- Внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну школи та дитячі садки по всій країні зазнали руйнувань. З лютого 2022 року було пошкоджено або знищено понад 3790 закладів освіти.
- Українські діти заплатили високу ціну в цій війні, тому що посягання на освіту – це посягання на їхнє майбутнє.
- Міжнародні донори та гуманітарні установи мають допомогти українському урядові забезпечити рівноцінну відбудову закладів освіти в усіх регіонах України.
(Київ, 9 листопада 2023 р.) – Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну школи та дитячі садки по всій країні зазнали руйнувань. Саме про це йдеться у звіті та відео, оприлюднених сьогодні Human Rights Watch. За офіційними даними уряду України, від лютого 2022 року було пошкоджено або знищено понад 3790 навчальних закладів, через що мільйони дітей зараз позбавлені можливості здобувати освіту.
У звіті «Танки на дитячому майданчику» на 71 сторінці задокументовані пошкодження та руйнування шкіл і дитячих садків у чотирьох областях України протягом перших місяців бойових дій. Найбільше шкоди було завдано внаслідок авіаударів, артилерійських та ракетних обстрілів, а в деяких випадках застосування касетних боєприпасів. У багатьох навчальних закладах були серйозно пошкоджені дахи, зруйновані стіни та засипані уламками класні кімнати. Російські солдати часто розкрадали та плюндрували майно у захоплених ними освітніх установах, що є воєнним злочином.
«Українські діти заплатили високу ціну в цій війні, тому що посягання на освіту – це посягання на їхнє майбутнє, – зазначив Г’ю Вільямсон, директор відділу Європи та Центральної Азії Human Rights Watch. Міжнародна спільнота повинна засудити пошкодження та руйнування шкіл в Україні та мародерство з боку російських військових».
Представники Human Rights Watch відвідали 50 навчальних закладів у Київській, Харківській, Чернігівській та Миколаївській областях та проінтерв’ювали майже 90 осіб: директорів шкіл, представників місцевої влади та свідків бойових дій.
Українські навчальні заклади опинилися під ударом відколи Росія вперше зазіхнула на Україну в 2014 році. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році навчальні заклади продовжили перебувати під обстрілом та використовуватися у військових цілях. Це, а також інші наслідки війни, негативно вплинуло на освіту українських дітей, яка до цього вже постраждала через закриття шкіл у зв'язку з пандемією Covid-19. Як зазначає Human Rights Watch, багато учнів пошкоджених або зруйнованих шкіл були змушені продовжити навчання в інших школах позмінно або дистанційно, що негативно позначилося на якості освіти. Через атаки російських збройних сил на енергетичну інфраструктуру та перебої з електропостачанням й інтернет-зв'язком процес дистанційного навчання часто ускладнений.
Український уряд зробив кілька важливих кроків для забезпечення безпеки освіти. У 2019 році Україна підписала Декларацію про безпеку шкіл – міжнародне політичне зобов'язання, метою якого є захист закладів освіти від найгірших наслідків збройних конфліктів. На виконання вимог декларації у серпні 2021 року Україна ухвалила відповідний план дій. Станом на січень 2022 року тисяча українських військовослужбовців пройшли курс навчання за Декларацією про безпеку шкіл та «Вказівками щодо захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройних конфліктів».
Як повідомило Міністерство оборони України, у липні 2022 року на найвищому рівні було видано військовий наказ, у якому наголошено на «невикористанні військовими частинами та підрозділами фондів закладів освіти для облаштування місць їх тимчасового розміщення».
Документально підтверджені Human Rights Watch пошкодження та руйнування закладів освіти, зазвичай, мали місце у перші тижні бойових дій у 2022 році, коли російські війська захоплювали міста та населені пункти, займаючи школи та дитячі садки. У деяких випадках російська армія обстрілювала навчальні заклади, які вони залишали під час відступу з окупованих територій, завдаючи їм ще більшої шкоди.
