(Київ) – Російські війська здійснювали протиправні атаки на Харків, друге за величиною місто України, в результаті яких були вбиті та поранені цивільні особи та пошкоджені медичні заклади та будинки, повідомила сьогодні Human Rights Watch. Усі атаки, задокументовані Human Rights Watch, були здійснені в населених пунктах без дотримання принципу розрізнення та з використанням вибухової зброї широкого радіусу дії і широко заборонених касетних боєприпасів, що є явним порушенням міжнародного гуманітарного права або законів війни.
Під час нещодавніх візитів до Харкова та сусіднього міста Дергачі Human Rights Watch задокументувала вісім протиправних нападів, у результаті яких загинуло 12 цивільних осіб, було поранено ще 26 осіб і пошкоджено щонайменше 5 будівель лікарень – це лише незначна частина нападів, зареєстрованих у Харківській області з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року. Як з’ясувала Human Rights Watch, російські війська не вживали запобіжних заходів, необхідних за законами війни, щоб мінімізувати шкоду цивільному населенню, під час жодної із задокументованих атак, три з яких були здійснені із застосуванням касетних боєприпасів.
«Російські сили завдали ударів по Харкову та прилеглим районам, атакуючи густонаселені житлові квартали із застосуванням невибіркової зброї, – підкреслила Белкіс Вілле, старша дослідниця криз і конфліктів Human Rights Watch - «У випадках, які ми задокументували, російські війська, як здається, не зважали на життя цивільних осіб і закони війни».
За словами заступника керівника Харківської обласної прокуратури Андрія Кравченка, внаслідок сотень обстрілів російських військ у Харківській області з кінця лютого загинули щонайменше 1 019 цивільних осіб, у тому числі 52 дитини, і 1 947 осіб отримали поранення, у тому числі 152 дитини.
У період з 24 травня до 28 червня дослідники Human Rights Watch оглянули місця восьми з цих випадків, у тому числі три у Харкові та п’ять у Дергачах, опитали 28 осіб, у тому числі 22 свідки восьми випадків, працівників лікарні, представників ДСНС та співробітників місцевої прокуратури. Деякі люди воліли не називати свої прізвища або повні імена з міркувань безпеки.
Двоє волонтерів отримали поранення 12 травня, коли касетна ракета пробила дах будинку культури в Дергачах, де працівники готували їжу та іншу допомогу для місцевих жителів. Приблизно в той же час суббоєприпаси – можливо, від тієї ж ракети – впали в сад подружжя, яке жило приблизно за кілометр, убивши обох. 23 травня внаслідок обстрілу касетним боєприпасом будівлі жіночої консультації в Харкові було поранено чоловіка на автобусній зупинці біля будівлі медичного закладу та пошкоджено її фасад, вікна та аптеку.
26 травня в Харкові на площі 23 серпня внаслідок падіння боєприпасу загинув 63-річний чоловік, який ішов пішки. Жінка, яка щойно влаштувалася на нову роботу в салон приблизно за кілометр від цього місця, розповіла, що її чоловік, який прийшов забрати її додому, та їхній 4-місячний син загинули внаслідок удару боєприпасу біля салону. Жінка та її колега отримали поранення, також загинула клієнтка салону.
Україна розміщує військові сили в місті Харків, але в семи випадках атак Human Rights Watch не виявила жодних очевидних військових цілей: таких як збройні сили, зброя, бази чи інші позиції – поблизу місця атаки. Під час однієї атаки, яка завдала шкоди лікарні, поблизу могла бути невелика кількість українських військових, але враховуючи, що медичні заклади за законами війни користуються спеціальним захистом, ця атака все одно була протиправною.
Усі задокументовані випадки атак були явним порушенням законів війни. Схоже, що російські війська застосовували боєприпаси без дотримання принципу розрізнення, у тому числі під час трьох атак касетними боєприпасами та ще трьох атак з використанням вибухової зброї в населених пунктах. П’ять ударів завдали шкоди медичним закладам, у тому числі дві – касетними боєприпасами. Атаки були протиправно невибірковими, оскільки вони не були спрямовані на конкретну військову ціль та не могли забезпечити розрізнення цивільних осіб чи цивільних об’єктів від військових цілей.
