіла до імпровізованого моргу біля ТРЦ «Метро». За словами одного зі свідків, українські військовополонені були змушені долучатися до збирання тіл, а в інших випадках людям платили. Багато тіл було вивезено з імпровізованого моргу на п’ять кладовищ на околицях та за межами Маріуполя: Мангушське, Новотроїцьке, Павлівське, Старокримське та Виноградне. Невідому кількість тіл, похованих під уламками, ймовірно, вивезли з міста разом із цими уламками, оскільки окупаційні сили готувалися до знесення та реконструкції будівель. Декілька опитаних нами людей згадували про базу даних загиблих, яка містила фотографії жертв та інші відомості про тіла, зібрані російськими окупаційними військами. Дехто також сказав, що окупаційна влада взяла зразки ДНК принаймні деяких тіл і мешканців, які розшукують близьких, що зникли.

Збір тіл з будівель та вулиць

Human Rights Watch поспілкувалася з чоловіком, який допомагав діставати тіла з-під завалів на Митрополитській, 98 протягом 21-23 квітня. ⁴⁶⁷ Він сказав, що входив до однієї з багатьох рятувальних бригад, які працювали у місті, що складалися зі співробітників ДСНС України та волонтерів. Щоранку представник міської влади на ім’я Сергій Міщенко разом зі своїми колегами на пункті збору біля ТРЦ «Метро» направляв бригади до певних будівель у місті, де вони мали шукати тіла під завалами. Він розповів, що його бригада була другою з тих, які працювали у будинку на Митрополитській, 98, і що інша бригада почала працювати там за тиждень-два до того. На відео, опублікованому 9 квітня 2022 року, видно, як з-під завалів будинку на Митрополитській, 98 витягують тіло та кладуть його на землю поруч.⁴⁶⁸

57-річна вчителька, яка понад три тижні перебувала в Обласній лікарні інтенсивного лікування, розповіла, що до початку квітня в лікарні накопичувалися тіла, у тому числі поранених, які померли від ран, а також тіла, підібрані з вулиць. Вона розповіла, що бачила, як російські солдати конвоювали полонених молодих поранених українських бійців, які доставляли знайдені на вулицях тіла до лікарні. Вона сказала, що російські сили повідомили їй, що вони збираються взяти зразки ДНК з тіл, а потім відвезуть їх для поховання в Мангуші. Вона розповіла: «Вони відвозили тіла на фургоні. Я двічі бачила, як вони завантажували фургон тілами, коли виходила за водою». ⁴⁶⁹

Хірург лікарні №3 також розповів, що коли 25 березня сили так званої «ДНР» захопили лікарню, вони виносили з моргу тіла дорослих, дітей і немовлят і «вивозили їх машинами». ⁴⁷⁰

Житель Маріуполя розповів, що тіла двох чоловіків (батька та сина, вбитих снайперами 20 березня біля просп. Металургів, 89) лежали на вулиці вісім днів, перш ніж російські війська приїхали помаранчевою машиною, наполовину заповненою тілами, та забрали їх. ⁴⁷¹ Коли мати і дружина чоловіка запитали, чи можна їй зняти обручку з сина перед тим, як його тіло завантажать у машину, російські військові запропонували відрізати палець, оскільки у нього опухла рука. Їй вдалося зняти обручку за допомогою мастила. Також вона переконала військових загорнути тіла в тканину, перш ніж завантажити їх у машину.

Жінка розповіла, що у квітні 2022 року сили так званої «ДНР» пропонували жителям 20 тисяч рублів (еквівалент 300 доларів США) за те, щоб вони прибирали тіла з вулиць. ⁴⁷² Інші жителі розповіли ЗМІ, що їм заплатили близько 30 тисяч рублів. ⁴⁷³ Чоловік розповів, що наприкінці травня, саме перед запланованим візитом глави так званої «ДНР» Дениса Пушиліна, комерційні та військові вантажівки почали збирати тіла з вулиць, і що одного разу він побачив близько 50 тіл у кузові однієї з вантажівок. ⁴⁷⁴

У вересні 2022 року представниця міської влади розповіла Human Rights Watch, що протягом попередніх тижнів вона розмовляла з людьми, які казали, що окупаційні сили платили їм за допомогу в розчищенні завалів продуктами харчування і наказували не виймати тіла із завалів: «Люди, які розчищали завали, сказали мені, що їм наказували нікому не говорити, якщо вони знайдуть тіла чи частини тіл, і що коли вони вивозили уламки, у деяких місцях можна було відчути запах розкладених тіл».» ⁴⁷⁵

Імпровізовані морги біля ТРЦ Метро та навпроти лікарні №1

21 березня окупанти облаштували імпровізований морг у приміщенні колишнього плодоовочевого складу на Запорізькому шосе, 23, приблизно за 500 метрів від ТЦ «Метро». ⁴⁷⁶

Чоловік, який допомагав діставати тіла з будівель, розповів, що з 21 до 23 квітня вантажівки забрали тіла, які він разом зі своєю бригадою дістали з-під завалів на Митрополитській, 98, і відвезли в морг біля ТЦ «Метро». ⁴⁷⁷

Жінка, яка мешкала під Маріуполем, багато місяців шукала тіла онуки, доньки та зятя, що укривалися у підвалі на вул. Митрополитській, 98 під час нападу 11 березня. ⁴⁷⁸ Вона розповіла, що вперше про морг на Запорізькому шосе, 23 почула від співробітників ДСНС України незадовго до 27 квітня 2022 року, коли вона в перший раз прийшла в морг. Потім вона приходила туди приблизно через день, шукаючи тіла своїх родичів, аж поки морг не закрився на початку серпня. Іноді вона робила перерви на один день, щоб оговтатися від «жаху», який вона там бачила. Вона описала в’їзні ворота, склад, маленьку двоповерхову будівлю з червоної цегли та подвір’я, де протягом декількох тижнів, за її словами, вона бачила тисячі тіл на землі. Вона додала, що на першому поверсі будівлі співробітники видавали людям свідоцтва про смерть і дозволяли переглянути базу даних із фотографіями загиблих, а на другому поверсі співробітники влаштовували панахиди.

Вона розповіла:

Деякі тіла були в чорних мішках, а інші просто лежали на ковдрах, деякі були загорнуті в одяг, а деякі були голі та в жахливому стані. Я також бачила кінцівки, що лежали на землі. Я чула, що тіла в мішках – це були ті, які знайшли співробітники, а тіла без мішків – це ті, що привезли родичі чи сусіди. На жодному з мішків не було написано адрес чи імен. Я бачила, як люди робили там дерев’яні труни і клали туди тіла для поховання. З тіл, які були без мішків, знімали одяг, взуття та ковдри, та кидали це на дві величезні смердючі купи одягу та ковдр. Одна була на території моргу, а інша – за його межами. Пам’ятаю, як я думала, що родичі померлих могли б впізнати тіла своїх родичів за ковдрами і одягом.

Я чула, що тіла вивозили з моргу через два-три дні після того, як їх туди привезли, бо не було де зберігати тіла, а вже ставало спекотно. Я чула, що людей, тіла яких знаходили на західній частині міста, привозили в морг, а потім ховали на Старокримському кладовищі.

Чоловік, який виїхав з Маріуполя в середині березня, але повернувся в місто в середині травня, розповів, що він побачив у морзі, коли прийшов туди, щоб спробувати знайти свої документи:

Я бачив близько 100 тіл і перед тим, як пішов, я побачив, як люди привезли ще 15. Деякі з тіл лежали на землі, одні в мішках, а інші ні. Деякі обгорілі, деякі жовті, деякі чорні, а деякі роздуті. … Я намагався не дивитися на все, тому що від запаху мене вивертало.⁴⁷⁹

Інший чоловік, який ходив до моргу на початку червня, розповів, як йому сказали, що ексгумували тіла з імпровізованих могил або діставали їх із вулиць чи будівель і доставляли до моргу переважно екстрені служби та особи, які просили за це невелику плату, але насправді привозити туди тіла дозволяли будь-кому. Коли він був там, він бачив десятки тіл на землі у відкритому дворі та сказав, що люди, які там працювали, були в цивільному. Він також бачив, як туди приїжджали мікроавтобуси, й інші люди сказали йому, що всередині також були тіла. ⁴⁸⁰

Жінка, яка ходила в морг кожні два дні, починаючи з 27 квітня, розповіла, що десь на початку серпня цей морг закрили і відкрили новий у Кальміуському районі на місці, де раніше було опікове відділення лікарні. Вона сказала, що на її думку, новий морг був у будинку на вул. Радіна, 2, навпроти лікарні №1 – єдиної лікарні в місті, де лікували опікові травми. ⁴⁸¹ Вона повідомила, що була там багато разів, востаннє 18 вересня, коли вона знайшла фотографію своєї онуки в тамтешній базі даних загиблих. Після цього 5 жовтня вона змогла знайти тіло онуки.

Супутникові знімки, зроблені 31 липня 2022 року, показують, що двір будинку на Запорізькому шосе, 23 був порожнім, і що транспортних засобів там було менше, ніж у попередні тижні.

База даних померлих і збір зразків ДНК

У квітні 2022 року російська окупаційна влада створила базу даних загиблих, що була доступна для родичів, які розшукують своїх близьких у імпровізованому морзі біля ТРЦ «Метро».

Жінка, яка через день приходила шукати своїх родичів у морзі, розповіла Human Rights Watch, що побачила базу даних уперше, коли прийшла до моргу (це було 27 квітня), і регулярно переглядала її з травня до вересня 2022 року, хоча база даних не оновлювалась з 18 травня до середини вересня. ⁴⁸² Вона розповіла, що база даних зберігалася на ноутбуці в маленькому кабінеті на першому поверсі невеликої будівлі з червоної цегли на території моргу, до цього ноутбуку завжди стояла довга черга, і співробітники дозволяли родичам переглядати базу даних групами з 10 осіб. Вона розповіла, що родичі зниклих безвісти просили співробітників зробити базу даних доступною онлайн, щоб усі могли легко отримати доступ, але ті сказали, що не будуть цього робити.

Вона розповіла:

У базі даних були фотографії загиблих, і на кожному тілі лежав аркуш паперу з номером, написаним чорним фломастером, щоб люди могли називати ці номери, коли говорили зі співробітниками моргу. Числа в базі даних були записані не по порядку. Люди в морзі сказали мені, що тіла оглядали багато експертів, і що один експерт може оглянути 10 тіл за певний день і одразу завантажити інформацію в базу даних, а інший може оглянути 15 тіл в той самий день, але завантажити інформацію лише за декілька тижнів. Найбільше число, яке я бачила, було 9 з чимось тисяч. Приблизно до середини вересня в базі даних були лише фотографії дорослих: окремо чоловіків і жінок. Потім додали фотографії загиблих дітей – тоді я знайшла фото своєї онуки.

Вона також повідомила, що чула від декількох людей у Маріуполі, які шукали своїх родичів, що база даних загиблих також є в Новоазовську (приблизно за 30 кілометрів на схід від Лівобережного району), і що в тій базі фотографії загиблих, знайдених у Лівобережному районі.

Ця ж жінка розповіла, що наприкінці червня або на початку липня працівники моргу біля ТРЦ «Метро» повідомили їй, що люди, які шукають своїх родичів, зобов’язані здати зразок ДНК у кабінеті на території лікарні №1, щоб співробітники могли порівняти їх ДНК зі зразками, які вони взяли з тіл перед тим, як їх поховати. 19 липня вона здала свій зразок ДНК. Вона сказала, що їй не дозволили взяти документ на підтвердження, що вона здала зразок ДНК, але дозволили його сфотографувати. Вона також сказала, що в якийсь момент у 2023 році чула, як люди в місті говорили про те, що вони щойно дали окупаційній владі свої зразки ДНК.

Мнацаканян, який організував поховання на початку березня, розповів, що у травні чи червні 2022 року його знайомий повернувся до міста, щоб спробувати знайти тіло родича. Він розповів, що за словами друга, окупаційні сили попросили його надати зразок ДНК, який, як вони сказали, порівняють зі зразками, взятими з тіл, що вони знайшли та зареєстрували. Його друг також сказав йому, що співробітник у кабінеті, де він здав свій зразок, дозволив йому переглянути базу даних мертвих, але навіть після того, як він два дні переглядав фотографії, він не знайшов тіла свого родича. ⁴⁸³

Підрахунок загиблих: нові могили на кладовищах Маріуполя

За підрахунками мера Маріуполя, станом на травень 2022 року внаслідок російського штурму міста загинуло 22 тисячі людей. ⁴⁸⁴ Моніторингова місія ООН в Україні заявила, що було зареєстровано майже 2 000 смертей серед цивільного населення, але, ймовірно, реальна кількість загиблих цивільних є більшою на тисячі. ⁴⁸⁵

З кінця лютого 2022 року до середини лютого 2023 року на п’яти кладовищах у Маріуполі та його околицях: Новотроїцькому, Мангушському, Павлівському, Старокримському та Виноградному – було поховано щонайменше 10 284 людей. Це число є мінімальною кількістю людей, які, як вважається, були поховані у цей період в цих місцях. Це не оцінка того, скільки людей загинуло під час військових дій або скільки померло в цей період через інші причини, у тому числі через відсутність медичної допомоги та погану якість води, або через природні причини. Серед тих, хто загинув під час нападів, неможливо визначити, скільки загинуло під час нападів, здійсненних з порушеннями законів війни. Ми також не знаємо, скільки серед похованих були цивільними, а скільки військовими.

Ми виділили два типи могил: окремі та траншейні. Окремі могили є на Мангушському, Новотроїцькому, Павлівському, Старокримському та Виноградному кладовищах. Такі могили чітко окреслені, їх можна ідентифікувати за допомогою супутникових знімків високої роздільної здатності. Траншейні могили є на Старокримському та Виноградному кладовищах. Траншеї містять численні тіла, засипані з голови до ніг і позначені в основному табличками (паличками з невеликою дерев’яною панеллю), а деякі хрестами. Ці позначки, ймовірно, показують, де саме поховані окремі тіла. ⁴⁸⁶ Таблички та хрести занадто малі, щоб їх було видно на супутникових знімках. Щоб їх порахувати, ми геолокували зображення з дронів і фотографії, зняті на землі, на двох кладовищах. Це дозволило нам порахувати кількість меморіальних табличок та хрестів у конкретній місцевості та обчислити середню кількість тіл на квадратний метр траншейних могил. Потім ми екстраполювали це середнє значення на інші траншейні могили в інших частинах кладовищ. Ми рахували тіла з розрахунку, що під однією табличкою чи хрестом лежить одне тіло, але якщо тіла в траншейних могилах тіла складали одне на одне, кількість тіл у цих могилах може бути значно більшою.

Приклад окремих могил на Старокримському кладовищі, які видно на супутникових знімках із дуже високою роздільною здатністю, 8 лютого 2023 року. © 2024 CNES / Airbus. Джерело: Airbus

Приклад траншейних могил на Старокримському кладовищі, які видно на супутникових знімках із дуже високою роздільною здатністю, 8 лютого 2023 року. © 2024 CNES / Airbus. Джерело: Airbus

Число 10 284 не є оцінкою загальної кількості людей, які загинули в Маріуполі за цей період, і може бути набагато нижчим за реальну кількість загиблих. Як зазначено в інших розділах цієї доповіді, журналісти та свідки, з якими спілкувалися журналісти, повідомили, що тіла в траншейних могилах на Старому міському кладовищі складали одне на одне, а заступник мера розповів, що в деяких окремих могилах на Мангушському кладовищі лежить більше одного тіла. Тіла також могли бути складені одне на одне в інших окремих і траншейних могилах на інших кладовищах міста, що, ймовірно, означає, що загальна кількість похованих є значно більшою. Інші люди померли за межами міста після того, як їм вдалося евакуюватись, внаслідок поранень, які вони отримали, або умов, у яких вони перебували під час облоги міста. Деякі з тих, хто поховані у тимчасових могилах у місті, можливо, ніколи не були перенесені на більші кладовища. Деякі тіла, можливо, залишилися серед уламків будівель, але їх вивезли разом із уламками під час демонтажу будівель.

Більшість тіл поховані на Старокримському кладовищі, що на околиці Маріуполя. За нашими оцінками на основі перегляду супутникових знімків за період з 9 березня 2022 року до 15 лютого 2023 року, а також аналізу відео з дрону, завантаженого 3 червня 2022 року, у цей період там було поховано щонайменше 8 580 людей. Це включає 6 687 людей, похованих у траншейних могилах загальною площею 34 287 квадратних метрів, причому перші такі могили видно на супутникових знімках, зроблених 7 квітня 2022 року. Ця кількість також включає 1 893 людини, похованих в окремих могилах загальною площею 16 848 квадратних метрів, і перші таки могили видно на супутникових знімках, зроблених 20 травня 2022. Тоді ж зроблені і перші знімки землерийної техніки на кладовищі. ⁴⁸⁷

Керівник Маріупольського шкірно-венерологічного диспансеру зазначив, що, на його думку, після 25 травня 2022 року кількість поховань на Старокримському кладовищі збільшилася через посилення присутності в місті російських військ, які почали організацію поховань. ⁴⁸⁸ Чоловік, який відвідував цвинтар у червні 2022 року, розповів, що побачив там нові могили, на багатьох з яких були встановлені хрести з номерами, деякі з цих номерів перевищували 4 000. ⁴⁸⁹

Інші поховання відбулися на кладовищі в селі Виноградне, приблизно за два кілометри на схід від східної околиці Лівобережного району міста. За нашими оцінками на основі перегляду супутникових знімків, з березня 2022 року до лютого 2023 року там було поховано 864 людини, причому 311 людей поховано в окремих могилах, а 553 – у могилах траншейного типу. ⁴⁹⁰

Чоловік, який відвідав це місце в червні 2022 року, сказав, що бачив від 300 до 400 окремих могил із дерев’яними табличками на паличках. На табличках були написані імена людей або номери та дати. ⁴⁹¹

Інші люди поховані на Новотроїцькому кладовищі, приблизно за 2,5 кілометри на північний схід від центральної частини Лівобережного району. Ми переглянули супутникові знімки кладовища, зроблені 22 жовтня 2021 року, та наступні доступні знімки від 11 березня 2022 року, які показали збільшення кількості могил між цими датами на 222. Станом на 9 лютого 2023 року на кладовищі було викопано ще 258 могил.

Також людей ховали поруч із кладовищi на вулиці Павлова, приблизно за чотири кілометри на північ від Драмтеатру. Перегляд супутникових знімків, зроблених 11 березня 2022 року та 12 травня 2022 року, свідчить про те, що за цей період там було поховано 45 людей, причому перші могили видно на знімках, зроблених 22 березня. Чоловік, який був там у квітні, сказав, що бачив близько 100 свіжовикопаних могил на краю кладовища та згадав імена деяких із похованих, у тому числі дітей. ⁴⁹²

Поховання відбувалися також на кладовищі у селищі Мангуш, приблизно за вісім кілометрів на захід від околиці міста. За нашими оцінками на підставі супутникових знімків, зроблених у період між 9 березня 2022 року та 12 жовтня 2022 року, протягом цього часу в окремих могилах там було поховано щонайменше 315 людей. ⁴⁹³

21 квітня 2022 року Маріупольська міська рада повідомила в Telegram, що російські війська поховали в Мангуші від 3 до 9 тисяч осіб. ⁴⁹⁴ 31 серпня 2022 року один із заступників міського голови сказав Human Rights Watch, що, коли деякі з окремих могил були пізніше розкопані, всередині них було виявлено по декілька тіл. Це вказує на те, що в 315 окремих могилах, які ми ідентифікували, могли бути поховані понад 315 людей. ⁴⁹⁵

Ми також переглянули супутникові знімки трьох головних кладовищ міста та кладовища в Мангуші за період з червня 2018 року до червня 2019 року (останній повний рік перед пандемією Covid-19). Знімки показують 2 459 нових поховань на Старокримському кладовищі, 1 019 на Новотроїцькому, 16 на Мангушському та 15 на Виноградному – загалом 3 509 поховань. ⁴⁹⁶ Ця річна оцінка не порівнянна з похованнями, які ми підрахували на трьох кладовищах у період з березня 2022 року до лютого 2023 року (і, у випадку Мангушського кладовища, з березня 2022 року до жовтня 2022 року), зокрема враховуючи, що населення Маріуполя у період з червня 2018 року до червня 2019 року було значно більшим, ніж в період з березня 2022 року до лютого 2023 року. Тим не менш, корисно порівняти число 2 250, згадане нижче, з кількістю поховань у період з березня 2022 року до лютого 2023 року.

Середній рівень смертності в містах України та Європи загалом становить близько 1 відсотка населення. У будь-який рік до Covid-19 це означало б, що з 540 тисяч людей (населення міста до лютого 2022 року) померло би близько 5 400 осіб, або ж в середньому близько 1 350 людей протягом будь-якого тримісячного періоду. До червня 2022 року населення Маріуполя, за оцінками, скоротилося приблизно до 150 тисяч осіб. Рівень смертності в 1 відсоток у період з червня 2022 року до лютого 2023 року означав би, що кількість смертей, не пов’язаних з війною, складала би приблизно 900. Таким чином, можна підрахувати, що протягом річного періоду з березня 2022 року до лютого 2023 року від причин, не пов’язаних з війною, в Маріуполі померло би близько 2 250 людей.

Якщо порівняти це число з нашою оцінкою у щонайменше 10 284 людей, похованих у цей період у місті, ми бачимо, що в Маріуполі було щонайменше на 8 000 смертей більше, ніж у мирний час.

Ідентифікація загиблих

За кожною могилою, яку ми порахували, стоїть історія людини та, у більшості випадків, сім’ї, яка так і не змогла належним чином оплакати чи поховати своїх близьких.

Директор Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи розповів, що з 24 лютого до 4 березня 2022 року він працював у міському відділі судово-медичної експертизи на просп. Бойка, 60, куди щодня привозили від 50 до 60 тіл, з яких, на його думку, половина були цивільні (судячи з їхнього одягу). ⁴⁹⁷

Навіть невелика кількість людей з Маріуполя, опитаних Human Rights Watch і Truth Hounds, згадала загалом 661 людину, яка померла в місті: деякі були їм знайомі, а деякі незнайомі і вони не могли їх ідентифікувати. Серед опитаних – двоє людей, які сказали, що бачили близько 200 тіл у різних частинах міста протягом декількох днів або тижнів. Різні свідки можуть говорити про одні й ті ж тіла. Згідно зі свідченнями, у тому числі від двох осіб, які стверджували, що побачили приблизно 200 тіл, на вулицях у різних районах міста, 513 смертей були насильницькими. 15 людей померли внаслідок проблем із здоров’ям, а причини загибелі інших залишаються невідомими свідкам.

На додаток до конкретних тіл і осіб, про яких згадували опитані, ми переглянули 12 списків від Мнацаканяна, працівника міської ради, який на початку березня координував поховання 137 тіл у траншейній могилі на Старому міському кладовищі. У цих списках повні імена 78 осіб, прізвища ще 13 та імена ще двох. Інші 44 тіла не були ідентифіковані. У ньому також перераховано низку адрес, де були знайдені деякі з тіл. Повідомляється, що з 137 осіб 11 померли через стан здоров’я, у тому числі четверо від пневмонії та один від діабету. Повідомляється, що один помер від черепно-мозкової травми, інші померли від травм ноги, грудної клітки, живота та сідничної області. Причина смерті в більшості випадків не зазначена.

Список адрес, звідки діставали тіла в першій половині березня 2022 року в різних частинах Маріуполя. © 2022 Ваагн Мнацаканян

Ще два списки, якими поділився Мнацаканян, містять 58 адрес у різних частинах міста, де поліцейські виявили тіла, які необхідно було забрати для поховання. Мнацаканян сказав, що його бригади не змогли забрати ці тіла до того, як він був поранений і виїхав з міста.

Він також повідомив, що ці списки (як похованих, так і адреси) є неповними, і що він втратив інші документи, де були зазначені інші імена та адреси, коли його кабінет потрапив під обстріл та згорів.

На веб-сайті «Платформа пам’яті. Меморіал» також зібрані імена, фотографії та історії деяких загиблих у Маріуполі. За словами головної редакторки сайту, люди, які володіють інформацією про цивільних осіб і військовослужбовців, що загинули або померли в Маріуполі, можуть заповнити анкету на сайті, яку співробітники перевіряють, іноді зв’язуючись з особою, щоб отримати додаткові відомості. Після затвердження інформація розміщується на сайті. Координатори веб-сайту також переглядають інші джерела та публікують інформацію після перевірки. ⁴⁹⁸ Станом на 1 червня 2023 року на веб-сайті опублікувані історії та фотографії 1 364 цивільних осіб.

Одна із загиблих – 11-річна художня гімнастка Катерина Дяченко, яка загинула внаслідок попадання снаряду в її будинок. «Платформа пам’яті. Меморіал» опублікував повідомлення її тренера з гімнастики: «За що? За що загинула моя Катюша? Дитина, у якої попереду мало бути життя! А його відібрали! Катерино, моя зірко, … пам'ять про тебе буде жити, доки живі ми!». ⁴⁹⁹

Ще один пост на сайті – про Віктора Дєдова, фотографа, оператора, директора одного з міських телеканалів. За словами його дружини, Дєдов загинув внаслідок нападу 11 березня. Після обстрілу їхнього будинку він опинився під завалами кухні, а потім ще один снаряд потрапив у будинок. Він помер від поранень, отриманих під час другого обстрілу. «Вітя прожив ще декілька хвилин, … і назавжди став нашим світлим Янголом», – написала його дружина. Вона не змогла його поховати, тому що через чотири дні їхній будинок згорів. ⁵⁰⁰

23 квітня 2022 року президент України Володимир Зеленський опублікував у своєму Facebook-акаунті фото, зроблені Дєдовим, і зазначив: «Так виглядав Маріуполь до вторгнення. Красиве півмільйонне місто. Зараз там практично немає жодної вцілілої будівлі. Маріуполя немає. І Віктора Дєдова, який зробив ці фото, теж немає». ⁵⁰¹

У лютому 2023 року на сайті www.0629.com.ua був створений розділ «Меморіал. Маріуполь». ⁵⁰² Станом на середину травня 2023 року в ньому були імена близько 550 осіб, практично всі цивільні, чию смерть можна було перевірити. Про те, що вони загинули в місті, повідомляють їхні родичі, безпосередні свідки їх смерті чи відкриті джерела. Більшість смертей сталася з 9 березня до 4 квітня 2022 року. ⁵⁰³

Один з численних онлайн-некрологів присвячений Ванді Об’єдковій, яка пережила нацистський Голокост. 3 квітня 2022 року на 91-му році життя вона померла від гіпертермії в підвалі, де укривалась, щоб уникнути обстрілів. Її дочка, яка опублікувала інформацію про неї в мережі, поховала її в парку на березі моря. ⁵⁰⁴

Іншій некролог – про Аліну Перегудову. За рік до повномасштабного вторгнення Росії 14-річна Перегудова виграла золоту медаль на чемпіонаті України з важкої атлетики серед дівчат U17. Вона планувала брати участь у міжнародних змаганнях, але, за словами її тренерів, її вбили наприкінці квітня 2022 року. ⁵⁰⁵

На сайті https://lost.mrpl.life/ також згадуються імена 220 імовірно загиблих у Маріуполі. ⁵⁰⁶

Розшук зниклих

Декільком сотням тисяч маріупольців вдалося виїхати під час штурму міста та протягом наступних тижнів, і вони опинилися в містах і селищах України, країнах Європейського Союзу, інших європейських країнах, Росії, Грузії тощо. Часто вони виїжджали з малою кількістю речей, і багато хто втратив свої телефони та документи, що посвідчують особу. Оскільки телефонна мережа в Маріуполі не працювала, а зв’язок у багатьох із тих, хто був примусово переміщений до Росії, був обмежений, людям було важко отримувати звістки від родичів, друзів і сусідів, які залишились у місті, або інформацію про цих людей. Коли з’являлися новини про напади на конкретні будівлі, але не було інформації про те, хто вижив, а хто залишився під уламками, це створювало особливий стрес.

Майже через два роки після російського нападу на місто, родичі та сусіди деяких із тих, кого досі вважають зниклими безвісти, дійшли висновку, що ці люди, імовірно, загинули під час однієї з атак. Вони висловлюють побоювання, що їхні останки можуть так і не бути знайдені.

31 липня 2023 року МВС України відповіло на лист Human Rights Watch із проханням надати інформацію про зниклих у Маріуполі. У Міністерстві зазначили, що з 24 лютого 2022 року до 28 липня 2023 року в Маріуполі було зареєстровано 9 016 зниклих безвісти, з них 3 864 – «можливо» цивільні особи. Із 3 864 «можливо» цивільних осіб 2 082 – чоловіки та 1 782 – жінки. 953 з них були знайдені (447 чоловіків і 506 жінок), в результаті чого станом на 28 липня 2023 року зниклими безвісти залишалися 2 911 цивільних осіб. ⁵⁰⁷

Деякі родичі зниклих безвісти розміщували в Інтернеті інформацію про своїх близьких, запитуючи, чи має хтось новини про їх місцеперебування, або просячи поділитись інформацією про тих, хто, як відомо, загинув. Це робили і в Telegram-каналі «Маріуполь RIP», і в інших Telegram-каналах, присвячених конкретним будинкам чи мікрорайонам. ⁵⁰⁸ Підписники каналу «Маріуполь RIP» публікували фотографії та інформацію про загиблих у Маріуполі або про зниклих безвісти жителів. Станом на червень 2022 року на каналі з’явилося 1 396 імен, у тому числі 17 зниклих безвісти. ⁵⁰⁹

Інші публікували свої повідомлення на веб-сайті, присвяченому виключно зниклим безвісти з Маріуполя: https://lost.mrpl.life, який було створено у квітні 2022 року. ⁵¹⁰ На MRLP.life будь-хто може публікувати інформацію про зниклих безвісти знайомих або родичів, адміністрація не перевіряє контент. Якщо люди, які опублікували інформацію, просять веб-сайт видалити публікацію через те, що їхніх зниклих родичів чи знайомих було знайдено, або з іншої причини, публікація видаляється. ⁵¹¹ Станом на середину травня 2023 року на сайті згадувалися імена 220 загиблих у місті та 1 873 жителів міста, які зникли безвісти. ⁵¹²

Існує також низка інших каналів у соціальних мережах та веб-сайтів, присвячених зниклим без вісті у Маріуполі. ⁵¹³

Поранені

Крім тих, хто загинув або пропав безвісти, багато інших цивільних осіб під час російського штурму міста отримали серйозні поранення. Дехто отримав інвалідність на все життя, втратив кінцівки, зір, слух, пам'ять, у тому числі внаслідок черепно-мозкових травм, спричинених неодноразовим впливом вибухових хвиль. Багато інших (як-от 10-річний хлопчик, мати якого розповіла нам, що у нього була панічна атака, коли він почув феєрверк у новорічну ніч 31 грудня 2022 року), ⁵¹⁴ мають симптоми посттравматичного стресового розладу через постійні напади, які ставались навколо них.

Декілька десятків жителів, яких ми опитали, згадали про понад 80 поранених, деяких з них – смертельно. Ми також опитали лікарів і медсестер про сотні поранених, яких вони бачили в лікарнях.

Лікар-анестезіолог, який працював в Обласній лікарні інтенсивного лікування з 25 лютого до 15 березня 2022 року, розповів, що бачив, як щодня до лікарні надходять десятки поранених. Щодня він надавав допомогу від 30 до 40 людей, декілька з яких щодня помирали, у тому числі через відсутність засобів для післяопераційного догляду. Зокрема, він розповів, що 13 березня двоє дуже маленьких дітей померли незабаром після того, як їх привезли з серйозними травмами, спричиненими уламками скла після нападу росіян на школу №27. ⁵¹⁵

Хірург, який працював у лікарні №3 з 4 березня до 25 квітня 2022 року, сказав, що він лікував «постійний потік» поранених цивільних, починаючи з 10 березня, і що більшість операцій проводилися з використанням місцевої анестезії або нестероїдних протизапальних препаратів. В одному випадку він ампутував пацієнту руку мисливським ножем. В іншому випадку він вийняв з ока пацієнта шматок скла довжиною близько 1,5 сантиметрів і врятував око. За його словами, йому відомо про одного пацієнта, який помер у підвалі лікарні після важкої травми голови. ⁵¹⁶

Керівник Маріупольського шкірно-венерологічного диспансеру розповів, що бачив сотні постраждалих у багатьох лікарнях міста. Він описав деякі поранення, які бачив перед тим, як виїхав з міста 25 березня:

Рідні приносили поранених без рук і ніг, з пораненнями внутрішніх органів черевної порожними чи осколковими пораненнями голови, іноді без половини черепа. Близько половини привезених людей помирали, перш ніж ми могли їх прооперувати. Деяким ми врятували ноги, а інші довелося ампутувати. У нас були деякі анестетики, але щоб їх вистачило на більшу кількість пацієнтів, ми розбавляли їх величезними дозами знеболюючих. У лікарнях ніхто не помер від болю, але деякі пацієнти, яких ми оперували, померли від переохолодження, тому що температура в лікарнях була як на вулиці: до -13 градусів у першій половині березня. ⁵¹⁷

Він і ще один лікар розповіли, що українські сили допомагали збирати ліки з амбулаторій міста та деяких складів лікарень і привозили їх у лікарні, які продовжували працювати, у тому числі в лікарні №1 і №3, Обласну лікарню інтенсивного лікування та лікарню швидкої медичної допомоги. У всіх цих лікарнях допомогу отримували і поранені військові, і цивільні.⁵¹⁸

Пластичний хірург, який з 24 лютого до 16 березня 2022 року оперував поранених цивільних і військових у військовому госпіталі №555, розповів про деякі з поранень, які він бачив: «Я пам’ятаю двох цивільних жінок, яких привезли до госпіталю в агонії. Одній відірвало верхню ліву кінцівку біля ключиці. У іншої жінки була відірвана ліва нога біля паху, вона звисала на залишках м’яких тканин. У неї були порвані артерії та нерви». ⁵¹⁹

Один із заступників голови міської ради розповів, що на початкових етапах наступу на місто близько 80 відсотків поранень, які він бачив, були спричинені осколками скла від розбитих вікон. Він також сказав, що травми, які він бачив у наступні тижні, включали ще багато осколкових ран, опіків і струсів мозку. За його підрахунками, лише за перший тиждень чотири лікарні надали допомогу близько 1 200 пораненим.^[520]

Жінка, яка укривалась у будівлі молокозаводу на вул. Свободи, 20, розповіла, що 8 березня внаслідок обстрілу частину людей в укритті було поранено – зокрема, один чоловік втратив ноги:

Того ранку на вулиці біля будівлі були чоловіки, які кип’ятили воду. Пізніше мені хтось розповів, що раптом почався обстріл, і чоловіки закричали всім, що треба повертатись всередину. Один чоловік біг позаду інших і зазнав травми ніг. Його занесли в підвал. Його ноги були зламані, всюди була кров. Його відвезли в лікарню неподалік, і я чула, що йому ампутували ноги 9 чи 10 березня.⁵²¹

Медсестра, яка працювала у військовому госпіталі №555, де під час боїв за місто лікування отримували і цивільні особи, розповіла, що доглядала за 18-річним юнаком, який під час нападу втратив очі та ноги. ⁵²²

58-річний чоловік, який працював актором і фотографом, розповів, як втратив слух під час нападу на будинок його родичів 15 березня на Євпаторійській, 48 в центрі міста:

Я готував їжу на багатті біля будинку. Раптом почався обстріл, і я забіг у будинок перевірити, чи моя дружина в укритті. Я не міг її знайти, і коли я знову збирався вийти на вулицю, я почув свист і кинувся на землю. Щось влучило у приміщення біля мене. Я почув гучний вибух, потім тишу, і мене поховало під завалами. Було темно, і я нічого не бачив. Здавалося, це були останні секунди мого життя. Але мені вдалося підвестися на ноги та вийти з будівлі. Навколо мене був якийсь жовтий туман і їдкий дим. Невдовзі я зрозумів, що у мене якась травма від вибухової хвилі і що я втратив слух. Лікарі кажуть, що малоймовірно, що вони зможуть відновити слух [до того, що було раніше]. ⁵²³

Цей же чоловік розповів, що через три дні близько 9 години ранку до його будинку неподалік прийшли троє його родичів з того ж будинку. Вони були важко поранені. Він розповів:

Я відчинив двері і побачив свою племінницю та обох її дітей. Усі вони були вкриті пилом, брудом і кров’ю. Моя племінниця сказала, що їх знову обстріляли і вони отримали поранення, коли ховалися у ванній. Їхній сусід наклав саморобні пов’язки, які я зняв. Двоє дітей отримали серйозні травми: так, вони втратили м’які тканини на окремих ділянках тіла, і [у дівчинки] була травма голови аж до кістки черепа. Моя племінниця сильно поранила руку. У неї також була дірка в нозі, з рани сочилася кров. Деякі українські військові, які були поруч, дали нам бинти та якісь знеболювальні. Я попросив допомогти медсестру, яка жила в моєму будинку, але вона не витримала дивитися на рани й пішла. Я обробив рани перекисом водню. Хлопчик прокидався вночі і плакав, тому ми давали йому знеболювальне та міняли пов’язки.

Працівник міської ради розповів, що на початку березня керівник однієї з приватних медичних клінік міста повідомив йому, що в нього закінчилися ліки, і його співробітникам доводилося ампутувати пацієнтам руки і ноги без анестезії. ⁵²⁴

IX. Наслідки: руйнування, реконструкція, русифікація

Після закінчення боїв у 2022 році фізичний ландшафт Маріуполя кардинально змінився. Пошкоджені багатоповерхівки були знесені, внаслідок чого багато незамінних особистих речей було втрачено. Після цього російські окупаційні сили розпочали будівництво нових багатоповерхових житлових комплексів як частину плану Росії до 2025 року завершити реконструкцію міста та продовжити його розбудову до 2035 року.

Зусилля з розчищення сміття та знесення небезпечних споруд здебільшого відповідають зобов’язанням окупаційних сил згідно з міжнародним гуманітарним правом. Однак, не створивши умови, які б дозволили незалежним слідчим із прав людини, судово-медичним експертам і представникам судових органів оглянути пошкоджені будівлі перед знесенням, окупаційні сили фактично стерли речові докази на сотнях потенційних місць злочинів у всьому місті. Відтак, цифрова оцінка пошкоджень, 3D-моделювання та інша документація, представлену в цьому та інших проєктах, стає ще більш важливою. Також, схоже, мешканці міста зможуть отримати користь від зусилля з реконструкції, лише якщо виявлятимуть підтримку окупаційним військам та їхнім заходам з русифікації.