Російські солдати грабували окуповані школи, викрадаючи комп'ютери та ноутбуки, телевізори, інтерактивні дошки, інше шкільне обладнання та опалювальні прилади. Вони часто ламали те, що не змогли вкрасти. Після відходу російська армія залишила по собі спалені та розграбовані класи. Вони також розмальовували стіни графіті, зазвичай виражаючи ненависть до українців.
Наприклад, російські солдати захопили школу у місті Бородянка Київської області та використовували її для ведення військових дій проти українських збройних сил. Школа зазнала серйозних пошкоджень внаслідок вогню у відповідь з боку українських підрозділів. Російські солдати намалювали на стінах класу антиукраїнські графіті та прапор з нацистською свастикою.
«Неможливо було стримати сліз», – розповідала директорка школи. «У їдальні вони влаштували ванну [в раковині]. В іншій кімнаті на стінах була кров. ... Вони розбили всі комп'ютери... та залили все брудом. ... Ноутбуки вони просто вкрали».
Через використання навчальних закладів для проживання військовослужбовців, зберігання боєприпасів та розміщення або розгортання військової техніки на їх території підвищується ймовірність їх атак. Згідно з законами війни, військові зобов'язані робити все можливе для захисту навчальних закладів та інших цивільних об'єктів, що перебувають під їхнім контролем, від наслідків атак.
У попередніх звітах Human Rights Watch документально підтверджено напади російських збройних формувань на школи та дитячі садки, зокрема школи для дітей з інвалідністю; катування, зґвалтування та інше жорстоке поводження з військовополоненими та цивільними особами у школах; використання навчальних закладів для утримання під вартою мирних жителів.
Росія не підписала Декларацію про безпеку шкіл. Організація Об'єднаних Націй та інші інституції повинні вимагати від російського уряду негайно припинити навмисні, невибіркові та неспівмірні напади на мирних жителів і цивільні об'єкти, зокрема заклади освіти, а також закликати Росію уникати використання українських освітніх установ у військових цілях. Росія повинна дотримуватися положень декларації та враховувати її принципи під час підготовки військовослужбовців.
У кількох зафіксованих Human Rights Watch випадках українські військові розміщувались у навчальних закладах, встановлювали блокпости біля будівель шкіл або залучали невелику кількість військовослужбовців Сил територіальної оборони для забезпечення безпеки мирних жителів, які переховувалися у закладах освіти. Через це підвищується ризик нападу на освітні установи.
Як зазначає Human Rights Watch, за даними Міністерства освіти та науки України, станом на січень понад 95% готових продовжувати навчання учнів були зараховані до шкіл, що є значним досягненням у воєнний час. Попри ці заходи, перерване через війну навчання, а також глобальні наслідки пандемії коронавірусу свідчать про те, що перехід від очного до дистанційного навчання часто призводить до втрат у якості освіти та зростання нерівності. Необхідно докласти значних зусиль, щоб допомогти українським дітям відновити навчання.
Мешканка міста Ізюм у Харківській області розповіла Human Rights Watch про складнощі з дистанційним навчанням її 14-річного сина. «У нас немає інтернету, тому немає відеоуроків», – каже вона. «Не можна просто [передати вчителям завдання] телефоном, потрібен ноутбук. У нього не виходить налаштувати віртуальний клас на телефоні».
Необхідно знову забезпечити дітям можливість відвідувати заклади освіти. Як зазначає Human Rights Watch, за підтримки міжнародних партнерів Україні необхідно терміново відбудувати та відремонтувати пошкоджені навчальні заклади відповідно до стандартів безпеки та доступності.
Міжнародні донори та гуманітарні установи мають допомогти українському урядові у забезпеченні рівноцінної відбудови закладів освіти в усіх регіонах України, із неодмінним дотриманням стандартів забезпечення доступу до освіти всіх дітей відповідно до українського законодавства.
«Більшість країн світу, зокрема члени Європейського Союзу та НАТО, взяли на себе зобов'язання захищати заклади освіти від нападів, і вони повинні допомогти Україні досягти цієї мети, – зазначив пан Вільямсон. – Як і діти в усьому світі, українські діти мають право на освіту. Попри війну, це ключове право має бути захищене».