Починаючи з лютого 2022 року російські війська неодноразово використовували касетні боєприпаси, які за своєю суттю є невибірковими, під час атак у всій країні, в результаті яких загинули сотні цивільних осіб і були пошкоджені будинки, лікарні та школи. З початку повномасштабного вторгнення українські війська використовували касетні боєприпаси щонайменше у двох відомих випадках. Ця зброя заборонена відповідно до Конвенції про касетні боєприпаси 2008 року через її поширену невибіркову дію та тривалу небезпеку для цивільного населення. Касетні боєприпаси, як правило, розкриваються в повітрі та розповсюджують десятки, якщо не сотні маленьких бомб над площею розміром з футбольне поле. Багато з цих суббоєприпасів не вибухають під час першого удару, залишаючи фрагменти, які діють як наземні міни.
Представник ДСНС у Харкові повідомив, що з 24 лютого до 7 травня службою було зібрано 2 700 нерозірваних боєприпасів у місті та прилеглих районах.
Російські напади на Харків демонструють руйнівний вплив використання збройними силами вибухової зброї широкого радіусу дії в населених пунктах, включно з касетними боєприпасами, на цивільних осіб і цивільні об’єкти, а також підвищену ймовірність протиправних невибіркових і непропорційних атак. Вибухова зброя може мати великий радіус ураження, бути неточною за своєю суттю або доставляти декілька боєприпасів одночасно. Довгострокові наслідки її використання в населених пунктах включають пошкодження критичної інфраструктури, перешкоди в роботі таких служб, як охорона здоров’я та освіта, і переміщення місцевого населення.
У доповіді, оприлюдненій наприкінці червня, гуманітарна організація Médecins Sans Frontières (Лікарі без кордонів, MSF), яка надає допомогу пораненим на війні у всій Україні, дійшла висновку, що бойові дії «ведуться з обурливою недбалістю щодо принципу розрізнення та захисту цивільних осіб». Управління Верховного комісара ООН з прав людини вказало, що з-поміж 5 514 загиблих серед цивільного населення та 7 698 поранених цивільних осіб, зафіксованих в Україні Управлінням в період з 24 лютого до 14 серпня (швидше за все, реальні цифри є значно вищими), більшість були спричинені вибуховою зброєю широкого радіусу дії, включаючи обстріли із важкої артилерії та багатоствольних реактивних систем залпового вогню, атаки з використанням ракет і авіаударів.
Росія і Україна мають приєднатися до міжнародної конвенції про заборону касетних боєприпасів і уникати використання фугасної зброї широкого радіусу дії в населених пунктах, заявили в Human Rights Watch. Усі країни повинні погодитися із запропонованою декларацією про обмеження вибухової зброї та працювати над її ефективним впровадженням, щоб запобігти шкоді цивільному населенню.
Серйозні порушення законів війни, включаючи невибіркові та непропорційні атаки, що скоюються особами, які мають злочинні наміри (тобто навмисно чи з необережності), є воєнними злочинами. Особи також можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за замах на вчинення воєнного злочину, а також за сприяння, співучасть, пособництво або підбурювання до скоєння воєнного злочину. Командири та цивільні лідери можуть бути притягнуті до відповідальності за воєнні злочини у межах відповідальності командування, якщо вони знали або повинні були знати про вчинення воєнних злочинів і не вжили достатніх заходів для їх попередження або покарання винних.
«Жителі Харкова жили в страху перед наступним ударом місяцями, оскільки їхнє місто пережило одні з найгірших руйнувань і смертей на тлі широкомасштабних російських атак, – підкреслила Вілле, – Національні та міжнародні прокурори, які розслідують воєнні злочини в Україні, повинні працювати над тим, щоб особи, що стоять за протиправними атаками в Харкові, були притягнуті до відповідальності».