Ці заходи включають спробу окупаційних сил змінити культурний ландшафт міста шляхом усунення маркерів української ідентичності, запровадження російської шкільної програми та вимогу до містян отримувати російські паспорти, щоб мати можливість працювати на певних посадах, право на соціальні виплати та на державну охорону здоров’я. ⁵²⁵

Повний аналіз поточної ситуації в Маріуполі виходить за межі цієї доповіді. Отримати та підтвердити інформацію в місті складно, оскільки мешканці бояться відплати, якщо вони будуть говорити. Російська окупаційна адміністрація в Маріуполі обмежує можливість мешканців вільно висловлювати свою думку чи спілкуватися із зовнішнім світом, а також винагороджує тих, хто підтримує окупацію та приймає російське громадянство.

Знесення будівель

Скріншот із відео, опублікованого російською будівельною компанією на YouTube 18 жовтня 2022 року, на якому важка техніка зносить житловий будинок у Маріуполі. © 2022 ВТМ через YouTube

На початку травня 2022 року окупаційні війська почали платити мешканцям (іноді продуктами харчування), за допомогу в розборі завалів вручну чи з використанням техніки. Велика частина уламків була вивезена за межі міста, у тому числі на полігон, куди до блокади муніципальні служби вивозили тверді відходи. ⁵²⁶Супутникові знімки показують нові купи уламків або сміття, які з’являються на цьому місці в травні і червні 2022 року. Починаючи з червня 2022 року площа полігону розширилась.

Уламки також вивозили до іншого полігону, який вже не був у використанні (приблизно за чотири кілометри на північний схід від драмтеатру). ⁵²⁷ На супутникових знімках, зроблених 13 липня 2022 року, видно нові купи уламків. На знімках, зроблених після липня 2022 року, видно, як уся територія полігону поступово перетворюється на звалище, що складається з декількох насипів уламків, з’єднаних великими дорогами, якими їздять вантажівки та важка землерийна техніка.

Порівняння супутникових знімків, зроблених 16 серпня 2022 року та 30 липня 2023 року, показує зміни на звалищі будівельного сміття у Кальміуському районі Маріуполя. У серпні 2022 року видно декілька куп сміття. Вже у липні 2023 року ділянка повністю вкрита насипами сміття, між якими прокладено нові дороги для проїзду. © 2024 Planet Labs PBC

У лютому 2023 року ЗМІ повідомляли, що на неназваному будівельному майданчику в Маріуполі зібрано 2,5 мільйона тонн уламків. ⁵²⁸

У лютому 2023 року призначений російською владою в Маріуполі «мер» Олег Моргун заявив, що знесено 287 із 409 будинків, запланованих до знесення, і що всі знесення будуть завершені до кінця 2023 року. ⁵²⁹ Він сказав, що під час руйнування було знайдено «зовсім невелику» кількість тіл і що вони були відправлені на ідентифікацію, частково для того, щоб встановити, чи були вони цивільними чи військовими. ⁵³⁰

Станом на 31 березня 2023 року, так звана «ДНР» включила до списку 447 об'єктів, які підлягають знесенню ⁵³¹. Порівняння цього списку з базою даних багатоповерхових будинків Маріуполя на Open Street Map виявило, що більшість зазначених об'єктів – це великі будівлі, включаючи багатоповерхівки.

Реконструкція

На супутниковому знімку від 9 лютого 2023 року видно нові житлові будинки, що будуються по вул. Купріна, на захід від центру міста, в оточенні інших пошкоджених та зруйнованих будівель. Зображення © 2024 Planet Labs PBC

У жовтні 2022 року російське інформаційне видання The Village повідомило, що отримало копію плану російського уряду щодо відновлення та реконструкції Маріуполя до 2035 року, розробленого російською федеральною організацією під назвою Єдиний інститут просторового планування на замовлення російського Міністерства будівництва. ⁵³² Згідно з планом, населення Маріуполя на кінець 2022 року становить 212 тис. осіб, і російська влада очікує, що до 2025 року в місті проживатиме 350 тис. осіб, до 2030 року – ще 100 тис., а до 2035 року – загалом 500 тис. осіб. ⁵³³

План передбачає відбудову зруйнованих багатоквартирних і приватних будинків та будівництво нових багатоквартирних будинків. Очікується, що завдяки цій роботі буде зведено понад 8,75 млн квадратних метрів житла. Також передбачається ремонт і реконструкція комунальної, транспортної та соціальної інфраструктури, у тому числі ремонт або будівництво з нуля 105 дитячих садків, 92 шкіл, 19 закладів охорони здоров’я. У лютому 2023 року нідерландське медіа повідомило, що, згідно з аналізом супутникових знімків, починаючи з червня 2022 року в Маріуполі було побудовано 19 нових багатоквартирних будинків, а ще 15 будуються. ⁵³⁴Також йдеться про те, що більшість нового житла виділяють пенсіонерам, людям з інвалідністю, будівельникам з Росії та мешканцям, які співпрацюють з окупаційними військами.

Особиста ідентичність, освіта та культурна ідентичність

Згідно з повідомленнями ЗМІ, російські окупаційні війська вимагають від жителів отримати російський паспорт у місцевих адміністративних установах. Зокрема, це є обов’язковою умовою для того, щоб працювати у державному секторі: в органах влади, навчальних закладах, медичних установах, а також щобвідкрити бізнес або отримувати пенсію від держави. ⁵³⁵ Жінка, квартира якої сильно постраждала під час бойових дій у березні 2022 року, розповіла, що гроші та матеріали на ремонт власнику видають лише за наявності російського паспорта. ⁵³⁶

За повідомленнями ЗМІ, у міських школах навчання тепер проводиться російською мовою. Викладання здійснюють вчителі, які отримали сертифікацію та підготовку в Росії. Навчальна програма містить версію історії, що запроваджується російськими органами влади, та заперечує суверенний статус України та ставить під сумнів її історію як незалежної нації з 1991 року ⁵³⁷. У навчальному році, що розпочався у вересні 2023 року, навчальна програма для 11-го класу передбачає використання російського підручника з історії, що охоплює період після 1945 року, включаючи події після 2014 року. У цьому підручнику Україна зображується як «неонацистська держава». Він містить фотографії та приклади, які возвеличують російських солдатів, що воюють в Україні, та інший контент, який стверджує, що українська держава та мова не існують. ⁵³⁸ У навчальній програмі також є карти, які невірно представляють частини України, ніби вони є частиною Росії. ⁵³⁹

Вчитель, який виїхав з Маріуполя, але продовжує спілкуватися зі своїми колишніми учнями, які досі перебувають у місті, розповів, що окупаційна влада тиснула на батьків, щоб вони зараховували своїх дітей до школи, де за російською програмою є уроки «основної військової підготовки». ⁵⁴⁰ Громадська активістка, яка працює в організації, що займається розвитком онлайн-освіти, сказала, що окупаційна влада в Маріуполі тисне на батьків, щоб вони відправляли дітей до школи та не відвідували онлайн-уроки, які підтримуються Міністерством освіти України. ⁵⁴¹ За словами викладача, окупаційна влада також блокує українські онлайн-платформи для навчання. ⁵⁴²

За даними ЗМІ, у школах Маріуполя вивішують портрети Володимира Путіна, його «патріотичні» цитати та портрети російських «героїв СВО». Діти також зобов'язані співати гімн Росії. ⁵⁴³

У лютому 2023 року ЗМІ повідомляли, що вулиці та площі міста отримали назви радянських часів, телепередачі транслюються російською мовою, і що російські сервери, які зараз контролюють Інтернет-трафік, блокують доступ до багатьох українських сайтів. Окупаційні війська також знищили в Маріуполі пам’ятник «Голодомору» — смерті мільйонів українців від голоду в 1932‑1933 роках внаслідок політики Йосипа Сталіна. В іншій частині міста російські військові встановили пам’ятник Олександру Невському, російському князю і воєначальнику XIII століття. ⁵⁴⁴

Свобода пересування

Деякі мешканці Маріуполя розповіли, що вони проходили процедуру перевірки, щоб отримати документи, такі як перепустку для виїзду з міста. Перепустку, або так звану фільтраційну квитанцію, видавала російська влада на різних окупованих територіях у 2022 році людям, які пройшли процедуру. ⁵⁴⁵ Ця квитанція, теоретично, дозволяє власникам проходити через російські блокпости, в тому числі залишати окуповані території. ⁵⁴⁶Під час фільтрації деякі люди були схоплені або затримані, особливо якщо в них було виявлено сильні проукраїнські погляди або зв’язки з українськими збройними силами. ⁵⁴⁷

X. Командна вертикаль російських військ

На основі широкого спектру відкритих джерел, які були перевірені та підтверджені, Human Rights Watch реконструювала командну вертикаль російських військ та ідентифікувала щонайменше 17 підрозділів, які брали участь у наступі Росії на українські сили, що захищали місто Маріуполь з кінця лютого до початку травня 2022 року. Ми надаємо імена 10 командирів, у тому числі президента Росії Володимира Путіна, які, ймовірно, несуть відповідальність командування за воєнні злочини, скоєні в Маріуполі в цей період.

У нашій картині командування та управління російськими силами, які брали участь у конкретних операціях у Маріуполі, включаючи російські повітряні сили, залишаються деякі важливі прогалини. Частково це пов’язано з тим, що єдиного командування російськими військами під час повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року не існувало. Також необхідні подальші дослідження, щоб встановити зв’язок між конкретними нападами та іншими порушеннями і конкретними підрозділами чи командирами.

На основі наявної інформації, здається, що вище керівництво російського військового командування мало детальні знання про події в Маріуполі. Вони були активно залучені у планування, реалізацію та координацію військових дій російських та російськопідтримуваних сил, які перебували під їх командуванням під час нападу на місто та встановлення контролю над ним, включаючи численні ймовірні порушення законів війни.

Командні структури російських і пов’язаних з Росією сил в Україні

Нижче наведено огляд командних структур російських та пов’язаних з Росією сил, які брали участь у штурмі Маріуполя. Це і Збройні сили Росії, і Нацгвардія РФ, і війська так званої «ДНР», які формально були включені до складу ЗС РФ у жовтні 2022 року.

Збройні сили Росії

Верховний головнокомандувач і міністр оборони

Згідно з Конституцією Російської Федерації, верховним головнокомандувачем Збройних сил Російської Федерації є президент Російської Федерації. ⁵⁴⁸ Під час боїв за Маріуполь це був Володимир Путін, і він продовжує перебувати на цій посаді зараз. Міністр оборони Сергій Шойгу є другим у структурі російського командування. ⁵⁴⁹

Генеральний штаб

Наступною після міністра оборони ланкою командування є перший заступник міністра оборони, начальник Генерального штабу Збройних сил Валерій Герасимов. ⁵⁵⁰ Генеральний штаб є основною організацією загального управління збройними силами Росії. Як начальник Генштабу Герасимов несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Генштаб і безпосередньо підпорядковані йому органи військового командування та контролю. ⁵⁵¹

Генеральний штаб має значну кількість підрозділів. Одне з них, Головне оперативне управління, відповідає за керівництво діями збройних сил і за організацію взаємодії збройних сил з іншими федеральними органами. ⁵⁵² Голова управління, перший заступник начальника Генерального штабу Сергій Рудськой підпорядковується безпосередньо начальнику Генерального штабу. ⁵⁵³ Ще одна важлива складова Генштабу – Національний центр управління обороною (НЦУО), який здійснює централізацію, координацію та контроль за збройними силами та реагуванням російського уряду на загрози безпеці. ⁵⁵⁴ До вересня 2022 року НЦУО очолював генерал-полковник Михайло Мізінцев. ⁵⁵⁵

Наступна за Генеральним штабом ланка включає військові округи та Північний флот, а також війська спеціального призначення (Спецназ).

Військові округи

Нижче рівня Генерального штабу російські війська здебільшого організовані у військові округи: Центральний, Південний, Східний і Західний, а також Північний флот, який має статус військового округу. ⁵⁵⁶ Під час війни військові округи діють як Об’єднані стратегічні командування ⁵⁵⁷. Командувачі кожного військового округу керують зведенням сил, включаючи повітряні та військово-морські сили в межах своїх відповідних округів. Ці командувачі призначаються президентом Росії за поданням міністра оборони. Вони підпорядковані міністру оборони та начальнику Генерального штабу Збройних Сил. ⁵⁵⁸

Війська спеціального призначення (Спецназ)

У збройних силах Росії діють численні формування так званого спецназу. Деякі з цих підрозділів мають структуру командування та управління, яка безпосередньо пов’язана з Генеральним штабом, тоді як інші підпорядковані військовим округам та іншим родам військ, таким як повітряно-десантні війська. ⁵⁵⁹

Є два основних види підрозділів спеціального призначення, які не пов’язані зі структурою повітряно-десантних військ або військових округів. Перший вид включає підрозділи, підпорядковані Головному розвідувальному управлінню Генерального штабу (ще зазвичай називають ГРУ), до іншого входять підрозділи, підпорядковані Командуванню Сил спеціальних операцій (КССО), яке також підпорядковується Генеральному штабу. ⁵⁶⁰ ГРУ підпорядковується Міністерству оборони та Генштабу. ⁵⁶¹ Повідомляється, що КССО діє незалежно від ГРУ. ⁵⁶² За словами російського військового аналітика, підрозділи спецназу при розгортанні підпорядковуються оперативним командирам. ⁵⁶³

Повітряні сили

Військово-повітряні сили Росії (ВПС) є родом Повітряно-космічних сил Росії (ПКС). Командування військово-повітряними силами здійснює головнокомандувач у Москві. У структурі ВПС є декілька підрозділів, одні з яких підпорядковані безпосередньо командуванню в Москві, а інші – регіональним командуванням. Командуванню ПКС в Москві підпорядковуються два основних формування: командування військово-транспортної авіації та командування дальньої авіації. ⁵⁶⁴ Військовим округам підпорядковані інші більші формування, які називаються «арміями». До підрозділів входять різні типи літаків, які мають різні можливості та завдання, включаючи транспортні та штурмові. ⁵⁶⁵

Командування дальньої авіації включає в себе великі бомбардувальники, призначені для проведення атак на стратегічні або ключові об'єкти за допомогою сучасної повітряної зброї, такої як крилаті ракети. ⁵⁶⁶ Планування та повноваження щодо використання цих видів зброї зазвичай має командування в Москві. Інша авіація, яка значною мірою підпорядкована військовим округам, має завдання підтримувати маневри сухопутних сил, зокрема, надавати безпосередню підтримку з повітря за допомогою штурмовиків. Планування безпосередньої авіаційної підтримки зазвичай починається на рівні армії чи військового округу, а більш конкретні аспекти планування відбуваються нижче в структурі сил. ⁵⁶⁷

Здатність повітряного судна переміщатися у межах потенційних зон операцій, які можуть бути розділені між різними командирами, обмежена максимальною відстанню, яку судно може пройти для виконання своїх завдань.Через близькість російських аеродромів і баз до України та непрозорий характер загального командування російськими силами протягом перших місяців повномасштабного вторгнення незрозуміло, хто відповідав за планування, виконання та контроль за конкретними завданнями чи атаками російської авіації.

Війська Національної гвардії Росії

Окрім регулярних збройних сил, Росія має окремі сили – Національну гвардію, яку зазвичай називають Росгвардією. Керівництво військами Національної гвардії здійснює президент Путін, який призначає головнокомандувача військами Національної гвардії. ⁵⁶⁸ Головнокомандувачем військами Національної гвардії є генерал Віктор Золотов. ⁵⁶⁹

Командна структура Національної гвардії поділена на вісім округів, кожен з яких має свого командира. У структурі кожного округу виділяються регіони, кожен з яких також має свого командира. ⁵⁷⁰ Незрозуміло, яку роль відіграють командири округів та регіонів в конкретних рішеннях, що приймаються підрозділами, які їм підпорядковуються. Обов'язки Національної гвардії широкі і включають боротьбу з тероризмом і організованою злочинністю, охорону державних об'єктів, а також завдання, які безпосередньо передбачають взаємодію зі збройними силами. ⁵⁷¹

Через величезний вплив, який глава Чеченської Республіки Рамзан Кадиров має на політичну структуру та структуру сил безпеки в Республіці Чечня, незрозуміло, наскільки сили Чеченської національної гвардії включені в офіційну командну структуру, встановлену законом. ⁵⁷² У липні 2020 року президент Путін присвоїв Кадирову звання генерал-майора Національної гвардії РФ. ⁵⁷³ Крім того, під час штурму Маріуполя Кадиров стверджував, що він командував силами Чеченської нацгвардії, а депутат Державної Думи (російського парламенту) Адам Делімханов здійснював керівництво військами з Чечні на місці та підпорядковувався безпосередньо Кадирову. ⁵⁷⁴

Пов’язані з Росією сили

Російські війська під час наступу на Маріуполь включали значну кількість сил так званої «Донецької народної республіки», до якої входить територія Донецької області, яка нині окупована Росією. Главою «ДНР» на момент повномасштабного вторгнення був Денис Пушилін. ⁵⁷⁵ Він був главою самопроголошеної республіки та головнокомандувачем збройних формувань, організованих при так званій «ДНР». ⁵⁷⁶ Найбільшим бойовим формуванням «ДНР» був 1-й армійський корпус, яким, за численними даними, імовірно командував генерал-майор Роман Кутузов – як повідомляється, він загинув у бою 5 червня 2022 року. ⁵⁷⁷

Декілька факторів вказують на високий рівень координації (якщо не майже повний російський контроль) між російськими силами та так званими силами «ДНР» в Україні. Ці фактори включають: тісну координацію Росії з силами «ДНР» з моменту їх створення у грудні 2015 року, високу злагодженість цих підрозділів на полі бою у різних частинах України під час повномасштабного вторгнення, подальше поглинання підрозділів «ДНР» збройними силами РФ і нагородження президентом Путіним військ так званої «ДНР» за бої в Маріуполі. ⁵⁷⁸

Однак зв’язок командування та управління між цими силами та російськими силами під час бойових та інших операцій після повномасштабного вторгнення не зовсім зрозумілий. ⁵⁷⁹

У попередні роки аналітики стверджували, що як сили «ДНР», так і сили «ЛНР» (або так званої «Луганської Народної Республіки» – території Луганської області , яка нині окупована Росією) діяли за значної підтримки Росії. ⁵⁸⁰ Уряд України та аналітики також стверджують, що ці підрозділи були в оперативному підпорядкуванні 8-й загальновійськовій армії, що входить до Південного військового округу. ⁵⁸¹ Після того, як Росія заявила про анексію Донецької та Луганської областей у вересні 2022 року, у жовтні 2022 року сили так званих «ДНР» і «ЛНР» були формально включені до складу збройних сил Росії. ⁵⁸²

Відсутність єдиного оперативного командування на початковому етапі

Атака на Маріуполь почалася в перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке передбачало рух десятків тисяч російських військових через кордони України, а також розгортання повітряних і військово-морських сил для підтримки військових операцій. Розмір і масштаб оточення Маріуполя вимагали значної координації та взаємодії між різними рівнями російського командування.

Як здається, на початку повномасштабного вторгнення не було єдиного командування російськими операціями. Це свідчить про те, що керівництво і контроль над російськими та пов’язаними з Росією військами, ймовірно, були розділені між вищим та нижчим рівнями військового керівництва, і в значній мірі залежали від командування військовими округами та їхніми підпорядкованими частинами.Окрім встановлених командних структур, незрозуміло, як саме Росія контролювала, організовувала та розгортала свої сили в Україні, що ускладнює оцінку відповідальності командування.

Аналітики припускають, що протягом перших декількох місяців повномасштабного вторгнення президентом Путіним були призначені різні командири для виконання обов’язків загального командування силами в Україні. ⁵⁸³ Російський уряд не коментував, хто здійснював загальне оперативне командування силами в Україні, доки в жовтні 2022 року (вже після штурму Маріуполя), не було оголошено, що загальне командування угрупуванням сил в Україні здійснюватиме генерал Сергій Суровікін. ⁵⁸⁴

Наприкінці лютого 2022 року та протягом березня-квітня командири військових округів, швидше за все, підпорядковувалися безпосередньо Генеральному штабу відповідно до структури командування та обов’язків Генерального штабу, визначених його структурою та розпорядженнями.

Стенограма зустрічі, опублікована Кремлем у липні 2022 року, свідчить, що президент Путін отримував від Шойгу щоденні доповіді про операції в Україні. На цій зустрічі Шойгу називав генерала Лапіна командувачем «центральної», а генерала Суровікіна – командувачем південної групи військ. За його словами, обидва командири співпрацювали щодо бойових дій на території Луганської області з так званою «ЛНР». Далі зони оперативного контролю він не визначив. ⁵⁸⁵

Окремі частини та командири, які брали участь у штурмі Маріуполя

Human Rights Watch ідентифікувала загалом 17 підрозділів російських і пов’язаних з Росією сил, які, на нашу думку, діяли в місті в березні та квітні 2022 року. Повна кількість підрозділів, які діяли в Маріуполі та його околицях у цей період, ймовірно, більша. Ми виявили численні заяви про інші підрозділи, які там діяли в той час, але нам не вдалося перевірити їхню присутність у місті. Також ми встановили 10 командирів, які можуть нести відповідальність командування за тяжкі злочини, скоєні в Маріуполі.

У бойових діях брали участь підрозділи Південного військового округу ЗС РФ, підрозділи спеціального призначення, ВПС Росії, підрозділи з Чечні, в тому числі підрозділ Нацгвардії Росії, і підрозділи 1-го армійського корпусу сил так званої «ДНР». ⁵⁸⁶

Методологія визначення військових підрозділів і командирів

Ми переглянули широкий спектр публічних джерел, щоб визначити, які саме російські та пов’язані з Росією підрозділи діяли в Маріуполі в березні та квітні 2022 року. Джерела включають публічні заяви російського уряду та збройних сил, повідомлення Адміністрації президента РФ, МЗС РФ і Міноборони РФ, повідомлення російських ЗМІ, у тому числі некрологи про загиблих російських солдатів і офіцерів у Маріуполі, повідомлення українських ЗМІ, а також доповіді аналітичних центрів країн Європи та США. Ми також переглянули 143 новини та дописи у соцмережах, зокрема фото та відео підрозділів та командування в Маріуполі.

Ми ставилися з високим ступенем довіри до некрологів про загиблих військових у Маріуполі, пов’язаних з конкретними підрозділами, повідомлень російських державних ЗМІ та офіційних заяв російського уряду про окремих військових, нагороджених за службу в Маріуполі, заяв окремих командирів, які стверджували, що їхні війська знаходяться в Маріуполі, а також до перевірених фотографій та відео, на яких показано конкретні підрозділи, що діють у Маріуполі.

Ми також зібрали та оцінили заяви про присутність окремих підрозділів і командирів та техніку цих підрозділів у Маріуполі, які були опубліковані в соціальних мережах аналітиками та окремими особами, які надають оцінку інформації з відкритих джерел. Для кожного окремого підрозділу ми визначили декілька джерел, щоб підтвердити їх присутність, а в деяких випадках також геолокували фотографії та відео цих підрозділів у Маріуполі протягом відповідного періоду часу. У межах цього процесу ми також самостійно переглянули та перевірили сім фотографій і відео.

Ми переглянули офіційні заяви та веб-сайти російського уряду та збройних сил, а також аналітичні матеріали, підготовлені експертами з питань російської армії. Це допомогло нам зрозуміти структуру командування вище рівня командувача Південного військового округу та Генерального штабу. Ми також проаналізували публічні заяви, виступи та повідомлення про зустрічі чи брифінги щодо ситуації в Маріуполі, які свідчать про те, що офіційні особи найвищого рівня знали та/або віддавали накази про проведення операцій у Маріуполі.

Інформація про російські та пов’язані з Росією сили, ідентифіковані в Маріуполі

24 лютого 2022 року російські війська атакували Україну з декількох напрямків. Участь у вторгненні брали підрозділи чотирьох військових округів, і командувач кожного з округів здійснював керівництво рухом своїх підрозділів для підтримки завдань російських військ від початку вторгнення. Сили, організовані під командуванням Південного військового округу, були розгорнуті для підтримки вторгнення в Україну з півдня та південного сходу. ⁵⁸⁷ Це включало райони навколо Маріуполя. З вересня 2016 року до початку 2023 року командувачем Південного військового округу був генерал Олександр Дворніков. ⁵⁸⁸

Ми перевірили присутність окремих підрозділів командування Південного військового округу, спецназу та інших формувань так званої «ДНР» і Чечні, включно з Нацгвардією, які брали участь в операціях в Маріуполі з початку березня до квітня 2022 року.

Південний військовий округ ⁵⁸⁹

Human Rights Watch ідентифікувала частини двох основних бойових формувань Південного військового округу в Маріуполі, які входять до його постійної військової організації: 8‑ї загальновійськової армії та двох сухопутних підрозділів Чорноморського флоту.

8-а загальновійськова армія

Підрозділи 8-ї загальновійськової армії перебували в Маріуполі з 4 березня 2022 року. Генштаб Збройних Сил України та інші українські офіційні особи повідомляли про участь підрозділів 8-ї загальновійськової армії у операціях в Маріуполі та його околицях у березні та квітні. ⁵⁹⁰18 квітня Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР) опублікувало повідомлення, в якому генерал-лейтенанта Андрія Мордвічева названо командувачем 8-ї армії та командувачем операції в Маріуполі. ⁵⁹¹ 28 березня 2022 року російські ЗМІ та Telegram-канали опублікували відео, на якому глава Чечні Рамзан Кадиров, ймовірно, проводить зустріч з Мордвічевим у Маріуполі. ⁵⁹² Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень, британський аналітичний центр, та Інститут вивчення війни, аналітичний центр у США, визначили 8-му загальновійськову армію як таку, що відігравала центральну роль у російському наступі на Маріуполь. ⁵⁹³

У складі 8-ї армії ми ідентифікували підрозділи 68-го танкового полку 150-ї мотострілецької дивізії та 102-го мотострілецького полку.

150-та мотострілецька дивізія

Підрозділи 150-ї мотострілецької дивізії перебували в Маріуполі з 4 березня 2022 року. Інститут вивчення війни дійшов висновку, що сили 150-ї мотострілецької дивізії, яким, серед інших російських сил, надавали підтримку підрозділи так званих «ДНР» і «ЛНР», ймовірно, брали участь в операції з оточення Маріуполя станом на 4 березня. ⁵⁹⁴ 15 березня президент України Зеленський у своєму нічному зверненні заявив, що українські сили вбили російського генерала. ⁵⁹⁵ У Telegram-каналі українського полку «Азов» 15 березня опубліковано фото (нині цей допис видалено), на якому, ймовірно, зображений загиблий генерал-майор. ⁵⁹⁶Інші українські джерела та старший науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики (аналітичного центру у США) Роб Лі пізніше ідентифікували цього генерала як Олега Мітяєва, командира 150-ї мотострілецької дивізії, який, як повідомляється, загинув під час бою в Маріуполі 15 березня 2022 року. ⁵⁹⁷ Однак російські офіційні особи не підтвердили смерть Мітяєва.

Human Rights Watch переглянула повідомлення ЗМІ та перевірила фото і відео, які підтверджують перебування одного з танкових полків дивізії в Маріуполі.

68-й танковий полк

Підрозділи 68-го танкового полку, які підпорядковуються 150-ій мотострілецькій дивізії, перебували в Маріуполі з 12 березня 2022 року, коли російські веб-сайти широко писали про загиблих під час наступу на Маріуполь російських військовослужбовців, зокрема з 68-го танкового полку. ⁵⁹⁸Human Rights Watch перевірила дві фотографії, опубліковані російськими ЗМІ у квітні 2022 року, на яких зображені військові 68-го танкового полку в Маріуполі. ⁵⁹⁹ Human Rights Watch порівняла та підтвердила емблему, видиму на формі військового, із зображеннями, опублікованими в інших місцях в Інтернеті. ⁶⁰⁰ Заступник командира українського полку «Азов» Святослав Паламар 13 травня заявив, що в Маріуполі діє 68-й танковий полк. ⁶⁰¹

102-й мотострілецький полк

Підрозділи 102-го мотострілецького полку були в Маріуполі з 6 березня 2022 року. Декілька російських веб-сайтів ще 6 березня повідомляли про загибель у Маріуполі російських військовослужбовців, у тому числі з підрозділів 102-го мотострілецького полку. ⁶⁰² Дослідницькі джерела з відкритим доступом, зокрема веб-сайт Top Cargo 200, який використовує відкриті джерела для відстеження загибелі російських офіцерів під час вторгнення в Україну, а також російські ЗМІ та незалежні користувачі повідомили, що 7 березня у бою під Маріуполем загинув Віктор Максимчук, заступник командира 102-го мотострілецького полку. ⁶⁰³ 7 березня WarSpotting, російсько-українська волонтерська платформа розслідувань з відкритим доступом, опублікувала серію фотографій захопленої та/або знищеної техніки, отриманих від українського полку «Азов», незалежних користувачів TikTok і військового блогу під назвою Military Land. На платформі стверджується, що ця техніка належала 102-му мотострілецькому полку. ⁶⁰⁴ Заступник командира українського полку «Азов» Святослав Паламар 13 травня 2022 року заявив, що 102-й мотострілецький полк брав участь у штурмі Маріуполя. ⁶⁰⁵

Чорноморський флот

Підрозділи Чорноморського флоту (ще одного підрозділу, підпорядкованого Південному військовому округу, окремого від 8-ї загальновійськової армії) перебували в Маріуполі з 11 березня 2022 року. 20 березня військовий блогер Олександр Коц повідомив, що заступник командувача ЧФ Андрій Палій загинув у бою під Маріуполем, пізніше це підтвердили російські офіційні особи та інформаційні агентства. 606 До окремих підрозділів сухопутних військ Чорноморського флоту, ідентифікованих у Маріуполі, входять підрозділи 810-ї окремої бригади морської піхоти (ОБрМП) та 382-го окремого батальйону морської піхоти (входить до складу 810‑ї ОБрМП).

810-та окрема бригада морської піхоти

Підрозділи 810-ї ОБрМП були в Маріуполі з 11 березня 2022 року, коли меморіальні веб‑сайти, російські урядовці та російські ЗМІ почали повідомляти про загиблих російських військовослужбовців з цієї бригади під час наступу на Маріуполь. ⁶⁰⁷ Семен Пегов, російський військовий блогер, і Андрій Філатов, репортер підконтрольної державі медіа-мережі RT, опублікували в Telegram серію довгих відеороликів, у яких зображені російські сили 810-ї окремої бригади морської піхоти або розповідається про їхню роль і досвід бойових дій у місті з березня до травня 2022 року. 608 Допис у російськомовному Telegram-каналі «Канал особого назначения» від 5 квітня під підписом «морські піхотинці 810-ї окремої бригади ВМФ ЧФ продовжують брати Маріуполь» містить посилання на три відео, на яких зображені російські сили в місті, що ведуть бойові дії. ⁶⁰⁹ Руслан Хакієв, кореспондент російського військового блогу WarGonzo, який називає себе колишнім військовим 810-ї ОБрМП, у листопаді 2022 року опублікував відео, на якому він іде містом і описує місця «бойової слави», коли він брав участь у боях за Маріуполь. ⁶¹⁰

23 березня 2022 року речник Одеської обласної військової адміністрації України Олексій Братчук повідомив, що 22 березня під час бою в Маріуполі загинув командир бригади морської піхоти Олексій Шаров. ⁶¹¹ У нині видаленій статті ForPost (російського новинного сайту) йдеться про те, що за даними «двох незалежних джерел, близьких до Чорноморського флоту», Шаров був командиром 810‑ї окремої бригади морської піхоти. ⁶¹²24 березня «губернатор» Севастополя (в окупованому Росією Криму) Михайло Развожаєв повідомив, що Шаров загинув у бою в Маріуполі. ⁶¹³ Генштаб Збройних Сил України 15 березня повідомив, що російські війська перекинули до Маріуполя підкріплення з 810-ї окремої бригади морської піхоти. ⁶¹⁴ 13 травня 2022 року заступник командира українського полку «Азов» Святослав Паламар заявив, що в боях за Маріуполь бере участь 810-а окрема бригада морської піхоти^{. 615}

382-й окремий батальйон морської піхоти

382-й окремий батальйон морської піхоти (ОБМП), що входить до складу 810-ї ОБрМП, перебував у Маріуполі з 14 березня 2022 року. Російські ЗМІ та інші джерела повідомляли про російських військовослужбовців 382-го ОБМП, що загинули під час наступу на Маріуполь починаючи з цієї дати. ⁶¹⁶ 12 грудня 2022 року підконтрольна державі медіа-мережа RT випустила фільм про трьох командирів підрозділів 382-го ОБМП в Маріуполі. У фільмі командири розповідають, як вони зазнали поранень у Маріуполі, і розповідають про своє лікування. ⁶¹⁷Кореспондент RT Андрій Філатов опублікував відео, на якому ті ж командири в Маріуполі показують і описують поранення, які вони отримали під час боїв, і розповідають про своє лікування. ⁶¹⁸6 червня 2022 року сторінка «Морская Пехота» в соцмережі «ВКонтакте», присвячена російським ветеранам і діючим морським піхотинцям, опублікувала фото 382‑го ОБМП в Маріуполі. ⁶¹⁹

Підрозділи спеціального призначення

У Маріуполі ми ідентифікували підрозділи двох бригад спеціального призначення, які підпорядковуються Головному розвідувальному управлінню (ГРУ) Генштабу: 22-ї окремої бригади спеціального призначення та 346-ї окремої бригади спеціального призначення.

22-а окрема бригада спеціального призначення

Підрозділи 22-ї окремої бригади спеціального призначення (ОБрСП) брали участь у боях за Маріуполь з 8 березня 2022 року. Російські джерела, а також розслідувачі на основі відкритих джерел повідомляли про російських військовослужбовців 22-ї ОБрСП, що загинули під час наступу на Маріуполь починаючи з цієї дати. ⁶²⁰15 березня 2022 року у Генштабі Збройних Сил України повідомили, що бійці полку «Азов» розгромили невизначений підрозділ 22-ї окремої бригади спеціального призначення на околицях Маріуполя. ⁶²¹ 20 березня 2022 року український журналіст Роман Цимбалюк повідомив, що в Маріуполі знищено підрозділ 22-ї ОБрСП. ⁶²² 15 червня 2022 року російський Telegram-канал «Военный Осведомитель» опублікував фото 22-ї ОБрСП на в’їзді в Маріуполь і стверджував, що бригада брала участь у «важливих боях» у місті. ⁶²³

346-а окрема бригада спеціального призначення

Підрозділи 346-ї окремої бригади спеціального призначення (ОБрСП), що входить до складу Командування сил спеціальних операцій, брали участь у боях за Маріуполь з 16 березня 2022 року. Російські й українські ЗМІ та розслідувачі на основі відкритих джерел повідомляли про загиблих російських військовослужбовців 346-ї окремої бригади спеціального призначення під час наступу РФ на Маріуполь з цієї дати. ⁶²⁴ 20 березня 2022 року Генштаб Збройних Сил України повідомив, що українські військові поранили командира 346-ї ОБрСП. ⁶²⁵ Український журналіст Роман Цимбалюк повідомив, що командир 346-ї ОБрСП загинув під час бою 19 березня 2022 року в Маріуполі. ⁶²⁶

Сили з Чечні

Ми ідентифікували в Маріуполі сили з Чечні, підконтрольні Рамзану Кадирову (ці сили також називають «кадирівцями»). До складу цих сил входять підрозділи 141-го окремого мотострілецького полку Нацгвардії та полку поліції спеціального призначення МВС Чечні. ⁶²⁷

У Telegram-дописі на своєму каналі 21 березня 2022 року Кадиров заявив, що Адам Делімханов командував операціями в Маріуполі та керував там чеченськими силами. За словами Кадирова, Делімханов постійно спілкувався з ним. ⁶²⁸26 квітня 2022 року президент Росії Путін присвоїв Делімханову звання «Герой РФ» за участь у вторгненні в Україну. ⁶²⁹

141-й окремий мотострілецький полк

Українські та російські джерела та розміщені в Інтернеті фото та відео 141-го окремого мотострілецького полку свідчать про те, що військовослужбовці полку перебували в Маріуполі ще з 15 березня 2022 року. ⁶³⁰ В інтерв’ю російській газеті «Комсомольская правда» від 15 березня 2022 року командир батальйону «Восток» «ДНР» Олександр Ходаковський заявив, що протягом двох тижнів його підрозділ вів бої в Маріуполі, а потім його підсилили війська з Чечні. ⁶³¹ Кадиров опублікував відео 141-го окремого мотострілецького полку в Маріуполі 21 березня 2022 року. У пості йдеться про те, що після «захоплення» заводу «Азовсталь» війська продовжували «штурмувати квартал за кварталом, звільняючи місто». ⁶³² 28 березня 2022 року Telegraph вийшов із заголовком «Чеченський спецназ посилює контроль над Маріуполем». ⁶³³ Радник українського мера Маріуполя Петро Андрющенко 28 травня 2022 року повідомив, що у місто увійшла велика група «кадирівців». ⁶³⁴

Полк поліції спеціального призначення

Полк поліції спеціального призначення, який входить до складу МВС Чечні, брав участь у боях за Маріуполь з 19 березня 2022 року. На відео, опублікованому Кадировим 19 березня 2022 року, видно, що Іса Таймасханов з позивним «Хамас», командир невизначеного підрозділу, який входить до полку поліції спеціального призначення, перебуває у Маріуполі. ⁶³⁵ Повідомляється, що на відео, опублікованому Кадировим у X (раніше – Twitter) 3 квітня 2022 року, зображені бійці полку поліції спеціального призначення в Маріуполі. ⁶³⁶

Як і у випадку з іншими силами Чечні в Маріуполі, полком поліції спеціального призначення, ймовірно, командував Адам Делімханов. ⁶³⁷

1-й армійський корпус так званої «ДНР»

Ми також ідентифікували декілька підрозділів 1-го армійського корпусу «ДНР», який на той час мав тісний оперативний зв’язок і, можливо, був підпорядкований 8-й загальновійськовій армії. Ці підрозділи включають «батальйон «Восток», 1-й окремий танковий батальйон «Сомалі», 107-й стрілецький полк, 9-й окремий полк морської піхоти та оперативно-бойове тактичне формування (ОБТФ) «Каскад».

Батальйон «Восток»

15 березня 2022 року в інтерв’ю російській газеті «Комсомольская правда» командир батальйону «Восток» Олександр Ходаковський заявив, що його підрозділ вів бойові дії в Маріуполі протягом двох тижнів, перш ніж його підсилили війська з Чечні. Судячи з дати інтерв’ю та періоду, який згадує Ходаковський, батальйон, ймовірно, брав участь у наступі на місто на початку березня 2022 року. ⁶³⁸1 квітня 2022 року російська державна газета «РИА Новости» повідомила, що, за словами заступника командира батальйону «Восток» Олександра Семенова, російські війська оточили Маріуполь 7 березня 2022 року. ⁶³⁹ 16 травня 2022 року Ходаковський заявив в ефірі російського телеканалу «Росія 1», що в Маріуполі здалися в полон поранені бійці полку «Азов». ⁶⁴⁰Повідомляється, що на кадрах, опублікованих Міноборони Росії 17 травня 2022 року, видно, як бійці полку «Азов» здаються в полон російським військам. ⁶⁴¹На відео, опублікованому «Комсомольською правдою», видно, як бійці батальйону «Восток» перебувають на маріупольському металургійному комбінаті «Азовсталь». ⁶⁴²

1-й окремий танковий батальйон «Сомалі»

1-й окремий танковий батальйон «Сомалі» перебував у Маріуполі ще 3 березня 2022 року. 13 квітня 2022 року російська газета «Комсомольская правда» повідомила, що командиру 1-го окремого танкового батальйону Тимуру Курілкіну присвоєно звання «Герой ДНР» (від Пушиліна) та «Орден Мужності» (від Путіна) за участь у боях за Маріуполь. ⁶⁴³23 березня 2022 року російський телеграм-канал «Intel Slava Z» повідомив, що 1-й окремий танковий батальйон досяг периметру комбінату «Азовсталь». ⁶⁴⁴ Декілька відео, опублікованих 16 квітня 2022 року Семеном Пеговим (військовим блогером російського військового блогу WarGonzo), показують 1-й окремий танковий батальйон у різних частинах Маріуполя. На одному відео, яке було геолоковано GeoConfirmed (волонтерським розслідувальним акаунтом на основі відкритих джерел), показано підрозділ на пляжі в Маріуполі. ⁶⁴⁵На іншому відео, опублікованому акаунтом WarGonzo та поширеному військовим блогом MilitaryLand.net 16 квітня 2022 року, видно, як російські війська піднімають прапор 1-го окремого танкового батальйону над відділком поліції в Приморському районі Маріуполя. ⁶⁴⁶ Ще одне відео, опубліковане WarGonzo 16 квітня 2022 року, показує прапор 1-гоокремого танкового батальйону над будівлею Головного управління Національної поліції в Маріуполі. ⁶⁴⁷На відео, опублікованому WarGonzo 16 квітня 2022 року, видно автомобілі в Маріуполі з написом «Сомалі». ⁶⁴⁸

107-й стрілецький полк

Підрозділи 107-го стрілецького полку ймовірно брали участь у боях за Маріуполь ще 23 березня 2022 року. 23 березня 2022 року російський Telegram-канал «Intel Slava Z» повідомив, що дії російських сіл у Маріуполі підтримує 107-й стрілецький полк. ⁶⁴⁹Семен Пегов (російський військовий блог WarGonzo) 23 березня 2022 року повідомило, що російські війська за підтримки 9-го окремого полку морської піхоти, 1-го окремого танкового батальйону та 107‑го стрілецького полку оточили МК «Азовсталь». ⁶⁵⁰Державна російська медіагрупа РИА Новости повідомила, що 107-й стрілецький полк одним з перших увійшов до Маріуполя. ⁶⁵¹ 16 липня 2022 року глава «ДНР» Денис Пушилін нагородив військовослужбовців 105-го та 107‑го стрілецьких полків за участь у «звільненні Маріуполя». ⁶⁵²

9-й окремий полк морської піхоти

Підрозділи 9-го окремого полку морської піхоти, ймовірно, брали участь у боях за Маріуполь з 9 березня 2022 року. 9 березня 2022 року російський Telegram-канал «Медиа Пульс» опублікував фото, на якому видно, вірогідно, 9-й окремий полк морської піхоти в Маріуполі. ⁶⁵³На кадрах, оприлюднених державним ЗМІ RT, видно 9-й окремий полк морської піхоти в Маріуполі 14 березня 2022 року. ⁶⁵⁴ Семен Пегов (російський військовий блог WarGonzo), російський військовий блогер Олександр Сладков і державне ЗМІ RT повідомили, що російські війська за підтримки 9-го окремого полку морської піхоти, 1-го окремого танкового батальйону та 107-го стрілецького полку брали участь у боях за Маріуполь ще на початку вторгнення станом на 16 березня 2022 року. ⁶⁵⁵ На оприлюдненому RT кадрі також видно 9-й окремий полк морської піхоти в Маріуполі 8 квітня 2022 року. ⁶⁵⁶ WarSpotting, російсько-українська волонтерська платформа розслідувань на основі відкритих джерел, опублікувала серію фотографій, зроблених 29 і 31 березня 2022 року, на яких зображено знищену техніку, яка, за інформацією платформи, належала 9-му окремому полку морської піхоти в Маріуполі. ⁶⁵⁷ Платформа не зазначила, на основі яких фактів вона прийшли до такого висновку.

Оперативно-бойове тактичне формування «Каскад»

Оперативно-бойове тактичне формування (ОБТФ) «Каскад» брало участь у боях за Маріуполь ще 24 лютого 2022 року. У дописі в Telegram від 31 жовтня 2022 року Олександр Семенов з ОБТФ «Каскад» заявив, що ОБТФ брало активну участь у «звільненні Маріуполя» починаючи з 24 лютого. ⁶⁵⁸5 жовтня 2022 року Олександр Семенов повідомив, що ОБТФ «Каскад» запустило офіційний Telegram-канал (@abtf_Kaskad), на якому будуть розміщені «ексклюзивні відео штурму та зачистки Маріуполя». ⁶⁵⁹Відтоді канал публікував фотографії, відео та пости, в яких стверджувалося, що ОБТФ «Каскад» відігравало активну роль у боях за Маріуполь. ⁶⁶⁰ Декілька російських Telegram-каналів, зокрема проросійські військові блоги WarDonbass і WarGonzo, а також військовий блогер Олександр Семенов, опублікували фото, відео та пости, в яких стверджується, що ОБТФ «Каскад» брало активну участь у штурмі Маріуполя. ⁶⁶¹

Заяви російських високопосадовців про штурм Маріуполя

Публічні заяви вищих офіційних осіб та військових Росії, офіси яких знаходяться в Москві, свідчать про високий рівень координації та участі Генерального штабу і вищого командування, включаючи Міністерство оборони і президента, з перших днів штурму Маріуполя.

5 березня генерал-полковник Михайло Мізінцев, керівник Національного центру управління обороною Росії, детально поінформував громадськість про ситуацію в Маріуполі. ⁶⁶² На щотижневих засіданнях Ради безпеки Росії міністр оборони Шойгу інформував президента Путіна та інших постійних членів Ради про військові дії в Україні. ⁶⁶³ Під час засідання Ради безпеки 11 березня Шойгу заявив, що доповідає президенту Путіну «кожен день тижня». ⁶⁶⁴

29 березня після телефонної розмови між президентом Путіним і президентом Франції Еммануелем Макроном Кремль оприлюднив заяву, відповідно до якої Путін сказав Макрону, що наступ на Маріуполь припиниться, коли українські війська здадуться. ⁶⁶⁵

21 квітня на зустрічі з Путіним у Москві Шойгу повідомив, що місто захоплене «Збройними силами РФ і народним ополченням ДНР», за винятком частини українських сил, які залишилися на металургійному комбінаті «Азовсталь». ⁶⁶⁶ Путін відповів: «Дозвольте вас привітати з цього приводу і передати мої вітання військам [. . .] Я хочу, щоб усі знали, що всі вони герої для нас і для всієї Росії». ⁶⁶⁷Під час телевізійної зустрічі Шойгу зазначив, що Міноборони уважно стежить за ситуацією і що Путін віддавав конкретні накази щодо Маріуполя під час бойових дій, у тому числі щодо «евакуації» цивільного населення та відкриття гуманітарних коридорів. ⁶⁶⁸ Президент Путін також віддав Шойгу прямий наказ не штурмувати металургійний комбінат «Азовсталь». ⁶⁶⁹

Ці заяви в поєднанні із загальною структурою Генерального штабу, до повноважень якого входить здійснення контролю над силами, координація, контроль і поширення інформації, свідчать про те, що найвищі рівні російського командування були обізнані про ситуацію в Маріуполі і, ймовірно, брали безпосередню участь у плануванні, виконанні та координації дій російських і пов’язаних з Росією сил. Це включає президента Путіна (головнокомандувача Збройними силами Росії та голову Ради безпеки, яка контролює Національну гвардію Росії), який у низці конкретних випадків брав участь у відданні прямих наказів, а також міністра оборони Сергія Шойгу та першого заступника міністра оборони – начальника Генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова.

Командири, які можуть нести відповідальність за порушення в Маріуполі

Згідно з міжнародним правом особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за певні порушення міжнародного гуманітарного права на основі «відповідальності командування» – правового принципу, який покладає на командирів відповідальність за злочини, вчинені їх підлеглими, коли командири знали або повинні були знати про вчинення злочинів, але не вжили розумних заходів для їх запобігання або покарання за них.

Human Rights Watch дійшла висновку, що кримінальну відповідальність командування за можливі воєнні злочини, скоєні російськими та пов’язаними з Росією військами під час штурму Маріуполя, можуть нести такі 10 осіб:

Володимир Путін, президент Російської Федерації, верховний головнокомандувач збройних сил; ⁶⁷⁰
Сергій Шойгу, міністр оборони, другий у військовому командуванні; ⁶⁷¹
Валерій Герасимов, перший заступник міністра оборони – начальник Генерального штабу збройних сил; ⁶⁷²
Сергій Рудськой, перший заступник начальника Генерального штабу збройних сил – начальник Головного оперативного управління Генерального штабу збройних сил; ⁶⁷³
Олександр Дворніков, на той час – командувач Південним військовим округом; ⁶⁷⁴
Віктор Золотов, головнокомандувач Нацгвардії РФ; ⁶⁷⁵
Андрій Мордвічев, командувач 8-ю загальновійськовою армією; ⁶⁷⁶
Рамзан Кадиров, голова Чеченської республіки та сил Національної гвардії Чечні; ⁶⁷⁷
Адам Делімханов, командувач чеченськими військами в Маріуполі; ⁶⁷⁸
Денис Пушилін, глава так званої «ДНР» і головнокомандувач збройними формуваннями «ДНР». ⁶⁷⁹

Десять старших командирів, які були перераховані вишче, а також, можливо, інші командири з 17 підрозділів, частини яких були виявлені в Маріуполі, повинні бути об'єктами розслідування та притягнуті до відповідальності згідно з принципом командування відповідно до закону

XI. Забезпечення справедливості

Справедливість – це спосіб для українців, які постраждали, знайти хоч якийсь спокій.

— Українська правозахисниця ⁶⁸⁰

Численні маріупольці, які виїхали з міста, наголошують, що хочуть побачити справедливість. Вони хочуть, щоб винні у смертях їхніх близьких, пораненнях, нападах на їхні будинки та спустошенні їхнього міста були притягнуті до відповідальності. Вони також хочуть, щоб російська держава та відповідальні російські офіційні особи виплатили репарації, які допоможуть маріупольцям налагодити своє життя. Зрештою, вони хочуть, щоб Маріуполь повернувся під контроль України та був відбудований у своєму колишньому образі. Багато хто каже, що нині вони також хочуть, щоб українці та весь світ пам’ятали про Маріуполь і усвідомили людські та фізичні втрати, яких зазнало місто, а також те, яким яскравим і красивим Маріуполь був до нападу.

Забезпечення правосуддя у випадках серйозних порушень, які мали місце в Маріуполі та по всій Україні, є важливим для підтримки жертв, їхніх сімей та тих, хто це пережив. Це також сприяє зміцненню довіри до верховенства права на світовому рівні. Крім того, це може відігравати ключову роль у запобіганні майбутнім зловживанням і протидії тенденціям безкарності, що стимулюють злочинців.

Після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, уряди та міжнародні організації швидко мобілізувалися на підтримку правосуддя за скоєні злочини в Україні. У березні 2022 року Рада ООН з прав людини створила Незалежну міжнародну слідчу комісію з розслідування порушень в Україні, мандат якої – розслідувати ймовірні порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права в Україні та зберігати докази для майбутніх судових процесів. ⁶⁸¹

Офіс прокурора МКС також відкрив розслідування ситуації в Україні в березні 2022 року. ⁶⁸² Через рік судді МКС видали ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженого з прав дитини при президенті Росії Марії Львової-Бєлової за ймовірно незаконну депортацію та переміщення українських дітей з окупованих територій України до Росії. ⁶⁸³ Україна та Росія не є членами МКС, але Україна прийняла дві заяви, в яких визнала юрисдикцію суду щодо ймовірних злочинів, скоєних на її території з листопада 2013 року, і тим самим визнала свій обов’язок співпрацювати з судом.

Українська влада також проводить власні кримінальні розслідування після повномасштабного вторгнення Росії. Щоб підтримати ці зусилля, багато урядів запропонували Україні допомогу для зміцнення спроможності її судової системи. ⁶⁸⁴

Посадові особи судових органів у деяких країнах оголосили про кроки для продовження розслідувань, пов’язаних із серйозними міжнародними злочинами, скоєними в Україні, згідно з принципом універсальної юрисдикції, який дозволяє внутрішнім судовим органам країни розслідувати та притягувати до відповідальності за певні тяжкі злочини, навіть якщо вони не були скоєні на її території, одним із її громадян або проти одного з її громадян.

У березні 2022 року Агентство Європейського Союзу з питань співробітництва у сфері кримінальної юстиції (Євроюст) також створило Спільну слідчу групу для України для сприяння розслідуванню воєнних злочинів та обміну інформацією. ⁶⁸⁵

Ці зусилля щодо підтримки правосуддя за серйозні злочини, скоєні після повномасштабного вторгнення Росії в Україну – безпрецедентні порівняно з ініціативами, пов’язаними з правосуддям в інших конфліктах – є демонстрацією здатності захищати права жертв за наявності сильної політичної волі.

Проте для успіху цих зусиль у забезпеченні дієвого правосуддя для жертв і постраждалих з Маріуполя та всієї України ключовими є декілька факторів. По-перше, потрібна ефективна координація, стратегічне визначення пріоритетів і чіткий розподіл обов’язків між різними ініціативами у сфері правосуддя. По-друге, усі ініціативи щодо правосуддя мають працювати на посилення голосів тих, хто вижив, і сімей жертв, які зараз розпорошені в усій Україні, Європі та світі, і забезпечити їм доступ до судових процесів. Самі процеси повинні відповідати процедурам, які зменшують ризик додаткової травми, і повинні забезпечувати постраждалим доступ до правової, психологічної, медичної та іншої необхідної підтримки.

Нарешті, правосуддя потребує часу, і його успіх залежатиме від довгострокових фінансових і технічних зобов’язань і стійкої політичної волі на підтримку ініціатив, які вже розпочалися. Забезпечення арешту, особливо високопоставлених посадових осіб і вищих військових командирів, є одним із найскладніших викликів для МКС та інших судових органів. Не маючи власних поліцейських сил, МКС покладається на допомогу держав і міжнародної спільноти в арештах. Хоча ці арешти можуть зайняти час, історія показала, що за достатньої міжнародної підтримки вони можуть відбутися. Чарльза Тейлора, колишнього президента Ліберії, було заарештовано для пред’явлення звинувачень у Спеціальному суді Сьєрра-Леоне, який підтримує ООН, після того, як протягом трьох років він перебував у Нігерії, що надала йому притулок. Аналогічно, високопоставлені особи, які роками уникали правосуддя, врешті були заарештовані та притягнуті до суду Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії.

Міжнародне співтовариство має також забезпечити, щоб питання правосуддя були включені до порядку денного будь-яких мирних переговорів, і щоб у цих питаннях не було жодних поступок. Досвід показує, що рішення відмовитися від відповідальності заради припинення вогню або мирних угод у довгостроковій перспективі можуть коштувати занадто дорого.

Маріупольці, з якими ми спілкувалися, не впевнені у тому, як складеться їхнє майбутнє та доля їхнього міста. Однак вони впевнені в одному: важливість збереження пам'яті про минуле. Вони вірять, що це допоможе утішити постраждалих та створити місток до майбутнього.

Оскільки війна продовжується, а увага переміщується на інші частини країни та світу, багато хто казав, що хоче, щоб ЗМІ та міжнародні інституції приділяли увагу Маріуполю. «Іноді мені здається, що [місто] знято з порядку денного, але про нього не можна забувати», – закликав український активіст і журналіст. ⁶⁸⁶ Для тих переміщених осіб, які відчувають втому від співчуття (одна людина сказала, що іноді відчуває, наче вона «має вибачатись за свої почуття»), важливо вплести Маріуполь у тканину соціальної пам’яті. ⁶⁸⁷ «Було б достатньо, якби про цю трагедію говорили, а не мовчали, [ніби] всі забули, – говорить адвокат з Маріуполя, – Серця маріупольців сповнені болем. Якби людям просто сказали: «Я чую ваш біль», «Я відчуваю ваш біль», «Я розділяю ваш біль», цього було б більш ніж достатньо». ⁶⁸⁸

Проте багато хто шукає більшого. Окрім справедливості та більшого визнання і усвідомлення страждань, яких вони зазнали, вони сповнені рішучості повернути Маріуполь під повний контроль України. Дехто говорить про відбудову драмтеатру як «символу і міста, і трагедії». ⁶⁸⁹ Інша людина говорить, що хоче знову скупатися в морі в Маріуполі: «Там люди знайдуть розраду». ⁶⁹⁰ І як сказав нам один чоловік: «Я хочу, щоб місто знову зажило новим життям». ⁶⁹¹

XII. Подяки

Ця доповідь була написана заступником директорки відділу криз і конфліктів Human Rights Watch Джеррі Сімпсоном. Річард Вейр, старший науковий співробітник відділу криз і конфліктів, написав розділ про структуру командування Росії. Доповідь редагували Анага Нілакантан, старша редакторка відділу криз і конфліктів, та Айда Сойєр, директорка відділу криз і конфліктів.

Дослідження для підготовки доповіді Human Rights Watch здійснювали Алекс Перепьолов, дослідник; Сумая Таббах, асистентка з досліджень; Робін Тейлор, асистент з досліджень на основі відкритих джерел; Айда Сойєр, Джеррі Сімпсон, Річард Вейр; консультанти Ілджа Сперлінг, Валерія Вощевська, Маріам Найєм; Белкіс Вілле, заступниця директорки відділу криз і конфліктів; Юлія Горбунова, старша дослідниця по Україні відділу Європи та Центральної Азії; Ксенія Квітка, молодша дослідниця відділу Європи та Центральної Азії; з відділу цифрових розслідувань Кароліна Хорда Альварес та Лео Мартін, старші геопросторові аналітики, Софія Джонс, дослідниця на основі відкритих джерел і менеджерка з розвитку, Девон Лам, асистент з досліджень, і Сем Дабберлі, директор відділу цифрових розслідувань.

Для підготовки цієї доповіді збір даних також проводили дослідники української правозахисної організації Truth Hounds, зокрема Вікторія Амеліна, Роман Авраменко, Вікторія Бабій, Владислав Чирик, Богдан Косохатко, Роман Коваль, Олена Прокопишина, Ярослав Шиман, Марина Слободянюк, Ольга Вовк-Собіна та Наталя Злигостєва.

Співробітники SITU Research, що спеціалізуються на візуальних дослідженнях, провели візуальний і просторовий аналіз і побудували моделі пошкоджених будівель і загальних пошкоджень у різних частинах міста. Серед дослідників були Гаурі Бахугуна, Гриша Еніколопов, Бора Ерден, Еван Гротян, Гельмут Розалес, Бред Семюелс і Кендіс Стронгвотер.

Джеймс Росс, директор Human Rights Watch з юридичних та політичних питань, провів юридичний огляд, Фред Абрахамс, заступник програмного директора, здійснив огляд з питань програмної діяльності. Спеціалізовані огляди надали Рейчел Денбер, заступниця директора відділу Європи та Центральної Азії, Таня Локшина, заступниця директора відділу Європи та Центральної Азії, Юлія Горбунова, старша дослідниця відділу Європи та Центральної Азії, Ксенія Квітка, молодша дослідниця відділу Європи та Центральної Азії, Білл ван Есвельд, заступник директора відділу прав дитини, Марк Хізнай, заступник директора відділу озброєнь, Браян Рут, старший аналітик з кількісних досліджень відділу цифрових розслідувань, Бріджит Сліп, старша дослідниця Відділу прав людей з інвалідністю, Кароліна Козік, асистентка з досліджень відділу прав людей з інвалідністю, Гілларі Марголіс, старша дослідниця відділу прав жінок, Каюм Ахмед, спеціальний радник з питань права на здоров'я, і Балкіс Джарра, заступниця директорки програми міжнародного правосуддя, усі з Human Rights Watch. Марк Галеотті, виконавчий директор Mayak Intelligence, зробив огляд глави про командну вертикаль російських військ.

Текст дослідження переклав українською Михайло Корюкалов. Доповідь підготували до публікації Ніа Найтон, співробітниця відділу криз і конфліктів; Екін Юрген, співробітник відділу цифрових розслідувань, Грейс Чой, директорка з публікацій, Тревіс Карр, координатор з фотографій та публікацій, та Фіцрой Хепкінс, адміністративний менеджер, усі з Human Rights Watch.

Ми вдячні співробітникам «Платформа пам’яті. Маріуполь», які надали інформацію про загиблих або зниклих безвісти маріупольців. Ми також дякуємо багатьом людям, які зробили цю доповідь можливою, поділившись з нами своїм надзвичайно важким досвідом.

1 International Committee of the Red Cross (ICRC), Customary International Humanitarian Law (Cambridge Univ. Press, 2005), rule 156; Римський статут Міжнародного кримінального суду (Римський статут). A/CONF.183/9 від 17 липня 1998 року, набрав чинності 1 липня 2002 року, ст. 8.

2 International Committee of the Red Cross (ICRC), Customary International Humanitarian Law (Cambridge Univ. Press, 2005), rules 151-153.

3 International Committee of the Red Cross (ICRC), Customary International Humanitarian Law (Cambridge Univ. Press, 2005), rule 158; див. також Положення про серйозні порушення чотирьох Женевських конвенцій 1949 року.

4 Див. Римський статут, ст. 7.

5 Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (Перша Женевська конвенція), 75 UNTS 31, набула чинності 21 жовтня 1950 року; Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі (Друга Женевська конвенція), 75 UNTS 85, набула чинності 21 жовтня 1950 року; Женевська конвенція про поводження з військовополоненими (Третя Женевська конвенція), 75 UNTS 135, набрала чинності 21 жовтня 1950 року; Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни (Четверта Женевська конвенція), 75 UNTS 287, набула чинності 21 жовтня 1950 року; Конвенція (IV) про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року (Гаазькі правила), Martens Nouveau Recueil (ser. 3) 461, 187 Consol. T.S. 227, набрала чинності 26 січня 1910 року.

6 Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, 1125 UNTS 3, набрав чинності 7 грудня 1978 року

7 International Committee of the Red Cross (ICRC), Customary International Humanitarian Law (Cambridge Univ. Press, 2005).

8 Загалом див. Протокол I, Частина IV.

9 ICRC, Customary International Humanitarian Law (Cambridge Univ. Press, 2005), rule 156; Римський статут, ст. 25.

10 ICRC, Customary International Humanitarian Law (Cambridge Univ. Press, 2005), rule 152; Римський статут, ст. 28.

11 Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП), прийнятий 16 грудня 1966 року, G.A. Res. 2200A (XXI), 21 U.N. GAOR Supp. (No. 16) at 52, U.N. Doc. A/6316 (1966), 999 U.N.T.S. 171, набрав чинності 23 березня 1976 року.

12 Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (МПЕСКП), прийнятий 16 грудня 1966 року, G.A. Res. 2200A (XXI), 21 U.N. GAOR Supp. (No. 16) at 49, U.N. Doc. A/6316 (1966), 993 U.N.T.S. 3, набрав чинності 3 січня 1976 року.

13 Протокол I, ст.ст. 48, 51(2), 52(2).

14 Протокол I, ст. 52(2).

15 ICRC, Customary International Humanitarian Law (Cambridge Univ. Press, 2005), rule 8, з посиланням на військові посібники та офіційні заяви.

16 Протокол I, ст. 51.

17 Див. Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення 1997 року та Конвенцію про касетні боєприпаси 2008 року.

18 Протокол I, ст. 51(5)(b).

19 Протокол I, ст. 57.

20 Протокол I, ст. 58.

21 Протокол I, ст. 51(7).

22 “Explosive Weapons Devastating for Civilians,” Human Rights Watch news release, February 6, 2020, https://www.hrw.org/news/2020/02/06/explosive-weapons-devastating-civilians; “Protect Civilians from Explosive Weapons,” Human Rights Watch news release, June 2, 2020, https://www.hrw.org/news/2020/06/02/protect-civilians-explosive-weapons. Див. також Human Rights Watch and International Human Rights Clinic, “Key Questions and Answers on a Political Declaration on the Use of Explosive Weapons in Populated Areas,” June 2020, https://www.hrw.org/sites/default/files/media_2020/06/EWIPA_Q%26A_final_0.pd; Human Rights Watch (@hrw), post to X (formerly known as Twitter), September 10, 2023, https://twitter.com/hrw/status/1700788832277283216 (переглянуто 22 листопада 2023 року).

23 Political Declaration on the Protection of Civilians from the Use of Explosive Weapons inf Populated Areas, May 25, 2022, https://www.dfa.ie/media/dfa/ourrolepolicies/peaceandsecurity/ewipa/EWIPA-Political-Declaration-Final-Rev-25052022.pdf (переглянуто 22 листопада 2023 року).

24 Протокол I, ст. 54.

25 Римський статут, ст. 7.

26 Протокол I, ст. 52(2).

27 Протокол I, ст. 51(5)(b).

28 Протокол I, ст. 12-15.

29 Протокол I, ст. 13.

30 Протокол I, ст. 15.

31 United Nations Security Council, “Protection of civilians in armed conflict,” Resolution 2286, S/RES/2286 (2016), http://unscr.com/en/resolutions/2286 (переглянуто 22 листопада 2023 року).

32 United Nations Security Council, “Protection of civilians in armed conflict,” Resolution 2286, S/RES/2286 (2016), http://unscr.com/en/resolutions/2286 (переглянуто 22 листопада 2023 року).

33 Протокол I, ст. 71(2).

34 Римський статут, ст. 8(2)(b)(viii) і 7(1)(d).

35 Четверта Женевська конвенція, ст. 49 і 147; Протокол I, ст. 85 (4)(a). Комісія міжнародного права, Проект кодексу злочинів проти миру та безпеки людства, з коментарями, 1996, ст. 18, також містить аналогічну заборону.

36 Див. Prosecutor v. Milorad Krnojelac, International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia (ICTY), IT-97-25-A, Appeal Judgement, September 17, 2023, para. 229; Prosecutor v. Milomir Stakic, ICTY, IT-97-24-A, Judgement, March 22, 2006, para. 281; ICC, Elements of Crimes, 2011, footnotes 5, 12, 13, де розглядається злочин примусового переміщення.

37 Prosecutor v. Milomir Stakic, ICTY, IT-97-24-A, Judgement, March 22, 2006, para. 287.

38 Протокол I, ст. 58.

39 Четверта Женевська конвенція, ст. 49.

40 «ДНР» і «ЛНР» використовуються в цій доповіді як посилання на ці території, а не як визнання будь-яких претензій на суверенітет.

41 “Mariupol: Why Mariupol is So Important to Russia’s Plan,” BBC News, March 21, 2022, https://www.bbc.com/news/world-europe-60825226 (переглянуто 11 травня 2023 року).

42 «Маріуполь. Стратегія 2030», USAID, грудень 2021 року, https://era-ukraine.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/Strategy_2030_Mariupol_compressed.pdf#page=13 (переглянуто 4 серпня 2023 року). Перший заступник міського голови Маріуполя повідомив Human Rights Watch, що за даними розрахунків за телекомунікаційні послуги за 2021 рік, у 2021 році у Маріуполі проживало 541 тис. осіб. Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Когутом, Київ, 5 червня 2023 року.

43 Інтерв’ю Human Rights Watch з колишніми мешканцями Маруіполя в Києві та телефоном, 14-23 березня 2023 року; Emmanuel Grynszpan, “Marioupol, chronique d’un martyre,” Le Monde, April 14, 2023, https://www.lemonde.fr/m-le-mag/article/2023/04/14/marioupol-chronique-d-un-martyre_6169454_4500055.html (переглянуто 22 листопада 2023 року).

44 Центральний район, OpenStreetMap, https://www.openstreetmap.org/relation/4045787 (переглянуто 8 серпня 2023 року); Кальміуський район, OpenStreetMap, https://www.openstreetmap.org/relation/4045786 (переглянуто 8 серпня 2023 року); Лівобережний район, OpenStreetMap, https://www.openstreetmap.org/relation/4045788 (переглянуто 8 серпня 2023 року); Приморський район, OpenStreetMap, https://www.openstreetmap.org/relation/4045789 (переглянуто 8 серпня 2023 року).

45“Ukrainian City of Mariupol ‘Near to Humanitarian Catastrophe’ After Bombardment,” BBC News, March 2, 2022, https://www.bbc.com/news/world-europe-60585603 (переглянуто 19 квітня 2023 року).

46 Перший заступник міського голови Маріуполя розповів, що волонтери використовували дизель із ММК ім. Ілліча, паливного складу головного залізничного вокзалу та з порту. Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Когутом, Київ, 13 квітня 2023 року.

47 Ми визначали лікарняний комплекс як будь-які розташовані поруч будівлі, вказані на Open Street Map і Wikimapia як такі, що використовуються в медичних цілях.

48 Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), прийнятий 8 червня 1977 року, ст. 54.

49 Основну електричну інфраструктуру міста нанесено на карту OpenStreetMap. Див. Mariupol, Open Infrastructure Map, https://openinframap.org/#11.07/47.1395/37.5537 (переглянуто 7 серпня 2023 року).

50Відповідно до свого вебсайту, ДТЕК є «Лідером і найбільшим приватним інвестором в енергетичну сферу України», офіційний сайт ДТЕК, https://dtek.com/ (переглянуто 11 травня 2023 року). Інтерв’ю Human Rights Watch з одним із заступників міського голови Маріуполя (Human Rights Watch не розголошує ім’я та деталі), Київ, 3 березня 2023 року. Іншою частиною електромережі міста керує державне підприємство «Укренерго». За словами ДП, воно «управляє магістральними енергомережами та підстанціями і не передає електроенергію кінцевим споживачам. Зверніться, будь ласка, до "ДТЕК Донецькі електромережі" - саме ця компанія управляла місцевими мережами у Маріуполі». Лист Укренерго до Human Rights Watch, 21 березня 2023 року.

51 Вісім інцидентів відбулися в три етапи: 25 лютого, з 28 лютого до 2 березня і 2 березня. 25 лютого були відключені підстанції Місто-3 і Місто-8 на Лівому березі. У період з 28 лютого до 2 березня сім підстанцій: Місто-1, 2, 6, 9, 11, підстанція «Водоочисна станція» та підстанція «Порт» були відключені 28 лютого, відновлені 1 березня і знову відключені 2 березня. 2 березня чотири житлові підстанції, що продовжували працювати: Місто-4, 5, 7 і 10 – вийшли з ладу двома групами о 15:30. та о 15:56. У реєстрі також йдеться, що 2 березня кілька разів виходили з ладу близько 10 підстанцій «Азовсталі» через відключення лінії між ними та ТП «Зоря-330».

52 На супутникових знімках фільтрувальної станції від 9 березня 2022 року видно пошкодження даху станції та частини земельної ділянки поблизу, але не її електричної підстанції.

53Електричні підстанції Місто-3 та 8.

54Маріупольська міська рада (@mariupolrada), публікація в Telegram-каналі, 25 лютого 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8499 (переглянуто 11 травня 2023 року).

55 Маріупольська міська рада, допис у Facebook, 25 лютого 2022 року, https://www.facebook.com/mariupolrada.gov.ua/posts/pfbid02zfvgfEqt82bb1jau8DSGpMFiKeNZsthfhCteLrYCqAts9GgZSdzPBwKWiVNmM5Gfl (переглянуто 11 травня 2023 року).

56 Електричні підстанції Місто-1, 2, 6, 9 і 11, а також підстанції водоочисної станції та порту.

57Лист від ДТЕК до Human Rights Watch, 3 березня 2023 року.

58 Перший заступник міського голови Маріуполя підтвердив, що ремонтні роботи проводилися 28 лютого та 1 березня. На супутникових знімках від 9 березня 2022 року видно дві пошкоджені опори електромережі, розташовані між ТП «Азовська-220» і сімома підстанціями. Лист від ДТЕК до Human Rights Watch, 3 березня 2023 року. Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Когутом, Київ, 13 квітня 2023 року.

59Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Мироном, 28 червня 2022 року.

60 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ларисою, Київ, 12 вересня 2022 року.

61 “Ukraine: Mariupol Residents Trapped by Russian Assault,” Human Rights Watch news release, July 3, 2022, https://www.hrw.org/news/2022/03/07/ukraine-mariupol-residents-trapped-russian-assault.

62 “WASH Cluster: Flash Update on WASH Situation in the Donetsk Oblast, 27/02/2022,” UNICEF and Water Sanitation Hygiene (WASH) Cluster, https://reliefweb.int/report/ukraine/wash-cluster-flash-update-wash-situation-donetsk-oblast-27022022 (переглянуто 11 травня 2023 року).

63 “WASH Incident Report No.299,” WASH Cluster, 2022, https://www.humanitarianresponse.info/sites/www.humanitarianresponse.info/files/documents/files/wash_incident_report_no299_-_020322.pdf (переглянуто 24 травня 2023 року).

64WASH Cluster: Flash Update on WASH Situation in the Donetsk Oblast, 27/02/2022,” UNICEF and WASH Cluster, https://reliefweb.int/report/ukraine/wash-cluster-incident-report-299-02032022 (переглянуто 31 січня 2024 року).

65 У тому ж місці.

66“WASH Cluster Incident Report №294, 21/02/2022,” UNICEF and WASH Cluster, https://reliefweb.int/report/ukraine/wash-cluster-incident-report-294-21022022 (переглянуто 11 травня 2023 року).

67 “WASH Cluster Incident Report №299, 02/03/2022,” UNICEF and WASH Cluster, https://reliefweb.int/report/ukraine/wash-cluster-incident-report-299-02032022 (переглянуто 11 травня 2023 року).

68 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року.

69 Liveaumap (@Liveuamap), пост у X (раніше – Twitter), 19 лютого 2022 року, https://twitter.com/Liveuamap/status/1494948705044152325 (переглянуто 24 травня 2023 року).

70 Павло Кириленко, допис у Facebook, 19 лютого 2022 року, https://www.facebook.com/pavlokyrylenko.donoda/posts/490229842659575 (переглянуто 24 травня 2023 року).

71“WASH Cluster: Flash Update on WASH Situation in the Donetsk Oblast, 27/02/2022,” UNICEF and WASH Cluster, https://reliefweb.int/report/ukraine/wash-cluster-flash-update-wash-situation-donetsk-oblast-27022022 (переглянуто 24 травня 2023 року).

72 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch із заступником керуючого справами Маріупольської міської ради (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Дніпро, 7 травня 2022 року.

73 “WASH Cluster: Flash Update on WASH Situation in the Donetsk Oblast, 27/02/2022,” UNICEF and WASH Cluster, https://reliefweb.int/report/ukraine/wash-cluster-flash-update-wash-situation-donetsk-oblast-27022022 (переглянуто 24 травня 2023 року). Human Rights Watch переглянула супутникові знімки насосної станції за 5 квітня і не виявила слідів пошкоджень станції.

74 У тому ж місці.

75 WASH Incident Report No.299,” WASH Cluster, 2022, https://reliefweb.int/report/ukraine/wash-cluster-incident-report-299-02032022 (переглянуто 31 січня 2024 року).

76Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Володимиром Антоненком 10 грудня 2022 року та 23 березня 2023 року.

77 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), допис у Telegram, 18 травня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/9660 (переглянуто 7 серпня 2023 року).

78 Інтерв’ю Human Rights Watch із Любов’ю, Дніпро, 8 червня 2022 року.

79Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022. Хірург, який працював у військовому госпіталі №555 з 24 лютого до 16 березня, розповів, що воду до госпіталю привозили регулярно, тому її запаси ніколи не закінчувалися. Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Пасічним, Київ, 25 березня 2023 року.

80 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року. Перший заступник Маріупольського міського голови Михайло Когут також підтвердив, що волонтери викачали багато води з цієї свердловини за допомогою дизельних насосів. Свердловина була на Малофонтанній, 34. Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Когутом, Київ, 13 квітня 2022.

81 Інтерв’ю Human Rights Watch із Володимиром, Дніпро, 10 травня 2022 року. Він сказав, що точка, де він та інші набирали воду, була тут.

82Інтерв’ю Human Rights Watch з Роксоланою, Калинівка, 27 серпня 2022. Офіс «Маріупольводоканалу» розташований на вул. Соборній, 7.

83Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року. У менших транспортних засобах була ємність для води та насоси, які давали змогу закачувати воду на верхні поверхи багатоповерхових житлових будинків.

84 Споркомплекс розташований на проспекті Будівельників, 132, приблизно у 1,2 кілометра на захід від театру та у 1 кілометрі на північ від проспекту Миру.

85 Кінотеатр знаходиться на проспекті Будівельників, 134.

86 Інтерв’ю Human Rights Watch із Дмитром Куликом, Київ, 2 березня 2023 року.

87 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року; Інтерв'ю Human Rights Watch із заступником керуючого справами Маріупольської міської ради, Дніпро, 7 травня 2022 року.

88 Жінка також повідомила Human Rights Watch, що черги за водою в школі №10 на вулиці Азовстальській, 53 на Лівому березі були такими великими, що люди чекали до 3,5 годин. Інтерв’ю Human Rights Watch із Зоєю, Таллінн, 24 липня 2023 року.

89Телефонні інтерв’ю Human Rights Watch з Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року та 23 березня 2023 року.