Додаткову інформацію про атаки російських військ на Харків і подробиці про вісім атак, задокументованих Human Rights Watch, дивіться нижче
Удари російських військ по Харкову з лютого 2022 року
24 лютого російські війська увійшли до прикордонної з Росією Харківської області з півночі та північного сходу. Станом на початок березня вони наближалися із сходу до обласного центру – міста Харкова. Хоча російські війська втратили певні позиції на північному сході області, станом на початок квітня вони окупували майже всю північно-східну частину регіону, включаючи десятки міст і сіл, і взяли під контроль декілька ключових міст, зокрема Балаклію, Ізюм і Куп’янськ. Російські війська продовжували наступати на місто Харків та навколишні непідконтрольні їм міста й села з північного заходу.
Human Rights Watch раніше задокументувала 43 атаки російських військ на Харків у період з 24 лютого до 5 березня, під час їхнього початкового штурму міста, в результаті яких були пошкоджені багатоквартирні будинки, школи, релігійні споруди та магазини, що створило перешкоди в доступі до їжі та ліків. Вони також пошкодили інфраструктуру, спричинивши перебої в наданні життєво важливих послуг, таких як енергопостачання, опалення та водопостачання. Місцева влада повідомила, що за перші 11 днів війни в Харкові загинули 133 цивільні особи, 319 отримали поранення.
У червневому звіті Amnesty International задокументувала 41 атаку російських військ на Харків у період з 28 лютого до 30 квітня, у результаті яких загинуло щонайменше 62 людини та було поранено щонайменше 196, у тому числі сім атак із використанням касетних боєприпасів.
Протиправні атаки, скоєні починаючи з травня, задокументовані Human Rights Watch
Будинок культури у Дергачах, 12 та 13 травня
Дергачі розташовані за 10 кілометрів на північний захід від Харкова, населення міста становить приблизно 21 тис. осіб. Російські війська бомбардували місто з 24 лютого, а лінія фронту між українськими та російськими військами була лише за кілька кілометрів. За словами депутата місцевої ради Володимира Степаненка, невдовзі після початку бойових дій близько 200 дергачівців у співпраці з місцевою владою об’єдналися у волонтерську мережу, щоб допомагати охороняти правопорядок і роздавати допомогу цивільним особам, які вирішили не виїжджати. Як пункт видачі допомоги використовували будинок культури в центрі Дергачів. Про це повідомили п'ятеро волонтерів, які там працювали, і охоронець. Під час інтерв’ю волонтери були одягнені в оливково-зелений одяг, схожий на військову форму, хоча всі були цивільними.
12 травня близько 8:30 частина 220-мм касетної ракети «Ураган», суббоєприпаси якої вже розлетілися в повітрі, пробила дах триповерхового будинку культури, ушкодивши перекриття першого поверху. Кілька суббоєприпасів впали на вулиці, а ще один упав на подвір’я будинку сімейної пари приблизно у кілометрі від будинку культури. Близько другої години ночі 13 травня ще один одиничний боєприпас влучив у будинок культури. Крім двох загиблих внаслідок двох терактів, дев'ять осіб отримали поранення, повідомив заступник керівника обласної прокуратури Кравченко.
Особи, з якими було проведено інтерв’ю, повідомили, що волонтери зазвичай прибували до центру щоранку близько 7 години ранку і починали роздавати допомогу приблизно о 8‑9 годині ранку, до того часу біля будинку культури зазвичай формувалася черга з цивільних. Вони розповіли, що військовослужбовці української армії та добровольчих сил територіальної оборони також іноді приїжджали на машинах, щоб взяти продукти харчування, воду та ліки, але, наскільки їм відомо, жодних збройних сил чи їхніх транспортних засобів поблизу будинку культури під час атаки не було.