90 Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Когутом, Київ, 13 квітня 2023 року.

91 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 4 травня 2023 року.

92Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch із заступником керуючого справами Маріупольської міської ради (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Дніпро, 7 травня 2022 року.

93 Інтерв’ю Human Rights Watch з Лесею, Дніпро, 16 червня 2022 року; Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Володимиром Антоненком, 23 березня 2023 року.

94 Інтерв’ю Human Rights Watch з Орестом, Вінниця, 16 серпня 2022 року.

95 Інтерв’ю Human Rights Watch з Діаною, Дніпро, 21 червня 2022 року.

96 Інтерв’ю Human Rights Watch з Антоном, Дніпро, 15 червня 2022 року.

97Інтерв’ю Human Rights Watch із Володимиром, Дніпро, 10 травня 2022 року.

98Інтерв’ю Human Rights Watch із заступником голови Маріупольської міської ради (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 5 травня 2023 року.

99Обласна лікарня інтенсивного лікування до грудня 2016 року носила назву лікарня №2, хоча багато мешканців досі називають її лікарнею №2. Див. Розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 22 грудня 2026 року № 1663 https://web.archive.org/web/20170118053235/http:/dn.gov.ua/rozporyadzhennya-golovy-oda- vid-22-12-2016-1163-pro-pryjnyattya-do-spilnoyi-vlasnosti-terytorialnyh-gromad-sil-selyshh-mist-shho-znahodytsya-v-upravlinni-oblasnoyi-rady-tsilisnogo-majnovogo-kompleksu/ (переглянуто 10 серпня 2023 року).

100 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds із Галиною Внуковою, 4 квітня 2023 року.

101Інтерв’ю Human Rights Watch з Анною, Дніпро, 11 червня 2022 року.

102 Інтерв’ю Human Rights Watch із Тимофієм, Дніпро, 11 червня 2022 року.

103Інтерв’ю Human Rights Watch із Ларисою, Київ, 12 вересня 2022 року.

104 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Денисом, 9 травня 2023 року.

105 Інтерв’ю Human Rights Watch з Артемом, Дніпро, 11 червня 2022 року.

106 Інтерв’ю Human Rights Watch з Катериною, Дніпро, 9 червня 2022 року.

107 Інтерв’ю Human Rights Watch з Антоном, Дніпро, 15 червня 2022 року.

108 Інтерв'ю Truth Hounds з Валерією, Київ, 8 жовтня 2022 року.

109 Інтерв’ю Human Rights Watch з одним із заступників мера Маріуполя (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 3 березня 2023 року.

110 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із співробітником «Маріупольгазу», який відповідав за газопостачання міста (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 26 березня 2023 року. Він не знав, де саме сталося пошкодження газопроводу.

111Телефонні інтерв’ю Human Rights Watch зі співробітником енергетичної компанії (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 26 березня 2023 року і 29 червня 2023 року. Список із 32 будівель, який має Human Rights Watch.

112Інтерв'ю Human Rights Watch з Варварою, Калинівка, 26 серпня 2022 року.

113 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 23 лютого 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8632 (переглянуто 7 серпня 2023 року).

114 Matt Burgess, “The Last Cell Tower in Mariupol,” Wired, March 31, 2022, https://www.wired.com/story/mariupol-ukraine-war/, (переглянуто 8 серпня 2023 року); Thomas Brewster, “The Last Days Of Mariupol’s Internet,” Forbes, March 31, 2022, https://www.forbes.com/sites/thomasbrewster/2022/03/31/the-last-days-of-mariupols-internet/?sh=7075aca55962 (переглянуто 24 травня 2023 року).

115Письмова відповідь Vodafone на запитання Human Rights Watch, отримана 20 березня 2023 року. Офіс Київстар знаходиться приблизно за 1,2 кілометра на захід від драмтеатру.

116 Інтерв’ю Human Rights Watch із Мілошем, Нарва, 19 липня 2022 року.

117 Інтерв'ю Human Rights Watch з Валентиною, Кривий Ріг, 1 червня 2022 року.

118 Інтерв'ю Human Rights Watch з Валентиною, Кривий Ріг, 1 червня 2022 року.

119 Matt Burgess, “The Last Cell Tower in Mariupol,” Wired, March 31, 2022, https://www.wired.com/story/mariupol-ukraine-war/ (переглянуто 8 серпня 2023 року).

120У тому ж місці.

121 Письмова відповідь Київстар на запитання Human Rights Watch, отримана 20 березня 2023 року.

122Інтерв’ю Human Rights Watch, Київ, 3 березня 2023 року.

123 Письмова відповідь Київстар на запитання Human Rights Watch, отримана 20 березня 2023 року.

124Matt Burgess, “The Last Cell Tower in Mariupol,” Wired, March 31, 2022, https://www.wired.com/story/mariupol-ukraine-war/, (переглянуто 8 серпня 2023 року); “МАРИУПОЛЬ. пр. Строителей сегодня», лютий 2023, відеоролик, Youtube, https://www.youtube.com/watch?v=uQw0xqo9MzU (переглянуто 24 травня 2023).

125 Письмова відповідь Київстар на запитання Human Rights Watch, отримана 20 березня 2023 року.

126 Супутникові знімки показують пошкодження таких будівель лікарні №1: поліклініка для дорослих, поліклініка для дітей, опікове, неврологічне, офтальмологічне, пульмонологічне, хірургічне, терапевтичне відділення. Супутникові знімки показують пошкодження таких будівель лікарні №4: інфекційне, неврологічне, хірургічне, терапевтичне, протитуберкульозне відділення та поліклініка.

127Адреси чотирьох пожежних частин: вул. Митрополитська, 175; вул. Багратіона, 63; вул. Таганрозька, 40; вул. Левченка, 1. Адреса пожежної частини №53 невідома, але вона знаходиться тут, за кількасот метрів на схід від проспекту Карпова.

128 Human Rights Watch також переглянула фото чотирьох пожежних станцій: №№22, 23, 24 і 25.

129 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Олексієм Шарудою, 24 березня 2023 року.

130Телефонне інтерв’ю Truth Hounds з Максимом Повненьким, 23 червня 2023 року.

131Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року.

132 Інтерв'ю Human Rights Watch з Денисом Кочубеєм, Київ, 31 серпня 2022 року.

133 Вид на Старокримське водосховище за межами селища Старий Крим, північний Маріуполь, Imago Images, https://www.imago-images.de/st/0158441493, 6 травня 2022 року (переглянуто 1 грудня 2023 року).

134 Інтерв’ю Human Rights Watch з одним із заступників мера Маріуполя (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 31 серпня 2022 року.

135Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 18 травня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/9660 (переглянуто 8 серпня 2023 року).

136 Інтерв’ю Human Rights Watch із заступником голови Маріупольської міської ради (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 3 березня 2023 року.

137Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР» (Минстрой ДНР) (@minstroydnr), допис у Telegram-каналі, 9 жовтня 2022 року, https://t.me/minstroydnr/2193 (переглянуто 8 серпня 2023 року).

138 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року.

139Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Володимиром Антоненком, 23 березня 2023 року.

140У тому ж місці.

141 Door Joris Heijkant, Titus Knegtel, and Hessel von Piekartz en Erik Verwiel, “We are still alive. What is life like in Russian-occupied Mariupol?,” Volkskrant Kijk Verder, https://www.volkskrant.nl/kijkverder/v/2023/we-are-still-alive-what-is-life-like-in-russian-occupied-mariupol~v646390 (переглянуто 8 серпня 2023 року).

142 Мешканці міста регулярно публікують у Telegram подробиці про відключення електроенергії та води, а також про холодні або недостатньо теплі радіатори в їхньому районі. ЧС Чат (@blcklistchat), https://t.me/blcklistchat (переглянуто 12 грудня 2023 року).

143 “Ukraine War: Infection and Hunger as Hundreds Hide in Mariupol Cellar,” BBC News, March 15, 2022, sec. Europe, https://www.bbc.com/news/world-europe-60736845 (переглянуто 8 серпня 2023 року); “Ukraine: Women Giving Birth in Basements and Bunkers," March 9, 2022, DW, https://www.dw.com/en/ukraine-women-giving-birth-in-basements-and-bunkers/a-61070760 (переглянуто 8 серпня 2023 року); “Ukrainian Maternity Ward Moves to Basement for Shelter,” AP News, March 2, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-maternity-ward-moved-56b501dc4ffed870ab78c5d4cbc41e2b (переглянуто 8 серпня 2023 року); Olga Voitovich Murphy, Ivana Kottasová, Jack Guy, Paul P., “‘Mariupol Is Now Just Hell’: Survivors and Drone Footage Reveal the Scale of Destruction,”CNN, March 15, 2022, https://www.cnn.com/2022/03/15/europe/ukraine-mariupol-destruction-footage-intl/index.html (переглянуто 8 серпня 2023 року).

144Список мест для возможного укрытия населения Мариуполя (АДРЕСА), Офіційний вебсайт Маріупольської міської ради, https://mariupolrada.gov.ua/ru/news/perelik-misc-dlja-mozhlivogo-ukrittja-naselennja-mariupolja-adresa (переглянуто 8 серпня 2023 року). 25 лютого управління культури міської ради також оприлюднило перелік з п’яти будівель, які можна використовувати як укриття. Див. «В Мариуполе во дворцах культуры открыли бомбоубежища», сайт Маріуполя 0629, 25 лютого 2022, https://www.0629.com.ua/news/3338152/v-mariupole-vo-dvorcah-kultury-otkryli-bomboubezisa (переглянуто 10 серпня 2023 року).

145Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року, та Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року; Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch зі співробітником управління громадського транспорту (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 14 вересня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch із Зоєю, Таллінн, 24 липня 2022 року; та Анастасією, Вінниця, 13 серпня 2022 року.

146 Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року.

147У тому ж місці. Інтерв’ю Human Rights Watch із Зоєю, Таллінн, 24 липня 2022 року, та Анастасією, Вінниця, 13 серпня 2022 року.

148 Інтерв’ю Human Rights Watch із понад десятьма спвробітниками міської ради та мешканцями Маріуполя у період з 9 травня 2022 року до 2 вересня 2022 року; «У чотирьох закладах культури відкриті укриття», Офіційний сайт Маврипольської міської ради, 25 лютого 2022 року, https://mariupolrada.gov.ua/news/u-chotiroh-zakladah-kulturi-vidkriti-ukrittja (переглянуто 23 січня 2024 року); Маріупольська міська рада (@mariupolrada), допис у Telegram-каналі, 27 лютого 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8566 (переглянуто 10 серпня 2023 року).

149 Інтерв’ю Human Rights Watch з Мартою, Вінниця, 3 серпня 2022 року.

150Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Левом, 22 квітня 2022 року.

151 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Федором, 20 квітня 2022 року.

152 Інтерв'ю Truth Hounds з Іваном, Кривий Ріг, 6 квітня 2022 року.

153 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

154 Інтерв’ю Human Rights Watch з Марком, Дніпро, 10 червня 2022 року.

155Інтерв'ю Human Rights Watch з Євгеном Сосновським, Київ, 4 березня 2023 року. Будівля знаходиться приблизно за 800 метрів на північ від драмтеатру.

156 Інтерв’ю Human Rights Watch з Олівією та Галиною, Дніпро, 7 травня 2022 року; інтерв’ю Human Rights Watch із Зоєю, Таллінн, 24 липня 2022 року, та Дарією, Дніпро, 9 червня 2022 року.

157 Інтерв’ю Human Rights Watch з Олівією та Галиною, Дніпро, 7 травня 2022 року.

158 Інтерв’ю Human Rights Watch з Дарією, Дніпро, 9 червня 2022 року.

159 Крупнокалиберный Переполох (@bolshiepushki) пост у Telegram-каналі, 20 квітня, 2022, https://t.me/bolshiepushki/1097 (переглянуто 19 січня 2024 року).

160Інтерв’ю Human Rights Watch з Тетяною Бурак, Львів, 22 квітня 2022 року.

161Інтерв’ю Human Rights Watch з Діаною, Дніпро, 21 червня 2022 року.

162 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Христиною, 22 квітня 2022 року.

163 Інтерв’ю Human Rights Watch з Олівією, Дніпро, 7 травня 2022 року.

164 Інтерв’ю Human Rights Watch із Марком, Львів, 20 квітня 2022 року.

165 Інтерв’ю Human Rights Watch з Вірою, Запоріжжя, 28 квітня 2022 року.

166 Інтерв'ю Human Rights Watch з Роксоланою, Калинівка, 27 серпня 2022.

167Інтерв’ю Human Rights Watch з Діаною, Дніпро, 21 червня 2022 року.

168Інтерв’ю Human Rights Watch з Давидом, Дніпро, 12 червня 2022 року. Їхній будинок був на вул. Казанцева, 1.

169 Інтерв’ю Human Rights Watch з Олівією, Дніпро, 7 травня 2022.

170Інтерв'ю Human Rights Watch з Євгеном Сосновським, Київ, 4 березня 2023 року.

171Див. Розділ «Примусове переміщення до Росії та на підконтрольну Росії територію» нижче.

172 За оцінкою міністерства будівництва та ЖКГ Росії. Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства Російської Федерації, https://static.ukrinform.com/files/1659604646-3470.pdf (переглянуто 22 листопада 2023 року). На початку серпня 2022 року віце-прем'єр Росії Марат Хуснуллін заявив, що в Росії проживає 212 тис. осіб з Маріуполя “Хуснуллин: население Мариуполя к 2025 году должно возрасти до 350 тыс человек,” TASS, 1 серпня 2022 року, https://tass.ru/ekonomika/15357347 (переглянуто 7 грудня 2023 року).

173 Інтерв’ю Human Rights Watch із Людмилою Бейтер, Дніпро, 1 вересня 2022 року.

174 “‘Why? Why? Why?’ Ukraine’s Mariupol Descends into Despair,” AP News, March 16, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-mariupol-descends-into-despair-708cb8f4a171ce3f1c1b0b8d090e38e3 (переглянуто 11 серпня 2023 року); Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

175Указ Президента України від 7 лютого 2019 року № 32, https://www.president.gov.ua/documents/322019-26050 (переглянуто 11 серпня 2023 року).

176 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

177 Укрзалізниця (@UkrzalInfo), допис у Telegram-каналі, 22 лютого 2022 року, https://t.me/UkrzalInfo/1124 (переглянуто 11 серпня 2023 року); Укрзалізниця (@UkrzalInfo), допис у Telegram-каналі, 23 лютого 2022 року, https://t.me/UkrzalInfo/1125 (переглянуто 11 серпня 2023 року); Укрзалізниця (@UkrzalInfo), допис у Telegram-каналі, 24 лютого 2022 року, https://t.me/UkrzalInfo/1126 (переглянуто 11 серпня 2023 року); Маріупольська міська рада (@mariupolrada), допис у Telegram-каналі, 24 лютого 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8473 (переглянуто 11 серпня 2023 року); Укрзалізниця (@UkrzalInfo), 24 лютого 2022 року, допис у Telegram-каналі, https://t.me/UkrzalInfo/1144 (переглянуто 11 серпня 2023 року); Інтерв’ю Truth Hounds з Юрієм, Київ, 7 березня 2023 року.

178 Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року; Маріупольська міська рада (@mariupolrada), допис у Telegram-каналі, 24 лютого 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8473 (переглянуто 11 серпня 2023 року); Інтерв’ю Human Rights Watch із Степаном Махсмою, головою Маріупольської районної ради, Київ, 2 грудня 2022 року; Інтерв’ю Truth Hounds із Владиславом Цехановичем, Запоріжжя, 29 квітня 2022 року.

179 Інтерв’ю Human Rights Watch із Людмилою Бейтер, Дніпро, 1 вересня 2022 року.

180Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 14 вересня 2022 року.

181Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року.

182Інтерв’ю Human Rights Watch із заступником голови Маріупольської міської ради (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 5 травня 2023 року.

183 Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Верещук, Київ, 1 березня 2023 року.

184 Там само; “Russia, Ukraine Agree to Set up Evacuation Corridors,” Al Jazeera, March 2, 2022, https://www.aljazeera.com/news/2022/3/4/russia-ukraine-agree-to-set-up-evacuation-corridors (переглянуто 11 серпня 2023 року).

185 Ukraine-Russia Ceasefire Negotiations: Chapter I, Parley Policy, https://www.parleypolicy.com/post/tracking-ukraine-russia-ceasefire-negotiations-chapter-i (переглянуто 10 серпня 2023 року).

186 Інтерв’ю Human Rights Watch із головою Маріупольської районної ради Степаном Махсмою, Київ, 2 грудня 2022 року.

187 Інтерв’ю Truth Hounds з Андрієм Коваленком, Запоріжжя, 25 травня 2023 року.

188 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дмитром, 27 лютого 2023 року. Пізніше він приєднався до Товариства Червоного Хреста України.

189 «Гуманітарний вантаж знову не доїхав до Маріуполя - через обстріли», Українська правда , 13 березня 2022 року, https://www.pravda.com.ua/ukr/news/2022/03/13/7331071/ (переглянуто 11 серпня 2023 року); Офіс Президента України (@OP_UA), допис у Telegram-каналі, 13 березня 2022 року, https://t.me/OP_UA/5887 (переглянуто 11 серпня 2023 року).

190 Pavel Polityuk, “Convoy of Civilians Leaves Ukraine’s Mariupol after Days of Failed Attempts,” Reuters, March 14, 2022, https://www.reuters.com/world/europe/over-2500-mariupol-residents-killed-so-far-war-ukrainian-presidential-advisor-2022-03-14/ (переглянуто 11 серпня 2023 року).

191 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), допис у Telegram-каналі, 14 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8857 (переглянуто 11 серпня 2023 року).

192 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із представником ООН (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 15 квітня 2023 року.

193 Ukraine-Russia Ceasefire Negotiations: Chapter I, Parley Policy, https://www.parleypolicy.com/post/tracking-ukraine-russia-ceasefire-negotiations-chapter-i (переглянуто 10 серпня 2023 року).

194 Statement of the Joint Coordination Headquarters for Humanitarian Response in Ukraine (March 6, 2022), Міністерство оборони РФ, https://eng.mil.ru/en/special_operation/news/more.htm?id=12411952@egNews (переглянуто 15 серпня 2023 року); Meeting of the Joint Coordination Headquarters for Humanitarian Response in Ukraine: Speech by the Head of the National Centre for State Defense Control of the Russian Federation Colonel General Mikhail Mizintsev (March 7, 2022), Міністерство оборони РФ, https://eng.mil.ru/en/special_operation/briefings/humanitarian_response/more.htm?id=12412041@egNews (переглянуто 15 серпня 2023 року); Speech of Head of the National Centre for Defense Control of the Russian Federation Colonel General Mikhail Mizintsev, Міністерство оборони РФ, https://eng.mil.ru/en/special_operation/news/more.htm?id= 12414738 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

195 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 14 вересня 2022 року. За словами співрозмовника, парк автобусів МАЗ включав п’ятнадцять 36-місних автобусів (у кожному з яких могли евакуюватись 150 осіб), сімдесят 26-місних автобусів (у кожному з яких могли евакуюватись 100 осіб) та тринадцять 23‑місних автобусів (у кожному з яких могли евакуюватись 70 осіб).

196Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Верещук, Київ, 1 березня 2023 року, та з заступником керуючого справами Маріупольської міської ради (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Дніпро, 7 травня 2022 року.

197 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із представником управління громадського транспорту (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 14 вересня 2022 року. Заступник керуючого справами міської ради також повідомив Human Rights Watch, що до середини березня неушкодженими залишалося лише близько 10 автобусів. Інтерв’ю Human Rights Watch із заступником керуючого справами Маріупольської міської ради, Дніпро, 7 травня 2022 року.

198 Human Rights Watch також переглянула інші зображення та відео з відкритих джерел, на яких видно, що автобуси використовувалися як барикади. Наприклад, на відео Associated Press, знятому 11 березня, видно, як російські танки заднім ходом під’їжджають до автобусів, які використовувалися як барикади біля вулиці Митрополитської. «Відео показує, як російський танк атакує квартири Маріуполя, а супутникові зображення показують спустошення», ABC News , 13 березня 2022 року, https://www.abc.net.au/news/2022-03-13/russian-tank-recorded-attacking -mariupol-apartments/100906290 (дата звернення 15 серпня 2023 року).

199 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 5 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8730 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

200 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 5 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8731 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

201 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 5 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8732 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

202 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 5 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8733 (переглянуто 15 серпня 2023 року); Маріупольська міська рада (@mariupolrada), відео-допис у Telegram каналі, 5 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8736 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

203 6 березня вранці керівник Донецької ОВА Павло Кириленко також повідомив, що згідно з новою домовленістю про режим тиші, який мав тривати з 10:00 до 21:00, о 12:00 буде повторна спроба евакуації цивільного населення з Маріуполя. Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 6 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8739 (переглянуто 15 серпня 2023 року); Ukraine-Russia Ceasefire Negotiations: Chapter I, Parley Policy, https://www.parleypolicy.com/post/tracking-ukraine-russia-ceasefire-negotiations-chapter-i (переглянуто 10 серпня 2023 року).

204 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 6 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8741 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

205 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 6 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8742 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

206 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 8 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8761 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

207 Ukraine-Russia Ceasefire Negotiations: Chapter I, Parley Policy, https://www.parleypolicy.com/post/tracking-ukraine-russia-ceasefire-negotiations-chapter-i (переглянуто 10 серпня 2023 року).

208 Evacuation Route Offered to Fleeing Ukrainians Was Mined – Red Cross,” Newsweek, March 7, 2022, https://web.archive.org/web/20220309083754/https://www.newsweek.com/evacuation-route-offered-fleeing-ukrainians-mined-1685418 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

209 The Permanent Representative of the Russian Federation to the United Nations, letter to the President of the Security Council, March 11, 2022, https://digitallibrary.un.org/record/3964768#record-files-collapse-header (переглянуто 15 серпня 2023 року).

210 “Report on the human rights situation in Ukraine, 24 February – 15 May 2022,” The Office of the High Commissioner for Human Rights (OHCHR), June 29, 2022, https://www.ohchr.org/sites/default/files/documents/countries/ua/2022-06-29/2022-06-UkraineArmedAttack-EN.pdf (переглянуто 13 липня 2022), п. 73. Міжнародні ЗМІ також повідомили, що високопоставлені українські офіційні особи заявили 14 березня, що режим припинення вогню, про який було домовлено з російськими військами, тримався достатньо довго, щоб деякі автомобілі виїхали з міста, щойно російські сили відкрили «блокпост» о 13:00, і що, хоча цього дня у місті тривали бої, шлях виїзду не постраждав. Pavel Polityuk, “Convoy of Civilians Leaves Ukraine’s Mariupol after Days of Failed Attempts,” Reuters, March 14, 2022, https://www.reuters.com/world/europe/over-2500-mariupol-residents-killed-so-far-war-ukrainian-presidential-advisor-2022-03-14/ (переглянуто 15 серпня 2023 року).

211 Павло Кириленко, керівник Донецької обласної військової адміністрації (@pavlokyrylenkodonoda), допис у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/pavlokyrylenkodonoda/2629 (переглянуто 15 серпня 2023 року); Кирило Тимошенко, заступник Керівника Офісу Президента України (@tymoshenko_kyrylo), допис у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/tymoshenko_kyrylo/202 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

212 Статистичні дані отримані 27 квітня 2023 року від волонтера Запорізького пункту реєстрації Юлія Бердянського. Він сказав, що з них 326 осіб виїхали 14 березня, 38 289 осіб виїхали з 14 до 22 березня; і 20 452 осіб виїхали з 23 до 31 березня. Він також підтвердив, що зареєстровані особи прибували як з міста Маріуполь, так і з прилеглих міст і сіл, і що також було зареєструвано 30 осіб, які виїхали з міста чи прилеглих районів і прибули до Запоріжжя з 10 до 13 березня. Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch, 22 серпня 2023 року.

213 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із волонтером Запорізького пункту реєстрації Дмитром, 23 лютого 2023 року.

214 "Із Маріуполя евакували 75 тисяч людей – Верещук", УКРІНФОРМ, 31 березня 2022 року, https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3444972-iz-mariupola-evakuuvali-75-tisac-ludej-veresuk.html (переглянуто 15 серпня 2023 року).

215 “Ukraine: Ensure Safe Passage, Aid for Mariupol Civilians,” Human Rights Watch news release, March 21, 2022, https://www.hrw.org/news/2022/03/21/ukraine-ensure-safe-passage-aid-mariupol-civilians.

216Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дмитром, 27 лютого 2023 року; CNN, “Ukrainian family: 11-year-old girl shot in face by Russian soldier,” March 25, 2022, YouTube,

https://www.youtube.com/watch?v=2tz7stTA_Bo (переглянуто 15 серпня 2023 року). Радіо Свобода Україна, «Знищення Маріуполя очима дівчини, яка звідти вирвалася», 24 березня 2022 року, Youtube, https://www.youtube.com/watch?t=215&v=qoIzIMtSTr0&feature=youtu.be (переглянуто 15 серпня 2023 року).

217 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 14 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8854 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

218 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8864 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

219 Інтерв'ю Human Rights Watch із Зореславом, 21 квітня 2022 року. Пізніше українські офіційні особи повідомили, що село Кам'янське було обстріляно ракетами «Град» 15 березня. Анатолій Куртєв, секретар Запорізької міської ради (@kurtievofficial), 16 березня 2023 року, https://t.me/kurtievofficial/9392 (переглянуто 22 листопада 2023 року).

220 Павло Кириленко, керівник Донецької обласної військової адміністрації (@pavlokyrylenkodonoda), допис у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/pavlokyrylenkodonoda/2629 (переглянуто 15 серпня 2023 року); Кирило Тимошенко, заступник Керівника Офісу Президента України (@tymoshenko_kyrylo), допис у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/tymoshenko_kyrylo/202 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

221 Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Когутом, Київ, 13 квітня 2023 року.

222 Маріупольська міська рада (@mariupolrada), пост у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8865 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

223 “20 Days in Mariupol: The Team That Documented City’s Agony,” AP News, March 22, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-europe-edf7240a9d990e7e3e32f82ca351dede (переглянуто 15 серпня 2023 року).

224 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

225 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дмитром, 23 лютого 2023 року.

226 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Федором, 20 квітня 2022 року.

227 Інтерв'ю Human Rights Watch з Іваном, Кривий Ріг, 6 квітня 2022 року.

228 Інтерв’ю Human Rights Watch із Тамарою, Дніпро, 15 червня 2022 року.

229 “Ukraine: ‘Children’: The Attack on the Donetsk Regional Academic Drama Theatre in Mariupol, Ukraine,” Amnesty International, June 30, 2022, https://www.amnesty.org/en/documents/eur50/5713/2022/en/ (переглянуто 15 серпня 2023 року).

230 James Verini, “Witness to the Massacre in Mariupol,” The New York Times, September 1, 2022, https://www.nytimes.com/2022/09/01/magazine/ukraine-mariupol-theater.html (переглянуто 10 серпня 2023 року). Докладніше про напад на драматичний театр див. у розділі VII.

231 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds з Максимом Повненьким, 23 червня 2023 року.

232 Інтерв’ю Human Rights Watch із Владиславом, Львів, 2 травня 2022 року.

233 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Яною, 20 квітня 2023 року.

234 Інтерв’ю Truth Hounds із Софією, Ржищів, 29 вересня 2022 року.

235 Інтерв’ю Human Rights Watch з Ариною та Оленою, Львів, 19 квітня 2022 року.

236 Інтерв’ю Human Rights Watch з Міланою, Дніпро, 2 травня 2022 року.

237 Інтерв'ю Truth Hounds з Єгором, Кривий Ріг, 9 серпня 2022 року.

238 Один зі знімків 19 березня опублікував CNN. Див. Paul Murphy, “New Satellite images show significant destruction and long line of cars leaving Mariupol,” CNN, March 18, 2022, https://edition.cnn.com/europe/live-news/ukraine-russia-putin-news-03-18-22#h_b5cd1831a40e7fe3a0884a878a7b7c0b (переглянуто 15 серпня 2023 року).

239 У квітні щонайменше 29 964 особи, які залишили Маріуполь, приїхали до підконтрольного Україні Запоріжжя. Дані отримані 27 квітня 2023 року від української офіційної особи.

240 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дмитром, 27 лютого 2023 року.

241 Ukraine-Russia Ceasefire Negotiations: Chapter I, Parley Policy, https://www.parleypolicy.com/post/tracking-ukraine-russia-ceasefire-negotiations-chapter-i (переглянуто 10 серпня 2023 року).

242 “Turkiye Can Help Evacuate Civilians, Wounded in Ukraine’s Mariupol: Defense Minister,” Anadolu Agency, https://www.aa.com.tr/en/russia-ukraine-war/turkiye-can-help-evacuate-civilians-wounded-in-ukraines-mariupol-defense-minister/2553347 (переглянуто 23 вересня 2023 року).

243 “Ukraine War: Russia Blocks Buses Heading to Mariupol, Says Ukraine,” BBC News, March 31, 2022, https://www.bbc.com/news/world-europe-60938429 (переглянуто 15 серпня 2023 року).

244 Bel Trew and Shweta Sharma “Russian Forces Accused of Blocking Mariupol Evacuation Buses and ‘Seizing Humanitarian Aid,’” Independent, April 1, 2022, https://www.independent.co.uk/news/world/europe/russia-soldiers-mariupol-evacuation-bus-latest-b2048742.html (переглянуто 22 грудня 2023 року).

245 Ірина Балачук, «З Маріуполя вдалося евакуювати 4 автобуси людей», Українська правда, https://www.pravda.com.ua/news/2022/04/21/7341074/ (переглянуто 23 вересня 2023).

246 Інтерв'ю Human Rights Watch з Євгеном Сосновським, Київ, 4 березня 2023 року.

247 Пункт евакуації знаходився приблизно за 200 метрів на схід від ТРЦ «Порт Сіті».

248 “Ukraine Blames Russia After Mariupol Corridor Fails on Sunday,” Reuters, April 24, 2022, https://www.usnews.com/news/world/articles/2022-04-24/ukraine-blames-russia-after-mariupol-humanitarian-corridor-fails-on-sunday (переглянуто 14 червня 2022 року).

249 Ukraine: UN-Red Cross operation underway to evacuate civilians from stricken Mariupol plant,” UN news release, May 1, 2022, https://news.un.org/en/story/2022/05/1117342 (переглянуто 14 червня 2022 року); Rachel Siegel, Andrew Jeong, and David L. Stern, “Evacuations begin from Mariupol plant as shelling in east continues,” Washington Post, April 30, 2022, https://www.washingtonpost.com/national-security/2022/04/30/ukraine-russia-azovstal/ (переглянуто 29 червня 2022 року); Michael Schwitz, “A small group of women and children has made it out of Mariupol’s Azovstal steel plant,” New York Times, April 30, 2022, https://www.nytimes.com/2022/04/30/world/mariupol-evacuation-steel-plant-ukraine.html (переглянуто 29 червня 2022 року).

250 Інтерв’ю Human Rights Watch з Євгеном Сосновським, Київ, 4 березня 2023 року та 21 червня 2023 року.

251 “Third Humanitarian Convoy [U]nder Way to Evacuate Civilians from Besieged Ukraine City, Secretary-General Tells Security Council,” United Nations press release, SC/14882, May 5, 2023, https://press.un.org/en/2022/sc14882.doc.htm (переглянуто 24 серпня 2023 року).

252У тому ж місці.

253“Statement Attributable to the Humanitarian Coordinator for Ukraine, Osnat Lubrani,” United Nations, May 3, 2022, https://ukraine.un.org/en/180300-statement-attributable-humanitarian-coordinator-ukraine-osnat-lubrani (переглянуто 22 листопада 2023 року).

254 “Third Humanitarian Convoy [U]nder Way to Evacuate Civilians from Besieged Ukraine City, Secretary-General Tells Security Council,” United Nations press release, SC/14882, May 5, 2023, https://press.un.org/en/2022/sc14882.doc.htm (переглянуто 24 серпня 2023 року).

255 “Ukraine: More than 170 Civilians Evacuated from Azovstal and Mariupol Area in Third Safe Passage Operation,” International Committee of the Red Cross news release, May 8, 2022, https://www.icrc.org/en/document/more-150-civilians-evacuated-azovstal-and-mariupol-area-third-safe-passage-operation (переглянуто 24 серпня 2023 року).

256 Human Rights Watch, “We Had No Choice:” “Filtration” and the Crime of Forcibly Transferring Ukrainian Civilians to Russia (New York: Human Rights Watch, 2022), https://www.hrw.org/report/2022/09/01/we-had-no-choice/filtration-and-crime-forcibly-transferring-ukrainian-civilians.

257 У доповіді Amnesty International, оприлюдненої в листопаді 2022 року, також задокументовано, як після того, як російські війська взяли під контроль частини міста в березні та квітні, вони змушували маріупольців виїжджати до території підконтрольної «ДНР» або Росії, зокрема на «евакуаційних автобусах». Див. “Ukraine: ‘Like A Prison Convoy’: Russia’s Unlawful Transfer and Abuse of Civilians in Ukraine During ‘Filtration,’” Amnesty International, November 10, 2022, https://www.amnesty.org/en/documents/eur50/6136/2022/en/ (переглянуто 11 травня 2023 року).

258 “Situation in Ukraine: ICC Judges Issue Arrest Warrants against Vladimir Vladimirovich Putin and Maria Alekseyevna Lvova-Belova,” International Criminal Court news release, https://www.icc-cpi.int/news/situation-ukraine-icc-judges-issue-arrest-warrants-against-vladimir-vladimirovich-putin-and (переглянуто 23 вересня 2023 року).

259 За підрахунками ООН, були пошкоджені 90 відсотків багатоповерхових житлових будинків міста, а також до 60 відсотків приватних будинків. “High Commissioner updates the Human Rights Council on Mariupol, Ukraine,” OHCHR, June 16, 2022, https://www.ohchr.org/en/statements/2022/06/high-commissioner-updates-human-rights-council-mariupol-ukraine (переглянуто 24 серпня 2023 року).

260 Ми визначали навчальні заклади як будь-які будівлі, указані на Open Street Map і Wikimapia як такі, що використовуються для освітніх цілей.

261 Школа-інтернат №2 у пров. Космічному 1, Міська рада Маріуполя (@mariupolrada), допис у Telegram-каналі, 28 лютого 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8644 (переглянуто 22 вересня 2023 року); ЗОШ №14 на Лівому березі на вул. Пашкова, 73-75, Маріуполь сейчас (@mariupolnow), допис у Telegram-каналі, 29 травня 2022 року, https://t.me/mariupolnow/12037 (переглянуто 20 вересня 2023 року); ЗОШ №16 на бульварі Шевченка, 121а, Міська рада Маріуполя (@mariupolrada), допис у Telegram-каналі, 2 березня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8691 (переглянуто 22 вересня 2023 року); ЗОШ №48 на Лівому березі на просп. Свободи, 45, Маріупольська міська рада (@mariupolrada), допис у Telegram-каналі, 28 лютого 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8644 (переглянуто 22 вересня 2022 року).

262 Human Rights Watch, “Tanks On The Playground:” Attacks on Schools and Military Use of Schools in Ukraine, (New York: Human Rights Watch, 2023), https://www.hrw.org/report/2023/11/09/tanks-playground/attacks-schools-and-military-use-schools-ukraine.

263Лікарняний комплекс був визначений нами як група будівель, розташованих поруч, які на Open Street Map та Wikimapia класифіковані як використовувані для медичних цілей.

264 Супутникові знімки показують пошкодження таких будівель лікарні №1: поліклініка для дорослих, поліклініка для дітей, опікове, неврологічне, офтальмологічне, пульмонологічне, хірургічне, терапевтичне відділення. Супутникові знімки показують пошкодження таких будівель лікарні №4: інфекційне, неврологічне, хірургічне, терапевтичне, протитуберкульозне відділення та поліклініка.

265Список МОЗ України від 30 березня 2023 року. Архів Human Rights Watch.

266 «Руйнування медичної інфраструктури Маріуполя», Український центр охорони здоров’я, 4 січня 2023 року, https://uhc.org.ua/2022/12/07/destruction-hospitals-mariupol/ (переглянуто 24 серпня 2023 року).

267Інтерв’ю Human Rights Watch з Миколою Галаганом, Львів, 1 травня 2022 року.

268Інтерв'ю Human Rights Watch з Мартою, Вінниця, 3 серпня 2022 року.

269 Інтерв’ю Human Rights Watch з Тетяною Бурак, Львів, 22 квітня 2022 року.

270 “High Commissioner updates the Human Rights Council on Mariupol, Ukraine,” OHCHR, June 16, 2022, https://www.ohchr.org/en/statements/2022/06/high-commissioner-updates-human-rights-council-mariupol-ukraine (переглянуто 24 серпня 2023 року).

271 Інтерв’ю Human Rights Watch з Єлізаром Гранковим, Київ, 5 травня 2023 року; Телефонне інтерв’ю Truth Hounds з Максимом Повненьким, 23 червня 2023 року; Інтерв’ю Human Rights Watch з Дариною, Дніпро, 10 червня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch з Олександром, Дніпро, 10 травня 2022 року; Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 5 травня 2023 року.

272 Інтерв’ю Human Rights Watch з Єлізаром Гранковим, Київ, 5 травня 2023 року.

273 Інтерв’ю Human Rights Watch з Єлізаром Гранковим, Київ, 5 травня 2023 року. Чоловік, який перебував у лікарні 11 березня, розповів, що того дня вся територія на південь, захід і північ від лікарні була заповнена російськими силами, і що до кінця дня вони оточили лікарню. Він також розповів, що бачив декілька російських танків, які рухалися вулицею Матросова на південь від лікарні, і він бачив, як деякі з них стріляли по багатоповерхівках на вулиці Митрополитській, що трохи південніше. Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 5 травня 2023 року

274 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds з Максимом Повненьким, 23 червня 2023 року.

275 Інтерв'ю Human Rights Watch з Дариною, Дніпро, 10 червня 2022 року.

276 Інтерв’ю Human Rights Watch з Олександром, Дніпро, 10 травня 2022 року.

277 Інтерв’ю Human Rights Watch з Вікторією, Дніпро, 16 червня 2022 року; Рустамом, Дніпро, 17 червня 2022 року; Семеном, Вінниця, 22 липня 2022 року; та Олексієм, Нарва, 17 липня 2022 року; Телефонне інтерв’ю Truth Hounds із Дмитром Пастернаком, 17 травня 2023 року.

278 Інтерв’ю Human Rights Watch із Семеном, Вінниця, 22 липня 2022 року.

279 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds із Дмитром Пастернаком, 17 травня 2023 року.

280Інтерв'ю Human Rights Watch з Ваагном Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року та Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року. Склад знаходився поблизу вулиці Набережної.

281 Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Когутом, Київ, 13 квітня 2023 року.

282 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Олександром Царьком, 20 квітня 2023 року.

283Інтерв'ю Human Rights Watch із Ваагном Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

284 Інтерв'ю Human Rights Watch з Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року.

285 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Олександром Царьком, 20 квітня 2023 року.

286Інтерв’ю Human Rights Watch зі Станіславом, Львів, 3 травня 2022 року. Будівля була на крайньому східному кінці проспекту Миру, приблизно за 400 метрів на схід від драмтеатру.

287 Kpru (@kpru), допис у X (раніше відомий як Twitter), 26 квітня 2022 року, https://twitter.com/kpru/status/1518858713649586176 (переглянуто 19 січня 2024 року). Ми також перевірили 22 фотографії та відео будівлі, зроблені до та після нападу, які були завантажені у різні соціальні мережі, включаючи зображення, які показують магазин на першому поверсі будівлі, у яку було влучання. Цей багатоквартирний будинок був розташований на розі двух вулиць і мав дві адреси: вулиця Торгова, 20 і проспект Миру, 10. На одному відео, завантаженому в Telegram 7 квітня 2022 року, записаний вибух, а потім камера повертається, щоб показати дим, який піднімається з південно-східної сторони, одразу за проспектом Миру, 10. Маріуполь сейчас (@mariupolnow), допис у Telegram-каналі, 7 квітня 2022 року, https://t.me/mariupolnow/5563 (переглянуто 20 вересня 2023 року).

288 Українські поліцейські, надзвичайники та волонтери виносять поранену вагітну жінку Ірину Калініну з пологового будинку після нападу 9 березня 2022 року, AP Photo/ Євген Малолетка, 9 березня 2022 року, https://s.abcnews.com/images/International/02-twip-ukraine-refugees-ap-llr-220310_1646953966373_hpMain_1_4x5_608.jpg (переглянуто 5 грудня 2023 року).

289Лікарня №3 знаходиться приблизно за 700 метрів на захід від драмтеатру. У грудні 2021 або січні 2022 року, коли у лікарні розпочався ремонт пологового корпусу, пологове відділення тимчасово перенесли до приміщення на вул. Осипенка, 68, яке функціонувало як пологовий будинок та амбулаторія. Прилегла будівля на вул. Осипенка , 70 виконувала деякі функції дитячої лікарні та мала діагностичне відділення. Інтерв’ю Human Rights Watch з Ярославом Кілдишовим, Дніпро, 8 травня 2022 року, телефонне інтерв’ю з Дем’яном, 21 червня 2022 року. Див. також «Руйнування медичної інфраструктури Маріуполя», Український центр охорони здоров’я, 4 січня 2023 року, https://uhc.org.ua/2022/12/07/destruction-hospitals-mariupol/ (переглянуто 24 серпня 2023 року).

290 “Russia Scrubs Mariupol’s Ukraine Identity, Builds on Death,” AP News, December 23, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-erasing-mariupol-499dceae43ed77f2ebfe750ea99b9ad9 (переглянуто 22 вересня 2023 року); “In Occupied Mariupol, Russia’s Rebuild Is Erasing Ukrainian Identity,” Euronews, December 22, 2022, https://www.euronews.com/2022/12/22/in-occupied-mariupol-russias-rebuild-is-erasing-ukrainian-identity-and-any-evidence-of-war (переглянуто 22 вересня 2023 року); Oleg Zima Director of the Regional Intensive Care Hospital (@oleg.zima.5), post to Facebook, May 1, 2022, https://www.facebook.com/photo/?fbid=5057723410979096&set=pb.100002244609739.-2207520000 (переглянуто 22 вересня 2023 року); “Pregnant Woman, Baby Die after Russian Bombing in Mariupol,” AP News, March 15, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-maternity-hospital-pregnant-woman-dead-c0f2f859296f9f02be24fc9edfca1085 (переглянуто 22 вересня 2023 року).

291 “Pregnant Woman, Baby Die after Russian Bombing in Mariupol,” AP News, March 15, 2022.

292 “Ukraine War: Three Dead as Maternity Hospital Hit by Russian Air Strike,” BBC News, March 10, 2022, sec. Europe, https://www.bbc.com/news/world-europe-60675599 (переглянуто 22 вересня 2023 року).

293“Marianna: ‘My Picture Was Used to Spread Lies about the War,’” BBC News, May 16, 2022, sec. BBC Trending, https://www.bbc.com/news/blogs-trending-61412773 (переглянуто 22 вересня 2023 року).

294“‘Why? Why? Why?’ Ukraine’s Mariupol Descends into Despair,” AP News, March 16, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-mariupol-descends-into-despair-708cb8f4a171ce3f1c1b0b8d090e38e3 (переглянуто 11 серпня 2023 року).

295“The Labour of Truth,” Truth Hounds, March 2022, https://truth-hounds.org/wp-content/uploads/2022/03/the-labour-of-truth_eng.pdf (переглянуто 22 вересня 2023 року).

296“Anatomy of the Mariupol hospital attack,” CNN, March 17, 2022, https://edition.cnn.com/interactive/2022/03/europe/mariupol-maternity-hospital-attack/index.html (переглянуто 24 вересня, 2023).

297У тому ж місці

298 “#ПрямойЭфир: Брифинг официального представителя МИД России М.В.Захаровой,” March 9, 2022, Live Stream, YouTube, https://www.youtube.com/live/2-3BEk_B-xw?si=Y6c6QyZEGjy40Pmi&t=2260 (переглянуто 22 вересня 2023 року).

299Інтерв’ю Human Rights Watch із Рустамом, Дніпро, 17 червня 2022 року. За його словами, підземне укриття лікарні охороняли шість бійців Територіальної оборони України в камуфляжній формі, а в онкологічному відділенні над укриттям перебувало близько десяти бійців Територіальної оборони з автоматами.

300 Телефонне інтерв'ю Truth Hounds з Дмитром Пастернаком, 17 травня 2023 року. Онкологічне відділення знаходилось на просп. Миру, 80.

301Інтерв’ю Human Rights Watch із Ярославом Кілдишовим, Дніпро, 8 травня 2022 року. Їхній будинок на вул. Казанцева, 16а, який належить Приазовському державному технічному університету, знаходився приблизно за 500 метрів на південний схід від пологового відділення.

302Інтерв’ю Human Rights Watch із Василем, Вінниця, 16 серпня 2022 року. Він жив у будинку на вул. Казанцева, 22а , приблизно за ⁴⁰⁰метрів на схід від пологового відділення.

303 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дем’яном, 21 червня 2022 року.

304 Як і онкологічне відділення лікарні, територіальний центр соціального обслуговування знаходився на просп. Миру, 80, приблизно за 100 метрів на схід від пологового відділення.

305 Українські поліцейські, надзвичайники та волонтери виносять поранену вагітну жінку Ірину Калініну з пологового будинку після нападу 9 березня 2022 року, AP Photo/ Євген Малолетка, 9 березня 2022 року, https://s.abcnews.com/images/International/02-twip-ukraine-refugees-ap-llr-220310_1646953966373_hpMain_1_4x5_608.jpg (переглянуто 5 грудня 2023 року).

306Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року.

307Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дем’яном, 21 червня 2022 року.

308 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds із Дмитром Пастернаком, 17 травня 2023 року.

309Інтерв’ю Human Rights Watch з Вікторією, Дніпро, 16 червня 2022 року.

310Neutral News (@neutralnews), пост у X (раніше відомий як Twitter), 17 травня 2014 року, https://twitter.com/neutralnews/status/467784288574771200 (переглянуто 19 січня 2024 року).

311 Shadi Alkasim (@Shadi_Alkasim), допис у X (раніше відомий як Twitter), 9 травня 2022 року, https://twitter.com/Shadi_Alkasim/status/1501577975786971138 (переглянуто 19 січня 2024 року). Human Rights Watch перевірила 10 відео та 13 фотографій пошкодженої лікарні, а також дві фотографії, зроблені до удару, усі вони були завантажені у соціальні мережі і медіа-архіви.

312 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дмитром Пастернаком, 16 липня 2023 року.

313 Див. також “The Labour of Truth,” Truth Hounds, March 2022, https://truth-hounds.org/wp-content/uploads/2022/03/the-labour-of-truth_eng.pdf (переглянуто 22 вересня 2023 року).

314 Приазовський державний технічний університет був заснований майже 100 років тому як професійне училище для робітників міського металургійного комбінату імені Ілліча, а згодом розширився і зараз включає факультети, на яких вивчають машинобудування, металургію, зварювання, транспорт, економіку, менеджмент, гуманітарні науки, педагогіку та інформаційні технології. Веб-сайт Приазовського державного технічного університету, https://pstu.edu/en/ (переглянуто 22 вересня 2023 року).

315 Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Пуришевим, Київ, 25 жовтня 2022 року.

316 Відео з архіву Human Rights Watch.

317 Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Пуришевим, Київ, 25 жовтня 2022 року.

318 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ярославом Кілдишовим, Дніпро, 8 травня 2022 року Будівля, в якій вони зупинилися, знаходилась на вулиці Казанцева, 16а , приблизно за 50 метрів на захід від головного університетського містечка.

319Інтерв’ю Human Rights Watch із Василем, Вінниця, 16 серпня 2022 року він перебував у підвалі на вулиці Казанцева, 22а , приблизно за 100 метрів на північний захід від університетського містечка.

320Маріуполь сейчас (@mariupolnow), пост у Telegram-каналі, 28 квітня 2022 року, https://t.me/mariupolnow/8360 (переглянуто 7 грудня 2023 року).

321 Матеріали з архіву Human Rights Watch. Ми перевірили 40 фотографій і відео, знайдених у різних соціальних мережах або надісланих безпосередньо дослідникам. Ці матеріали які показують пошкодження будинку на вул. Університетська, 7.

322Зображення 12 березня дещо туманне, тож можливо, що раніше цієї дати інші університетські будівлі вже мали незначні пошкодження.

323Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Левом, 22 квітня 2022 року.

324Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Ольгою, 23 квітня 2022 року. Будівля знаходиться приблизно за 1,5 кілометра на захід від драмтеатру та приблизно за 200 метрів на північ від проспекту Миру.

325 Зараз видалений обліковий запис, допис у Telegram-каналі, 30 травня 2022 року, https://t.me/zelinskogo/2215 (переглянуто 19 січня 2024 року). Загалом ми перевірили одне зображення із соціальних мереж, зроблене до 9 березня, на якому не видно пошкоджень будівель, а також вісім зображень і два відео, зроблені після 9 березня, на яких видно пошкодження будівель.

326 Жінка розповіла, що в якийсь момент 10 березня стався напад на українських військових, які стояли в будівлі трамвайно-тролейбусного управління, поруч із вулицею Миколаївською, 96 , приблизно за 150 метрів на схід від вулиці Мар’їнська Балка, 67. Інтерв’ю Human Rights Watch з Нелією, Дніпро, 10 червня 2022 року

327Інтерв’ю Human Rights Watch із Владиславом, Львів, 2 травня 2022 року Район приблизно 700 метрів на північний захід від драмтеатру.

328 Інтерв’ю Human Rights Watch із Соломією, м. Дніпро, 6 травня 2022 року. Вона жила в будинку на вул. Відкрита, 21, приблизно за 75 метрів на захід від вул. Мар’їнська Балка, 67 і по сусідству з вул. Відкрита, 23.

329 “Мариуполь. Казанцева, дома 43-75, частный сектор у ц.рынка. Трупы под завалами. Рассказы очевидцев,.” 3 серпня 2022 року, YouTube, https://youtu.be/uvYw85BmW_M?si=rngKBC4A5nfIRkCH (переглянуто 19 січня 2024 року).

330 Будівля знаходиться приблизно за 2 кілометри на захід від драмтеатру та приблизно за 600 метрів на північ від проспекту Миру.

331 вул. Митрополитська, 92.

332 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Данилом, 22 жовтня 2022 року.

333 Інтерв’ю Truth Hounds з Мариною, Київ, 21 вересня 2022 року.

334 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дмитром Ластенком, 29 жовтня 2022 року.

335 Телефонні інтерв’ю Human Rights Watch із Стефанією, 25 квітня, 13 липня та 28 серпня 2023 року.

336 Група називається «Митрополитская, р-н «Жигули» за назвою вул. Митрополитської та мікрорайону Жигулі, названого так через тамтешній магазин.

337 Телефонні інтерв’ю Human Rights Watch із Павлом 28 березня, 31 серпня та 7 вересня 2023 року.

338 Human Rights Watch показала свідку фотографію Сергія Міщенка, в якому свідок впізнав того чоловіка, якого бачив біля ТРЦ «Метро». До 7 липня 2023 року він очолював Маріупольський пожежно-рятувальний загін МНС «ДНР». Контрагент ГБУ "ПСО Г. МАРИУПОЛЬ МЧС ДНР" досье №1229300128661 от 13.12.2023, Audit-it Ru, 13 грудня 2023 року, https://www.audit-it.ru/contragent/1229300128661_gbu-pso-g-mariupol-mchs-dnr (переглянуто 13 грудня 2023 року).

339 У тому ж місці.

340 Пожежа в житловому будинку після обстрілу житлового кварталу в Маріуполі, Україна, п’ятниця, 11 березня 2022 року), AP Photo/ Євген Малолєтка, 12 березня 2022 року, https://newsroom.ap.org/editorial-photos-videos/detail?itemid=30fdb588efa047a58d0900907380c8b2&mediatype=photo (переглянуто 5 грудня 2023 року).

341 Митрополитская, р-н «Жигули» (@mitropolitskaya_giguli), допис у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/mitropolitskaya_giguli/1409 (переглянуто 20 вересня 2023 року).

342 “DPR: Emergency services continue search and rescue operations in Mariupol *GRAPHIC*,” video clip, April 9, 2022, Ruptly, https://www.ruptly.tv/en/videos/20220409-019-dpr-emergency-services-continue-search-and-rescue-operations-in-mariupol-graphic-?search_key=f428cec7-f1e6-4058-88fc-0dddb48d9600. (переглянуто 22 листопада 2023 року). Ми отримали та проаналізували вісім відеозаписів від свідків, на яких видно цивільних осіб у підвалі перед атакою та наслідки атаки. Ми також перевірили 14 опублікованих в мережі фотографій і відео, на яких зображено будинок на вул. Митрополитській, 98 до та після атаки.

343Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 5 травня 2023 року.

344 Єдиний реєстр будівель та споруд, що підлягають знесенню, Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства Російської Федерації, https://minstroy-dnr.ru/snos-jilya (переглянуто 23 січня 2024 року).

345 “Демонтаж дома. Магазин, Клён, Мариуполь 2023,” June 2, 2023, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=uouJGLusNX8&ab_channel=%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B5%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%B8 (переглянуто 20 вересня 2023 року).

346 Супермаркет на просп. Будівеників, 86 знаходиться приблизно за 1 кілометр на захід від драмтеатру та приблизно за 200 метрів на південь від просп. Миру. Одна опитана особа перебувала в супермаркеті під час нападу. Інтерв’ю Human Rights Watch зі Святославом, Вінниця, 18 серпня 2022 року. Двоє опитаних чекали надворі. Інтерв’ю Human Rights Watch з Надією, Дніпро, 14 червня 2022 року; Інтерв'ю Human Rights Watch з Іваном, Кривий Ріг, 6 квітня 2022 року. Четверта особа щойно вийшла з супермаркету і була поруч, коли стався напад. Інтерв'ю Human Rights Watch з Богданом, Дніпро, 20 червня 2022 року. Двоє інших бачили пошкоджену будівлю невдовзі після нападу на супермаркет. Інтерв’ю Human Rights Watch з Давидом, Дніпро, 12 червня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch із Ларисою, Київ, 12 вересня 2022 року. Того самого дня, коли стався напад, біля супермаркету та на проспекті Будівельників троє людей побачили частини тіла. Інтерв’ю Human Rights Watch з Богданом, Дніпро, 20 червня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch з Давидом, Дніпро, 12 червня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch зі Святославом, Вінниця, 18 серпня 2022 року.

347 На одному відео, завантаженому на YouTube 5 квітня 2022 року та перевіреному Human Rights Watch, показані пошкодження всередині супермаркету. «2022.03.14 - пр. Строителей 72а, Зеркальный, Мариуполь,» 5 квітня 2022 року відео YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=YbxWxcB6UDo&ab_channel=Azovec (переглянуто 19 січня 2024).

348 Інтерв'ю Human Rights Watch зі Святославом, Вінниця, 18 серпня 2022 року.

349Інтерв'ю Human Rights Watch з Іваном, Кривий Ріг, 6 квітня 2022 року.

350 Інтерв’ю Human Rights Watch із Богданом, Дніпро, 20 червня 2022 року. Він укривався в будинку приблизно за 200 метрів на захід від супермаркету, на вул. Зелінського, 19, і сказав, що пішов до супермаркету, коли почув, що він відновлює роботу.

351Інтерв'ю Human Rights Watch з Давидом, Дніпро, 12 червня 2022 року. 1 березня він перебрався в будинок приблизно за 250 метрів на північний схід від супермаркету на бульварі Богдана Хмельницького, 39.

352 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ларисою, Київ, 12 вересня 2022 року.

353 Інтерв'ю Human Rights Watch з Назаром, Вінниця, 11 серпня 2022 року.

354 «2022.03.14 - пр. Строителей 72а, Зеркальный, Мариуполь,» 5 квітня 2022 року відео YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=YbxWxcB6UDo&ab_channel=Azovec (переглянуто 19 січня 2024). Загалом ми перевірили дев’ять відео та дві фотографії супермаркету «Дзеркальний», які знайшли в соціальних мережах. На одному відео, зробленому до 24 лютого, пошкоджень немає, а вісім відео та дві фотографії, на яких видно пошкодження, були завантажені після 18 квітня 2022 року.

355 Інтерв’ю Human Rights Watch з Олексієм, Нарва, 17 та 26 липня 2022 року.

356 У тому ж місці.

357 Інтерв'ю Human Rights Watch з Євою, Нарва, 16 липня 2022 року. 2 березня вона перейшла зі свого дому в підвал будинку на вул. Громової, 62, приблизно за 350 метрів на південний схід від просп. Миру, 127.

358 Мариуполь сейчас (@mariupolnow), пост в Телеграм каналі, 24 квітня 2022, https://t.me/mariupolnow/7779 (переглянуто 19 січня 2024).

359 TV-7 Маріуполь (@tv7mrpl), пост в Телеграм каналі, відредаговано 1 лютого 2023 року, https://t.me/tv7mrpl/14490 (переглянуто 19 січня 2024).

360 Телефонне інтерв’ю з Тетяною Раізовою 10 січня 2024 року; «Тетяна Раізова: «13 березня світ розділився на до та після», Monologues of the War, 24 квітня 2022 року, https://warmonolog.com.ua/tetyana-raizova-mariupol/ (переглянуто 22 листопада 2023 року).

361 Телефонні інтерв’ю Human Rights Watch із Павлом 28 березня, 31 серпня та 7 вересня 2023 року. Це та сама людина, з якою Human Rights Watch розмовляла щодо вилучення тіл на вул. Митрополитській, 98.

362 Пізніше фото Кирила опублікували в Telegram-каналі МаріупольRIP. Див.: Погибшие, Память, Мариуполь (@MariupolRIP), допис у Telegram-каналі, 8 листопада 2022 року, https://t.me/mariupolRIP/32996 (переглянуто 22 листопада 2023 року). Про нього також написав Меморіал: вбиті росією, (@victims_of_russia), пост в Instagram, 24 липня 2023 року, https://www.instagram.com/p/CvFcDeQNVO1/?img_index=9 (переглянуто 22 листопада 2023 року).

363 «Домовини не було, яму викопали в садочку – так і поховали сина». Історії чотирьох дітей, яких убила Росія», Радіо Свобода, 22 липня 2023, https://www.radiosvoboda.org/a/istoriyi-ditey-yakykh-ubyla-rosiya/32513704.html (переглянуто 22 листопада 2023 року).

364 Пізніше на МаріупольRIP опублікували некролог Валерія Раізова. Погибшие, Память, Мариуполь (@MariupolRIP), допис у Telegram-каналі, 13 березня 2023 року, https://t.me/mariupolRIP/36517 (переглянуто 22 листопада 2023 року).

365 Відео з архіву Human Rights Watch.

366 “Escapees from Mariupol tell of ‘hell on Earth,’” CNN, 28 квітня 2022 року, https://edition.cnn.com/2022/04/28/opinions/mariupol-escape-ukraine-war-hell-gorbunova/index.html (переглянуто 22 листопада 2023 року).

367Інтерв’ю Human Rights Watch із Галиною Мороховською, Львів, 21 квітня 2022 року. Будівля знаходиться приблизно за 400 метрів на захід від драмтеатру та приблизно за 300 метрів на північ від проспекту Миру.

368У тому ж місці. Її зять підтвердив, що в момент нападу вони були на другому поверсі, але сказав, що це було близько 16 години. Інтерв’ю Human Rights Watch з Андрієм Тихонком, Львів, 21 квітня 2022.

369 У тому ж місці.

370 Інтерв'ю Human Rights Watch з Наталією Юхмановою, Київ, 21 квітня 2022 року.

371 Інтерв’ю Human Rights Watch із Галиною Мороховською, Львів, 21 квітня 2022 року. Її зять підтвердив, що вони були на другому поверсі. Інтерв’ю Human Rights Watch з Андрієм Тихонком, Львів, 21 квітня 2022 року.

372Телефонне інтерв’ю Truth Hounds із Дмитром Пастернаком, 17 травня 2023 року.

373 Інтерв’ю Human Rights Watch із Галиною Мороховською, Львів, 21 квітня 2022 року.

374Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Володимиром Антоненком, 10 грудня 2022 року. Офіс КП знаходився на вул. Соборній, 7, приблизно за 100 метрів на схід від вул. Казанцева, 20.

375 «Мариуполь, Казанцева,» 9 квітня 2022 року, відео, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=zPMBTl2Q7OU&ab_channel=Igor (переглянуто 19 січня 2024 року). Ми перевірили три відео та дві фотографії будинку на вул. Казанцева, 20, включаючи зображення непошкодженої будівлі, завантажені у соціальні мережі у серпні та вересні 2021 року, а також зображення пошкодженої будівлі, завантажені у соціальні мережі 26 березня 2022 року та пізніше.

376 «Мариуполь, Казанцева,» 9 квітня 2022 року, відео, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=zPMBTl2Q7OU&ab_channel=Igor (переглянуто 19 січня 2024 року).

377 Інтерв’ю Human Rights Watch з Веронікою та Тимуром, Дніпро, 6 травня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch з Богданою, Львів, 3 травня 2022 року, та Раїсою, Вінниця, 2 серпня 2022 року.

378Braden Keith, “Mariupol’s Neptune Pool, Planned Paralympic Training Base, Destroyed by Bombing,” Swim Swam, March 16, 2022, https://swimswam.com/mariupols-neptune-pool-planned-paralympic-training-base-destroyed-by-bombing/ (переглянуто 20 вересня 2023 року).

379Інтерв’ю Human Rights Watch з Раїсою, Вінниця, 2 серпня 2022 року; Богданою, Львів, 3 травня 2022 року; Євгеном, Вінниця, 5 серпня 2022; та заступником мера Маріуполя (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 31 серпня 2022.

380 Інтерв’ю Human Rights Watch з Раїсою, Вінниця, 2 серпня 2022 року; Кариною, Дніпро, 10 травня 2022 року; Володимиром, Дніпро, 1 травня 2022 року; та Діаною, Дніпро, 21 червня 2022 року. Військовий госпіталь №555 розташований на вул. Академіка Амосова, 54, приблизно за 150 метрів на північний схід від басейну «Нептун».

381Інтерв’ю Human Rights Watch з Кариною, Дніпро, 10 травня 2022 та Діаною, Дніпро, 21 червня 2022.

382 Інтерв’ю Human Rights Watch із Богданою, Львів, 3 травня 2022 року.

383Інтерв’ю Human Rights Watch з Кариною, Дніпро, 10 травня 2022 року.

384Інтерв’ю Human Rights Watch з Богданою, Львів, 3 травня 2022 року; Євгеном, Вінниця, 5 серпня 2022 року; Веронікою та Тимуром, Дніпро, 6 травня 2022 року.

385 Інтерв’ю Human Rights Watch з Веронікою, Дніпро, 6 травня 2022 року. Вона жила на п’ятому поверсі будинку на просп. Металургів, 195, приблизно за 150 метрів на південний захід від басейну.

386Інтерв’ю Human Rights Watch із Тимуром, Дніпро, 6 травня 2022 року. Він жив на першому поверсі п’ятиповерхового будинку на просп. Металургів, 197, приблизно за 150 метрів на південний захід від басейну, і описує події, які сталися «незабаром після 11 ранку», коли, за його словами, він був у своїй квартирі з дружиною.

387mdk.mrpl (@mdkmrpl) пост в Телеграм каналі, 16 березня 2022 року, https://t.me/mdkmrpl/1240 (переглянуто 19 січня 2024 року). (accessed January 19, 2024); Мариуполь сейчас (@mariupolnow) пост в Телеграм каналі, 11 червня 2022 року, https://t.me/mariupolnow/13262 (переглянуто 19 січня 2024 року); Мариуполь Навсегда (@marik_life) пост в Телеграм каналі, 22 березня 2023 року, https://t.me/marik_life/8176 (переглянуто 19 січня 2024 року). Ми перевірили одне відео непошкодженого басейну «Нептун», завантажене перед 16 березня, одне відео пошкодженого басейну, завантажене 16 березня, і три відео та чотири фотографії пошкодженого басейну, знайдені у різних соціальних мережах, завантажені після 16 березня.

388Свідок показала на карті, як вона йшла через площу та між двома будівлями приблизно в 50 метрах на північ від виходу з басейну.

389 Інтерв’ю Human Rights Watch із Богданою, Львів, 3 травня 2022 року. Вона жила на просп. Металургів, 219, приблизно за 200 метрів на північний захід від басейну та приблизно за 150 метрів на захід від військового госпіталю.

390 “Мариуполь Сейчас Мариуполь Сегодня Плавбассейн Нептун и рядом!”, 18 червня 2022 року, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=hJMRdxEze1g&ab_channel=Liliya%26Alex (переглянуто 20 вересня 2023 року).

391 Хірург, який працював у госпіталі з 24 лютого до 16 березня, також повідомив, що в результаті обстрілу приблизно 14 або 15 березня загинула щонайменше одна людина і ще як мінімум одна була поранена. Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Пасічним, Київ, 25 березня 2023 року.

392Інтерв’ю Human Rights Watch з Діаною, Дніпро, 21 червня 2022 року.

393 Інтерв’ю Human Rights Watch з Кариною, Дніпро, 10 травня 2022 року.

394 Інтерв’ю Human Rights Watch з Діаною, Дніпро, 21 червня 2022 року.

395Кадри Маріупольського драмтеатру, Storyblocks, 24 серпня 2021 року, https://www.storyblocks.com/video/stock/mariupol-ukraine-august-24-2021-drama-theater-in-the-city-center-mariupol-before-the-war-with-russia-aerial-view-of-cityscape-ukrainian-city-in-donetsk-region-346838416 (переглянуто 20 вересня 2023 року).

396Загалом Human Rights Watch опитала вісім осіб про напад та його наслідки. Одна людина була всередині театру. Друга була поруч з будівлею. Третя бачила, як літак скинув дві бомби, які впали в районі театру. Ще п'ятеро заявили, що укривалися неподалік і чули напад. З цих п’яти невдовзі після цього один прийняв невизначену кількість поранених у підвалі сусіднього будинку. Інший бачив, як люди, вкриті пилом, через декілька хвилин прийшли до іншого сусіднього укриття у міській філармонії. “Ukraine: ‘Children’: The attack on the Donetsk Regional Academic Drama Theatre in Mariupol,” Amnesty International, June 30, 2022, https://www.amnesty.org/en/documents/eur50/5713/2022/en/ (переглянуто 10 серпня 2023 року); James Verini, “Witness to the Massacre in Mariupol,” The New York Times Magazine, September 1, 2022, https://www.nytimes.com/2022/09/01/magazine/ukraine-mariupol-theater.html (переглянуто 10 серпня 2023 року); Lori Hinnant, Mstyslav Chernov, and Vasilisa Stepanenko, “AP Evidence Points To 600 Dead In Mariupol Theater Airstrike,” AP News, May 4, 2022, https://apnews.com/article/Russia-ukraine-war-mariupol-theater-c321a196fbd568899841b506afcac7a1 (переглянуто 21 вересня 2023 року).

397^“Ukraine War: Russian Ambassador to UN Denies Putin’s Forces Bombed Mariupol Theatre as He Hits Out at ‘So Many Fakes,’” Sky News, March 18, 2022, https://news.sky.com/story/ukraine-war-russian-ambassador-to-un-denies-putins-forces-bombed-mariupol-theatre-as-he-hits-out-at-so-many-fakes-12568882 (переглянуто 20 вересня 2023 року).

398Маріупольська міська рада (@mariupolrada), допис у Telegram-каналі, 27 лютого 2022 року, https://t.me/mariupolrada/8566 (переглянуто 21 вересня 2023 року).

399“Ukraine: Ensure Safe Passage, Aid for Mariupol Civilians,” Human Rights Watch new release, March 21, 2022, https://www.hrw.org/news/2022/03/21/ukraine-ensure-safe-passage-aid-mariupol-civilians.

400James Verini, “Witness to the Massacre in Mariupol,” The New York Times Magazine, September 1, 2022, https://www.nytimes.com/2022/09/01/magazine/ukraine-mariupol-theater.html (переглянуто 10 серпня 2023 року); Lori Hinnant, Mstyslav Chernov, and Vasilisa Stepanenko, “AP Evidence Points To 600 Dead In Mariupol Theater Airstrike,” AP News, May 4, 2022, https://apnews.com/article/Russia-ukraine-war-mariupol-theater-c321a196fbd568899841b506afcac7a1 (переглянуто 21 вересня 2023 року).

401 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Наталією Ткаченко, 16 червня 2022 року; “Ukraine: Mariupol Theater Hit by Russian Attack Sheltered Hundreds,” Human Rights Watch news release, March 16, 2022, https://www.hrw.org/news/2022/03/16/ukraine-mariupol-theater-hit-russian-attack-sheltered-hundreds

402 “Ukraine: ‘Children’: The Attack on the Donetsk Regional Academic Drama Theatre in Mariupol, Ukraine,” Amnesty International, June 30, 2022, https://www.amnesty.org/en/documents/eur50/5713/2022/en/ (переглянуто 15 серпня 2023 року).

403Інтерв’ю Human Rights Watch із Максимом, Київ, 12 вересня 2022 року. Він жив приблизно за 300 метрів на північний схід на вул. Митрополитській, 29.

404“Ukraine: ‘Children’: The Attack on the Donetsk Regional Academic Drama Theatre in Mariupol,” Amnesty International, June 30, 2022, https://www.amnesty.org/en/documents/eur50/5713/2022/en/ (перевірено 15 серпня 2023 року).

405 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Наталією Ткаченко, 16 червня 2022 року.

406 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds із Матвієм, 17 квітня 2023 року.

407 Інтерв’ю Human Rights Watch із Миколою Галаганом, Львів, 1 травня 2022 року. Його дочка – Маша Галаган, мати – Лідія Тарасова.

408 Інтерв'ю Human Rights Watch з Ростиславом, Дніпро, 6 травня 2022 року.

409Інтерв’ю Human Rights Watch із Софією, Ржищів, 29 вересня 2022 року.

410 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Ярославом, 22 червня 2022 року. Він проживав на вул. Архипа Куїнджі, 48.

411 “Ukraine: ‘Children’: The Attack on the Donetsk Regional Academic Drama Theatre in Mariupol,” Amnesty International, June 30, 2022, https://www.amnesty.org/en/documents/eur50/5713/2022/en/ (перевірено 15 серпня 2023 року).

412 Shaun Walker, Isobel Koshiw, Pjotr Sauer, Morten Risberg, Liz Cookman, and Luke Harding, “Mariupol, the Ruin of a City,” The Guardian, February 23, 2023, https://www.theguardian.com/world/ng-interactive/2023/feb/23/mariupol-the-ruin-of-a-city (переглянуто 21 вересня 2023 року).

413“Ukraine: ‘Children’: The Attack on the Donetsk Regional Academic Drama Theatre in Mariupol,” Amnesty International, June 30, 2022, https://www.amnesty.org/en/documents/eur50/5713/2022/en/ (перевірено 15 серпня 2023 року).

414 Там само.

415 James Verini, “Witness to the Massacre in Mariupol,” The New York Times Magazine, September 1, 2022, https://www.nytimes.com/2022/09/01/magazine/ukraine-mariupol-theater.html (переглянуто 10 серпня 2023 року).

416Lori Hinnant, Mstyslav Chernov, and Vasilisa Stepanenko, “AP Evidence Points To 600 Dead In Mariupol Theater Airstrike,” AP News, May 4, 2022, https://apnews.com/article/Russia-ukraine-war-mariupol-theater-c321a196fbd568899841b506afcac7a1 (переглянуто 21 вересня 2023 року).

417 “War in Ukraine: Estimated 300 Dead in Mariupol Theatre Strike,” BBC News, March 25, 2022, https://www.bbc.com/news/world-europe-60873435 (переглянуто 21 вересня 2023 року).

418 Hugo Bachega and Orysia Khimiak, “Mariupol theatre: 'We knew something terrible would happen',” BBC News, March 17, 2022, https://www.bbc.com/news/world-europe-60776929 (переглянуто 21 вересня, 2023).

419 “‘The Real Goal Is to Hide The Traces of War’, Moscow’s Plan For Rebuilding Mariupol, A City ‘Wiped Off the Face of the Earth’ by Russian Troops,” Meduza, October 13, 2022, https://meduza.io/en/feature/2022/10/13/the-real-goal-is-to-hide-the-traces-of-war (переглянуто 21 вересня 2023 року); РИА Новости (@rian_ru), post to Telegram channel, July 19, 2022 https://t.me/rian_ru/171544 (переглянуто 21 вересня 2023 року).

420 «Маріупольський ДрамТеатр», 10 березня 2022 року, відео, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=Lg3JYn2JukA&ab_channel=%D0%90%D0%97%D0%9E%D0%92

(переглянуто 19 січня 2024 року).

421 “«Відео перших хвилин після обстрілу драмтеатру в Маріуполі (2022) Новини України», 27 квітня 2022 року, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=zcmI6TS5Aic&ab_channel=OdesaFilmStudio (переглянуто 19 січня 2024 року).

422 ТрухаУкраїна (@truexanewsua), допис у Telegram-каналі, 25 березня 2022 року, https://t.me/truexanewsua/36447 (переглянуто 19 січня 2024 року).

423 «Запис з дрона показує зруйнований театр в оточеному Маріуполі, Україна», 11 квітня 2022 року, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=i6Lh8IXPjso&ab_channel=TheSun (переглянуто 19 січня 2024 року).

424“Внутри драмтеатра Мариуполя” 23 квітня 2022 року, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=YVgoNQYQsUs&ab_channel=WarWalker (переглянуто 19 січня 2024 року).

425 “War in Ukraine: Under the Rubble of the Mariupol Theater,” France Info, April 3, 2022, https://www.francetvinfo.fr/monde/europe/manifestations-en-ukraine/guerre-en-ukraine-sous-les-decombres-du-theatre-de-marioupol_5061052.html (переглянуто 21 вересня 2023 року).

426 426 Jay in Kyiv (@JayinKyiv) post to X (formerly known as Twitter), November 16, 2022, https://twitter.com/jayinkyiv/status/1592788440747474944?s=46&t=WOKv9hhxchwaA-IuFQFTewin (переглянуто 21 вересня 2023 року).

427«Восстановление драмтеатра в Мариуполе», Новости Мариуполя, 16 ноября 2023 года, https://mariupol-news.ru/society/2023/11/16/64274.html (переглянуто 18 грудня 2023 року).

428 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ростиславом, Дніпро, 6 травня 2022 року. Після нападу на драмтеатр 16 березня він перейшов з вул. Артема, 44 у підвал будинку на просп. Миру, 42. Цей будинок знаходиться приблизно за 100 метрів на схід від драмтеатру.

429 “The Ministry of Construction plans to help restore Mariupol,” RIA Novosti, 28 квітня 2022 року, https://ria.ru/20220428/mariupol-1785856074.html (переглянуто 19 січня 2024 року); “In Mariupol, everyone dreams that the fighting will end as soon as possible,” RGRU, 8 квітня 2022 року, https://rg.ru/amp/2022/04/08/v-mariupole-vse-mechtaiut-chtoby-poskorej-zakonchilis-boevye-dejstviia.html (переглянуто 19 січня 2024 року).

430 «“Мариуполь. пр. Ленина 42,” 15 липня 2022 року, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=hLONNKODwe0&ab_channel=PresentPerfect (переглянуто 19 січня 2024 року).

431 “Graves and destruction seen in Mariupol as fighting rages in city,” 4 вітня 2022 року, відеоролик, Reuters, https://reuters.screenocean.com/record/1667287 (переглянуто 19 січня 2024 року). . Загалом ми перевірили 29 фотографій і відео будинку на просп. Миру, 42, завантажених на різні соціальні мережі і в медіа-архіви.

432Відео з архіву Human Rights Watch.

433Мариуполь сейчас (@mariupolnow), допис у Telegram-каналі, 23 квітня 2022 року, https://t.me/mariupolnow/7660 (переглянуто 19 січня 2024 року).

434 MariupolNow (@mariupolnow), допис у Telegram-каналі, 9 березня 2023 року, https://t.me/mariupolnow/26526 (переглянуто 19 січня 2024 року).

435 Інтерв’ю Human Rights Watch із Златою, Львів, 7 травня 2022 року.

436 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

437 Морг був на просп. Бойка, 60. Ваагн Мнацаканян також дав інтерв’ю міжнародним ЗМІ про те, як він займався похованням мертвих. Hilary Andersson, “The Agony of Not Knowing, As Mariupol Mass Burial Sites Grow,” BBC News, November 7, 2022, https://www.bbc.com/news/world-europe-63536564 (переглянуто 25 вересня 2023 року).

438 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Павлом 28 березня 2023 року, 31 серпня 2023 року та 7 вересня 2023 року. Будівля знаходиться приблизно за 600 метрів на захід від драмтеатру.