П’ятеро волонтерів розповіли, що в момент удару вони та інші волонтери (загалом близько 20) знаходилися в залі в південно-східній стороні будівлі, на першому поверсі, готуючись до роздачі допомоги. Син депутата місцевої ради, а також депутат місцевої ради Олексій Степаненко поділився фотографіями того, як уламки ракети пробили стелю, які він зробив на телефон.
48-річний Володимир Горбунов, волонтер, розповідає: «Я був прямо під тим місцем, де ракета влетіла в стелю. Був потужний вибух, а потім я відчув, що в мої очі потрапило багато пилу та розбитого скла. Мій партнер-волонтер впав на підлогу поруч зі мною. Я допоміг йому піднятися його і побачив, як крапля крові впала на землю, і зрозумів, що кров йде з моєї голови». Ще один волонтер, Сергій Кулик (якому приблизно 35 років), був поранений цеглиною, яка впала зі стелі, влучивши йому в ногу та відрізавши один палець.
Як повідомили волонтери та ДСНС, одночасно з обстрілом кілька боєприпасів впали за будинком культури, а один – у саду Світлани та Сергія Лук’яненків за кілометр від будинку культури. Дослідники не змогли визначити, чи був це суббоєприпас від тієї ж ракети, чи від іншої.
Брат Світлани, який прийшов додому приблизно через три години, сказав, що пара була в саду, готувала їжу на відкритому вогні. Брат сказав, що розмовляв із сусідом, який почув крики та кинувся на допомогу. Сусід розповів, що Світлана загинула миттєво від великого поранення в голову, а Сергію відірвало ноги, і він помер під час операції в лікарні того ж дня.
Брат поділився фотографіями, які він зробив у саду незабаром після того, як повернувся додому, у тому числі фотографії залишків принаймні одного осколкового суббоєприпасу, який здетонував. Згідно з аналізом фотографій Human Rights Watch, серед залишків суббоєприпасів були прямокутні чорні металеві стабілізаційні ребра від суббоєприпасів, які доставляються касетними ракетами «Ураган» і «Смерч». Брат сказав, що, наскільки йому відомо, у цьому районі немає військових.
Коли близько другої години ночі 13 травня в будинок культури вдруге влучили одним снарядом, деякі цивільні особи спали в підвалі будівлі. За словами волонтерів і керівника місцевої лікарні, більшість ночей з кінця лютого там спали від 25 до 30 цивільних осіб. Серед них були цивільні жителі довколишніх сіл, чиї будинки були зруйновані, люди з Дергачів, чиї будинки не мали підвалів, а також лікарі та медсестри з сусідньої місцевої лікарні, які не могли безпечно повернутися додому після закінчення своїх змін.
Володимир, один із охоронців будинку культури, розповів, що вранці 13 травня під час обстрілу в будівлі знаходилася 21 цивільна особа, у тому числі 6 лікарів, які там ночували, і 3 охоронці.
Володимир розповів, що він і ще один із охоронців будинку культури спали під сценою в головній залі будівлі, коли він прокинувся від гулу над головою:
Мені здалося, що я прокидаюся уві сні, а потім усе обрушилося на мене. Мені щось вдарило по голові, крихти бетону потрапили мені в очі. На мене впала дерев'яна дошка. Я думаю, що пройшло близько 20 хвилин, перш ніж я зміг вибратися з-під завалів і дістатися до мого колеги Сергія, на якого впали двоє дерев’яних дверей із металевими рамами. Вони порізали йому губу та нанесли травму голови та ноги.
Human Rights Watch зауважила, що північно-східна частина будівлі, де перебував Володимир, була повністю зруйнована, але північно-західний кут із підвалом, де ховалися люди, майже не постраждав. Один чоловік у підвалі, 64-річний Микола, отримав поранення, з ока текла кров. За словами волонтерів, він був у підвалі, тому що його будинок у сусідньому селі Цупівка був зруйнований під час нападу.