439 Відповідно до метаданих фотографій траншей, які Мнацаканян, за його словами, зробив відразу після того, як їх викопали в Приморському парку, три траншеї були викопані близько 11:40 14 березня, а чотири траншеї в Міському саду – близько 12:30 14 березня. Human Rights Watch переглянула супутникові знімки Приморського парку, на яких не видно трьох траншей, зроблені об 11 ранку 14 березня 2022 року. Наступні два набори доступних знімків, зроблених 29 березня та 3 квітня 2022 року, показують три відкриті траншеї довжиною 7, 12 та 13 метрів. Наступний доступний супутниковий знімок, зроблений 29 квітня 2022 року, показує, що три траншеї були засипані. Human Rights Watch також переглянула супутникові знімки Міського саду, зроблені об 11 ранку 14 березня 2022 року, на яких немає чотирьох траншей. Наступні два набори доступних зображень, зроблених 29 березня та 3 квітня 2022 року, показують чотири відкриті траншеї, дві довжиною 7 метрів і дві – 11 метрів. Через листяний покрив на наступному доступному супутниковому знімку, зробленому 29 квітня 2022 року, неможливо побачити, чи ці чотири траншеї засипані.

440 Інтерв’ю Human Rights Watch, Київ, 3 березня 2023 року.

441 Інтерв’ю Truth Hounds з Олександром Ярошенком, Київ, 6 квітня 2023 року.

442 “Amid Heavy Shelling, Ukraine’s Mariupol City Uses Mass Grave,” AP News, March 10, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-mariupol-mass-graves-286b84d5d795ef91fb8c9ee48ed26612 (переглянуто 7 листопада 2023 року).

443 “‘Why? Why? Why?’ Ukraine’s Mariupol Descends into Despair,” AP News, March 16, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-mariupol-descends-into-despair-708cb8f4a171ce3f1c1b0b8d090e38e3 (переглянуто 7 листопада 2023 року).

444 “Guerre en Ukraine: 100 jours après le début du conflit, les deux visages de Marioupol désormais sous contrôle russe,” Franceinfo, June 3, 2022, https://www.francetvinfo.fr/monde/europe/manifestations-en-ukraine/guerre-en-ukraine-les-deux-visages-de-marioupol-sous-controle-russe_5174575.html (переглянуто 7 листопада 2023 року).

445 Інтерв’ю Truth Hounds з Єгором, Кривий Ріг, 9 серпня 2022 року.

446 Інтерв’ю Human Rights Watch із Миколою, Нарва, 17 липня 2022 року.

447Інтерв’ю Human Rights Watch з Романом, Київ, 23 вересня 2022 року.

448 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 3 листопада 2022 року.

449“Guerre en Ukraine: le cessez-le-feu à Marioupol n’est pas respecté,” Franceinfo, March 31, 2022, https://www.francetvinfo.fr/monde/europe/manifestations-en-ukraine/guerre-en-ukraine-le-cessez-le-feu-a-marioupol-n-est-pas-respecte_5056063.html (7 листопада 2023 року).

450Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

451 Інтерв’ю Human Rights Watch з Марком, Дніпро, 10 червня 2022 року. Інтерв’ю Human Rights Watch з Євгеном, Вінниця, 5 серпня 2022 року. Один із чоловіків сказав, що бачив фотографії цих могил у Telegram. Мариуполь | Супер Марік (@mariupol_super_marik), допис у Telegram-каналі, 9 червня 2022 року, https://t.me/mariupol_super_marik/10321 (переглянуто 7 листопада 2023 року); Мариуполь | Super Marik (@mariupol_super_marik), допис у Telegram-каналі, 9 червня 2022 року, https://t.me/mariupol_super_marik/10321 (переглянуто 19 січня 2024 року).

452 Разрушения Мариуполя на карте (2000 домов), Могилы и места гибели жителей: Могилы. 26-й квартал, GoogleMaps, https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?entry=yt&mid=1n0elDNzvK4vQYmWxCn2792ljSXNJK4x3&ll=47.13135920280282%2C37.55388756809411&z=19 (переглянуто 24 січня 2024 року); Мариуполь | Super Marik (Mariupol I Super Marik) (@mariupol_super_marik), допис у Telegram-каналі, 9 червня 2022 року, https://t.me/mariupol_super_marik/10321 (переглянуто 7 листопада 2023 року). https://hrworg-my.sharepoint.com/personal/:f:/r/sites/RussiaUkraineConflictMapping/Shared Documents/General/Research_Material/Mariupol/3 Folder for Robin (non interview material)/Graves/2.6. Borodina Street?csf=1&web=1&e=IkA9zh https://hrworg-my.sharepoint.com/personal/:f:/r/sites/RussiaUkraineConflictMapping/Shared Documents/General/Research_Material/Mariupol/3 Folder for Robin (non interview material)/Graves/2.6. Borodina Street?csf=1&web=1&e=IkA9zh

453 Інтерв’ю Human Rights Watch з Юлією та Поліною, Дніпро, 11 червня 2022 року.

454Інтерв’ю Human Rights Watch з Ангеліною, Вінниця, 19 серпня 2022 року.

455 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

456 Інтерв’ю Human Rights Watch з Дарією, Дніпро, 9 червня 2022 року.

457 Murado (@msgazdiev) допис у Telegram-каналі, 7 квітня 2022 року, https://t.me/msgazdiev/861 (переглянуто 19 січня 2024 року); Мариуполь сейчас (@mariupolnow), допис у Telegram-каналі, 10 травня 2022 року, https://t.me/mariupolnow/9897 (переглянуто 19 січня 2024 року).

458Інтерв’ю Truth Hounds з Романом, Київ, 23 вересня 2022 року; Інтерв’ю Truth Hounds зі Світланою, Київ, 27 вересня 2022 року.

459 Інтерв’ю Human Rights Watch з Романом, Київ, 23 вересня 2022 року; Мариуполь Главный photo post to VK, 13 квітня 2022 року, https://vk.com/chp_d0netsk?z=photo-186819543_457241646%2Fwall-186819543_5586 (переглянуто 19 січня 2024 року); “Маріуполь: «Земля відмерзла, змогли поховати» | Жінки викопують могили посеред спального району,” 25 березня 2022 року, відео, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=311Zp_qfyMk&ab_channel=РадіоСвободаУкраїна, (переглянуто 19 січня 2024 року).

460 Інтерв’ю Human Rights Watch зі Світланою, Київ, 27 вересня 2022 року.

461Там само.

462Олена Галушка (@OlenaHalushka), допис на X (раніше – Twitter), 8 листопада 2022 року, https://twitter.com/olenahalushka/status/1589891236668006400 (переглянуто 7 листопада 2023 року).

463 Інтерв’ю Human Rights Watch із одним з керівників управління охорони здоров’я (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 3 березня 2023 року.

464 Інтерв’ю Human Rights Watch із одним з керівників управління охорони здоров’я (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 3 березня 2023 року.

465 “Cholera Fears Prompt Quarantine in Ukraine’s Mariupol; Country Prepares for Disease Outbreaks,” The Washington Post, June 6, 2022, https://www.washingtonpost.com/world/2022/06/06/mariupol-cholera-quarantine/ (переглянуто 15 листопада 2023 року).

466 Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

467 Див. вище Розділ VII. Приклади нападів, що завдали шкоди цивільному населенню.

468 “DPR: Emergency services continue search and rescue operations in Mariupol *GRAPHIC,*” video clip, April 9, 2022, Ruptly, https://www.ruptly.tv/en/videos/20220409-019-DNR-emergency-services-continue-search-and-rescue-operations-in-mariupol-graphic-?search_key=ed41f659-1472-41b3-a811-f4958b05748c (переглянуто 27 листопада 2023 року).

469Інтерв’ю Human Rights Watch із Тетяною Бурак, Львів, 22 квітня 2022 року.

470 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds із Дмитром Пастернаком, 17 травня 2023 року.

471 Інтерв'ю Human Rights Watch з Євгеном Сосновським, Київ, 4 березня 2023 року.

472 Інтерв’ю Human Rights Watch із Златою, Львів, 7 травня 2022 року.

473 Голоси Мирних, «Яна Степанова: «Якщо прибираєш трупи, отримуєш 30 тисяч рублів», відеорепортаж, 12 травня 2022, https://civilvoicesmuseum.org/stories/%22esli-ubiraesh-trupy-poluchaesh-30-tysyach-rublej%22 (переглянуто 7 листопада 2023 року).

474 Інтерв’ю Human Rights Watch із Миколою, Нарва, 17 липня 2022 року.

475 Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року.

476 ТРЦ знаходився приблизно за 300 метрів від західної сторони бульвару Шевченка. The Guardian і France TV 2 також опублікували інформацію про цей морг, включаючи зображення куп тіл у дворі моргу. Isobel Koshiw, “Makeshift Graves and Notes on Doors: The Struggle to Find and Bury Mariupol’s Dead,” The Guardian, June 1, 2022, https://www.theguardian.com/world/2022/jun/01/makeshift-graves-and-notes-on-doors-the-struggle-to-find-and-bury-mariupol-dead-ukraine (переглянуто 7 листопада 2023 року); “Guerre en Ukraine: 100 jours après le début du conflit, les deux visages de Marioupol désormais sous contrôle russe,” Franceinfo, June 3, 2022, https://www.francetvinfo.fr/monde/europe/manifestations-en-ukraine/guerre-en-ukraine-les-deux-visages-de-marioupol-sous-controle-russe_5174575.html (переглянуто 7 листопада 2023 року).

477 Див. вище Розділ VII. Приклади нападів, що завдали шкоди цивільному населенню.

478 Телефонні інтерв’ю Human Rights Watch із Стефанією, 25 квітня 2023 року, 13 липня 2023 року та 28 серпня 2023 року. Див. вище Розділ VII. Приклади нападів, що завдали шкоди цивільному населенню.

479 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дмитром Ластенком, 29 жовтня 2022 року.

480 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із чоловіком, який відвідав морг на початку червня 2022 року, 17 листопада 2022 року.

481 Ожоговое отделение, Городская больница №1, Маріуполь Медконтроль, https://mariupol.medkontrol.pro/gorbolnica-1/ozhogovoe-otdelenie (переглянуто 7 листопада 2023 року).

482 Телефонні інтерв’ю Human Rights Watch з Стефанією, 25 квітня 2023 року, 13 липня 2023 року та 28 серпня 2023 року.

483Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

484 «У Маріуполі загинуло щонайменше 22 тис. мирних жителів – радник мера», Інтерфакс-Україна, 25 травня 2022 року, https://interfax.com.ua/news/general/834753.html (переглянуто 7 листопада 2023 року).

485 Nick Cumming-Bruce, “The U.N. Says the Civilian Death Toll in Ukraine Is More than 8,000, and Probably Significantly Higher,” The New York Times, February 21, 2023, https://www.nytimes.com/live/2023/02/21/world/russia-biden-putin-ukraine-war (переглянуто 7 листопада 2023 року).

486 Це зображення з відео від 16 листопада 2022 року показує деякі нові могили, вириті з початку російської блокади на Старокримському кладовищі на околиці Маріуполя. Більшість позначено лише номером. Associated Press нарахувала щонайменше 10 300 нових могил у Маріуполі та його околицях (8 500 на цьому кладовищі) шляхом аналізу супутникових зображень з початку березня до грудня, відзначаючи ділянки, де копали землю. Lori Hinnant, Vasilisa Stepanenko, Sarah El Deeb and Elizaveta Tilna “Russia scrubs Mariupol’s Ukraine identity, builds on death,” AP News, December 22, 2022, https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-erasing-mariupol-499dceae43ed77f2ebfe750ea99b9ad9 (переглянуто 18 грудня 2023 року).

487 До лютого 2022 року на кладовищі були лише окремі могили.

488 Інтерв’ю Truth Hounds з Олександром Ярошенком, Київ, 6 квітня 2023 року.

489Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch, 17 листопада 2022 року.

490 На супутникових знімках від 17 березня 2022 року могил на цьому місці немає. Перші супутникові знімки могил датовані 28 березня 2022 року.

491 Конфіденційне телефонне інтерв’ю Human Rights Watch, 17 листопада 2022 року.

492Інтерв’ю Human Rights Watch з Євгеном, Вінниця, 5 серпня 2022 року.

493 У період з 12 жовтня 2022 року до 31 березня 2023 року на супутникових знімках не видно нових могил.

494Маріупольська міська рада (@mariupolrada), публікація в Telegram-каналі, 21 квітня 2022 року, https://t.me/mariupolrada/9324 (переглянуто 7 листопада 2023 року).

495Інтерв’ю Human Rights Watch (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 31 серпня 2022 року.

496 Ми не змогли провести порівняння супутникових знімків Павлівського кладовища в різні періоди, оскільки могили на кладовищі вкриті кронами дерев. Могили, вириті там після 24 лютого 2022 року, розташовані поруч з кладовищем зі східної сторони, де немає дерев.

497 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із співробітником Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), 4 травня 2023 року.

498 Інтерв’ю Human Rights Watch з Анастасією Абрамець, ««Платформа пам’яті. Меморіал»», Львів, 20 лютого 2023 року.

499 Катерина Дяченко, «Платформа пам’яті. Меморіал», 12 березня 2022 року, https://www.victims.memorial/people/katia_diachenko (переглянуто 7 листопада 2023 року).

500 Віктор Дєдов, «Платформа пам’яті. Меморіал», 11 березня 2022 року, https://www.victims.memorial/people/viktor_diedov (переглянуто 7 листопада 2023 року).

501 Володимир Зеленський, допис у Facebook, 23 квітня 2022 року, https://www.facebook.com/zelenskiy.official/posts/pfbid0c8i24dwoLso3ir3hNxoAteGu7G5TFJHBHekVQ3xeRT4XxhRWbimDYHKFmSKVS6R2l (переглянуто 7 листопада 2023 року).

502 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із головною редакторкою Анною Мурликіною, 18 травня 2023 року.

503 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із головною редакторкою Анною Мурликіною, 18 травня 2023 року.

504 Ванда Об'єдкова, «Платформа пам’яті. Меморіал», 3 квітня 2022 року, https://www.victims.memorial/people/vanda-objedkova (переглянуто 7 листопада 2023 року).

505 Аліна Перегудова, «Платформа пам’яті. Меморіал», https://www.victims.memorial/people/alina_perehudova (переглянуто 7 листопада 2023).

506 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з адміністратором сайту Дмитром Черепановим, 15 серпня 2022 року. Детальніше про цей сайт дивіться нижче в пункті «Розшук зниклих».

507 Лист МВС України до Human Rights Watch, 31 липня 2023 року.

508 Зокрема, існують канали, присвячені будинку на Митрополитській, 98, сусідньому будинку, дві групи, присвячені Приморському району, група для будинку на Азовстальській, 15, група для трьох будинків західної частини просп. Миру та група для будинку на просп. Миру, 143.

509 Isobel Koshiw, “Makeshift Graves and Notes on Doors: The Struggle to Find and Bury Mariupol’s Dead,” The Guardian, June 1, 2022, https://www.theguardian.com/world/2022/jun/01/makeshift-graves-and-notes-on-doors-the-struggle-to-find-and-bury-mariupol-dead-ukraine (переглянуто 7 листопада 2023 року).

510 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з адміністратором сайту Дмитром Черепановим, 15 серпня 2022 року.

511 Письмове спілкування Human Rights Watch з адміністратором MRPL.life, 23 лютого 2023 року.

512 «Шукаємо маріупольців», MRPL Lost, https://lost.mrpl.life/looking (переглянуто 6 грудня 2023 року).

513 Станом на 25 вересня 2023 року до них входили менші Telegram-групи, зокрема Мариуполь. Поиск пропавших людей (@mariupol_people_search), https://t.me/mariupol_people_search (переглянуто 7 листопада 2023 року), (324 учасники, 5 551 фото); Мариуполь поисках своих родных!!!, (@mariypolpoisk), https://t.me/mariypolpoisk (переглянуто 8 листопада 2023 року), (281 учасник, 10 345 фото); Поиск близких, Мариуполь, (@searchforloved), https://t.me/searchforloved (переглянуто 8 листопада 2023 року), (6 144 підписники, 1 543 фото); Чат Поиск родных и близких Мариуполь 2022 (@findmariupol), https://t.me/findmariupol (переглянуто 8 листопада 2023 року), (487 учасників, 12 302 фото); Групи у Telegram, присвячені районам Маріуполя, зокрема https://t.me/findmar_kalmius (152 учасники, 3 180 фото, Кальміуський район), https://t.me/findmar_centr (159 учасників, 3 659 фото, Центральний район), https://t.me/findmar_levberj (169 учасників, 3 091 фото, Лівобережний район), https://t.me/findmar_primorsk (208 учасників, 2 533 фото, Приморський район), Viber-група про для зниклих безвісти: Поиск Пропавших Мариуполь / Эвакуация, Viber-група, https://invite.viber.com/?g2=AQAnoEBJKLTsEU7dlc9cy%2FDD%2BzjaeQvggZTHFD%2BqHTI%2BxCf7x0485ZSuHTqA6csU (1 745 учасників), Viber-групи, присвячені конкретним районам та частинам міста, де в тому числі шукали зниклих безвісти: Бахчиванджи 25; 27; 27-А, Viber-група, https://invite.viber.com/?g2=AQA0%2Bvpkc4AIRk7WPB9oGosRygpIquvQ6vWeKRbFt81i5yQUD3BhSmZzCffViTrk (299 учасників), Приморский-Мариуполь, Viber-група, https://invite.viber.com/?g2=AQAAqULC6zqAlk7efAnyNoN6fU3CLUMaHfdnv2HKlUG03j1nv4W%2BJTiEa3HxDRnE (1 101 учасник, Приморський район), пр. Металлургов 67-100, Viber-група, https://invite.viber.com/?g2=AQB3soM%2BfmWC2U7ltXqYpDQUtq2Bw%2F5mq%2FCThLh4GWEJuGW8PRelkUVAv9RiuJMj&lang=en (468 учасників, проспект Металургів 67-100), веб-сайт під назвою «Пошук рідних та близьких у Маріуполі та у постраждалих районах України», http://shukaty.com/index_uk.html (переглянуто 8 листопада 2023 року).

514 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds з Наталією, 11 березня 2023 року.

515 Інтерв’ю Human Rights Watch з Єлізаром Гранковим, Київ, 5 травня 2023 року. Human Rights Watch переглянула перші доступні чіткі супутникові знімки, зроблені 13 березня, на яких видно пошкодження школи.

516 Телефонне інтерв’ю Truth Hounds із Дмитром Пастернаком, 17 травня 2023 року.

517Інтерв’ю Truth Hounds з Олександром Ярошенком, Київ, 6 квітня 2023 року.

518 Інтерв’ю Human Rights Watch з Єлізаром Гранковим, Київ, 5 травня 2023 року.

519 Інтерв’ю Human Rights Watch із Михайлом Пасічним, Київ, 25 березня 2023 року.

520 Інтерв’ю Human Rights Watch із заступником голови Маріупольської міської ради (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 5 травня 2023 року.

521 Інтерв'ю Human Rights Watch з Тетяною, Дніпро, 10 травня 2022 року.

522Інтерв’ю Human Rights Watch з Діаною, Дніпро, 21 червня 2022 року.

523Інтерв'ю Human Rights Watch з Євгеном Сосновським, Київ, 4 березня 2023 року.

524Інтерв’ю Human Rights Watch із Ваагнем Мнацаканяном, Арль, 12 жовтня 2022 року.

525 “Coercion and Control: Ukraine’s Health Care System under Russian Occupation,” Physicians for Human Rights, December 12, 2023, https://phr.org/our-work/resources/coercion-and-control-ukraines-health-care-system-under-russian-occupation/ (переглянуто 13 грудня 2023 року). Щодо Запорізької області України див. TACC (@tass_agency), допис у Telegram-каналі, 6 жовтня 2023 року, https://t.me/tass_agency/213021 (переглянуто 12 грудня 2023 року).

526 Інтерв’ю Human Rights Watch з Іриною Коробкою, Запоріжжя, 2 вересня 2022 року; Інтерв’ю Human Rights Watch з одним із заступників мера Маріуполя (ім’я та деталі Human Rights Watch не розголошує), Київ, 31 серпня 2022 року.

527 Николай Осыченко (@NickolayOsychenko), публікація в Telegram-каналі, 11 лютого 2023 року, https://t.me/NickolayOsychenko/1313?fbclid=IwAR0NTF6t3qfgQmjrAj2xTS_dWTKtsZw2S5_QxstdAYrEFI8s-rnLdlwY2ZE (переглянуто 7 листопада 2023 року).

528 “Demolition of High-Rise Buildings Demolished in Mariupol Will Be Completed This Year,” RIA Novosti, February 13, 2023, https://ria.ru/20230213/mariupol-1851596718.html l (переглянуто 20 січня 2024 року).

529 У тому ж місці.

530 У тому ж місці.

531Мариуполь, Офіційний сайт Міністерства будівництва та ЖКХ «ДНР», https://archive.is/dC9yk#selection-133.0-137.14 (переглянуто 7 листопада 2023 року).

532 “‘The Real Goal Is to Hide the Traces of War’ Moscow’s Plan for Rebuilding Mariupol, a City ‘Wiped off the Face of the Earth’ by Russian Troops,” Meduza, October 13, 2022, https://meduza.io/en/feature/2022/10/13/the-real-goal-is-to-hide-the-traces-of-war (переглянуто 7 листопада 2023 року).

533 Концепція майстер-плану розвитку міста Маріуполь, Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства Російської Федерації, 2022, https://meduza.io/static/pdf/minstroy-mariupol-ps-29-07-itogovaya.pdf (переглянуто 8 листопада 2023 року). У лютому 2023 року Guardian опублікував слайд-шоу російською мовою, у якому підсумовано документ. Shaun Walker, Isobal Koshiw, Pjotr Sauer, Morten Risberg, Liz Cookman, and Luke Harding, “Mariupol: The Ruin of a City,” The Guardian, February 23, 2023, https://www.theguardian.com/world/ng-interactive/2023/feb/23/mariupol-the-ruin-of-a-city (переглянуто 7 листопада 2023 року).

534 Joris Heijkant, Titus Knegtel, Hessel von Piekartz, and Erik Verwiel, “We are still alive. What is life like in Russian-occupied Mariupol?,” Volkskrant Kijk Verder, February 13, 2023, https://www.volkskrant.nl/kijkverder/v/2023/we-are-still-alive-what-is-life-like-in-russian-occupied-mariupol~v646390/ (переглянуто 7 листопада 2023 року).

535 Там само; Shaun Walker, Isobal Koshiw, Pjotr Sauer, Morten Risberg, Liz Cookman, and Luke Harding, “Mariupol: The Ruin of a City,” The Guardian, February 23, 2023, https://www.theguardian.com/world/ng-interactive/2023/feb/23/mariupol-the-ruin-of-a-city (переглянуто 7 листопада 2023 року).

536 Kseniya Kvitka, “Russia Threatens Ukrainians Who Refuse Russian Citizenship,” commentary, Human Rights Watch Dispatch, May 16, 2023, https://www.hrw.org/news/2023/05/16/russia-threatens-ukrainians-who-refuse-russian-citizenship.

537 Joris Heijkant, Titus Knegtel, Hessel von Piekartz, and Erik Verwiel, “We are still alive. What is life like in Russian-occupied Mariupol?,” Volkskrant Kijk Verder, 13 лютого 2023, https://www.volkskrant.nl/kijkverder/v/2023/we-are-still-alive-what-is-life-like-in-russian-occupied-mariupol~v646390/ (переглянуто 7 листопада 2023 року); Shaun Walker, Isobal Koshiw, Pjotr Sauer, Morten Risberg, Liz Cookman, and Luke Harding, “Mariupol: The Ruin of a City,” The Guardian, 23 лютого 2023, https://www.theguardian.com/world/ng-interactive/2023/feb/23/mariupol-the-ruin-of-a-city (переглянуто 7 листопада 2023 року). Нова російська освітня програма для учнів старшої школи містить новий підручник з історії, що виправдовує повномасштабне вторгнення та, використовуючи дезінформацію та викривлення намагається зобразити Україну як «неонацистську державу». Pjotr Sauer, “Russia Releases History Schoolbook Praising Ukraine Invasion,” The Guardian, 8 серпня 2023 року, https://www.theguardian.com/world/2023/aug/08/russia-releases-history-schoolbook-praising-ukraine-invasion (переглянуто 7 листопада 2023 року).

538 Навчальні матеріали «Історія Росії, 11-ий клас, базовий рівень». В.Р. Мединский, А.В. Торкунов, 2023, https://www.codastory.com/wp-content/uploads/2023/08/История_России_11_класс_Базовый_уровень_Учебник.pdf (переглянуто 11 грудня 2023).

539 Katia Patin, “The Kremlin revises a textbook to dictate future understanding of Russian history,” Coda Story, August 14, 2023, https://www.codastory.com/rewriting-history/kremlin-texbook-ukraine/ (переглянуто 6 грудня 2023 року).

540 Інтерв’ю Human Rights Watch з Ярославом, учителем історії з Маріуполя, Київ, 1 листопада 2022 року.

541 Інтерв'ю Human Rights Watch з Ярославою Мозговою, директоркою Освіторія Хаб, Київ, 1 листопада 2022 року.

542 Інтерв’ю Human Rights Watch з Ярославом, учителем історії з Маріуполя, Київ, 2 листопада 2022 року.

543 «Зошити з Путіним і комікси про вбивць: як дітей у Маріуполі труять російською пропагандою (фото)», ТСН, 30 серпня 2023 року, https://tsn.ua/ato/zoshiti-z-putinim-i-komiksi-pro-vbivc-yak-ditey-v-mariupoli-truyat-rosiyskoyu-propagandoyu-foto-2400406.html (переглянуто 7 листопада 2023 року).

544 Shaun Walker, Isobal Koshiw, Pjotr Sauer, Morten Risberg, Liz Cookman, and Luke Harding, “Mariupol: The Ruin of a City,” The Guardian, February 23, 2023, https://www.theguardian.com/world/ng-interactive/2023/feb/23/mariupol-the-ruin-of-a-city (переглянуто 7 листопада 2023 року).

545 Human Rights Watch, “We Had No Choice:” “Filtration” and the Crime of Forcibly Transferring Ukrainian Civilians to Russia (New York: Human Rights Watch, 2022), https://www.hrw.org/report/2022/09/01/we-had-no-choice/filtration-and-crime-forcibly-transferring-ukrainian-civilians.

546 Human Rights Watch, “We Had No Choice:” “Filtration” and the Crime of Forcibly Transferring Ukrainian Civilians to Russia (New York: Human Rights Watch, 2022), https://www.hrw.org/report/2022/09/01/we-had-no-choice/filtration-and-crime-forcibly-transferring-ukrainian-civilians.

547 Joris Heijkant, Titus Knegtel, Hessel von Piekartz, and Erik Verwiel, “We are still alive. What is life like in Russian-occupied Mariupol?,” Volkskrant Kijk Verder, February 13, 2023, https://www.volkskrant.nl/kijkverder/v/2023/we-are-still-alive-what-is-life-like-in-russian-occupied-mariupol~v646390/ (переглянуто 7 листопада 2023 року).

548 Vladimir Putin: Biography, Ministry of Defense of the Russian Federation, https://eng.mil.ru/en/management/leader.htm (переглянуто 6 травня 2022 року). «Президент Російської Федерації є Верховним головнокомандувачем Збройними Силами Російської Федерації», Конституція Російської Федерації, прийнята 12 грудня 1993 року, http://www.constitution.ru/en/10003000-01.htm (переглянуто 24 січня 2024 року), ст. 87.

549 Сергій Шойгу обіймає посаду міністра оборони з 6 листопада 2012 року. Див. Sergei Shoigu: Biography,

Ministry of Defense of the Russian Federation, https://eng.mil.ru/en/management/minister.htm (переглянуто 6 травня 2022 року); Повноваження та обов'язки Сергія Шойгу широкі та включають здійснення контролю за розгортанням і застосуванням збройних сил за рішенням президента. Див. «Полномочия Министра обороны Российской Федерации», Ministry of Defense of the Russian Federation, https://doc.mil.ru/documents/extended_search/more.htm?id=10912180@egNPA (переглянуто 6 травня 2022 року).

550 Валерій Герасимов перебуває на цій посаді з 9 листопада 2012 року. Див. Valery Gerasimov: Biography, Ministry of Defense of the Russian Federation, hthttps://eng.mil.ru/en/management/deputy/more.htm?id=11113936@SD_Employee (переглянуто 6 травня 2020 року).

551 Alexis A Blanc et al., “The Russian General Staff: Understanding the Military's Decisionmaking Role in a ‘Besieged Fortress,’” RAND Corporation, 2023, https://www.rand.org/pubs/research_reports/RRA1233-7.html (переглянуто 7 листопада 2023 року); Указ Президента Російської Федерації від 23 липня 2013 року № 631 із змінами від 17 січня 2022 року «Питання Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації» (що включає «Положення про Генеральний штаб Збройних Сил Російської Федерації»), https://legalacts.ru/doc/ukaz-prezidenta-rf-ot-23072013-n-631/ (переглянуто 13 листопада 2023 року), п. 26.

552 Главное оперативное управление Генерального штаба Вооруженных Сил Российской Федерации, Министерство обороны РФ, https://structure.mil.ru/structure/ministry_of_defence/details.htm?id=9710@egOrganization (переглянуто 26 червня 2020 року).

553 У тому ж місці.

554 Blanc et al., “The Russian General Staff: Understanding the Military's Decisionmaking Role in a ‘Besieged Fortress,’” RAND Corporation, 2023, https://www.rand.org/pubs/research_reports/RRA1233-7.html (переглянуто 7 листопада 2023 року), рр. 24-26.

555 Mikhail Evgenievich Mizintsev: Biography, Ministry of Defense of the Russian Federation , https://web.archive.org/web/20230324145320/https://structure.mil.ru/management/details.htm?id=12000953@SD_Employee (переглянуто 28 червня 2023 року).

556 Северный флот России получил статус военного округа,” Interfax.ru, January 1, 2021, https://www.interfax.ru/russia/743819/ russia /743819 (переглянуто 7 листопада 2023 року).

557 Michael Kofman et al., “Russian Military Strategy: Core Tenets and Operational Concepts,” Center for Naval Analysis, 2021, https://www.cna.org/reports/2021/10/russian-military-strategy-core-tenets-and-concepts (переглянуто 11 грудня 2023 року); “Russian Military Strategy: Core Tenets and Operational Concepts,” Center for Naval Analysis, 2021, https://www.cna.org/reports/2021/10/russian-military-strategy-core-tenets-and-concepts (переглянуто 11 грудня 2023 року); Lester W Grau and Charles K Bartles, The Russian Way of War: Force Structure, Tactics, and Modernization of the Russian Ground Forces, (Fort Leavenworth: Army University Press, 2016), p. 29. На момент повномасштабного вторгнення та протягом періоду, який охоплює ця доповідь, російський уряд офіційно не кваліфікував конфлікт в Україні як війну.

558 Указ Президента РФ від 19 квітня 2017 року № 177 із змінами від 5 листопада 2020 року, https://lawnotes.ru/president-rf/ukaz-prezidenta-rf-ot-19.04.2017-n-177 (переглянуто 12 січня 2023 року).

559 Mark Galeotti, Spetsnaz: Russia’s Special Forces (Oxford: Osprey Publishing, 2015).

560 560 Galeotti, Spetsnaz; Christopher Marsh, “Developments in Russian Special Operations: Russia’s Spetsnaz, SOF and Special Operations Command,” CANSOFCOM Education and Research Center, 2017, https://publications.gc.ca/collections/collection_2017/mdn-dnd/D4-10-21-2017-eng.pdf (переглянуто 12 липня 2023 року), p. 18; Grau and Bartles, The Russian Way of War: Force Structure, Tactics, and Modernization of the Russian Ground Forces, (Fort Leavenworth: Army University Press, 2016), p. 283.

561 Blanc et al., “The Russian General Staff: Understanding the Military's Decisionmaking Role in a ‘Besieged Fortress,’” RAND Corporation, 2023, https://www.rand.org/pubs/research_reports/RRA1233-7.html (переглянуто 7 листопада 2023 року), рр. 22-23.

562 Grau and Bartles, The Russian Way of War: Force Structure, Tactics, and Modernization of the Russian Ground Forces, (Fort Leavenworth: Army University Press, 2016), p. 283.

563 Galeotti, Spetsnaz.

564 Міністерство оборони Росії визначає і командування військово-транспортної авіації, і командування дальньої авіації як «[активи] Верховного головнокомандувача Збройними силами Російської Федерації». Air Force Aviation, Ministry of Defense of the Russian Federation, https://eng.mil.ru/en/structure/forces/air/structure/aircraft.htm (переглянуто 7 листопада 2023 року).

565 Russian Frontal Aviation Arms Order of Battle, Eastern Order of Battle, February 6, 2022, http://www.easternorbat.com/html/russian_air_force_eng.html (переглянуто 7 листопада 2023 року).

566 Air Force Aviation, Ministry of Defense of the Russian Federation, https://eng.mil.ru/en/structure/forces/air/structure/aircraft.htm (переглянуто 7 листопада 2023 року).

567 Grau and Bartles, The Russian Way of War: Force Structure, Tactics, and Modernization of the Russian Ground Forces, (Fort Leavenworth: Army University Press, 2016), p. 387.

568 «Федеральний закон від 3 липня 2016 року № 226-ФЗ», Офіційний сайт президента Росії, https://web.archive.org/web/20230323043540/http://www.kremlin.ru/acts/bank/40960 (переглянуто 15 січня 2024 року).

569 Звання генерала армії Віктору Золотову присвоєно 10 листопада 2015 року. 5 квітня 2016 року призначений на посаду начальника Федеральної служби військ національної гвардії – головнокомандувача національної гвардії. Гвардійські війська Російської Федерації. Див. «Золотов Віктор Васильович, Національна гвардія Російської Федерації», https://web.archive.org/web/20221028082527/https://rosguard.gov.ru/ru/page/AjaxPartial/zolotov-viktor-vasilevich (переглянуто 28 жовтня 2022 року). У лютому 2023 року Золотов відвідав нацгвардійців у Херсоні та Криму, де нагородив своїх військових за роль у вторгненні. Директор Росгвардии посетил подразделения ведомства в Республике Крым и в Херсонской области Росгвардии, 3 лютого 2023 року, https://rosguard.gov.ru/News/Article/direktor-rosgvardii-posetil-podrazdeleniya-vedomstva-v-respublike-krym-i-v -xersonskoj-oblasti (переглянуто 30 березня 2023 року); Структура Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації, Росгвардія, https://web.archive.org/web/20230226115903/https://rosguard.gov.ru/page/index/structure (переглянуто 27 листопада 2023 року).

570 Там само.

571 Там само.

572 Неофіційні дані свідчать про те, що Кадиров міг відігравати безпосередню роль у плануванні та керуванні деякими силами Національної гвардії, дислокованими в Маріуполі, які були направлені з Чечні. У дописі в особистому Telegram-акаунті Кадиров показує зустріч Адама Делімханова з командувачем 8-ї загальновійськової армії Андрієм Мордвічевим, на якій Кадиров вніс «пропозиції до плану дій» у Маріуполі. Див. Рамзан Кадиров (@RKadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 8 квітня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1822 (переглянуто 12 липня 2023 року).

573 «Владимир Путин присвоил Рамзану Кадирову звание генерал-майора», Радіо Свобода, 23 липня 2020 року,

https://www.svoboda.org/a/30743775.html (переглянуто 11 грудня 2023 року).

574 21 березня 2022 року Рамзан Кадиров у своєму Telegram-каналі заявив, що керував чеченськими силами через Адама Делімханова, який командував чеченськими силами в Маріуполі, і був на постійному зв’язку з Делімхановим, поки бійці «ліквідували вогневі позиції» і надавали підтримку російській армії. Рамзан Кадиров (Kadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 21 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1556 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

575 «Голова Донецької Народної Республіки», dnronline.su, https://web.archive.org/web/20220222063919/https://dnronline.su/en/head-of-the-dpr/ (переглянуто 18 грудня 2023 року).

576 Там само; «Державний устрій Донецької Народної Республіки», Голова Донецької Народної Республіки, https://web.archive.org/web/20220605125230/https://denis-pushilin.ru/gosudarstvennoe-ustrojstvo-donetskoj-narodnoj-respubliki/ (переглянуто 18 грудня 2023 року).

577 Російські державні ЗМІ повідомили, що командир 1-го армійського корпусу «ДНР» генерал-майор Роман Кутузов загинув у бою 5 червня 2022 року. «Битва за Донбас: як загинув генерал-майор Роман Кутузов», Царьград, 5 червня 2022 року, https://tsargrad.tv/news/boj-za-donbass-kak-pogib-general-major-roman-kutuzov_560811 (переглянуто 9 листопада 2023 року); ANNA NEWS (@anna_news), пост у Telegram-каналі, 29 жовтня 2022 року, https://t.me/anna_news/42020 (переглянуто 9 листопада 2023 року); РІА ФАН (@riafan), пост в Telegram-каналі, 16 липня 2022 року, https://t.me/riafan/103883 (переглянуто 9 листопада 2023 року). Російські військові кореспонденти вшанували пам'ять Кутузова. Сладков+ (@Sladkov_plus), допис у Telegram-каналі, 5 червня 2022 року, https://t.me/Sladkov_plus/5614 (переглянуто 9 листопада 2023 року); Операция Z: Военкоры Русской Весны, допис у Telegram-каналі, (@RVvoenkor), 2 січня 2023 року, https://t.me/RVvoenkor/35096 (переглянуто 9 листопада 2023 року); WarGonzo (@wargonzo), допис у Telegram-каналі, 1 листопада 2022 року, https://t.me/wargonzo/8988 (переглянуто 9 листопада 2023 року). Українські джерела з посиланням на українських військових підтвердили смерть Кутузова 5 червня 2022 року. «Українські військові ліквідували російського генерал-майора Кутузова: ким він був?», «Новий голос України», 6 червня 2022 року, https://english.nv.ua /nation/ukrainian-military-eliminates-russian-major-general-kutuzov-50247918.html (переглянуто 9 листопада 2023 року). До командування 1-м армійським корпусом Кутузов служив начальником штабу 29-ї загальновійськової армії, пройшовши кар'єру в російських збройних силах. «Эшелон с легендарными танками Т-34 зробив остановку в Чите», Министерство обороны РФ, 13 січня 2019 року, https://function.mil.ru/news_page/country/more.htm?id=12211888@egNews (переглянуто 9 листопада 2023 року); Кутузов Роман Владимирович, Warheroes, https://warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=32769 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

578 Ратифіковані договори та прийняті закони про вступ до складу Росії «ДНР», «ЛНР», Запорожської та Херсонської областей, Офіційний веб-сайт Державної думи, 3 жовтня 2022 року, http://duma.gov.ru/news/55407/ (переглянуто 9 листопада 2023 року). Принаймні в одному випадку російське ЗМІ повідомило, що командир підрозділу батальйону «ДНР» «Сомалі» був нагороджений президентом Путіним «Орденом мужності» за дії в Маріуполі. «Донбасскому комбату «Сомали» Тимуру Курилкину присвоили звание Героя ДНР и передали Орден Мужества от Путина», Комсомольская Правда Донецк, 3 квітня 2022 року, https://www.donetsk.kp.ru/daily/27374.5/4567430 (переглянуто 9 листопада 2023 року). У грудні 2022 року Міністерство оборони Росії опублікувало допис у Telegram, в якому показано, як Путін вручає «бойові знамена» першому Донецькому та Другому гвардійському Лугансько-Сєвєродонецькому армійським корпусам і вручає нагороди бійцям, які, за словами відомства, належать до військ «ДНР» і «ЛНР». Офіційний канал Міноборони РФ (@mod_russia), допис у Telegram-каналі, 31 грудня 2022 року, https://t.me/mod_russia/23079 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

579 Там само.

580 У липні 2020 року начальник Головного управління військового співробітництва Збройних Сил України генерал‑лейтенант Леонід Голопатюк представив Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) доповідь, у якій зазначив, що сили і «ДНР», і «ЛНР» мали командні посади, частково укомплектовані російськими військовослужбовцями. «Презентація начальника Головного управління військового співробітництва Збройних Сил України генерал-лейтенанта Леоніда Голопатюка», 950-е засідання Форуму ОБСЄ з безпеки співробітництва, 1 липня 2020 року, https://www.osce.org /files/f/documents/5/0/457468.pdf (переглянуто 9 листопада 2023 року).

581 У липні 2020 року генерал-лейтенант Голопатюк заявив, що 1-й і 2-й армійські корпуси «ДНР» і «ЛНР» підпорядковані 8-ій загальновійськовій армії Росії. «Презентація генерал-лейтенанта Леоніда Голопатюка», 950-е засідання Форуму ОБСЄ з питань співробітництва в галузі безпеки, 1 липня 2020 року, https://www.osce.org/files/f/documents/5/0/457468.pdf (переглянуто 9 листопада 2023 року). Andrew Bowen, “Russian Military Buildup Along the Ukrainian Border,” Congressional Research Service, 2022, https://crsreports.congress.gov/product/pdf/IN/IN11806 (переглянуто 9 листопада 2023 року), р. 2. “‘Армии ЛДНР’ передают в подчинение 8-й армии Южного военного округа ВС РФ - Тымчук,” Ostro, https://www.ostro.org/ru/news/armyy-ldnr-peredayut-v-podchynenye-8-j-armyy-yuzhnogo-voennogo-okruga-vs-rf-tymchuk-i246746 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

582 Ратифіковані договори та прийняті закони про вступ до складу Росії «ДНР», «ЛНР», Запорожської та Херсонської областей, Офіційний веб-сайт Державної думи, 3 жовтня 2022 року, http://duma.gov.ru/news/55407/ (переглянуто 9 листопада 2023 року).

583 Розвідка США припускає, що станом на 10 квітня 2022 року загальне командування російськими операціями в Україні здійснював Дворніков. “Russian Offensive Campaign Assessment April 11,” Institute for the Study of War, April 11, 2022, https://understandingwar.org/backgrounder/russian-offensive-campaign-assessment-april-11 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

584 У січні 11-го числа Валерій Герасимов був призначений головнокомандувачем групи об'єднаних сил, зробивши Сергія Суровікіна одним з його заступників. "Герасимов Призначений Командувачем Російської Групи Збройних Сил у Операції в Україні," TASS, 11 січня 2023, https://tass.com/politics/1561153 Шойгу вперше призначив командуючі війська на спецоперації, РБК , 8 жовтня 2022 р., https://www.rbc.ru/politics/08/10/2022/63416a959a7947a652f10e55 (переглянуто 9 листопада 2023 р. (переглянуто 9 листопада 2023 року).

585 «Встреча с Министром обороны Сергеем Шойгу Official Website of President of Russia official, July 4, 2022, http://kremlin.ru/events/president/news/68815 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

586 Human Rights Watch не мала можливості ідентифікувати конкретні підрозділи ВПС, залучені до нанесення авіаударів по Маріуполю.

587 Mykhaylo Zabrodskyi et al., “Preliminary Lessons in Conventional Warfighting from Russia’s Invasion of Ukraine: February – July 2022,” RUSI, https://rusi.org/explore-our-research/publications/special-resources/preliminary-lessons-conventional-warfighting-russias-invasion-ukraine-february-july-2022 (переглянуто 9 листопада 2023 року), р. 9.

588 На момент написання статті в офіційній біографії Дворнікова досі вказувалося, що він обіймав цю посаду. Дворников Александр Владимирович, Министерство обороны РФ, https://structure.mil.ru/management/info.htm?id=12088926@SD_Employee (переглянуто 9 листопада 2023 року). 23 червня 2020 року йому присвоєно звання генерала армії. Указ Президента Російської Федерації від 23 червня 2020 року № 413 «Про присвоєння військового звання Дворникову А.В.», http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202006230049 (переглянуто 9 листопада 2023 року). 17 лютого 2023 року Міноборони Росії оприлюднило імена нових командувачів кожного з чотирьох військових округів, а у січні 2023 року повідомило про призначення генерал-полковника Сергій Кузовлєва на посаду командувача Південним військовим округом. Defense Ministry Officially Announces Commanders of Four Russian Military Districts,” TASS, February 17, 2023, https://tass.com/defense/1577923 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

589 Військова організація Південного військового округу була визначена на основі неопублікованих даних, наданих Human Rights Watch Інститутом вивчення війни.

590 Генеральний штаб Збройних Сил України (@GeneralStaff.ua), допис у Facebook, 1 березня 2022 року, https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/262194402760312 (переглянуто 13 листопада 2023 року); Генеральний штаб Збройних Сил України (@GeneralStaff.ua), допис у Facebook, 2 березня 2022 року, https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/263000569346362 (переглянуто 13 листопада 2023 року); Генеральний штаб Збройних Сил України (@GeneralStaff.ua), допис у Facebook, 4 березня 2022 року, https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/264313929215026 (переглянуто 13 листопада 2023 року); "Росармія наступає в напрямку Сєвєродонецька, Слов’янська та Волновахи, щоб створити умови для ототочення”, АрміяInform, 15 квітня 2022 року, https://armyinform.com.ua/2022/04/15/rosarmiya-nastupatyme-v-napryamku-syevyerodoneczka-slovyanska-ta-volnovahy-aby-stvoryty-umovy-dlya-otochennya/ (переглянуто 13 листопада 2023 року).

591 Воєнні злочинці Російської Федерації: МОРДВИЧЕВ Андрій Миколайович, ГУ розвідки Міноборони України, https://gur.gov.ua/content/mordvychev-andrei-nykolaevych.html (переглянуто 13 листопада 2023 року).

592 Оперативные сводки (@opersvodki), допис у Telegram-каналі, 28 березня 2022 року, https://t.me/opersvodki/2478 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

593 Mykhaylo Zabrodskyi et al., “Preliminary Lessons in Conventional Warfighting from Russia’s Invasion of Ukraine: February – July 2022,” RUSI, https://rusi.org/explore-our-research/publications/special-resources/preliminary-lessons-conventional-warfighting-russias-invasion-ukraine-february-july-2022 (переглянуто 9 листопада 2023 року); Fredrick W. Kagan, George Barros, and Kateryna Stepanenko, “Russian Offensive Campaign Assessment, March 4," Institute for the Study of War, March 4, 2022, https://www.understandingwar.org/backgrounder/russian-offensive-campaign-assessment-march-4 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

594Там само.

595 Clark, Barros, and Stepanenko, “Russian Offensive Campaign Assessment, March 16,” Institute for the Study of War, March 16, 2022, https://www.understandingwar.org/backgrounder/russian-offensive-campaign-assessment-march-16 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

596 Приватний канал (@polkazov), допис у Telegram-каналі, https://t.me/polkazov/4178 (переглянуто 13 листопада 2023 року); ЦАПЛІЄНКО _UKRAINE FIGHTS (@Tsaplienko), допис у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/Tsaplienko/3248 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

597 Rob Lee (@RALee85), post to X (formerly known as Twitter), March 15, 2022, https://twitter.com/RALee85/status/1503927379240099842 (переглянуто 2 листопада 2023 року; “Ukraine reported the death of the fourth Russian general since the start of the war,” Meduza, March 16, 2022, https://meduza.io/news/2022/03/16/v-ukraine-soobschili-o-gibeli-chetvertogo-s-nachala-voyny-rossiyskogo-generala (переглянуто 2 листопада 2023 року); WorldOnAlert (@worldonalert) post to X (formerly known as Twitter), March 15, 2022, https://twitter.com/worldonalert/status/1503854809237139462 (переглянуто 2 листопада 2023 року); Правда Геращенко, (@PravdaGerashchenko_robot), допис у Telegram-канал, 15 березня 2022 року, https://t.me/Pravda_Gerashchenko/4889 (переглянуто 2 листопада 2023 року); Зеленський / Офіційно @V_Zelenskiy_official), допис у Telegram-каналі, 15 березня 2022 року, https://t.me/V_Zelenskiy_official/831 (переглянуто 2 листопада 2023 року).

598 Російський журнал battime.ru повідомив, що російським військовослужбовцем виявився 22-річний Руслан Фідусович Аітов, який загинув у бою в Маріуполі 12 березня Україні. “На Украине погиб 22-летний танкист из Новочеркасска,” Battime.ru, April 14, 2022, https://battime.ru/na-ukraine-pogib-22-letnij-tankist-iz-novocherkasska.html (переглянуто 24 січня 2023 року). Російський веб-сайт «Вечная память», присвячений пам’яті російських військових, загиблих під час вторгнення в Україну, зазначив, що Аітов служив у 68-му танковому полку. «Вечная память», 19 серпня 2022 року, https://vechnayapamyat.net/аитов-руслан-фидусович/ (переглянуто 11 грудня 2023 року). Сайт «Вечная память» повідомив, що 12 березня в Маріуполі загинув навідник танка 68-го танкового полку 150-ї мотострілецької дивізії сержант Дмитро Олександрович Данченко, в/ч 91714, Архив в/ч 91714, «Вечная память», доступно в Інтернет-архіві, https://web.archive.org/web/20230509053323/https:/vechnayapamyat.net/tag/%D0%B2-%D1%87-91714/ (переглянуто 24 січня 2024 року). Shakhty-media.ru, російський пов’язаний з владою інформаційний портал міста Шахти Ростовської області, повідомив, що орденом Мужності посмертно нагороджено сержанта Георгія Семеновича Хангуляна, який загинув у бою 12 березня під Маріуполем. На сайті «Вечная память» зазначено, що Хангулян служив у 68-му танковому полку. «Орден Мужності вручено родині загиблого сержанта, шахтинця Георгія Хангуляна», Shakhty-media , 10 червня 2022 року, https://shakhty-media.ru/orden-muzhestva-vruchen-seme-pogibshego-serzhanta-shahtintsa-georgiya-hangulyana/ (переглянуто 2 листопада 2023 року). На сайті «Вечная память» зазначено, що 12 березня під час бою в Маріуполі загинув капітан 68-го танкового полку 150-ї мотострілецької дивізії Олександр Андрійович Хохлов, в/ч 91714, архив в/ч 91714, «Вечная память», доступно в Інтернет-архіві, https://web.archive.org/web/20230509053323/https:/vechnayapamyat.net/tag/%D0%B2-%D1%87-91714/ (переглянуто 24 січня 2024 року). Російський новинний сайт «Юга» повідомив, що Тимур Машуков загинув під час бою в Маріуполі 10 квітня. На сайті «Вечная память» Машукова ідентифіковано як військовослужбовця 68-го танкового полку. «У Маріуполі загинув військовий з Краснодарського краю», Юга.ру , 14 квітня 2022 року https://www.yuga.ru/news/462629-vo-vremya-voennoj-specoperacii-v-ukraine-pogib-voennyj-iz-krasnodarskogo-kraya-ego-ubili-v-mariupole/ (переглянуто 2 листопада 2023 року). Татарськомовний новинний сайт Intertat повідомив, що Артем Нагоркін з 68-го танкового полку 150-ї мотострілецької дивізії загинув у бою 17 квітня під Маріуполем. “«Июньдә өйләнешергә җыенганнар иде, җитешмәде» – Кайбычта тагын бер солдатны җирләделәр Бу хакта тулырак,” Intertat,tatar, 29 квітня 2022 року, https://intertat.tatar/news/iyunda-oilaneserga-yengannar-ide-itesmade-kaibycta-tagyn-ber-soldatny-irladelar-5852839 (переглянуто 2 листопада 2023 року).

599 Ilya Pitalev, “Tankers of the People’s Militia of the DPR equip a T-72 tank with ammunition on one of the streets of Mariupol,” RIA Novosti, 5 квітня 2022 року, https://riamediabank.ru/media/8158828.html?context=list&list_sid=list_263627700, https://riamediabank.ru/media/8158828.html ?context=list&list_sid=list_263627700 (переглянуто 2 листопада 2023 року).

600 Емблема видна на фотографії в статті Ilya Pitalev, “Tankers of the People’s Militia of the DPR equip a T-72 tank with ammunition on one of the streets of Mariupol,” RIA Novosti, 5 квітня 2022 року, https://riamediabank.ru/media/8158828.html?context=list&list_sid=list_263627700. ЇЇ було порівняно з емблемами, знайденими на таких веб-сайтах: Chevron Patriot, https://shevronpatriot.ru/voennye-shevrony/suhoputnye-shevrony/shevron-68-tankovyj-polk-150-divizii.html (переглянуто 11 грудня 2023 року); Танкові війська, Sammler.Ru. 4 листопада 2020 року, http://www.sammler.ru/index.php?showtopic=8271&page=8#entry2075850/ (переглянуто 6 листопада 2023 року); Def Mon (@DefMon3), допис у X (раніше – Twitter), 7 квітня 2022 року, https://t.co/ylhyrz1G81 (переглянуто 2 листопада 2023 року); Военный Осведомитель (@milinfolive), пост у Telegram-каналі, 7 квітня 2022 року, https://t.me/milinfolive/80629 (переглянуто 6 листопада 2023 року).

601 «Від початку війни захисники Маріуполя знищили близько 6 тис. рашистів і понад 100 одиниць техніки РФ – заступник командира полку «Азов» Паламар», Цензор.нет, 13 травня 2022 року, https://censor.net/ua/news/3341181/vid_pochatku_viyiny_zahysnyky_mariupolya_znyschyly_blyzko_6_tys_rashystiv_ta_ponad_100_odynyts_tehniky (переглянуто 8 листопада 2023 року). («Рашист» – це слово, яке походить від української вимови англійських слів «Росія» та «фашист», яке деякі українці використовують для опису росіян і російських військ). «Захисники Маріуполя повідомили про величезні втрати росіян під час штурму міста», Open Ukraine, 13 травня 2022 року, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=t30FXdRLJpA&ab_channel=OpenUkraine (переглянуто 21 грудня 2023 року); ВІДЕО. Захисники Маріуполя повідомили про величезні втрати росіян під час штурму міста - Новини - Київський безпековий форум (openukraine.org); Сергій Згурець, «Горе без розуму: перед битвою за Донбас ворог змінює організацію своїх підрозділів (аналіз)», Defence Express, 12 квітня 2022 року, https://defenceua.com/army_and_war/gore_bez_rozumu_pered_bitvoju_za_donbas_vorog_zminjuje_organizatsiju_svojih_pidrozdiliv_analiz-6908.html (переглянуто 8 листопада 2023 року).

602 Російський новинний сайт Donday повідомив, що Аслан Магомедов із 102-го мотострілецького полку загинув під час бою в Маріуполі в невстановлений день березня 2022 року. «Двое военных из Ростовской области погибли во время спецоперации», Donday, 12 травня 2022 року, https://archive.ph/3dD0f#selection-583.0-583.68 (переглянуто 8 листопада 2023 року); «The authorities of the cities and districts of Dagestan reported the death of six soldiers in Ukraine», «Кавказький вузол», 29 березня 2022 року, https://web.archive.org/web/20220329123354/https:/kavkaz-uzel.global.ssl.fastly.net/articles/374684/ (переглянуто 8 листопада 2023 року). 11 березня Адміністрація Дербентського району Дагестану повідомила, що в Маріуполі під час бою загинув військовий 102-го мотострілецького полку Гаджієв Майлк Гаджіїбрагімович. Necro Mancer (@666_mancer), допис у X (раніше – Twitter), 13 березня 2022 року, https://twitter.com/666_mancer/status/1502923940351651845 (переглянуто 2 листопада 2023 р.).«Мавсум Рагимов выразил соболезнования родителям Малика Гаджиева», офіційний веб-сайт Адміністрації Дербентського району Дагестану, https://derbrayon.ru/news/novosti/mavsum-ragimov-vyrazil-soboleznovaniya-roditelyam-malika-gadzhieva (доступ в Інтернет-архіві, 23 січня 2024 року). У дописі у ВК від 17 березня 2022 року йдеться про те, що під час бою загинув Канатников Єгор Олександрович із 102-го мотострілецького полку. Сторінка Ірини Самаріної у ВК, https://vk.com/wall73219135_2892 (переглянуто 23 січня 2024 року). На веб-сайті Орловської міської адміністрації зазначається, що підрозділ Канатнікова перебуває в Маріуполі. «В Орлі відкрили меморіальну дошку на честь Єгора Канатникова», Сайт міської адміністрації Орла, 11 листопада 2022 року, https://www.orel-adm.ru/ru/about/news/novosti/v-orle-otkryli-pamyatnuyu-dosku-egoru-kanatnikovu/ (переглянуто 21.12.2023).

603 Віктор Максимчук, Top Cargo 200, 6 березня 2022 року, https://topcargo200.com/106/ (переглянуто 8 листопада 2023 року). “The major who died near Mariupol will be buried under Goryachiy Klyuch,”, 93.RU, 15 березня 2022 року, https://93.ru/text/incidents/2022/03/15/70508669/ (переглянуто 8 листопада 2023 року). “Major Viktor Maksimchuk, 44, was commander of a motorized rifle regiment, who also died in fighting near Mariupol. Mikhail Belyakov, a 30-year-old sergeant from Penza region, was killed in Ukraine on 27 February. He was a father of two.” Jack Hutton (@jackhutton), допис у X (раніше – Twitter), 18 березня 2022 року, https://twitter.com/jackhutton/status/1504723354560851968 (переглянуто 8 листопада 2023 року). “Дополнение: похоронен в станице Бакинская Краснодарского края,” Necro Mancer (@666_mancer), допис Necro Mancer (@666_mancer) у X (раніше – Twitter), 18 червня 2022 року, https://twitter.com/666_mancer/status/1538242643653697537?lang=en (переглянуто 8 листопада 2023 року); “Погиб в боевых действиях в Украине майор Виктор Максимчук из Краснодарского края…”, Necro Mancer (@666_mancer), допис у X (раніше – Twitter), 11 березня 2022 року, https://twitter.com/666_mancer/status/1502342842315943940?lang=en (переглянуто 8 листопада 2023 року); Православная община, допис у ВК, 11.03.2022, https://vk.com/wall-186179224_730 (переглянуто 8 листопада 2023 року); Kieren Williams and Will Stewart, “Russian general killed with 7 soldiers from feared unit under Putin’s direct control,” Mirror Online, March 16, 2022, https://www.mirror.co.uk/news/world-news/russian- general-killed-trying-storm-26478770 (переглянуто 8 листопада 2023 року); Титушки в Краснодаре 693 (@majdankrd), допис у Телеграм-каналі, 18 червня 2022 року, https://t.me/majdankrd/11478 (переглянуто 8 листопада 2023 року).

604 BMP-3 ∙ #1771 documenting material losses in Russo-Ukrainian war, WarSpotting, November 25, 2022, https://ukr.warspotting.net/view/14581/58660/ (переглянуто 8 листопада 2023 року).

605 «Від початку війни захисники Маріуполя знищили близько 6 тис. рашистів і понад 100 одиниць техніки РФ – заступник командира полку «Азов» Паламар», Цензор.нет, 13 травня 2022 року, https://censor.net/ua/news/3341181/vid_pochatku_viyiny_zahysnyky_mariupolya_znyschyly_blyzko_6_tys_rashystiv_ta_ponad_100_odynyts_tehniky (переглянуто 8 листопада 2023 року); «Захисники Маріуполя повідомили про величезні втрати росіян під час штурму міста», Open Ukraine, 13 травня 2022 року, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=t30FXdRLJpA&ab_channel=OpenUkraine (переглянуто 21 грудня 2023 року); ВІДЕО. Захисники Маріуполя повідомили про величезні втрати росіян під час штурму міста - Новини - Київський безпековий форум (openukraine.org); Сергій Згурець, «Горе без розуму: перед битвою за Донбас ворог змінює організацію своїх підрозділів (аналіз)», Defence Express, 12 квітня 2022 року, https://defenceua.com/army_and_war/gore_bez_rozumu_pered_bitvoju_za_donbas_vorog_zminjuje_organizatsiju_svojih_pidrozdiliv_analiz-6908.html (переглянуто 8 листопада 2023 року).

606 Kotsnews (@sashakots), допис у Telegram-каналі, 20 березня 2022 року, https://t.me/sashakots/30159 (переглянуто 8 листопада 2023 року); Юрій Гаврилов, “Served and died like a real officer,” RG.RU, March 21, 2022, https://rg.ru/2022/03/21/sluzhil-i-pogib-kak-nastoiashchij-oficer.html (переглянуто 8 листопада 2023 року); “Deputy Commander of the Black Sea Fleet Andrei Paliy has died,” TASS News Agency, March 20, 2022, https://tass.ru/armiya-i-opk/14128091 (переглянуто 8 листопада 2023 року); Замкомандующего Черноморским флотом Андрей Палий погиб на Украине, MK.RU, March 20, 2022, https://www.mk.ru/politics/2022/03/20/zamkomanduyushhego-chernomorskogo-flota-andrey-paliy-pogib-na-ukraine.html (переглянуто 23 листопада 2023 року); Alexey Belyanin, “Deputy Commander of the Black Sea Fleet Andrei Paliy, died in Ukraine,” Kommersant.ru, March 20, 2022, https://www.kommersant.ru/doc/5269657, https://www.kommersant.ru/doc/5269657 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

607 16 квітня «губернатор» Севастополя Михайло Развожаєв повідомив, що під час бою в Маріуполі загинув військовослужбовець 810-ї окремої бригади морської піхоти старший матрос Сергій Сергійович Бондаренко. «Старший матрос Бондаренко Сергей Сергеевич», Вечная Память, 5 мая 2022 года, https://www.vechnayapamyat.net/%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b8%d0%b9-%d0%bc %d0%b0%d1%82 %d0%b5%d1%80%d0%b3%d0%b5%d0%b9/ (переглянуто 24 травня 2023 року). Російській веб-сайт «Вечная Память», присвячений пам’яті про російських військових, загиблих під час вторгнення в Україну, повідомив, що 11 березня Михайло Андрійович Гераскін із 810-ї ОБрМП загинув у бою під Маріуполем. РаZВожаев (@razvozhaev), допис у Telegram-каналі, 16 квітня 2022 року, https://t.me/razvozhaev/216 (переглянуто 9 листопада 2023 року); Rosgvardia_Russia, допис у VK, 9 березня 2022, https://vk.com/wall133897279_662?z=photo-172867724_457244225%2Fwall133897279_662 (переглянуто 9 листопада 2023 року). У дописі «губернатора» Севастополя Михайла Развожаєва від 20 вересня йдеться, що Ігор Геннадійович Коноваленко з 810-ї окремої бригади морської піхоти, який у перші дні війни перебував у Маріуполі, нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною». РаZVожаев (@razvozhaev), допис у Telegram-каналі, 20 вересня 2023 року, https://t.me/razvozhaev/1074 (переглянуто 9 листопада 2023 року). Кавказ.Реалії, російськомовне видання фінансованого США Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа повідомило, що Ярослав Петрович Кримененко, який служив у 810-й окремій бригаді морської піхоти, загинув під час бою 28 березня в Маріуполі. “Могилы предположительно убитых в Украине военных обнаружены в Ейске и соседних станицах,” Kavkaz.Realliі, 23 октября 2022 года, https://www.kavkazr.com/a/mogily-predpolozhiteljno-ubityh-v-ukraine-voennyh-obnaruzheny-v-eyske/32097047.html (переглянуто 11 листопада 2023 року). «Губернатор» Севастополя Михайло Развожаєв повідомив у своєму Telegram-Каналі, що під час бою в Маріуполі загинув військовослужбовець 810-ї ОБрМП сержант Володимир Миколайович Кривопалов. РаZВожаев (@razvozhaev), допис у Telegram-каналі, 26 березня 2022 року, https://t.me/razvozhaev/148 (переглянуто 9 листопада 2023 року). Прокремлівське російське інформаційне агентство Anna-News повідомило, що Іван Борисович Лукін з 810-ї ОБрМП загинув під час бою в Маріуполі 15 березня. «Памяти Ивана Борисовича Лукина», Anna-News, 14 апреля 2022 года, https://anna-news.info/pamyati-ivana-borisovicha-lukina/?ysclid=lar2cmvg1c921615886 (переглянуто 9 листопада 2023 року). У дописі «губернатора» Севастополя Михайла Развожаєва в Telegram йдеться про те, що старший матрос 810-ї окремої бригади морської піхоти Дмитро Петрович Савицький загинув під час бою в Маріуполі в невстановлену дату. РаZВожаев (@razvozhaev), допис у Telegram-каналі, 29 березня 2022 року, https://t.me/razvozhaev/162 (переглянуто 9 листопада 2023 року). Necro Mancer, обліковий запис у Twitter, який спеціалізується на розслідуваннях на основі відкритих даних та відстежує вбиті російські війська в Україні, повідомив, що Важенін Кирило Ігорович із 810-ї ОБрМП загинув під час бою в Маріуполі 19 березня. Necro Mancer (@666_mancer), допис у X (раніше – Twitter), 21 березня 2023 року, https://twitter.com/666_mancer/status/1505801356787032069 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

608 Военная хроника (@milchronicles), допис у Telegram-канал, 19 квітня 2022 року, https://t.me/milchronicles/302 (переглянуто 9 листопада 2023 року); WarGonzo (@wargonzo), допис у Telegram-каналі, 4 травня 2022 року, https://t.me/wargonzo/6858 (переглянуто 9 листопада 2023 року); WarGonzo (@wargonzo), допис у Telegram-каналі, 6 травня 2022 року, https://t.me/wargonzo/6868 (переглянуто 9 листопада 2023 року); “Осада Азовстали: Обстановка от морпехов на 06.05.22», 2022, відеоролик WarGonzo, Dzen, https://dzen.ru/video/watch/62741fd21a923165e622e3e0 (переглянуто 9 листопада 2023 року); WarGonzo (@wargonzo), допис у Telegram-каналі, 11 травня 2022 року, https://t.me/wargonzo/6924 (переглянуто 9 листопада 2023 року); РаZВожаев (@razvozhaev), допис у Telegram-каналі, 13 травня 2022 року, https://t.me/razvozhaev/413 (переглянуто 9 листопада 2023 року); WarGonzo (@wargonzo), допис у Telegram-каналі, 14 травня 2022 року, https://t.me/wargonzo/6952 (переглянуто 9 листопада 2023 року); Репортер Філатов (@FilatovCorr), допис у Telegram-каналі, 20 серпня 2022 року, https://t.me/FilatovCorr/343 (переглянуто 9 листопада 2023 року); Военная хроника (@milchronicles), допис у Telegram-каналі, 21 жовтня 2022 року, https://t.me/milchronicles/1234 (переглянуто 9 листопада 2023 року); WarGonzo (@wargonzo), допис у Telegram-каналі, 14 листопада 2022 року, https://t.me/wargonzo/9261 (переглянуто 9 листопада 2023 року); «Мариупольские флэшбэки. Из морпехов – в военкоры», ноябрь 2022, видеоролик WarGonzo, Dzen, https://dzen.ru/video/watch/63722423a97d3060edd504db (переглянуто 23 листопада 2023 року); “‘Marines are strong in spirit’: a film was released about the legends of the Northern Military District - Struna, Rokot, Boyka,” Vestiprim, December 13, 2022, https://vestiprim.ru/news/ptrnews/130439-morpehi-silnye-duhom-vyshel-film-o-legendah-svo-strune-rokote-bojke.html (переглянуто 9 листопада 2023 року); WarGonzo (@wargonzo), допис у Telegram-каналі, 15 квітня 2023 року, https://t.me/wargonzo/6597 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

609 Канал спеціального назначения (@ok_spn), допис у Telegram-каналі, 5 квітня 2022 року, https://t.me/ok_spn/18182 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

610«Мариупольские флэшбэки. Из морпехов – в военкоры», ноябрь 2022, видеоролик WarGonzo, Dzen, https://dzen.ru/video/watch/63722423a97d3060edd504db (переглянуто 9 листопада 2023 року).

611 Братчук (@Bratchuk_Sergey), допис у Telegram-каналі, 22 березня 2022 року, https://t.me/Bratchuk_Sergey/7463 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

612 «У спецоперації під Маріуполем загинув заступник командувача Чорноморським флотом Андрій Палій», Севастополь, 20 березня 2022 року, https://sevastopol.su/news/v-specoperacii-pod-mariupolem-pogib-zamkomanduyushchego-chf- andrey-paliy (переглянуто 9 листопада 2023 року).

613 Олександр Бевза, «Збройні сили України знищили ще одного російського полковника», 24TV, 23 березня 2022 року, https://24tv.ua/zsu-znishhili-shhe-odnogo-rosiyskogo-polkovnika_n1916240 (переглянуто 9 листопада 2023 року); Братчук (@Bratchuk_Sergey), допис у Telegram-каналі, 22 березня 2022 року https://t.me/Bratchuk_Sergey/7463 (переглянуто 9 листопада 2023 року); “В боях под Мариуполем погиб командир 810-й бригады ЧФ полковник Алексей Шаров,” ForPost, 23 марта 2022 года, https://web.archive.org/web/20220323105959/https:/sevastopol.su/news/v-boyah-pod-mariupolem-pogib-komandir-810-y-brigady-chf-polkovnik-aleksey-sharov (переглянуто 27 листопада 2023 року); РаZВожаев (@razvozhaev), допис у Telegram-каналі, 24 березня 2022 року, https://t.me/razvozhaev/134 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

614 Генеральний штаб Збройних Сил України, допис у Facebook, 15 березня 2022 року, https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/273253274987758 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

615 «Від початку війни захисники Маріуполя знищили близько 6 тис. рашистів і понад 100 одиниць техніки РФ – заступник командира полку «Азов» Паламар», Цензор.нет, 13 травня 2022 року, https://censor.net/ua/news/3341181/vid_pochatku_viyiny_zahysnyky_mariupolya_znyschyly_blyzko_6_tys_rashystiv_ta_ponad_100_odynyts_tehniky (переглянуто 8 листопада 2023 року); «Захисники Маріуполя повідомили про величезні втрати росіян під час штурму міста», Open Ukraine, 13 травня 2022 року, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=t30FXdRLJpA&ab_channel=OpenUkraine (переглянуто 21 грудня 2023 року); ВІДЕО. Захисники Маріуполя повідомили про величезні втрати росіян під час штурму міста - Новини - Київський безпековий форум (openukraine.org); Сергій Згурець, «Горе без розуму: перед битвою за Донбас ворог змінює організацію своїх підрозділів (аналіз)», Defence Express, 12 квітня 2022 року, https://defenceua.com/army_and_war/gore_bez_rozumu_pered_bitvoju_za_donbas_vorog_zminjuje_organizatsiju_svojih_pidrozdiliv_analiz-6908.html (переглянуто 8 листопада 2023 року).

616 «Кавказ.Реалії», російськомовне видання фінансованого США Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, повідомило, що Микита Сергійович Огоньков із 382-го ОБМП 810-ї окремої бригади морської піхоти загинув у бою 15 березня в Маріуполі. “Graves of soldiers allegedly killed in Ukraine were discovered in Yeisk and neighboring villages,” Kavkaz.Reallii, October 23, 2022, https://www.kavkazr.com/a/mogily-predpolozhiteljno-ubityh-v-ukraine-voennyh-obnaruzheny-v-eyske/32097047.html (переглянуто 9 листопада 2023). «Кавказ.Реалії» повідомляли, що 28 березня під час бою в Маріуполі загинув Ярослав Петрович Кримененко з 382-го ОБМП. “Graves of soldiers allegedly killed in Ukraine were discovered in Yeisk and neighboring villages,” Kavkaz.Reallii, October 23, 2022, https://www.kavkazr.com/a/mogily-predpolozhiteljno-ubityh-v-ukraine-voennyh-obnaruzheny-v-eyske/32097047.html (переглянуто 9 листопада 2023 року). «НЕ ЖДИ меня из Украины» (@poisk_in_ua), допис у Telegram-каналі, 24 липня 2022 року, https://t.me/poisk_in_ua/3243 (переглянуто 9 листопада 2023 року). Максим Старовойтов з 382-го ОБМП загинув у бою в Маріуполі в невстановлену дату перед 29 квітня. Mandolin Rain (@on4U3TI7ylCbSD3), допис у X (раніше – Twitter), 29 квітня 2022 року, https://twitter.com/on4U3TI7ylCbSD3/status/1519966680662818818 (переглянуто 9 листопада 2023 року). Повідомляється, що 14 березня під час бою в Маріуполі загинув Іван Кононов з 382-го ОБМП. “A professional soldier, paratrooper Ivan Kononov died during the battles near Mariupol,” Battime, March 24, 2022, https://battime.ru/v-rostovskoj-oblasti-prostilis-s-esche-odnim-pogibshim-na-ukraine-voennym.html (переглянуто 9 листопада 2023 року); Anastasia Batishcheva, “A graduate of the Ryazan Airborne Forces School Ivan Kononov died in Ukraine,” MK in Ryazan, March 20, 2022, https://t.co/Obifiqz1Qt (переглянуто 9 листопада 2023 року); Anton Troianovski, Ivan Nechepurenko, and Valeriya Safronova, “More Russians Consider Costs of War in Ukraine as Casualties Mount,” The New York Times, April 6, 2022, https://www.nytimes.com/2022/04/06/world/europe/russia-ukraine-war-casualties.html?referringSource=articleShare (переглянуто 9 листопада 2023 року).

617 “’Marines are strong in spirit:’ a film was released about the legends of the Northern Military District – Struna, Rokot, Boyka,” News Primorye, December 13, 2023, https://vestiprim.ru/news/ptrnews/130439-morpehi-silnye-duhom-vyshel-film-o-legendah-svo-strune-rokote-bojke.html (переглянуто 9 листопада 2023 року).

618 Военная хроника, (@milchronicles), допис у Telegram-каналі, 21 жовтня 2022 року, https://t.me/milchronicles/1234 (переглянуто 9 листопада 2023 року); “’Marines are strong in spirit:’ a film was released about the legends of the Northern Military District – Struna, Rokot, Boyka,” News Primorye, December 13, 2023, https://vestiprim.ru/news/ptrnews/130439-morpehi-silnye-duhom-vyshel-film-o-legendah-svo-strune-rokote-bojke.html (переглянуто 9 листопада 2023 року).