Володимир розповів, що спочатку всі залишалися в будівлі, бо боялися подальших нападів, але о третій ночі вони вирішили вийти з будівлі, і він відвіз Миколу до лікарні.
Обидва удари по будинку культури, як здається, були невибірковими, що є порушенням законів війни, які забороняють напади, не спрямовані на конкретну військову ціль. Особливо це стосується використання касетних боєприпасів під час першого удару, оскільки вони за своєю суттю є невибірковою зброєю.
Представник Державної служби з надзвичайних ситуацій повідомив, що в період з 24 лютого до 6 червня в Дергачах їх бригади зібрали 18 суббоєприпасів, що не розірвалися: по 9 – від реактивних снарядів «Ураган» і «Смерч». За його словами, бригади також виявили чотири реактивні снаряди «Ураган», що містили повне корисне навантаження з 30 неушкоджених суббоєприпасів, які не розлетілися, і одну некасетну ракету «Ураган». Депутат місцевої ради Степаненко поділився фотографією порожньої вантажної частини касетної ракети «Ураган», яка впала за кілька метрів від будинку культури під час попереднього обстрілу 11 березня.
Неодноразові удари, що нанесли пошкодження Дергачівській лікарні
Російські війська неодноразово атакували головну лікарню Дергачів, у тому числі в середині березня, 7 квітня та 12 травня. Дослідники Human Rights Watch зауважили шкоду від кожного з цих ударів і опитали головну лікарку лікарні Світлану Бережну та завідувачку Центру первинної медико-санітарної допомоги Ніну Іваненко. Напад у середині березня пошкодив рентгенівське відділення та їдальню в головному корпусі лікарні, які більше не функціонували.
У ніч з 7 на 8 квітня відразу після опівночі було пошкоджено стіну біля входу в головний корпус лікарні, а також ЦПМСД, розташований в окремій будівлі. Іваненко зазначила, що на момент нападу будівля була порожньою. У результаті удару пошкоджені стіни та вікна та чотири комп'ютери. Атака 12 травня пошкодила дах, стіни та вікна сусідніх будівель, де розташовані інші відділення лікарні.
Бережна зазначила, що в результаті нападів, на щастя, ніхто не загинув і не постраждав. Human Rights Watch не виявила жодних залишків боєприпасів, використаних під час атак, але пошкодження від вибуху та значні осколки, які дослідники помітили на будівлях, узгоджуються з використанням артилерійського вогню великого калібру.
Лікарні мають особливий захист відповідно до законів війни, а навмисні напади на лікарні та інші медичні заклади, які не використовуються для здійснення атак, заборонені та є воєнними злочинами. Застосування артилерійського вогню великого калібру за відсутності військової цілі робить напад невибірковим, серйозним порушенням законів війни та потенційним воєнним злочином.
Жіноча консультація Харківського міського пологового будинку, 23 травня
Незадовго до 8 години ранку 23 травня російські війська обстріляли з касетних боєприпасів жіночу консультацію Харківського міського пологового будинку №1 у мікрорайоні Павлове поле. Human Rights Watch помітила пошкодження фасаду, вікон будівлі клініки та аптеки, а також чотириповерхового будинку навпроти. Медичний директор консультації Сергій Копитько розповів, що персонал зазвичай приходить о 8 ранку, і, на щастя, ніхто у будівлі консультації не постраждав. 36-річний чоловік, який стояв на автобусній зупинці біля будівлі жіночої консультації, отримав поранення внаслідок детонації одного з боєприпасів поблизу.
Сюзанна, яка працює в кафе за 130 метрів від будівлі медичного закладу, розповіла, що вона готувалася відкрити кафе, коли о 7:55 ранку побачила, що на іншій стороні вулиці щось вдарило, а потім пролунали вибухи. Вона побігла у туалет, щоб сховатися, і почула щонайменше п’ять чи шість негучних вибухів один за одним. Вона показала Human Rights Watch невеликі уламки сталевого стрижня, який роздробився під час детонації суббоєприпасу, які вона знайшла у вікні кафе після нападу. Вона також показала Human Rights Watch, де пізніше знайшла порожню вантажну частину від касетної ракети «Ураган», яка була використана під час удару.
Інша жінка, яка працювала в пекарні біля входу в будівлю жіночої консультації, сказала, що вона була всередині, збираючись відкрити двері пекарні, коли вибух прямо поблизу дверей пекарні повалив її на підлогу, і на неї впало розбите скло. «Я чула багато вибухів; це звучало як феєрверк, – розповіла вона, – Якісь були ближче, якісь далі».
Двоє місцевих мешканців розповіли, що бійці ЗСУ збиралися в кількох підвалах у цьому районі, а кухня за 125 метрів від будівлі жіночої консультації використовувалася для приготування їжі для ЗСУ. Персонал кухні, який стояв на вулиці під час візиту, підтвердив це.
Крім того, периметр Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, що підпорядковується Міноборони, який зазнав численних атак з 24 лютого, знаходиться на відстані 590 метрів від будівлі жіночої консультації та є законною військовою ціллю. 5 червня Human Rights Watch бачила всередині університету трьох людей – одного чоловіка у військовій формі та двох чоловіків на подвір’ї, які охороняли двері. Дослідники не змогли визначити, якою мірою приміщення університету використовується у військових цілях, але він, як здається, був переважно пустий.
Будівля Харківської обласної прокуратури знаходиться за 115 метрів від жіночої консультації і також зазнавала численних ударів. Ця будівля не є законною військовою ціллю, якщо вона не використовується у військових цілях.
Human Rights Watch ідентифікувала шість слідів від вибухів, характерних для детонації осколкового боєприпасу, на асфальті безпосередньо навколо будівлі жіночої консультації та, швидше за все, ще два в ґрунті. Три інші ймовірні сліди від удару 23 травня дослідники визначили у подвір’ї між будівлею консультації та кухнею та ще п’ять – між будівлею консультації та прокуратурою. Представник ДСНС України у Харкові повідомив, що після обстрілу його група виявила біля будівлі медичного закладу три нерозірвані суббоєприпаси та порожню вантажну частину касетної ракети «Ураган».
За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, станом на 15 травня напади у всій Україні пошкодили або знищили щонайменше 10 перинатальних центрів і пологових будинків. У поєднанні з нестачею медичного персоналу та матеріально-технічних засобів, це перешкоджає доступу до критично важливої медичної допомоги у сфері материнського, сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи невідкладну акушерську допомогу та необхідну допомогу для постраждалих від сексуального насильства.
Удари в мікрорайоні Павлове Поле у Харкові, 26 травня
Вдень 26 травня російські війська нанесли декілька ударів у районі Павлове Поле, в тому числі по скверу вздовж вулиці 23 серпня та території навколо скверу та Харківського національного університету Повітряних Сил, який знаходиться приблизно за 690 метрів. Дослідники Human Rights Watch кілька разів відвідували сквер у період з 27 травня до 8 червня. Вони опитали 12 свідків ударів і виявили п’ять чітких вирв між сквером і університетом.
Рятувальники повідомили, що вони виявили принаймні ще одну вирву на дахах житлових будинків у цьому районі. Заступник керівника Харківської прокуратури повідомив, що під час обстрілів загинули 10 цивільних осіб, ще 16 отримали поранення. Human Rights Watch підтвердила конкретні обставини загибелі семи цивільних осіб і поранення чотирьох.
Семеро свідків сказали, що близько 14:30 вони були в сквері або поблизу нього, коли почули щонайменше три вибухи з інтервалом у кілька хвилин. Ці перші вибухи забрали життя щонайменше трьох цивільних осіб.