619 Морська піхота Росії, допис у VK, 7 червня 2022 року, https://vk.com/morskaya_pehota_russia?w=wall-93188324_121723 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

620 Повідомляється, що 8 березня 2022 року під час бою в Маріуполі загинув Олексій Глушак з 22-ї окремої бригади спеціального призначення. Nasha Gazeta, “Gru Special Forces Officer Buried In Tyumen,” NG72.RU, March 14, 2022, https://ng72.ru/news/69826 (переглянуто 9 листопада 2023). Повідомляється, що Медведєв Сергій Олегович із 22‑ї ОБрСП загинув під час бою в Маріуполі 27 травня 2022 року. Live Journal, 26 січня 2016 року, https://saito-section-9.livejournal.com/1462593.html (переглянуто 13 листопада 2023 року). Повідомляється, що 8 березня 2022 року під час бою в Маріуполі загинув старшина Журавльов Борис Борисович з 22-ї окремої бригади спеціального призначення. “Герой РФ старшина Журавлев Борис Борисович“, 27 мая 2022 года, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=08UVpFMpvAU (переглянуто 13 листопада 2023 року); Канал специального назначения (@ok_spn), допис у Telegram-каналі, 10 червня 2022 року, https://t.me/ok_spn/19540 (переглянуто 13 листопада 2023 року). Повідомляється, що 8 березня 2022 року під час бою в Маріуполі загинув Коргон Сергій Петрович із 22-ї окремої бригади спеціального призначення. В’ячеслав Пушкарьов, допис у ВК, 11 березня 2022 року, https://vk.com/wall-3859758_1444 (переглянуто 13 листопада 2023 року); Necro Mancer (@666_mancer), допис у X (раніше – Twitter), 27 травня 2022 року, https://twitter.com/666_mancer/status/1530180987514236931 (переглянуто 24 січня 2023 року). Повідомляється, що 21 березня 2022 року під час бою в Маріуполі загинув прапорщик 22-ї окремої бригади спеціального призначення Микола Наумов. Rob Lee (@RALee85), допис у X (раніше – Twitter), https://twitter.com/RALee85/ status/1508922041927409667 (переглянуто 13 листопада 2023 року); “A military man who died in Ukraine will be buried in the Rostov region. He is survived by his wife and daughter,” 161 RU, March 29, 2022, https://161.ru/text/world/2022/03/29/70725830/ (переглянуто 13 листопада 2023 року); “A special forces soldier who died during a military special operation in Ukraine will be buried in the Rostov region,” 1RndRu, March 29, 2022, https://t.co/Mcxf8BA7HQ (переглянуто 13 листопада 2023 року); “Guard ensign from the Volgograd region died in Ukraine,” V1Ru, March 24, 2022, https://t.co/VGPl1tF74X (переглянуто 13 листопада 2023 року); “Это Ростов! – новости Ростова-на-Дону 161”, VK, March 29, 2022, https://t.co/cBmFIlL8AU, https://t.co/cBmFIlL8AU (переглянуто 13 листопада 2023 року); Rob Lee (@RALee85), допис у X (раніше – Twitter), https://t.co/KvWpRH66SR (переглянуто 13 листопада 2023 року); “A 35-year-old contract soldier who died in Ukraine will be buried in the Rostov region,” Panorama, March 29, 2022, https://t.co/yvnjtj7VkP (переглянуто 13 листопада 2023 року); “Это Ростов! – новости Ростова-на-Дону 161”, допис у ВК, 29.03.2022, https://vk.com/wall-104083518_2479352?lang=uk (переглянуто 13 листопада 2023 року). На відео в російській соцмережі «Одноклассники» від 20 березня 2022 року перелічено 18 осіб (ймовірно, зі складу 22-ї окремої бригади спеціального призначення), які, ймовірно, загинули під час бою в Маріуполі. ГРУ 22 бригады 200Мариуполь, відеоролик, ОК, 20 березня 2022 року, https://ok.ru/video/4710895454864 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

621 Генеральний штаб ЗСУ, допис у Facebook, 15 березня 2022 року, https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/273095601670192 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

622 Роман Цимбалюк, допис у Facebook, 20 березня 2022 року, https://www.facebook.com/RomanTsymbaliuk/posts/5246227442077151 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

623 Военный Осведомитель (@milinfolive), допис у Telegram-каналі, 5 червня 2022 року, https://t.me/milinfolive/85183 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

624 Як повідомлялося, 16 березня 2022 року під час бою в Маріуполі загинув військовослужбовець 346-ї окремої бригади спеціального призначення Володимир Кобишев. “A 28-year-old special forces soldier from the Tatsinsky district died in Ukraine,” 1Rnd, April 17, 2022, https: //www.1rnd.ru/news/3372488/na-ukraine-pogib-28-letnij-specnazovec-iz-tacinskogo-rajona (переглянуто 13 листопада 2023 року). Як повідомлялося, 19 березня 2022 року під час бою в Маріуполі загинув Андрій Кунаков із 346-ї окремої бригади спеціального призначення“In Memory of the Defender of the Fatherland Major Andrey Kunakov,” Veterans of Russia, 2 травня 2022 року, https://veteransrussian.ru/novosti/novosti-ood/pamyati-zashchitnika-otechestva-mayora-andreya-kunakova/ (переглянуто 13 листопада 2023 року); Rob Lee (@RALee85), допис у X (раніше – Twitter), 4 травня 2022 року, https://twitter.com/RALee85/status/1521766275147603968 (переглянуто 13 листопада 2023 року); “On May 3rd there is a memorial day – Radonitsa,” Vesti Kalmykia, May 3, 2022, https://t.co/6SJAmvAtMJ (переглянуто 13 листопада 2023 року); Братство Героев Спецназа, пост у ВК, 3 травня 2022 року, https://t.co/r6m1KjT1cC (переглянуто 13 листопада 2023 року); Kotsnews (@sashakots), допис у Telegram-каналі, 2 травня 2022 року, https://t.co/amOwvvvA4M (переглянуто 13 листопада 2023 року); Badma Byurchiev, “The head of Kalmykia announced the death of a military man in Ukraine,” Caucasian Knot, May 2, 2022, https://t.co/K76Ohen1in (переглянуто 13 листопада 2023 року).

625 Генеральний штаб Збройних Сил України, допис у Facebook, 20 березня 2022 року, https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/276724107974008 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

626 Роман Цимбалюк, допис у Facebook, 20 березня 2022 року, https://www.facebook.com/RomanTsymbaliuk/posts/5246227442077151 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

627 Ймовірно, Кадиров керував силами Національної гвардії з Республіки Чечня, і призначив Адама Делімханова відповідальним командиром у Маріуполі. Повідомляється, що 28 березня 2022 року Кадиров відвідав Делімханова та командування силами Росії та «ДНР» у Маріуполі, коли в Маріуполі тривали наступальні операції. Глава Чечні Рамзан Кадиров слухає командувача 8-ю загальновійськовою армією Південного військового округу РФ генерал-лейтенанта Андрія Мордвічева під час наради в оперативному центрі в ході українсько-російського конфлікту в Маріуполі. © 2022 Chingis Kondarov / Reuters Pictures (ідентифікатор фото: RC2DBT9XBJ6H), https://pictures.reuters.com/CS.aspx?VP3=SearchResult&ITEMID=RC2DBT9XBJ6H&POPUPPN=1&POPUPIID=2C0FQEZ7PA6 (переглянуто 13 листопада 2023 року); Кадиров_95 (@RKadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 21 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1556 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

628 Допис глави Чеченської Республіки Рамзана Кадирова (@RKadyrov_95) у Telegram-каналі, 21 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1556 (переглянуто 13 листопада 2023 року); Допис Кадирова (@RKadyrov_95) у Telegram‑каналі, 24 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1601 (переглянуто 13 листопада 2023 року); Допис Кадирова (@RKadyrov_95) у Telegram-каналі, 13 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1445 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

629 Указ Президента Російської Федерації від 26 квітня 2022 року № 238 «Про присвоєння звання Героя Російської Федерації Делімханову А. С.» , 26 квітня 2022 року, http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202204260002 (переглянуто 13 листопада 2023 року); “Why Ramzan Kadyrov’s Friend Was Awarded the Title of Hero of Russia,” Important Stories, 5 травня 2022 року, https://istories.media/en/investigations/2022/05/05/why-ramzan-kadyrovs-friend-was-awarded-the-title-of-hero-of-russia/ (переглянуто 13 листопада 2023 року).

630 23 березня 2022 року глава Чеченської Республіки Рамзан Кадиров (@RKadyrov_95) опублікував відео, на якому, ймовірно, зображені кадировці в Маріуполі, пост Кадирова (@RKadyrov_95) у Telegram-каналі, 23 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95 /1584%20/ (переглянуто 13 листопада 2023 року). 30 березня 2022 року користувач X markito0171 опублікував відео, на якому, ймовірно, видно кадирівців у Маріуполі; C4H10FO2P (@markito0171), допис у X (раніше – Twitter), 30 березня 2022 року, https://twitter.com/markito0171/status/1509276619202043906 (переглянуто 13 листопада 2023 року). Heuvelrug Intelligence, акаунт розслідувачів на основі відкритих джерел у Х, визначила геолокацію відео бойових дій кадирівців у Маріуполі 24 березня 2022 року. Heuvelrug Intelligence (@HillridgeOSINT), допис у X (раніше – Twitter), 24 березня 2022 року, https://twitter.com/HillridgeOSINT/status/1507041533928906752 (переглянуто 27 листопада 2023 року). На відео, опублікованому у X 25 березня 2022 року, видно кадирівців під Маріуполем. Southern African Eye (@eye_southern), допис у X (раніше – Twitter), 25 березня 2022 року, https://twitter.com/eye_southern/status/1507258961480798214 (переглянуто 13 листопада 2023 року). На відео, опублікованому в X 30 березня 2022 року, видно кадирівців у Маріуполі. Masno (@NovichokRossiya), допис у X (раніше – Twitter), 30 березня 2022 року, https://twitter.com/NovichokRossiya/status/1509144166130982912 (переглянуто 13 листопада 2023 року). 18 березня 2022 року Рамзан Кадиров опублікував відео 141-го окремого мотострілецького полку в Маріуполі. Кадиров_95 (@RKadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 18 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1507 (переглянуто 13 листопада 2023 року). Neonhandrail, акаунт розслідувачів на основі відкритих джерел у Х, геолокував відео кадировців, які залишають Маріуполь 17 травня 2022 року, Neonhandrail (@neonhandrail), допис у Х (раніше – Twitter), 23 травня 2022 року, https://twitter.com/neonhandrail/status/1528587876862423041 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

631 Дмитрий Стешин, «Александр Ходаковский: Мы в Мариуполь две недели вгрызаемся. А тут приехали чеченцы - красивые, бородатые — чуть колонной на город не пошли», Комсомольская Правда, 15 березня 2022 года, https://www.kp.ru/daily/27377/4558736/ (переглянуто 13 листопада 2023 року).

632 Kadyrov_95 (@RKadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 21 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1556 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

633 Ben Farmer, “Chechen special forces tighten grip on Mariupol as house-to-house fighting erupts,” The Telegraph, March 18, 2022, https://www.telegraph.co.uk/world-news/2022/03/18/1300-still-trapped-rubble-mariupol-theatre/ (переглянуто 13 листопада 2023 року).

634 Катерина Тищенко, «Окупанти почали вантажити металопрокат у Маріупольському порту – радник мера», Українська правда, 28 травня 2022, https://www.pravda.com.ua/ukr/news/2022/05/28/7349130/ (переглянуто 13 листопада 2023 року); Андрющенко Time (@andriyshTime), допис у Telegram-каналі, 28 травня 2022 року, https://t.me/andriyshTime/1125 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

635 Глава Чеченської Республіки Рамзан Кадиров (@RKadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 19 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1538 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

636«Як помітили багато українців, Кадиров припустився помилки #Moscow4, опублікувавши відео, на якому видно, як спецназ СОБР доставляє, за його словами, російську гуманітарну допомогу жителям Маріуполя. На відео фактично видно, як кадировці роздають людям явно награбовані українські продукти». Christo Grozev (@christogrozev), post to X (formerly known as Twitter), April 3, 2022, https://twitter.com/christogrozev/status/1510556252019073027 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

637 Глава Чеченської Республіки Рамзан Кадиров (@RKadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 21 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1556 (переглянуто 13 листопада 2023 року); Кадиров (@RKadyrov_95), допис у Telegram‑каналі, 24 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1601 (переглянуто 13 листопада 2023 року); Кадиров (@RKadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 13 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1445 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

638 Дмитрий Стешин, «Александр Ходаковский: Мы в Мариуполь две недели вгрызаемся. А тут приехали чеченцы - красивые, бородатые — чуть колонной на город не пошли», Комсомольская Правда, 15 березня 2022 года, https://www.kp.ru/daily/27377/4558736/ (переглянуто 13 листопада 2023 року).

639 “The main battles in the central part of Mariupol have ended,” RIA Novosti, April 7, 2022, https://ria.ru/20220407/mariupol-1782217714.html (переглянуто 13 листопада 2023 року).

640 “Khodakovsky reported details of the surrender of militants from Azovstal,” Regnum News Agency, May 16, 2022, https://regnum.ru/news/3592246 (переглянуто 13 листопада 2023 року).

641 Міністерство оборони Росії (@mod_russia), допис у Telegram-каналі, 17 травня 2022 року, https://t.me/mod_russia/15813 (переглянуто 13 листопада 2023 року); “Footage of the surrender of militants from the Azovstal plant has been published,” RusNext, May 7, 2022, https://rusnext.ru/news/1652793808510928 (переглянуто 13 листопада 2023 року); «Зачистка Мариуполя: батальон «Восток» прочесал частный сектор у «Азовстали», 8 апреля 2022 года, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=V5jaBscF56s (переглянуто 13 листопада 2023 року).

642 Там само.

643 «Донбасскому комбату «Сомали» Тимуру Курилкину присвоили звание Героя ДНР и передали Орден Мужества от Путина», Комсомольская Правда Донецк, 3 апреля 2022 года, https://www.donetsk.kp.ru/daily/27374.5/4567430 (переглянуто 9 листопада 2023 року).

644 Intel Slava Z (@intelslava), допис у Telegram-каналі, 23 березня 2022 року, https://t.me/intelslava/23261 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

645 GeoConfirmed (@GeoConfirmed), допис у X (раніше – Twitter), 16 квітня 2022 року, https://twitter.com/GeoConfirmed/status/1515316200150114317 (переглянуто 15 листопада 2023 року); Семен Пегов (@wargonzoo), допис у X (раніше – Twitter), 16 квітня 2022 року, https://twitter.com/wargonzoo/status/1515269158560309250 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

646 MilitaryLand.net (@Militarylandnet), допис у X (раніше – Twitter), 16 квітня 2022 року, https://twitter.com/Militarylandnet/status/1515308610133311489 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

647Military Advisor (@miladvisor), допис у X (раніше – Twitter), 17 квітня 2022 року, https://twitter.com/miladvisor/status/1515703739147038727 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

648 Military Advisor (@miladvisor), допис у X (раніше – Twitter), 17 квітня 2022 року, https://twitter.com/miladvisor/status/1515704678763347974 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

649 Intel Slava Z (@intelslava), допис у Telegram-каналі, 23 березня 2022 року, https://t.me/intelslava/23221 (переглянуто 15 листопада 2023 року); Intel Slava Z (@intelslava), допис у Telegram-каналі, 23 березня 2022 року, https://t.me/intelslava/23261 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

650 Семен Пегов (@wargonzoo), допис у X (раніше – Twitter), 23 квітня 2022 року, https://twitter.com/wargonzoo/status/1506695408352903178 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

651 Andrey Kots, “Их называют ‘стальные каски’. Кто первым заходил в Мариуполь,” RIA Novosti, May 26, 2022, https://ria.ru/20220526/boytsy-1790593377.html (переглянуто 15 листопада 2023 року).

652 Anatoly Vasiliev, “’You are focused on areas that will allow the liberation of the DPR:’ Denis Pushilin awarded military personnel of the 105th and 107th Infantry Regiments of the Mobilization Reserve,” Komsomolskaya Pravda Donetsk, July 16, 2022, https://www.donetsk.kp.ru/daily/27419.5/4618788 (переглянуто 15 листопада 2023 року); «Не дали врагу перечеркнуть русское»: Денис Пушилин – военнослужащим, Russian Federation, Head of the Donetsk People's Republic, July 16, 2022, https://denis-pushilin.ru/news/ne-dali-vragu-perecherknut-russkoe-budushhee-denis-pushilin-voennosluzhashhim (переглянуто 15 листопада 2023 року).

653 Медиа Пульс (@mediapuls), допис у Telegram-каналі, 9 березня 2022 року, https://t.me/mediapuls/14464 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

654 “RT Exclusive | The 9th Regiment of the DPR is sweeping the area from Ukrainian Army,” March 14, 2022, video clip, YouTube, https://www.youtube.com/watch?v=qvSbT_dOpPM (перегляд 15 листопада 2023 року).

655Російський військовий блогер Олександр Сладков 16 березня 2022 року повідомив, що в штурмі Маріуполя брали участь батальйон «Восток» і 9-й окремий полк морської піхоти. Сладков+ (@Sladkov_plus), допис у Telegram-каналі, 16 березня 2022 року, https://t.me/Sladkov_plus/5100 (переглянуто 15 листопада 2023 року). Підконтрольне державі ЗМІ RT 19 березня 2022 року повідомило, що 9-й окремий полк морської піхоти знаходиться в Маріуполі. RT Russian (@rt_russian), допис у Telegram-каналі, https://t.me/rt_russian/100800 (переглянуто 15 листопада 2023 року). 23 березня 2022 року Telegram-канал «Intel Slava Z» повідомив, що дії російських військ у Маріуполі підтримує 9-й окремий полк морської піхоти. Intel Slava Z (@intelslava), допис у Telegram-каналі, 23 березня 2022 року, https://t.me/intelslava/23261 (переглянуто 15 листопада 2023 року). 23 березня 2022 року Семен Пегов, блогер російського військового проекту WarGonzo, повідомив, що російські війська за підтримки 9-го окремого полку морської піхоти, 1-го окремого танкового батальйону та 107-го стрілецького полку оточили металургійний комбінат «Азовсталь». WarGonzo (@wargonzo), допис у Тelegram-каналі, 23 березня 2022 року, https://t.me/wargonzo/6327 (переглянуто 11 грудня 2023 року).

656 Сводки ополчения Новороссии Z.O.V. (ДНР, ЛНР, Украина, Война) (@swodki), допис у Telegram-каналі, 9 квітня 2022 року, https://t.me/swodki/64691 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

657 БТР-70 №6915, Warspotting, 6 серпня 2022 року, https://ukr.warspotting.net/view/6915/16077/ (переглянуто 23 листопада 2023 року); БТР-70 №2124, Warspotting, 18 липня 2022 року, https://ukr.warspotting.net/view/6915/16077/ (переглянуто 23 листопада 2023 року); Олександр Семенов (@Alexandr_Semenov), допис у Telegram-каналі, 10 листопада 2022 року, https://t.me/Alexandr_Semenov/8737 (переглянуто 15 листопада 2023 року); Олександр Семенов (@Alexandr_Semenov), допис у Telegram-каналі, 31 жовтня 2022 року, https://t.me/Alexandr_Semenov/8578 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

⁶⁶² Олександр Семенов (@Alexandr_Semenov), допис у Telegram-каналі, 31 жовтня 2022 року, https://t.me/Alexandr_Semenov/8578 (переглянуто 14 грудня 2023 року).

659 Олександр Семенов (@Alexandr_Semenov), допис у Telegram-каналі, 5 жовтня 2022 року, https://t.me/Alexandr_Semenov/7932 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

660 У Telegram-каналі ОБТФ «Каскад» 26 жовтня 2022 року було опубліковано відео, на якому зафіксовано удари по Маріуполю під час наступу на Маріуполь. ОБТФ «Каскад» (@obtf_kaskad), допис у Telegram-каналі, 26 жовтня 2023 року, https://t.me/obtf_kaskad/336 (переглянуто 15 листопада 2023 року). У Telegram-каналі ОБТФ «Каскад» опублікувано фото та відео бійців батальйону в Маріуполі, зроблені у невстановлені дати. ОБТФ «Каскад» (@obtf_kaskad), допис у Telegram-каналі, 18 жовтня 2023 року, https://t.me/obtf_kaskad/218 (переглянуто 15 листопада 2023 року); ОБТФ «Каскад» (@obtf_kaskad), допис у Telegram-каналі, 10 жовтня 2022 року, https://t.me/obtf_kaskad/88 (переглянуто 15 листопада 2023 року); ОБТФ «Каскад» (@obtf_kaskad), допис у Telegram-каналі, 8 жовтня 2022 року, https://t.me/obtf_kaskad/57 (переглянуто 15 листопада 2023 року); ОБТФ «Каскад» (@obtf_kaskad), допис у Telegram‑каналі, 5 жовтня 2022 року, https://t.me/obtf_kaskad/17 (переглянуто 15 листопада 2023 року). У Telegram-каналі ОБТФ «Каскад» 6 жовтня 2022 року опубліковано відео з підписом про те, що бійці батальйону надавали допомогу маріупольцям під час «звільнення Маріуполя». ОБТФ «Каскад» (@obtf_kaskad), допис у Telegram-каналі, 6 листопада 2022 року, https://t.me/obtf_kaskad/29 (переглянуто 15 листопада 2023 року). На відео, опублікованому ОБТФ «Каскад» 25 серпня 2022 року, показано, що батальйон брав активну участь у «звільненні Маріуполя» та захопленні МК «Азовсталь». Олександр Семенов (@Alexandr_Semenov), допис у Telegram-каналі, 25 серпня 2022 року, https://t.me/Alexandr_Semenov/6943 (переглянуто 15 листопада 2023 року). 2 грудня 2022 року Telegram-канал ОБТФ «Каскад» опублікував відео зі «звільнення Маріуполя», на якому батальйон знищує український безпілотник. ОБТФ «Каскад» (@obtf_kaskad), допис у Telegram-каналі, 2 грудня 2022 року, https://t.me/obtf_kaskad/800 (переглянуто 15 листопада 2023 року). На фото, опублікованому ОБТФ «Каскад» у Telegram, зображені бійці батальйону в Маріуполі у травні 2022 року. ОБТФ «Каскад» (@obtf_kaskad), допис у Telegram-каналі, 30 жовтня 2022 року, https://t.me/obtf_kaskad/372 (переглянуто 15 листопада 2023 року); Олександр Семенов (@Alexandr_Semenov), допис у Telegram-каналі, 31 жовтня 2022 року, https://t.me/Alexandr_Semenov/7932 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

661 У дописі у Telegram-каналі від 11 листопада 2022 року російський військовий блог WarGonzo заявив, що ОБТФ «Каскад» брало участь у штурмі Маріуполя. WarGonzo (@wargonzo), допис у Telegram-каналі, 11 листопада 2022 року, https://t.me/wargonzo/9195 (переглянуто 15 листопада 2023 року). У російському Telegram-каналі WarDonbass 31 жовтня 2022 року опубліковано відео, на якому, ймовірно, зображені бійці ОБТФ «Каскад» у Маріуполі. У підписі йдеться, що батальйон «пішов на штурм Маріуполя». WarDonbass (@WarDonbass), допис у Telegram-каналі, 31 жовтня 2022 року, https://t.me/WarDonbass/84807 (переглянуто 15 листопада 2023 року). 21 серпня 2022 року Олександр Семенов з «Каскаду» заявив у Telegram, що офіцер батальйону захопив у полон вісьмох військових у Маріуполі. Олександр Семенов (@Alexandr_Semenov), допис у Telegram-каналі, 21 серпня 2022 року, https://t.me/Alexandr_Semenov/6895 (переглянуто 15 листопада 2023 року). На відео, опублікованому МВС «ДНР» 20 липня 2022 року, видно, як «Каскад» штурмує Маріуполь і «Азовсталь» у невстановлену дату. МВС ДНР (@news_mvddnr), допис у Telegram-каналі, 20 липня 2022 року, https://t.me/news_mvddnr/4527 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

662 Засідання Міжвідомчого координаційного штабу з гуманітарного реагування в Україні, Міністерство оборони Російської Федерації, 5 березня 2022 року, https://function.mil.ru/news_page/organizations/more.htm?id=12411711@egNews (переглянуто 15 листопада 2023 року).

663 Про Раду безпеки, Офіційний веб-сайт Президента Росії, http://kremlin.ru/events/security-council (переглянуто 15 листопада 2023 року).

664 Нарада з постійними членами Ради безпеки, Офіційний веб-сайт президента Росії, 11 березня 2022 року, http://kremlin.ru/events/security-council/67960 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

665 Телефонна розмова з президентом Франції Еммануелем Макроном, Офіційний веб-сайт президента Росії, 29 березня 2022 року, http://kremlin.ru/events/president/news/68084 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

666Зустріч з міністром оборони Сергієм Шойгу, Офіційний веб-сайт президента Росії, 21 квітня 2022 року, http://www.kremlin.ru/catalog/countries/UA/events/68254 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

667Зустріч з міністром оборони Сергієм Шойгу, Офіційний веб-сайт президента Росії, 21 квітня 2022 року, http://www.kremlin.ru/catalog/countries/UA/events/68254 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

668Наприклад: «Пане Президенте, згідно з Вашим дорученням, починаючи з 21 березня щоденно створюються гуманітарні коридори для евакуації цивільного населення та іноземних громадян», а також «Незважаючи на опір бойовиків та всіх інших, після Вашого доручення щодо евакуації ми змогли евакуювати 142 711 мирних жителів Маріуполя». Зустріч з міністром оборони Сергієм Шойгу, Офіційний веб-сайт президента Росії, 21 квітня 2022 року, http://www.kremlin.ru/catalog/countries/UA/events/68254 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

669Там само.

670 Путин Владимир Владимирович, Министерство обороны РФ, https://structure.mil.ru/management/leader.htm (переглянуто 11 квітня 2023 року). 25 лютого 2022 року Європейський Союз ввів санкції проти президента Путіна за «активну підтримку дій, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, а також стабільність і безпеку в Україні». Регламент Ради (ЄС) № 269/2014 від 17 березня 2014 року щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:02014R0269-20230315&from=EN (переглянуто 11 квітня 2023 року).

671 Обіймає посаду міністра оборони з 6 листопада 2012 року. Sergei Shoigu: Biography, Ministry of Defense of the Russian Federation, https://eng.mil.ru/en/management/minister.htm (переглянуто 11 квітня 2023 року); Повноваження та обов'язки Сергія Шойгу широкі та включають здійснення контролю за розгортанням і застосуванням збройних сил за рішенням президента. Див. «Полномочия Министра обороны Российской Федерации», Министерство обороны РФ, https://doc.mil.ru/documents/extended_search/more.htm?id=10912180@egNPA (переглянуто 6 травня 2020 року). 22 лютого 2022 року Євросоюз ввів санкції проти Шойгу за «активну підтримку дій, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, а також стабільність і безпеку в Україні». Регламент Ради (ЄС) № 269/2014 від 17 березня 2014 року щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:02014R0269-20230315&from=EN (переглянуто 11 квітня 2023 року).

672 Перебував на цій посаді з 9 листопада 2012 року. Valery Gerasimov: Biography, Ministry of Defense of the Russian Federation, hthttps://eng.mil.ru/en/management/deputy/more.htm?id=11113936@SD_Employee (переглянуто 11 квітня 2023 року). Європейський Союз ввів санкції проти Герасимова 29 квітня 2014 року після анексії Криму, і він залишається в санкційних списках за «масове розгортання російських військ уздовж кордону з Україною та військовий напад Росії на Україну в лютому 2022 року». Регламент Ради (ЄС) № 269/2014 від 17 березня 2014 року щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:02014R0269-20230315&from=EN (переглянуто 11 квітня 2023 року).

673 Главное оперативное управління Генерального штаба Вооруженных Сил Российской Федерации: Рудской Сергій Федорович, Министерство обороны РФ, https://structure.mil.ru/structure/ministry_of_defence/details.htm?id=9710@egOrganization (переглнуто 11 квітня 2023 року).

674 Перебуває на цій посаді з вересня 2016 року. Aleksandr Dvornikov: Biography, Ministry of Defense of the Russian Federation, https://eng.mil.ru/en/management/deputy/more.htm?id=11113936@SD_Employee (переглянуто 1 листопада 2023 року). У 2019 році Дворников потрапив у санкційні списки декількох урядів, включно зі Сполученим Королівством і Європейським Союзом. Він залишається під санкціями за його роль як командувача Південним військовим округом у сприянні незаконній анексії Кримського півострова Російською Федерацією. Consolidated List of Financial Sanctions Targets in The UK, Office of Financial Sanctions Implementation HM Treasury, November 12, 2023, https://assets.publishing.service.gov.uk/media/657041690f12ef07a53e02c2/Russia.pdf (переглянуто 12 грудня 2023 року); Імплементаційний регламент Ради (ЄС) №2022/408 від 10 березня 2022 року про виконання Регламенту (ЄС) №269/2014 щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=OJ:L:2022:084:FULL&from=EN (переглянуто 12 грудня 2023 року).

675 Склад Ради безпеки Російської Федерації, Рада безпеки Російської Федерації, http://www.scrf.gov.ru/council/composition/ (переглянуто 27 березня 2023 року). Звання генерала армії Віктору Золотову присвоєно 10 листопада 2015 року. 5 квітня 2016 року призначений на посаду начальника Федеральної служби військ Національної гвардії – Головнокомандувача національної гвардії. Гвардійські війська Російської Федерації, Zolotov Viktor Vasilievich, Rosguard, https://web.archive.org/web/20221028082527/https://rosguard.gov.ru/ru/page/AjaxPartial/zolotov-viktor-vasilevich (переглянуто 28 жовтня 2022 року). Золотов перебуває під санкціями Європейського Союзу з 16 грудня 2022 року за свою роль як члена Координаційної ради, який «несе відповідальність, підтримує або реалізує дії чи політику, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України». Регламент Ради (ЄС) № 269/2014 від 17 березня 2014 року щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:02014R0269-20230315&from=EN (переглянуто 11 квітня 2023 року).

676 Воєнні злочинці Російської Федерації, Мордвічев Андрій Миколайович, Головне управління розвідки Міністерства оборони України, https://gur.gov.ua/content/mordvychev-andrei-nykolaevych.html (переглянуто 15 листопада 2023 року). Російське державне ЗМІ ТАСС у лютому 2023 року повідомило, що Мордвічева призначено командувачем Центральним військовим округом після того, як він був командувачем 8-ї загальновійськової армії. ”Lieutenant General Mordvichev to command Russia’s Central Military District troops,” TASS, February 17, 2023, https://tass.com/defense/1577719 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

677 21 березня 2022 року Рамзан Кадиров у своєму Telegram-каналі заявив, що керував чеченськими військами через Адама Делімханова, який командував чеченськими військами в Маріуполі, та перебував на постійному зв’язку з Делімхановим, поки війська «ліквідовували вогневі позиції» та підтримували російських військових. Рамзан Кадиров (Kadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 21 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1556 (переглянуто 15 листопада 2023 року). Окрім посади глави Чеченської Республіки, Рамзан Кадиров є генералом Національної гвардії Росії. До повномасштабного вторгнення в Україну він був генерал-майором і отримав звання генерал-лейтенанта в квітні 2022 року, а потім в жовтні 2022 року отримав звання генерал-полковника. Kadyrov announces promotion to Colonel General,” TASS, October 5, 2023, https://tass.com/politics/1518239?utm_source=google.com&utm_medium=organic&utm_campaign=google.com&utm_referrer=google.сom (переглянуто 6 грудня 2023 року).

678 Рамзан Кадиров (Kadyrov_95), допис у Telegram-каналі, 21 березня 2022 року, https://t.me/RKadyrov_95/1556 (переглянуто 15 листопада 2023 року). 26 квітня 2022 року Делімханову указом президента присвоєно найвищу нагороду Росії – звання «Герой Росії» за «мужність і героїзм, виявлені під час проведення спецоперації на території Донецької народної республіки, Луганської народної республіки (ДНР і ЛНР) та України». Указ Президента Російської Федерації від 26 квітня 2022 року № 238 «Про присвоєння звання Героя Російської Федерації Делімханову А.С.», 26 квітня 2022 року, https://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202204260002 (переглянуто в Інтернет‑архіві 23 січня 2024 року). 21 липня 2022 року Європейський Союз ввів санкції проти Делімханова за створення чеченських сил на Донбасі та за «облогу міста Маріуполь у березні 2022 року», підкресливши, що він несе відповідальність «за підтримку чи реалізацію дій чи політики, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України або стабільності чи безпеці в Україні». Регламент Ради (ЄС) 2022/1269 від 21 липня 2022 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 833/2014 щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями Росії, які дестабілізують ситуацію в Україні, том 65, 21 липня 2022 року, https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=OJ:L:2022:193:FULL&from=EN (переглянуто в Інтернет-архіві 15 листопада 2023 року); “Chechen Senior Military Commander Said To Be ‘Alive And Well,’” Radio Free Europe/Radio Liberty, June 14, 2023, https://www.rferl.org/a/russia-delimkhanov-wounded-ukraine/32459016.html (переглянуто 15 листопада 2023 року).

679 7 вересня 2018 року російське інформаційне агентство «Інтерфакс» повідомило, що Пушиліна призначили главою «Донецької народної республіки“The DPR parliament appointed Pushilin as acting head of the republic,” Interfax, September 7, 2018, https://www.interfax.ru/world/628307, https://www.interfax.ru/world/628307 (переглянуто 15 листопада 2023 року); “Head Of The Donetsk People’s Republic,” Donetsk People’s Republic Official Site, https://dnronline.su/en/head-of-the-dpr/ (переглянуто в Інтернет-архіві 18 грудня 2023 року); “State structure of the Donetsk People’s Republic,” Head of the Donetsk People’s Republic Official Site, https://denis-pushilin.ru/gosudarstvennoe-ustrojstvo-donetskoj-narodnoj-respubliki/ (переглянуто 18 грудня 2023 року). 16 липня 2022 року російське інформаційне агентство «Комсомольская правда» повідомило, що глава «ДНР» Денис Пушилін нагородив військовослужбовців 107-го стрілецького полку за участь у штурмі Маріуполя. “’You are focused on areas that will allow the liberation of the DPR:’ Denis Pushilin awarded military personnel of the 105th and 107th Infantry Regiments of the Mobilization Reserve,” Komsomolskaya Pravda Donetsk, July 16, 2022, https://www.donetsk.kp.ru/daily/27419.5/4618788 (переглянуто 15 листопада 2023 року).

680 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Клавдією, 17 березня 2023 року.

681 United Nations Security Council, “Independent International Commission of Inquiry on Ukraine,” Resolution 49/1, RES/49/1 (2022) https://www.ohchr.org/en/hr-bodies/hrc/iicihr-ukraine/index (переглянуто 20 грудня 2023 року).

682 “Statement of ICC Prosecutor, Karim A.A. Khan QC, on the Situation in Ukraine: Receipt of Referrals from 39 States Parties and the Opening of an Investigation,” International Criminal Court news release, 2 березня 2022 року, https://www.icc-cpi.int/news/statement-icc-prosecutor-karim-aa-khan-qc-situation-ukraine-receipt-referrals-39-states (переглянуто 18 грудня 2023 року).

683 “Situation in Ukraine: ICC judges issue arrest warrants against Vladimir Vladimirovich Putin and Maria Alekseyevna Lvova-Belova,” International Criminal Court news release, 17 березня 2023 року, https://www.icc-cpi.int/news/situation-ukraine-icc-judges-issue-arrest-warrants-against-vladimir-vladimirovich-putin-and#:~:text=Today%2C%2017%20March%202023%2C%20Pre,Ms%20Maria%20Alekseyevna%20Lvova%2DBelova (переглянуто 18 грудня 2023 року).

684 Joint Statement from the European Union, the United States, and the United Kingdom on the establishment of the Atrocity Crimes Advisory Group (ACA) for Ukraine,” US Department of State news release, May 25, 2022, https://www.state.gov/joint-statement-from-the-european-union-the-united-states-and-the-united-kingdom-on-the-establishment-of-the-atrocity-crimes-advisory-group-aca-for-ukraine/ (переглянуто 18 грудня 2023 року); About Us, European Union Advisory Mission for Civilian Security Sector Reform Ukraine (EUAM Ukraine), https://www.euam-ukraine.eu/our-mission/about-us/ (переглянуто 18 грудня 2023 року); “Lord Ahmad announces UK support package for war crimes investigations,” United Kingdom Government Official site press release, July 14, 2022, https://www.gov.uk/government/news/lord-ahmad-announces-uk-support-package-for-war-crimes-investigations (переглянуто 18 грудня 2023 року); “Promoting Accountability for War Crimes and Other Atrocities in Ukraine,” US Department of State news release, 17 травня 2022 року, https://www.state.gov/promoting-accountability-for-war-crimes-and-other-atrocities-in-ukraine/ (переглянуто 18 грудня 2023 року).

685 “Eurojust supports joint investigation team into alleged core international crimes in Ukraine,” Eurojust press release, 28 березня 2022 року, https://www.eurojust.europa.eu/news/eurojust-supports-joint-investigation-team-alleged-core-international-crimes-ukraine (переглянуто 18 грудня 2023 року).

686 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Дзвінкою, 14 березня 2023 року.

687 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Ілоною, 14 березня 2023 року.

688 Там само.

689 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch із Клавдією, 17 березня 2023 року.

690 Телефонне інтерв’ю Human Rights Watch з Ілоною, 14 березня 2023 року.

691 Інтерв’ю Human Rights Watch із Зоряною, Київ, 22 березня 2023 року.

«Наше Місто Зникло»

Спустошення Росією Маріуполя, Україна

Резюме

Методологія

I. Застосовні правові стандарти

Незаконні напади на цивільних осіб та цивільні об'єкти

Збройний конфлікт у населених пунктах

Положення щодо використання вибухової зброї в населених пунктах

Атаки на критичну інфраструктуру

Напади на лікарні

Евакуація та доставка гуманітарної допомоги

Примусове переміщення цивільних осіб

II. Захоплення Маріуполя

III. Обмеження доступу цивільних осіб до критичної інфраструктури

Електрика

Вод опостачання

Як зникла вода в кранах

Збір і розподіл води з великими ризиками для волонтерів і мешканців

Постачання природного газу і опалення

Телекомунікації

Лікарні

Пожежні станції

Міські послуги в Маріуполі з травня 2022 року

IV. Боротьба за виживання в укриттях

Укриття у всьому місті

Укриття, в які міська влада та волонтери привозили допомогу

Атаки на укриття

Смерті та страждання в укриттях

V. Виїзд з міста в пошуках порятунку

Виїзд в останні дні лютого

У пастці в місті: провал зусиль з евакуації та доставки допомоги

Напади на автобусне депо Маріуполя

Оголошення Маріупольської міської ради про евакуацію 5-8 березня

Виїзд з міста після 14 березня імпровізованими автомобільними колонами

Продовження зусиль щодо організації офіційних безпечних шляхів евакуації та доставки допомоги

Примусове переміщення до Росії та на контрольовану Росією територію

VI. Ступінь шкоди, завданої місту

Пошкодження житлових будинків

Пошкодження навчальних закладів

Пошкодження закладів охорони здоров'я

Захоплення закладів охорони здоров’я і пов’язані з цим зловживання

Обласна лікарня інтенсивного лікування

Лікарня №3

VII. Приклади нападів, що завдали шкоди цивільному населенню

Продовольчий склад на північ від МК «Азовсталь», 1 березня

Будинок на вул. Торговій, 20, 8 березня

Лікарня №3 і Приазовський державний технічний університет, 9 березня

Лікарня №3

Приазовський державний технічний університет

Будинок на вул. Зелінського, 98-А, 9 березня

Вул. Мар’їнська балка, 67 та вул. Відкрита, 23, близько опівночі 10-11 березня

Будинок на вул. Митрополитській, 98, 11 березня

Супермаркет «Дзеркальний», просп. Будівельників, 86-А, з 4 до 13 березня

Будинок на просп. Миру, 127, близько 13 березня

Будинок у провулку Шевченка, 29-А, 13 березня

Притулок на вул. Казанцева, 20, 15 березня

Басейн «Нептун», військовий госпіталь №555 та будинок на просп. Металургів, 213, 16 березня

Донецький академічний обласний драматичний театр, 16 березня

Будинок на просп. Миру, 42, 22 березня

Будинок на вул. Архипа Куїнджі, 130-А, 23 березня

VIII. Загиблі, зниклі безвісти та поранені

Тіла всюди: хаотичні поховання на початку облоги

Масові поховання на Старому міському кладовищі

Історія чоловіка, який копав могили

Імпровізовані могили у дворах будинків, у школах, на дитячих майданчиках і вздовж вулиць

Померлі після бойових дій

Що окупанти робили з тілами

Збір тіл з будівель та вулиць

Імпровізовані морги біля ТРЦ Метро та навпроти лікарні №1

База даних померлих і збір зразків ДНК

Підрахунок загиблих: нові могили на кладовищах Маріуполя

Ідентифікація загиблих

Розшук зниклих

Поранені

IX. Наслідки: руйнування, реконструкція, русифікація

Знесення будівель

Реконструкція

Особиста ідентичність, освіта та культурна ідентичність

Свобода пересування

X. Командна вертикаль російських військ