Власник ресторану на краю скверу розповів, що близько 14:30 у сквер впав снаряд, від якого загорівся кавовий кіоск посеред скверу. Він повідомив, що бачив тіла двох людей, яких забирала швидка. За словами двох місцевих чоловіків, одним із постраждалих був 63‑річний Сергій, пенсіонер, який любив кататися на велосипеді, який щоденно гуляв у сквері. На відео, оприлюдненому в місцевих ЗМІ, видно його тіло на траві, а наступного дня після нападу Human Rights Watch побачила там закривавлені паперові рушники. Невідомо, що сталося з другою жертвою, яку бачив власник ресторану.
Ще одна особа, яка, за словами мешканців, була електриком, була вбита на вулиці, що проходить уздовж скверу. Свідок нападу побачив тіло загиблого і розповів, що у нього в шиї був металевий осколок. Human Rights Watch побачила кров на тротуарі, де було його тіло, і переглянула відеозапис наслідків удару.
Представник Держслужби з надзвичайних ситуацій повідомив, що ще один снаряд влучив у дах будівлі поруч із сквером, у результаті чого металеві осколки розлетілися на парковці між сквером і входом до станції метро, убивши щонайменше одну людину.
Невдовзі після ударів по скверу ще один снаряд впав біля салону на вулиці Отакара Яроша, приблизно за 270 метрів від Харківського національного університету Повітряних Сил і за 1,2 кілометри від скверу, убивши трьох цивільних осіб і поранивши двох. 26-річна Олександра Коростельова тільки п'ятьма днями раніше приступила до роботи в салоні. Вона розповіла, що через те, що того дня місто зазнало обстрілів, її чоловік, 33-річний Михайло, приїхав з їхнім 4-місячним сином Миколою, щоб забрати її з салону. Коростельова повідомила, що близько 14:40 вона раптом почула вибух у будинку, де знаходився їхній салон, і вибігла на вулицю зустрічати Михайла. Вона схопила сина і вони з колегою по салону Аліною та клієнткою салону почали бігти вулицею в пошуках притулку. Коростельова сказала:
Ми зупинилися біля будівлі, під балконом. Я передала Миколу чоловікові, щоб обійняти і заспокоїти клієнтку – вона тремтіла і була така налякана. У цей момент щось впало на дах прямо над нами. Наступне, що я зрозуміла: Михайло мертвий, лежить на землі, його тіло розрізане навпіл. Жінка, яку я обіймала, також була мертва... Ми не могли знайти мого сина близько трьох годин – його підкинуло в повітря на балкон у 15-20 метрах над дорогою. Він також був мертвий.
Під час нападу Коростельова отримала поранення – металевим осколком їй порізало ліву ногу, а в Аліни були поранені пальці на нозі.
Приблизно в цей же час снаряд впав за 795 метрів від парку та за 200 метрів від периметру університету. Як повідомили троє мешканців сусідніх квартир, вибух вбив 59-річну жінку, поранив 9-річну Поліну та чоловіка. Прабабуся Поліни розповіла, що в момент вибуху Поліна разом з батьком дивилася телевізор у вітальні. Уламок скла порізав Поліні шию, майже за два тижні після нападу вона досі була в лікарні.
Близько 15:00 ще один снаряд впав у дворі багатоквартирного будинку поруч з університетом, повідомила місцева мешканка. Ніхто не постраждав.
Уламки, знайдені на місцях подій, і масштаб пошкоджень, які спостерігала Human Rights Watch, свідчать про те, що удари були здійснені з мінометів.
Усі опитані свідки сказали, що під час ударів у безпосередній близькості не було військових цілей. Хоча російські війська могли цілитися в університет, численні удари по широкій території вказують на те, що атаки були невибірковими. Закони війни забороняють невибіркові атаки, які не спрямовані на конкретну військову ціль.
Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня, 26 червня
Вночі 26 червня, відразу після опівночі, відпрацьований реактивний двигун і хвостова частина касетної ракети «Ураган» влучили в дах Харківської обласної клінічної травматологічної лікарні – семиповерхової будівлі медичного комплексу в мікрорайоні Салтівка в Харкові. Залишки ракети пробили дах, сьомий поверх і зупинилися на шостому. Дослідники Human Rights Watch відвідали лікарню 27 червня та оглянули пошкодження. Від удару утворилася діра розміром приблизно 1x1,5 метри, пошкоджено кілька палат на шостому та сьомому поверхах, у тому числі передопераційну та основне медичне обладнання, а також вибито вікна.
Представник адміністрації лікарні повідомив, що лікарня на той час функціонувала у повному обсязі: лікували як цивільних, так і військових. Із 255 ліжок було зайнято близько 150. Він також поділився фотографіями та відео, зробленими незабаром після удару, на яких видно залишки ракети та залишки суббоєприпасу, зокрема гільзи, що містить основний заряд вибухової речовини для суббоєприпасу, доставленого ракетою.
Співробітник лікарні сказав, що це була як мінімум четверта атака на медичний комплекс. Під час першого нападу 12 березня було розбито 83 вікна.
Під час візиту 27 червня дослідники побачили близько 10 військових медиків поблизу лікарні біля карети швидкої допомоги. На супутникових знімках від 11 червня видно два земляні вали та три блокпости на кількох ділянках Салтівського шосе – основної дороги на північ від медичного комплексу. Ці об’єкти також видно на знімках безпосередньо перед і після атаки 26 червня, менше ніж за 50 метрів від огорожі медичного комплексу. У дворі медичного комплексу (в лівому нижньому куті) також видно пошкодження ґрунту. Human Rights Watch не змогла визначити його причину.
Лікарні є цивільними об’єктами, і вони не можуть бути навмисними об’єктами атаки. Хоча супутникові зображення свідчать про те, що під час атаки в цьому районі могли бути військові цілі, лікарні мають особливий захист відповідно до законів війни. Хоча захищений статус лікарень втрачається, якщо вони використовуються поза їх гуманітарною функцією для вчинення «дій, що завдають шкоди ворогу», спершу має бути надано належне попередження, перш ніж лікарню можна буде атакувати, якщо попередження залишиться без уваги. Крім того, використання касетних боєприпасів у населених пунктах робить атаки невибірковими, що є порушенням законів війни.
Повідомлення про удари в кінці червня та липні
Після візитів Human Rights Watch до Харкова в травні та червні Росія здійснила нові удари по місту, вбивши більше цивільних осіб. Йдеться про ймовірні артилерійські та авіаційні обстріли мікрорайону Північна Салтівка та Немишлянського району увечері 27 червня, в результаті яких, за словами заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка та дописів у Telegram того дня, загинули щонайменше чотири людини та ще 23 були поранені. Згідно зі словами Кравченка та дописами в Twitter і Telegram, 9 і 10 липня було здійснено два обстріли (один з яких, ймовірно, балістичною ракетою), які уразили житлові будинки в Основ’янському і Слобідському районах, поранено сім цивільних осіб і пошкоджено Харківський обласний багатопрофільний дитячий санаторій.
ЗМІ повідомляли про атаку на місто 11 липня, внаслідок якої загинуло щонайменше чотири цивільні особи і ще 25 були поранені. Кравченко стверджував, що під час атаки використовувалися касетні боєприпаси. Ще один ймовірний удар з використанням ракети «Ураган» того ж дня вбив 17-річного підлітка та його батька. За словами Кравченка, внаслідок трьох обстрілів 12 липня (у тому числі одного, ймовірно, з використанням реактивного снаряду «Смерч») і двох артилерійських обстрілів було поранено шість цивільних осіб. Кравченко назвав імена та вік усіх загиблих і поранених, за винятком двох, тіла яких не вдалося ідентифікувати.
Дослідники не були присутні в Харкові, щоб перевірити місця ударів, але ймовірне використання касетних боєприпасів та іншої вибухової зброї широкого радіусу дії в населених пунктах вказує на те, що ці атаки також слід розслідувати як потенційно незаконні напади та воєнні злочини.
